Книжковий квітень пахне книжками, грошима і боротьбою

Весна своїми ароматами продовжує надихати на книжкове новаторство. Нарешті громадськість зацікавив запах книги: німецькі видавець та парфумер розробили парфуми з книжковим ароматом. Ще далі пішла російська мережа магазинів «100 000 книг», розмістивши в магазинах і книгарнях серію книг-освіжувачів у туалетах. А от одіозний письменник Салман Рушді взявся власноруч добирати книжки для номерів нью-йоркського готелю. Іншими словами, книга намагається відростити довгі ноги та піти в люди, хай навіть через мережі споживання та послуг. А в Україні книжкова риторика і надалі обертається довкола політики, недостатнього фінансування та скандалів із цензурою. Чи вдається нам видряпатися з такого багна поміркуємо разом.

.

Скандал місяця

В огляді літературних подій за лютий, ми повідомляли, що Спілка письменників через непорозуміння з владою та у знак протесту їй зачинила двері Будинку письменників на Банковій. Замок на дверях висів весь березень та з будинку не лунало ніяких голосів, а зняли його в квітні й одразу далося чути, що в лавах спілчанських письменників з’явилися зрадники. Голову Львівської обласної організації НСПУ Марію Якубовську звинуватили в діяльності, спрямованій проти керівництва Спілки, та виключили з її лав. Причиною такого радикального кроку став лист до Януковича, у якому авторка звинуватила керівництво письменницької організації в корумпованості, розкраданні майна та рейдерській політиці, окрім того вона зробила спробу скликати позачерговий з’їзд НСПУ. А на думку секретаря з економічних питань Анатолія Крима, такі дії – спланована акція, частина великого плану знищення НСПУ. «Здали» Якубовську керівному апарату самі львів’яни. Що ж, розвалити Спілку письменників із середини – ідея звичайно смілива, але не нова – згадаємо, що 2004-го цей номер не пройшов, та і невдячна це справа, бо злагоджений спілчанський апарат на ловлі зрадників, як кажуть, собаку з’їв.

.

Втрата місяця – Гогольfest

Мистецькі фестивалів нині – дороге задоволення, тому грошей на них завжди не вистачає. На проведення чергового фестивалю сучасного мистецтва Гогольfest, який чотири роки поспіль відбувався в Києві, було потрібно $ 500 000. Тож організатори цього дійства вирішили відмовитися від таких розкошів у часи кризи. «Міжнародного фестивалю більше не буде», – повідомив президент фестивалю Влад Троїцький. Сам Троїцький звинувачує у всьому державу, яка не давала гроші на фестиваль, а минулого року навіть створила проблеми із приміщенням, у результаті чого довелося фестивалю вписуватися у павільйони кіностудії імені О. Довженка. У пресі  було повідомлення про те, що Міністерство культури обіцяє дати фінансову підтримку, але видно і для міністерства це надто дорого. Гоголь би плакав.

.

Цензура місяця – Донбас проти Волині

За кілька днів до початку «Донбас-туру» Сергія Жадана Луганський український драматичний театр і Донецький національний університет дали офіційну відмову в наданні своїх залів для презентації роману «Ворошиловград». Місця презентації були попередньо домовлені, але після кількох дзвінків із кабінетів держслужбовців в університеті терміново почалися контрольні та модулі, а в театрі – репетиції. Принаймні такої думки дотримуються співорганізатори «Донбас-туру» Жадана – Літературне угруповання «СТАН». Якісь напівпідпільні місця для презентації врешті-решт знайшлися, але неприємний осад залишився. Справа навіть не в іншому приміщенні, а в тому що сьогодні знову можливі подібні події, а здавалося б, ми проїхали це ще 2004-го.

 

Шкільнопрограмними письменниками зацікавилася Волинська рада церков. Було скликано робочу групу зі священників, представників Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти та громадських діячів. Відтак, суперечливими з позиції біблійних принципів вони назвали такі твори, як «Потерчата» В.Короліва-Старого, «Бусурмен» Степана Васильченка, «Червона шапочка» Євгена Дударя, «Зачарована Десна» Олександра Довженка, «Вечір проти Івана Купала» Миколи Гоголя та романи Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера. Проте волинські «цензори» виявилися більш толерантними за донбаських, вони просто запланували внесення пропозицій Міністерству освіти і науки від імені обласної влади. Чи піде світська влада на співпрацю з церковниками наразі невідомо. Але прецедент показовий.

.

Вірш місяця

Колишній однокласник Президента України Володимир Довцов склав про нього вірш, де охрестив Януковича «лучезарним» та висловив надію на те, що  Віктор переможе цю «жовту мразь». Кого так названо, Довцов не пояснив, але здогадатися не важко.  Відеоролик, у якому оду президенту читає сам автор, наразі б’є рекорди переглядів. Можна було би постаратися і запідозрити в таких творчих актах певну «ініціативу зверху», але схоже, що дійсно ці твори є щирими. Такий вже електорат має ліричний герой цих віршів.

.

Премія місяця

Василь Шкляр, письменник, який протягом останніх місяців міцно окупував топові новини усіх видань, нарешті отримав Шевченківську премію, але не державну, а народну, яка, до слова, стала на 5 тисяч гривень більшою. Кажуть, окрім народу на премію скидалися деякі депутати – по 500 гривень із мандата. Вручення  відбулося в Холодному Яру біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки. Саме там Василь Шкляр став багатшим на 255 тисяч.

.

Зізнання місяця

Минуло майже 2 місяці після зустрічі Марії Матіос, як вона вирішила розповісти, про що ж говорила з Президентом. Ідеться про інтерв’ю для видання «Україна молода» від 21 квітня 2011 року, де письменниця твердить, що «жодних наслідків ця зустріч не мала», оскільки Матіос «не йшла туди у ролі прохача». «Ми не говорили ні про Шевченківські дні, ні про літературу, як потім намагалася представити в прес-повідомленнях Ганна Герман. “Я хочу почути від вас, що з вами відбувається останнім часом”, – сказав Янукович. Ми говорили про людські речі – і людське враження про Президента у мене хороше», – уточнила письменниця.

Крім того вона напророкувала сьогоднішньому українському лідеру дуже сумне майбутнє і зауважила, що про нього можна написати бестселер.

Але чому так довго читачам книжок Матіос довелося чекати цього інтерв’ю, і досі невідомо.

.

Розіграш місяця

Перше квітня – день, коли люди намагаються розіграти одне одного. І найвдалішим жартом у книжковому світі виявилося повідомлення, що видвавництво «Фоліо» з ініціативи Ганни Герман видало політкоректну версію роману Василя Шкляра «Чорний ворон» без слів «жид» та «москаль» і з білим вороном на обкладинці. Після публікації на сайті «Друга Читача»  директору «Фоліо» Олександру Красовицькому почали дзвонити бажаючі придбати цю книгу, тож і він посміявся (а, може, й замислився, чи не перетворити бува жарт на реальність?)

.

Свято місяця

Всесвітній день книги, який відзначається 23 квітня – це не тільки свято квітня, але й, безперечно, одне з головних свят усього книжкового року. У цей день письменники об’єдналися під популярним в Україні гаслом «захищати українську книжку від української влади» і «пробіглися» на автівках Києвом. Чесно кажучи,  ця ситуація з українським книговиданням, що примушує письменників витрачати час на боротьбу, замість того, щоб святкувати або писати, уже стоїть у горлі і коли це закінчиться – невідомо. А поки – разом із святкуванням українські письменники борються за краще майбутнє книжки в Україні – зокрема наїздять на «Міністерство торгівлі освітою», ділять дві книжки на трьох читачів, вручають премію «Дебют року», вітають із святом найкращу книгарню року тощо.

.

Подія місяця

На це звання, безперечно, завлуговує виставка «Книжковий Світ», яка зібрала велику кількість письменників та відвідувачів. Тут було вдосталь не тільки книжок, авторів та страв, приготованих письменниками, а також майстер-класів, на яких вчилися різним цікавинкам (робити мультики чи ляльки-мотанки), тобто свій спосіб цікаво і корисно провести час міг знайти кожен.

Як бачимо, у квітні було достатньо приводів святкувати, але і травень, сподіваємося, не буде порожнім. А про це – наша наступна історія.

Любов Якимчук

  • Хмаринка

    Веселий був місяць 🙂