Поворожимо на Шевченківській гущі?

Зважимо шанси на перемогу.

.

Сезон полювання на Шевченківську премію у розпалі – за місяць Комітет має остаточно визначитися з іменами переможців, щоб їх встигли затвердити нагорі. Бо ж Шевченківська премія – справа політична, хоч би як у Адміністрації Президента не запевняли, що не втручатимуться у процес.

.

Не втручатимуться, аякже: три місяці тому Указом Президента Комітет понизили у статусі, підпорядкували ДУСі, змінили Положення, структуру, розігнали усіх старих членів і віддали керування комуністу Олійнику, крім того вдвічі скоротили кількість номінацій… якщо це не втручання, то що це таке? Ба й навіщо після цього втручатися – коли на чолі стоїть старий перевірений це у ЦК та КГБ кадр? Він все розуміє з півслова. Усі ми знаємо, що таке комуністи, знайомі з їхньою ідеологією, замішаною на брехні, рабстві та нелюдській жорстокості, знаємо практику застосування цієї ідеології, що сповнила українську землю кістками мільйонів невинних жертв.

.

І розуміємо, чому долю головної національної премії теперішня влада віддала саме в руки комуніста.

.

Звісно, робота нового Шевченківського комітету привертатиме особливу увагу громадськості та ЗМІ – по-перше, через нову ідеологію, яка дуже нагадує стару, півстолітньої давнини. А по-друге, через суттєве загострення конкуренції – п’ятьох премій не вистачить усім бажаючим. Крім того, зібравши в одну номінацію всі літературні жанри, комітетчики поставили перед собою принципово невиконуване завдання – як вибирати між поетами та прозаїками? Хто більш гідний відзнаки – драматург чи дитячий письменник?

.

В таких умовах особливе значення набувають додаткові чинники, що їх у теперішніх умовах не бракує. Наприклад, як подивляться з Банкової на той чи інший вибір, чи не розженуть бува комітет у межах чергового „невтручання”?

.

А той факт, що вперше за новітню історію премії було оприлюднено короткий список претендентів, робить ажіотаж навколо Шевченківки просто-таки небувалим. Хто переможе? Шкляр чи Вольвач? А може, Рутківський?

.

Тут би, звісно, звернутися до букмекерів, але в Україні ігровий бізнес офіційно під забороною. Проте навіть без акул теорії імовірності ми з вами можемо самостійно зважити шанси претендентів та спробувати передбачити результати голосування „незалежного” Шевченківського комітету „без втручань” з Банкової. Адже досвід комуністичної періоду у існуванні премії дає нам багато підказок.

.

Звісно, усі троє кандидатів на премію у галузі літератури є абсолютно гідними цієї високої нагороди. А отже ми не будемо оцінювати художні переваги поезії Вольвача у порівнянні з дитячою прозою Рутківського – бо це неможливо. Поспівчуваємо тим членам Комітету, які зберегли у своїх душах трохи порядності, але зосередимо свій аналіз на інших аргументах – саме вони, швидше за все, визначатимуть підсумкове рішення.

.

Ну й почнімо з черкащанина Василя Шкляра – мабуть, найбільш резонансного автора серед представлених на нагороду. Його „Залишенець”, який (у дусі Холодного Яру) має ще одне ім’я – „Чорний Ворон”, наробив галасу по всій Україні. Отже, чи може Василь Шкляр отримати Шевченківську премію?

.

Безперечно, може. Але давайте врахуємо, що премію вручає особисто президент Янукович. Він іще, здається, не відійшов від торішнього преміювання за книжку про УПА, але там хоч відмазка була – мовляв, рішення прийнято ще старим, ющенківським складом.

.

Як подивиться на українського Президента начальство з Москви, якщо він відзначить премією роман про боротьбу холодноярців з московськими загарбниками? Може вийти незручно. Крім того нещодавно діюча влада спробувала розгромити музей УНР – а герої Шкляра воювали саме на боці Української Народної Республіки. Як подивиться автор на таку наругу над героїчною історією? Чи не скаже, бува, чогось у мікрофони? Чи не примусить Гаранта червоніти та виправдовуватися?

.

Звісно, такі аргументи – не більше чим повернення мерзенного комуністичного блюдолизтва. Але ж Олійник у нас хто? Вірно. Тому шанси Шкляра на отримання премії можна оцінити як мізерні. Я б особисто на нього не поставив навіть дві копійки. Хіба що з нього візьмуть клятву на вірність в особливо суворій формі??? Але чи він дасть таку клятву?

.

Отже залишаються двоє – Вольвач та Рутківський. Спробуємо оцінити шанси кожного з них окремо.

.

Запоріжанин Павло Вольвач з поетичною книгою „Триб” – гідний претендент на премію. Гадаю, на премію заслуговують не тільки його вірші, але й роман „Кляса” – один з небагатьох творів, що залишив в історії художній зліпок буремних дев’яностих. Однак „Кляса” вперше вийшла давно і не потрапляє під вимоги Положення про премію.

.

Які шанси у Вольвача? Звісно, більші, ніж у Шкляра. Теми його поезій не мають безпосереднього відношення до УНР чи навіть політичної ситуації. Вірші – взагалі безпечніші за прозу. Та й сам Павло не має репутації радикала. Крім того – молодість, це велика перевага. Вона дозволить вивести роботу комітетчиків на новий рівень і продемонструвати усій Україні – якщо раніше давали „за вислугу”, то за Олійника-Януковича – за талант.

.

Проте молодість – це, мабуть, і найбільший недолік Павла Вольвача. Все-таки традиції в українській культурі обіймають не останнє місце. А відповідно до традиції, Шевченківську премію треба заслужити – і не тільки словами, але й роками. Коротше кажучи, молодий ще Вольвач для премії. Знаючи, як приймалися рішення за часів Союзу, я б на нього багато не поставив.

.

Ну і нарешті Володимир Рутківський. Одесит, який пише для дітей. Людина, що у радянські часи мусила тікати аж до Москви, захищаючись від звинувачень у націоналізмі. Іронія долі – в Москві його друкували, в Україні – ні. Володимир Рутківський тріумфально повернувся в українську літературу на початку двотисячних і потрапив у гарні видавничі руки – стартувавши у „Зеленому Псі”, проміжний фініш здійснив у „А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Зі”.

.

Трилогія „Джури”, яка представляє козацьку добу очима дітей – українського та кримсько-татарського хлопчиків, була гарно прийнята читачами та критиками, отримувала відзнаки „Книги року” та „Книги року БіБіСі”. Резюме досить переконливе.

.

Та й сам Рутківський має достатній досвід життя і творчості під час комуністичної влади. На рожен не полізе і фрондувати у випадку чого не буде.

.

Ви зрозуміли, до чого я?

.

Так. Я ставлю на Рутківського. Не тому, що його твори – кращі, хоча й не без того. А тому, що розумію комуністичну психологію, яку нам зараз намагаються нав’язати з Банкової.

.

Прикро лише те, що книжки Володимира Рутківського заслуговують на високу нагороду безвідносно до комуністичної ідеології – а отримають її саме завдяки їй.

.

Мине буквально місяць-півтора, і ми зможемо перевірити свої припущення.

.

… І все-таки жаль, що букмекерські контори прикрили. Я б міг виграти трохи грошей.

.

Олекса Вертипорох