Книжковий червень: смертельна гра в літературу

У світі робиться страшне. 30.% британських дітей не мають власних книжок, а знаменитий британський фантаст Террі Пратчетт має намір зробити евтаназію у швейцарській клініці. Поки російські громадяни витрачають на читання від 2 до 7 хвилин на день, письменник Максим Альошин збирається видати книгу в обгортці з власної шкіри. Чим допоможуть подібні ініціативи на межі літератури та смерті тим, хто не любить читати – не відомо. На такому тлі український літературний процес виглядає дитячою пісочницею, де бавляться письменники та читачі. Ну, хай краще так, ніж евтаназія.

 

Несподіванка місяця – голова Шевченківського комітету

пішов у відставку

Український поет, завзятий комуніст Борис Олійник пішов із посади голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Спочатку він написав про таке своє бажання у статті «Первородний гріх?». А згодом оприлюднив заяву. Причиною такого неординарного вчинку за словами письменника, є «застарілі погляди», що базуються «на елементарних совісті і порядності». Окрім того, голова Шевченківського комітету розказав те, про що кожен із нас здогадувався – у його кабінеті з’являлися прохачі та номінанти із таємничими пакунками в руках, які натякали на те, що не проти отримати премію. Одразу після заяви Олійника в пресі з’явилися версії про те, хто ж стане новим його наступником. На думку експертів, на посаду голови Шевченківського комітету претендують дві кандидатури: письменник Іван Драч та хореограф Вадим Писарєв. За версією Володимира Яворівського, найкращою кандидатурою на цю високу посаду є Марія Матіос, а з опозиційного табору навряд когось призначать, «скажімо того ж М. Слабошпицького чи В. Шкляра», – упевнений Яворівський.

Проте не для всіх письменників ця висока премія є такою бажаною. Оксана Забужко вважає цю нагороду анахронізмом, а Василь Шкляр пропонує премію видавати за кращі здобутки тільки по мірі їхньої з’яви, а не щороку. Однак ліквідувати чи радикально реформувати премію, яка цього року відсвяткувала 50-річчя, наважаться дуже нескоро. Бо Шевченківська премія – це вже структура ментальна, така собі складова пострадянської людини.

о

Тенденція місяця – повідомити ЗМІ свої творчі плани

З середини червня багато письменників заявили, що пишуть чи тільки-но дописали нову книжку. Оксана Забужко похвалилася збіркою есеїв «З мапи книг і людей», і ще однією – для німецького видавництва (назва поки не повідомляється). Брати Капранови написали «Щоденник моєї секретарки» про таємниці української еліти. Галина Вдовиченко – про раптове кохання, а Максим Кідрук про любов до піраній, а точніше «Любов і піраньї» – про подорож, спровоковану сваркою зі своєю дівчиною. Як бачимо, українські письменники вчаться у західних, що не може не тішити. Згадаємо, що недавно було анонсовано книгу Кустуріци про Достоєвського «Мій дорогий Федір», інтерактивний сайт Джоан Роулінг про Поттера, і те, що репер 50 Cent продовжує свою літературну кар’єру, пишучи вже третю книгу, цього разу для дітей-хуліганів. Тож, якщо ти поважний письменник, то на початку літа мусиш відзвітувати про зроблену роботу на літературній ниві. І це не жарти – Львівський Форум найкраще місце для представлення новинки, і він наближається до нас кожного дня.

о

Переклад місяця – книга Уладзіміра Някляєва

Трійка українських поважних письменників – Тарас Федюк, Василь Герасим’юк та Павло Вольвач – переклали книгу поезій одіозного білоруського поета Уладзіміра Някляєва. Про що Вольвач одразу ж повідомив ЗМІ. Колишній кандидат у білоруські президенти добряче натерпівся від репресивних структур своєї країни, тож його ґратована поезія може бути особливо цікавою українському читачеві.

Як відомо, популярності Някляєву додала участь у білоруських президентських виборах 2010-го року, після чого його заарештували. Зараз Някляєв засуджений до 2 років ув’язнення з відтермінуванням на 2 роки. «Дуже хочемо провести цікаву, незашорену презентацію, – говорить один з перекладачів, Павло Вольвач, маючи на увазі презентацію на Форумі видавців. Тому запросили Някляєва, проте, чи дозволять йому приїхати – невідомо. Не можу з ним зв’язатися поки. За рішенням суду йому заборонено відповідати на телефонні дзвінки, підходити до комп’ютера. Написала його дружина». У цьому місці нерви наші мають напружитися, адже залишається тільки молитися за білоруського дисидента.

 

Скандал місяця: чи існувало видавництво «Грані-Т»?

У червні у ЗМІ поширилася інформація про те, що інвестор розчарувався у видавничому бізнесі та вирішив закрити видавництво «Грані-Т». Люди, що від імені керівника підприємства вимикали комп’ютери в редакції, буцімто пояснили це рішення тим, що Володимир Пузіков розчарувався в інвестиційній привабливості видавничого бізнесу та буде вкладати гроші в інші галузі. Пізніше на сайті видавництва було оприлюднено інформацію про те, що «Грані-Т» не закриваються, а тільки йдуть на «літні канікули». Такі події виглядають щонайменше дивними, адже книжки «Граней-Т» добре продавалися, а протягом останнього року в них з’явилася велика кількість нових проектів, у тому числі благодійних.

21 червня мало відбутися судове засідання, яке повинно було встановити, чи юридично існує одне з найбільших київських видавництв – ТОВ «Грані-Т». Про це повідомила жертва одного з найрезонансніших звільнень минулого року, колишня шеф-редакторка «Грані-Т» – Діана Клочко. Але про результати цього засідання, як і про те, чи воно відбулося, досі не повідомлялося. Тому доведеться чекати розв’язки найближчим часом.

 

Ювіляр місяця – Василь Шкляр

Лауреату першої народної Шевченківської премії виповнилося 60 років. Вік – поважний, тож до такої дати Василь Шкляр вирушив у творчий тур Україною. На ювілейному творчому вечері письменника в Києві було близько двох сотень гостей (до слова, по регіонах – у рази більше). Серед них зокрема й голова експертної комісії з питань захисту моралі Василь Костецький. Тепер «моральний лідер України» (цим званням нагородив Шкляра фаховий «мораліст» Костецький) вирушає в тур Америкою, Австралією та Канадою, щоб зібрати гроші на екранізацію роману «Чорний ворон». Тож півмільйона гривень на рахунку письменника мають шанси зрости до мільйона, а то й більше, і згодом перетворяться у повнометражний фільм, який режисеруватиме сам Єжи Гофман.

 

Премія місяця – «Коронація слова»

2 червня було нагороджено переможців літературного конкурсу «Коронація слова». Нових текстів було прочитано членами журі немало, а сам преміальний фонд становив 120 000 грн. Щедра літературна премія «Коронація слова» спокушає засісти за клавіатуру не одну особу, навіть ту, яка письменником ще не була. Писання – це дуже корисна і, я би сказала (повторила), терапевтична річ, але не треба забувати і про читання (про всяк випадок).

 

Фестиваль місяця – «Країна мрій»

Кажуть, якщо Олег Скрипка зібрався проводити «Країну мрій» – це до дощу. Цього разу прикмета теж виправдалась. Падало на наші грішні голови безперестанку, але це не скасувало гарного настрою і цікавості до подій. Про «Країну мрій» не скажеш кількома реченнями, тож ви маєте нагоду читати серію матеріалів порталу «Друг читача».

Хочеться побажати, щоб усі ті літературні юшки та інші літературні страви перетворилися в окрему книгу, за якою ми будемо готувати по-літературному прямо в себе на кухні.

 

Любов Якимчук