Теревені 2013-го: література в очікуванні красивого і корисного

Культурний рік – 2013 починається кількома важливими новинами. Дуже довго призначали і врешті призначили міністра культури – Леоніда Новохатька, та, як вважають експерти, це призначення  позитивних змін мабуть не принесе. І справді, першим розпорядженням міністра є будівництво доріг до пам’ятників, тобто він апелює до культури як історії, а не до живого явища. Друга важлива новина – це те, що у 2012 році показники книговидання в Україні зросли.  Таке заявляє «Держкомтелерадіо», але чомусь до цієї заяви усі ставляться чи то скептично, чи іронічно, бо від більшості видавців та письменників ми протягом року чули зворотнє. Якими є основні події року, що тільки починається, і про кого з українських літераторів говорили найбільше, пропонуємо простежити в рейтингу медіацитованості від «Друга Читача».

 

1. Оксана Забужко та експерименти

На початку року письменниця порадувала усіх своїх шанувальників, яких виявилося немало, новаторським підходом до книжкової презентації. Збірку есеїв «З мапи книг і людей» вона презентувала мультимедійно та з великим розмахом протягом майже 4 годин. Вечір називали то літературно-мистецькою презентацією, то «живою книгою». До змісту цієї «книги» входили виступи авторитетів від культури та музичні презентації віршів Забужко від «Сестер Тельнюк», а також відео-зв’язок із Ігорем Померанцевим. До того ж презентація транслювалася в мережі. Момент інтерактивності полягав у тому, що вибирали есеї для презентації самі читачі – у соцмережі Facebook. Сама авторка розглядає цей захід як альтернативу книжковим ток-шоу та паперовим дискусіям, яких, на жаль, бракує в Україні. Словом, цей багатогранний вечір був спробою подолання меж жанрових, мистецьких, географічних та ментальних (якщо міркувати про зміст книжки).

Запис літературно-мистецької акції «Картографія» для тих, хто не мав змоги бути присутнім на «живому» вечері, можна подивитися тут.

 

Окрім цього, Оксана Забужко час від часу з’являлася в медіа просторі, то у зв’язку з підтримкою ініціативи «Благодійна Україна» Доброчинність – це те, що відрізняє людину від тварини», – вважає письменниця), то на вечорі, присвяченому 90-річчю видатного чеського композитора, есеїста, письменника Іллі Гурніка, тексти якого довгий час були під забороною. Письменниця зачитала уривки його творів у перекладі батька Стефана Забужка. Ще можемо згадати недавню її лекцію, присвячену Україні, у британському університеті Кембридж, а також про створену Анею Білою і Дмитром Костирком «книглі» – картини, зробленої з тексту вже згаданої вище книжки.

 

2. Андрій Кокотюха – рекордсмен

Цей письменник на початку року проявився, як «стахановець» літературної праці у зв’язку з двома новинами. Видавці історичного роману Кокотюхи «Червоний» заявили, що цей роман за тиражами обігнав тираж нової книги «короля жахів» Стівена Кінга в Україні. Це другий випадок від 2006 після подібної історії з романом Люко Дашвар «Село не люди». Друга новина про творчість Кокотюхи стосувалася написання ним роману за 28 днів.  Ці два рекорди і вивели письменника на другу сходинку нашого рейтингу.

 

Телепередача про творчу методу Кокотюхи

 

 

3. Жаданий Сергій Жадан

Письменник на початку року разом із харківським панк-ска-гуртом «Собаки в космосі» відправився в «Лютий тур» містами України. Окрім того додала в рейтингу письменникові недавня заява про те, що він з теле- радіоведучим Ярославом Лодигіним розпочав підготовку до екранізації роману «Ворошиловград», який вони бачать як незалежний фільм із невеличким бюджетом $ 500 тис.-1млн.

Словом, Сергій Жадан постійно працює та не дозволяє ні на місяць забути про себе українським шанувальникам жаданого Жадана, а це водночас працює на медіа образ письменника.

 

 

4. Категоричний Василь Шкляр

Нещодавно письменник підкреслив, що не відмовлявся від Національної премії імені Шевченка за роман «Чорний ворон», просто він хоче взяти цю премію з достойних рук. Також стало відомо, що в березні виходить «Чорний ворон» Шкляра англійською мовою. Загалом Шкляр є активними ньюс-мейкером останні два роки (від скандалу з Шевченківською премією). І на початку цього року вже встиг озвучити кілька гострих висловлювань, наприклад: «В Києві є проблема: діти труться в російському середовищі, – заявив письменник, – Я колись сказав своїй доньці: «Почую російське слово – уб’ю, як Тарас Бульба свого сина».

 

Передача з Василем Шклярем.


 

 

5. Мирослав Дочинець і медіа

Або автор «тихого бестселера», як писали про нього журналісти, тривалий час не потрапляв до медійного рейтингу «Друга Читача», бо про нього говорили більше читачі, ніж журналісти. Але рекордні продажі змусили журналістів висвітлювати пересування письменника українськими містами, котрий презентує свої книжки. Окрім того із новим роком Дочинець отримав літературну премію клубу «Ярославів вал» за 2012 рік за роман «Криничар», і ще письменник потрапив до рейтингу «Книжка року-2012».

 

Мирослав Дочинець про роман «Криничар»

 

 

6. Марія Матіос і  Верховна Рада

Марія Матіос останнім часом фігурує в новинах саме як депутатка, але ЗМІ, які спеціалізуються на літературі, поширюють новини саме про її нові парламентські (зовсім не літературні) подвиги. Очевидно, це пов’язано з тим, що літературному дискурсу важко відпустити таку непересічну письменницю, тому і два перші місяці року писали про те, як Марія Матіос нагодувала депутатів варениками, як їй стало погано під час блокування трибуни, про її викриття депутатів, які голосували за колег, або в чому вона прийшла на вишиванковий флеш-моб. А все-таки хочеться почути щось про Матіос-письменницю.

 

 

7. Невідомий Леонід Горлач

Із оголошенням цьогорічних лауреатів Шевченківської премії усі заговорили про раніше не надто відомого письменника Леоніда Горлача. І виявилося, що він має в доробку до 50 книг поезії, прози, публіцистики, критики, дитячих творів. Як повідомляє комітет з національної премії ім. Т. Шевченка, раніше Горлач був нагороджений медалями «За трудову доблесть» та «За будівництво Байкало-Амурської магістралі», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Грузинської РСР. Письменник отримав Шевченківську премію за поетичну збірку «Знак розбитого ярма».

Цьогорічне рішення журі Національної премії імені Шевченка багато кого обурило. Кілька колонок написав про це Юрій Винничук, який був здивований тим, що новоспечений лауреат, який завжди був лояльний до влади, «підшивається під дисидента». Василь Шкляр дійшов висновку, що можливо не потрібно присуджувати премію щороку, якщо вже такий кепський результат. Окрім того, з’являлися думки про те, що рішення було прийняте під тиском з боку влади. Розгорнуте інтерв’ю з Горлачем можна почитати на «Українській правді».

 

8. Брати Капранови та культурний менеджмент

Письменники-близнюки вже не перший рік виступають у якості культурних менеджерів, яких так мало в Україні. Цього разу їхня активність пов’язана з видавничим проектом «НЕП», який послужив відправною точкою для заходу «Гала-ніч еротичної поезії», яку називали «прелюдією» до Дня закоханих. Окрім того на День рідної мови Капранови взяли участь в «книжковій атаці», і ще з’явилися на екранах кінотеатрів у якості акторів фільму «Звичайна справа».

 

9. Олег Лишега і премії

Поет із Тисмениці, що на Франківщині, не так часто з’являється в медіапросторі. Цього разу любителям поезії пощастило. У номінації «Художня література» рейтингу «ЛітАкцент року» переміг Олег Лишега з поетичною збіркою «Великий міст». Ця премія стала першою українською нагородою для відомого і популярного серед молоді автора.

 

 

10. Сашко Ушкалов

Молодий письменник з Харкова після доволі популярного дебютного роману «БЖД» випустив збірку оповідань «Жесть». З початком року він презентував цю збірку в кількох містах. Завдяки гумору текстів Ушкалова відгуки на книжку швидко поширюються українським медіапростором, через що письменник потрапив на десяту сходинку нашого рейтингу.

 

 

Рік почався і хочеться вірити, що він буде по-літературному красивим і корисним. Наразі чекаємо шевченківських свят, а значить і нового витка в дискусії про цьогорічну шевченківську премію, що може задовольнити читацьку спрагу дискусій про літературу, які завжди приносять користь. Також у березні наші письменники вдруге поїдуть на Ляйпцизький книжковий ярмарок, просувати українську літературу (красиве) в європейському просторі, що не може не тішити.

.

Любов Якимчук,

«Друг Читача»