Огляд березня: книжки живі, мертві і ненароджені

Місяць березень, він же віршень, на який припадає і День письменника, і Всесвітній день поезії минув не марно, але і не без втрат. Найперше, що пригадується, це згорілі 35 тисяч книжок в бібліотеці на Одещині. Але не буду від початку вас налаштовувати на журливий лад. Цього місяця було все, кажучи словами Шевченка; «І мертвим, і живим, і ненародженим» книжкам ця стаття присвячується.

 .

Березнева Шевченкіана

Місяць березень розпочався «нашим усім» – Шевченком, як і годиться. Хитра травма ноги, яка минулого року не дозволилиа Януковичу вручати Шевченківську премію, а натомість відправила його на футбол, минула. Тому Президент власноруч вітав лауреатів і ніхто ні від чого не відмовився. Дитячий письменник Володимир Рутківський пообіцяв започаткувати власну дитячу премію на відсотки від Шевченківської, яку він, певно, вже поклав на депозит, а поет Петро Мідянка вирішив добудувати хату та відвідати святі місця. Президент настільки надихнувся урочистостями, що скоро з його вуст пролунала голосна заява про те, що він буде домагатися, щоб 2014 рік став всесвітнім роком Тараса Шевченка. Скажу лишень, що ми уважно будемо спостерігати, що зробить Янукович, щоб підтвердити слово ділом.

 

Тим часом пролунали заяви про висунення на наступну Шевченківську премію книгу Олеся Бузини «Воскресіння Малоросії», яку дехто порівнює з «Чорним вороном» Василя Шкляра, у тому сенсі, що ці книжки мають певну заідеологізовану художню картину. Зокрема, книжка «малороса»-Бузини, як його дружно назвала преса, – «урбаністична, що стоїть на позиції триєдиного народу, своєрідна імперська, дивиться на світ з точки зору цивілізаційного підходу». Це я зацитувала доктора політичних наук, професора Києво-Могилянської академії Валентина Якушика. З огляду на минулорічні події, фантазія з висуванням на найвищу національну нагороду книжки Бузини може перетворитися на чергове реаліті-шоу.

 

Громадськість святкувала шевченківські урочистості, як завжди, по-своєму. У Києві біля пам’ятника Кобзареві зібралися двійники та тезки Тараса, які читали вірші, та новоспечені члени НСПУ, яким вручали членські квитки (щоб було що показати, якщо раптом до хати завітає міліція із запитаннями про тунеядство). У Львові містом курсував «шалений музично-поетичний трамвай», і пасажири всього за гривню могли не тільки доїхати, куди треба, але й перейнятися музичним і поетичним прекрасним. Ірена Карпа зі своїм рок-гуртом «Qarpa» розпочала тур Україною із перевдягання в Шевченка: накладні вуса та хутряна шапка. Словом, святкували, як кажуть галичани, елегантсько. До ювілею навіть «Кобзаря» видали румунською, на що пішов, між іншим, 31 рік життя перекладача.

 

У той час, коли порядні люди святкували, робітники, що виконували ремонтні роботи в музеї Шевченка в Каневі, зробили халепу. Непередбачені проектом матеріали та неналежно виконані роботи призвели до пошкоджень приміщень. Що насправді сталося, ніхто людською мовою нее пояснив. Але йдеться про гідроізоляційні роботи, а для музею, який має бути сухим, це дуже важливо. Тож, нам з вами, друзі, чесним платникам податків, було завдано матеріальних збитків у розмірі 1 млн 964 тис. гривень, адже грошики були державні, тобто наші. Тож, прокуратура порушила кримінальну справу.

Але на цьому прикрощі не закінчилися. Раптом з’ясувалося, що єдиний в Україні пам’ятник Симоненку – копія черкаського пам’ятника Шевченку. Симоненко з Кіровоградщини виявився двійником свого старшого колеги по перу. Раніше такий підхід з ухилом на «штампування», зараз би сказали – ксерокопіювання, застосовували до пам’ятників Леніну та загиблим воїнам, але такі скульптори і тепер не перевелися. Хоча автор обох пам’ятників Владислав Димйон і заперечує цю схожість. А проте можна довіряти кваліфікації скульптора, а можна – власним очам. Кому що ближче.

 

Дитяча література «росте»

Останнім часом не припиняє радувати дитяча література, до якої пробудилася увага з боку журі різноманітних премій та журналістів. Кажуть, що вона набагато легше переживає видавничу кризу, і навіть потроху завойовує закордонні простори. Минулого року «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька, а цьогоріч «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки потрапили до каталогу кращих дитячих видань світу «White Ravens» («Білі ворони»). Також цього місяця почала інтенсивну роботу українська Літературна премія «Великий Їжак» та вже оголосила короткий список із 9-ти книжок. Переможець премії отримає десять тисяч гривень та поїде в 2013-му на виставку до Лейпцигу. І це ще не все – організатори мають у планах організувати дитячу версію літпремії – «Малий Їжак». Для дітей, які пройдуть відбір на «Малого Їжака», хочуть заснувати літню літературну школу. На проект потрібно не менше 300 тисяч гривень, тож організатори будуть раді спонсорській підтримці.

 

Десант українських письменників в Парижі та Лейпцигу

Цього місяця десант українських письменників висадився в Парижі та Лейпцигу. Марія Матіос, яка побувала і на Паризькому книжковому салоні, і на Лейпцизькому книжковому ярмарку схарактеризувала, їх так: «Якщо у Лейпцигу було «українське весілля» літературне, то в Парижі це було дуже прискіпливе приглядання, сказати б, «заручини» поки що». Тим не менш, під час Салону, на якому українська література була презентована вперше, у Паризькій книгарні «Глоб» відкрили відділ української літератури.

Загалом, на Паризькому салоні відбулась презентація сучасної української літератури за участі 7 українських письменників: Лариси Денисенко, Євгенії Кононенко, Антона Кушніра, Ірисі Ликович, Євгена Положія, Марії Матіос та Тимофія Гавриліва.

Тим часом у Лейпцигу українські письменники були не вперше і мали шалений успіх. Це пояснюється тим, що німці в піар-компанії грамотно використали іншу подію «Євро-2012», зокрема до виставки вийшла книга, яку впорядкував Сергій Жадан, із назвою «Українські письменники про футбол». Дирекція ярмарку виділила для українських видавців безкоштовний стенд площею10 кв. м, на якому розташували 9 видавництв: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Фоліо», «Грані-Т», «Картографія», «Клуб сімейного дозвілля», «Книги ХХІ», «Родовід», «Теза». На книжковій події європейського масштабу побували Тимофій Гаврилів, Євгенія Кононенко, Євгена Положій, Сергій Жадан і гурт «Собаки в космосі», Наталка Сняданко, книжкові журналісти Ірина Славінська і Сергій Руденко, координатор Львівського літературного фестивалю поет Григорій Семенчук. Також приїхав Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Андрій Курков та поетеса Єлєна Заславська, перекладачі Юрко Прохасько і Катерина Міщенко. Відбулася презентація літературного фестивалю «Меридіан Чернівці». Тобто українці були представлені, як виглядає, у досить вигідному світлі.

Мертвонароджений проект підтримки української книги

Держава відмовилася підтримувати «Програму розвитку української книги на 2012-2017 рр.». Міністерство фінансів відповіло керівнику Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександру Афоніну, що зараз немає необхідності в такій програмі, що вона передчасна, і що нам взагалі потрібно економити гроші. А також зауважило, що програма підтримки та популяризації української книги не відповідає президентській програмі «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава на 2010-2014 рр.». Тож, поки українські письменники коштом приватних українських фондів і конкурсів роблять прорив на європейський книжковий ринок, держава вважає популяризацію української книжки тут, в Україні, де 86% ринку належать російським виавцям. Мін’юст вважає, що популяризація української книжки не відповідає президентській програмі. А хто там нам недавно обіцяв пустити бібліобуси Закарпаттям? Чи не Азаров? Невже вони відповідають президентській програмі? Але напевно програмі відповідає знаменитий підручник для першокласників від Табачника за 647 гривень.

 .

«Жива бібліотека» замість напівпорожньої

Поки українські бібліотеки пасуть задніх і не мають чого запропонувати прискіпливому читачеві, Фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA створив «живу бібліотеку». Тож, кілька днів поспіль охочі могли взяти «почитати» людину, щоправда не довше, ніж на 45 хвилин. Бібліотека пропонувала до читання біженця, феміністку, мусульманина і мусульманку, гея, рома, колишнього в’язня, міліціонера… Тобто пропонували поспілкуватися із представниками маргінальних соціальних груп. Читачі з «книжками» поводилися чемно, сторінок не виривали – не грубили. Єдине, що одна «книжка» втікла: кримський татарин, прочитавши весь каталог, відмовився презентувати власну ідентичність разом із гомосексуалами. Але і в традиційних бібліотеках книжки теж часом зникають. Головне, щоб не безслідно. Щоб бодай щось залишилося у наших головах.

Любов Якимчук