Книжковий вересень: за винятком Львова, революція, фотосесія і метрополітен

Головною подією вересня був і, слава Богу, лишається Форум видавців у Львові. Але про нього вже стільки написано і показано, в тому числі і на нашому сайті, що не будемо зловживати. Отже, як виглядав минулий місяць без Львівських подій, які, безперечно, лишаються поза конкурсом. А тим часом багато новин надходило з Росії. Зокрема Путін там бореться за збереження статусу «читаючої нації», а сам тим часом ображає популярних письменниць. ФСБ розбирається із видавцями книжки про свою історію, а Московський патріархат – з «педофілами» Набоковим і Маркесом. А що ж у нас? Українські політики регулярно озираються на Росію та намагаються її копіювати, проте не приходять на книжкові форуми, як Путін, а лише відміняють «зимовий час» і вносять біографію Януковича до підручника з історії. Тим часом в Америці борються із забороненими книжками, читаючи їх, а у Чехії видають Біблію з ілюстраціями Сальвадора Далі. До речі, в Україні теж виходять новинки. Отже про них і не тільки.

 

Електронна книга місяця

Здається, що написати книжку оповідань, не так уже і складно, особливо коли зібралося докупи одразу 24 письменники і письменниці. Але виявляється, що не зовсім так, бо на створення книжки «Як вони провели літо» компанія «БукЛенд» відвела лише 24 години. Власне, тому не всі тексти вийшли однаково якісними та цікавими. Поети Анна Малігон та Лесь Белей не змогли втриматися, щоб не вставити у свій текст готовий вже вірш. А поетеси Катерина Бабкіна та Ірина Шувалова взагалі вирішили обмежитися тільки поезією, тож із їхньої легкої руки книжка починається і закінчується віршами, що можна навіть розцінити, як домашню заготовку. Ті ж, хто вдався до прози, використовував переважно випробувані раніше теми, наприклад, Олег Коцарев написав оповідання «Маленьке життя» на шкільну тематику, а Антон Санченко не втримався і створив оповідання про випускників мореходного училища під назвою «Як ми провели епоху радіо».

Але зрештою, книжка, як експеримент на задану тему, вийшла досить цікава, та інакше і не могло бути, коли до писання, окрім уже згаданих, долучилися такі письменники, як Лариса Денисенко, Анатолій Дністровий, Олена Захарченко, Максим Кідрук, Андрій Кокотюха, Галина Ткачук… – і це ще не повний перелік. Декому з письменників пощастило на доброго ілюстратора, зокрема Тарасові Малковичу. Іншими словами, багато вдалих матеріалів, от тільки про редактора і коректора «швидкоспеченої» книжки організатори не подбали, тож у книжці часом трапляються помилки, а ще відсутні зміст і нумерація сторінок, які, мені здається, навіть для електронної версії не є зайвими. Зрештою, ви маєте можливість завантажити те, що вийшло, безкоштовно за адресою store.obreey.com та розсудити самостійно.

 

Креатив місяця – книгарня-друкарня-кав’ярня

Тільки-но від книгарні «Сяйво» відступили рейдери, як київська влада вирішила, що колектив книгарні не гідний далі продавати книжки на Великій Васильківській і оголосила про плани відкрити в приміщенні новий заклад, назва якого поки що лишається таємницею. Достеменно відомо лише те, що це буде книгарня-друкарня-кав’ярня. Таке от «триголове» означення. Мотивація даної перверзії звучить так: «поки друкарня виконуватиме замовлення, замовники можуть випити кави». І гроші на це будуть виділені з міського бюджету. Кажуть, місто витратить майже 2 млн грн вже цього року лише для закупівлі друкарського обладнання. От тільки колектив «Сяйва» не вірить цим обіцянкам, бо чи так, чи так залишається на узбіччі процесу, тому і обурюється прес-секретар колишньої книгарні Юлія Валова: «Що буде з «Сяйвом» за один-два роки? Робитимемо ставки: брендовий бутік, ресторан або нічний клуб…». Але наразі – знову суд.

 

Письменник-революціонер місяця

Сергій Жадан – більше, ніж поет, і більше, ніж письменник. Він – ще і невтомний революціонер. Саме Жадан закликав студентів на акцію протесту, що й справді відбулася в Києві 22-23 вересня під час з’їзду європейських міністрів освіти. «Міністри, котрі з’їжджаються в Україну, – написано в зверненні Жадана до студентів, – навряд чи стануть розповідати про успіхи студентських рухів у своїх країнах… Вони не приїхали захищати твої права та відстоювати твої інтереси, оскільки в них усіх спільний бізнес. І в цьому плані твій міністр може скласти їм добру компанію. Їм не потрібні студенти, котрі захищаються, їм потрібні студенти, котрі платять». Студентка Києво-Могилянської Академії Дар’я Степаненко, певно, теж так вважає, тому й вирішила захищати вітчизняну освіту квітами. Дівчина в клубі Кабміну вдарила міністра Дмитра Табачника по обличчю, що журналісти одразу ж охрестили «ляпасом квітами». Сам Табачник цього не визнає, і говорить, що студентка просто хотіла подарувати йому букет.

 

Рецензент місяця

Письменниця Марія Матіос є прихильницею творчості Сергія Жадана. 23 вересня вона побувала на прем’єрі вистави Юрія Одинокого «Гімн демократичної молоді» за мотивами творів Сергія Жадана, що відбувалася там само, де і київські вистави Матіос – у театрі імені Івана Франка. Тож, письменниця виголосила цілу рецензію п’єси: «Зал сміється, а мені хочеться плакати. Тому що, попри всю свою позірну епатажність, Жадан дуже ніжна й вразлива людина. Зал реагує прекрасно. Очевидно, він зчитує себе на сцені. Добре, що багато молоді. Це – розкодування їхнього бачення життя. Це сміх крізь сльози. Впізнаємо 1990-і роки. Вистава має свій аромат. Чую пронизаність хлопчачою беззахисністю. Від Жадана більш, ніж від будь-кого з молодих, чекаю панорамної речі, осмислення сучасного. А з жінок – від Тані Малярчук», – додала Марія Матіос. Що ж, спостерігаємо позитивну тенденцію – українські письменники не конкурують, не заздрять, а хвалять одне одного. А тим часом, можемо робити ставки, хто ж переможе в конкурсі «Українська книжка року». Наказом Президента України членом журі затверджена Марія Матіос, окрім неї, там іще 14 експертів, зокрема, Анна Герман, яка полюбляє читати античних філософів, а не замішану на бітництві творчість Жадана.

 

«Найглибші» вірші місяця

«У Парижі перед рухомими сходами / на станції метро Алюзія / Я побачив написане великими / буквами білою фарбою слово Любов», – пригадуються рядки з вірша Юрка Покальчука. Бо це слово тепер пишуть у київському метро: польські вірші, які вже побували в підземці Парижа та Мадрида. Програма «Вірші в метро» проходить у рамках головування Польщі в ЄС та втілюється Польським інститутом. Тексти поетів ХХ і ХХІ століття в українських перекладах з’явились на станціях «Поштова площа», «Театральна», а також в одному з поїздів «зеленої» Сирецько-Печерської лінії. Інші вірші можна побачити на стінах стадіону «Динамо» та на алеї між Університетом імені Тараса Шевченка і Ботанічним садом. І це, певно, найприємніше, найпозитивніше, що можна прочитати на стінах київського метрополітену та київських парканах.

 

Подія місяця

Форум видавців безумовно залишається найбільшою подією року, а не просто місяця. Хоча, окрім львівської події міжнародного масштабу, у вересні відбувся гарно організований фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ, а в Харкові традиційно співпав у часі із Форумом конвент фантастики «Зоряний міст». А проте Форум із Літфестом і фестивалем перекладів «TRANSLIT» (цьогорічна новинка) цим заходам перевершити, мабуть, не вдалося.

Трохи фактів на підтвердження розмаху львівського книжкового нового року. За статистикою організаторів, на Форум приїхало понад 200 письменників та 600 видавців із 26 країн світу. Головним гостем був названий норвежець Ерленд Лу, а ґран-прі Форуму видавців отримала книжка Віти Стусак «Українські мистці Парижа. 1900-1939 рр.». Від міста Львова відзнаку «Золотий Герб Львова» отримав популярний польський письменник Марек Краєвський, у творах якого є топос Львова, а також поетка, головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка. Про позитиви і недоліки вже було писано, і постфорумна тема, безперечно, звучатиме у наших публікаціях і далі.

 

Фотомодель місяця

І знову Матіос. Щойно Верховна Рада ухвалила проект закону із довгою назвою «Про внесення змін до деяких законів щодо носіння форменого одягу, використання знаків розрізнення та символіки», яким пропонує штрафувати «цивільних» громадян за стиль мілітарі, відома письменниця Марія Матіос виявила свій протест. На своїй сторінці на Facebook розмістила серію світлин, на яких вона у формі НАТО та ще й на броні справжнього БМП. Політтехнолог Олег Медведєв назвав фото «зухвалими», а сама письменниця заявила: «За ці «речові докази» депутат Цибенко знов потягне мене до Генпрокуратури?! Форма, до речі, справжня: НАТО. А може, Цибенко на цей раз перелякається БМП? Ой, леле… Падаю пляцком: шпигунство? Тероризм? Підготовка державного перевороту? Це вам не чернігівські грибники з кошиками». Але нічого такого не сталося, зате ми можемо милуватися фотографіями мужньої української письменниці.

 

Обіцянка місяця

Тепер долею відомого роману Василя Шкляра «Чорний ворон» опікується сам Віктор Ющенко. Цю інформацію, як і решту новин відносно майбутньої екранізації, повідомив сам письменник. І замість Єжи Гофмана, якому, як раніше заявляв Шкляр, дуже сподобався роман, екранізація роману може тепер стати роботою режисера Мела Гібсона, на якого має «вийти» колишній Президент України. Обіцянка-цяцянка, а там подивимось. Залишається побажати успіхів.

Любов Якимчук

 

 

  • ЛІЛІЯ ШУТЯК

    А як же MERIDIAN CZERNOWITZ?