Теревені квітня-травня: Весняне загострення книжкових хвороб

Ці письменники невгамовні: вони судяться, повертаються з небуття, починають писати в п’ятдесят років перші збірки поезій, і загалом створюють новий літературний канон. Але почну з кількох тривожних тенденцій, які намітилися далеко не останнім часом, проте загострилися та були озвучені протягом цієї весни. І саме в контексті цих тенденцій перебувають ці найбільш згадувані в пресі українські автори, яких у рейтингу медіацитованості від «Друга Читача» цілих десять.

.

Отже, тенденції в нас такі.

 

По-перше, український ринок заполонили нелегальні книги, і лише 30-35% становлять легально імпортовані книжки. Окрім того, у нас процвітає нелегальне розповсюдження електронник книжок та різноманітних програм, з цієї причини Україна опинилася в американському списку неблагополучних країн через піратство навіть в урядових установах.  По-друге, стан власного книжкового ринку в Україні «плачевний», а система книгорозповсюдження зруйнована (за словами Держкомтелерадіо).  З бібліотеками теж проблема – старих книг списується більше, ніж надходить до фондів бібліотек нових, це – по-третє.

 

І після цього всього, (четвертий пункт) українські народні депутати проігнорували парламентські слухання щодо проблем українського книговидання. Цікавим є ще один момент: нещодавно оголосили переможців президентської премії Українська книжка року, але мало в кого це викликало зацікавленість, бо так виглядає, що робиться це все «для галочки».

 

Тому не дивно, що на цьому тлі книжкові виставки та фестивалі видаються чимось неймовірним. Серед найбільш згадуваних – «Медвін» з першим фестивалем книжкової реклами «Клепка;-)» та фантастичним «Євроконом», Львівський міжнародний дитячий фестиваль, харківський фестиваль, присвячений Миколі Хвильовому «Метрополія свідомого життя», «Книжковий Арсенал». До речі, про «Книжковий Арсенал» почали говорити як про другий Форум видавців: дуже багато видавництв намагаються встигнути випустити новинки до цього весняного заходу.

 

Коли нарешті окреслено контекст, є сенс коротко розглянути нинішніх героїв рейтингу медіацитованості від «Друга Читача».

 

 

10. Олесь Ульяненко – містичне повернення роману з небуття

 

І після смерті Олеся Ульяненка продовжують виходити його нові книжки.

Це доволі містична історія. Як пише у передмові до книги «Пророк» Михайло Бриних, «цей роман був стиха відвойований у небуття завдяки Надії Степулі, яка звела розрізнені фрагменти (особливо в останніх двох частинах), поклавшись винятково на свою інтуїцію та знання творчості Олеся Ульяненка; адже залишилось тільки оці дві флешки – й більше спитати поради нема в кого…».

 

9. Галина Крук – раз на вісім років

На початку квітня вийшла довгоочікувана поетична збірка Галі Крук «Спів/існування» (разом чи окремо, як кому до смаку), яку авторка презентувала в кількох містах України під час авторського туру. Через те, що авторка видає книжки раз на вісім років, і до того ж книжки із відбірними текстами, які припадуть до смаку навіть вишуканому гурману від поезії, ця нова її збірка викликала великий інтерес як серед читачів, так і цікавсть ЗМІ.

 

8. Макс Кідрук та життя без Інтернету

У добу бароко були мандрівні дяки-пиворізи, а нині існують мандрівні письменники (щодо пива утримаємось від коментарів). Один з таких мандрівних – Максим Кідрук, який останнім часом провів персональну авторську зустріч у Мистецькому клубі «Обличчя», взяв участь у Дитячому фестивалі у Львові та відімкнув Інтернет заради книги.

 

7. Юрій Іздрик – з прозаїків у поети

Найбільше останнім часом говорили про Іздрика як поета: у «Видавництві Старого Лева» у п’ятдесятирічного автора вийшла його (увага!) перша поетична збірка під назвою «Ю». До речі, в дорозі на презентацію збірки письменник потрапив у ДТП.

 

6. Всюдисуща Оксана Забужко

Пані Оксана їздить з одного фестивалю на інший і важко згадати хоч одну серйозну книжкову подію цієї весни, на якій би вона не була присутня. Зовсім у новому і цікавому амплуа письменниця виступила на «Медвіні» – провела майстер-клас «Як поснідати блискавично і з мінімумом брудного посуду» на «Літературній кухні».

 

Також Забужко брала участь у білорусько-шведських літературних днях, а під час харківського фесту «Метрополія свідомого життя», присвяченому Миколі Хвильовому, прочитала чудову лекцію «Лет Ікара чи смерть Антея? Вступ до історії українського самогубства». І звісно, треба згадати про масштабний «Книжковий Арсенал», де пані Оксана вела бесіду з Ігорем Померанцевим у проекті «Обмін речовин». Саме в такому ключі писали ЗМІ про Оксану Забужко останні два місяці.

Оксана Забужко та Олексій Ананов на «Літературній кухні» на «МЕДВІНі». Фото: ДЧ

.

5. Юрій Андрухович та його «Перший національний порнограф»

У квітні письменник активно презентував нову збірку вибраного, причому в Києві відбулося дві презентації поспіль. Також познайомив читачів з останнім чеським панк-поколінням, провів День книги з Дон Кіхотом та Оксаною Забужко.

І ще – прочитав вірші для проекту режисера Сергія Проскурні «Наш Шевченко».

Ну і звісно, треба згадати участь у «Книжковому арсеналі» та цікаві інтерв’ю, як оце, або колонки Андруховича, як оця із дуже провокативною назвою «Перший національний порнограф».

 

4. Іван Малкович та новий канон укр. літ.

Певно найуспішніший український видавець, а також чудовий поет, опинився на четвертій сходинці рейтингу медіацитованості абсолютно виправдано. Нещодавно з’ясувалося, що пан Малкович замахнувся на український канон. Ідеться про «Українську поетичну антологію» (скорочено –УПА), задуману як приватний поетичний канон Малковича. Але чи можна назвати вибір одного з найкращих видавців і поетів, який є особою публічною, на яку орієнтуються, приватним? І я думаю, що ні, тому будемо говорити про спробу українського поетичного канону. У цій серії вже вийшли книжки вибраного таких авторів, як Ліна Костенко, Тарас Мельничук, Микола Вінграновський, Віктор Неборак, а також у квітні презентована книжка Юрія Андруховича «Листи в Україну».

 

3. Андрій Курков у тандемі з Юрієм Винничуком

Окрім вище згаданого спільного роману на двох з Винничуком, Андрій Курков розказав, що якось йому хотіли замовити роман про смерть Юлії Тимошенко – безуспішно.

Також треба згадати активну участь автора у книжкових виставках, інтерв’ю, коментарі та власну активність пана Андрія – статті та колонки.

 

2. Мар’яна Савка як культурний менеджер

Мар’яна Савка – це унікальний випадок поєднання письменницького та видавничого таланту в одній людині (певно, другий випадок у сучасному літ процесі, після Малковича-старшого). Вона без перебільшення є обличчям дитячого «Видавництва Старого Лева» та активною культурною діячкою. Останнім часом пані Мар’яна встигла побувати на Львівському міжнародному дитячому фестивалі, «Книжковому арсеналі», на вище згаданих парламентських слуханнях, та ще в багатьох місцях, і при цьому дати купу коментарів.

 

1. Юрій Винничук судиться

Письменник продовжує дивувати читачів кількістю судів, у яких він задіяний через свої тексти та слова. Цього разу позов на нього подав нардеп від ПР Вадим Колесніченко, який відкрито висловлював свою неприязнь до Винничука, про що днями гримів весь укрнет.

 

Окрім цього, пан Юрій сам свариться з літературними критиками, рецензії яких коментує у своїх колонках, закидаючи їм необізнаність в історичному періоді, який ліг в основу роману «Танґо смерті». Сам роман став найбільш обговорюваною книжкою минулого року, а якщо не з’явиться нічого достойного, то й цього.

 

Також Винничук порадував читачів повідомленням про те, що він спільно з Андрієм Курковим пише роман про лицарів із Галичини, які беруть участь у Хрестових походах.

 

Як видно, введення Куркова-персонажа в роман Винничука та Винничука-персонажа в роман Куркова не пройшло даром і цей творчий тандем дасть нові плоди.

 

Окрім усього сказаного, Юрій Винничук був помічений у проекті «Обмін речовин» на «Книжковому Арсеналі». Тобто є багато підстав стати найбільш цитованим і згадуваним письменником останніх двох місяців.

 

 

Такі справи в нашому літературному процесі, тож залишається символічно їсти «шоколад з гріхами» та бавитися в онлайн-перекладач на мову Азарова.

 

Любов Якимчук

спеціально для «Друга Читача»