Журнал “Сучасність” завжди був осередком вільної української думки і не боявся складних тем. Сьогодні ми пропонуємо познайомитися з цікавим поглядом на Тараса Шевченка як на попередника сюрреалізму, дадаїзму та футуризму. Стаття Дмитра Горбачова вийшла у 8-му числі журналу за 2009 рік.
.
І. Шевченко як предтеча футуризму
У 1910-х pp. українські й російські футуристи, закликаючи „скинути з паротягу сучасності” Пушкіна, Толстого, Достоєвського, окремо виділяли Шевченка Читати далі »
– такого висновку дійшли в результаті дискусії, присвяченої перспективам українського книжкового ринку
У рамках Форуму видавців Клуб «Українського Тижня» провів дискусію у свіжовідчиненій книгарні «Є». Дискусійна розмова про те, яким би мав стати український книжковий ринок, щоб не бути й далі витісненим на периферію російським, плавно перемістилася в інші площини. Читати далі »
Цьогорічний Букер привернув увагу громадськості передусім тим фактом, що нобеліат Джон Максвел Кутзее отримав шанс на рекорд. Адже лауреати Букера неодноразово отримували Нобелівську премію, тоді коли нобелівські лауреати жодного разу – Букерівську. Читати далі »
Мода на складання списків найліпших, найбагатших та найпопулярніших захоплює все більше видань. Здається, вже не залишилося галузі, де б не визначили свою „золоту сотню” – вочевидь, такий спосіб представлення інформації найбільше відповідає психології масового читача.
Американський журнал Ньюсвік приєднався до процесу рейтингування у цікавий спосіб – він склав список 100 найкращих книжок всіх часів і народів. До списку входять не тільки художні, але й наукові та публіцистичні видання.
Звісно, можна посміятися з чергової спроби американців оголосити себе вершителями долі світу (тепер вже – книжкового), тим більше, що експертами тут виступали сама Опра Вінфрі (!!), а також Нью-Йоркська публічна бібліотека, коледж Сент-Джонс, "Вікіпедія", газети TheGuardian та TheTelegraph, видавництво Модерн Лайбрері, яке спеціалізується на класиці та інші книжкові установи – разом цілих десять! Читати далі »
Об Національну премію України імені Тараса Шевченка точили зубки чи не всі піраньї пера, яким вона не світить ні найближчим, ні найдальшим часом. Писали й про те, що дається вона по знайомству, і за вказівкою Інституту геронтології, і що вона корумпована, і що Шевченківський комітет навіть не читає тих книжок, за які роздає свої медальки (бо ж як ти вчитаєш Медведя, та ще й після Пашковського?), і про те, що ця премія чи не найкон’юнктурніша у світі (після Нобелівської, яка давно вже стала загальним гумористичним місцем у художніх творах і журналістських дописах і яку серйозно сприймають хіба ті, хто її отримує та вручає)… Читати далі »
Премії – загальноприйнята практика в усьому цивілізованому світі, вони повинні присуджуватися «найкращим із кращих» і формувати суспільну думку, тоді як грошова винагорода лише додає престижу й надихає учасників конкурсу на подальші звершення. Цього року на Львівському форумі видавців уже традиційно було проведено книжковий конкурс, і так само традиційно цей конкурс викликав цілу низку запитань і сумнівів. Запитань про адекватність вибору книжок-переможців, сумнівів у доцільності подібних конкурсів узагалі. Читати далі »
Економічна криза, наявність якої так довго заперечували представники влади, настала. І хоч зараз говорять виключно про металургію, банки та нерухомість, в Україні існує менш грошовий, але не менш важливий для людей книжковий ринок.
А отже постає питання: як вплине криза на видання і продаж книжок в Україні і що видавці, торгівці та влада можуть зробити, аби мінімізувати її вплив на книжкове меню українського читача? Читати далі »
Нобелівська премія є найбільш престижною у світі, а рішення її авторитетного комітету начебто не прийнято піддавати сумніву ні за яких умов, однак… 9-го жовтня світова громадськість дочекалася чергової сенсації під назвою «лауреат Нобелівської премії з літератури». Експерти знову виправдали скептичні прогнози, надавши знавцям і шанувальникам літератури змогу вдосталь пообговорювати їхню (експертів) традиційну несправедливість.
А ви читали ле Клезіо?
Премію отримав – точніше, отримає 10 грудня разом із золотою медаллю й чеком на мільйон євро – француз Жан-Марі Ґюстав ле Клезіо. Офіційно ле Клезіо – «автор нових напрямків, поетичних пригод і чуттєвого екстазу, дослідник сутності людини за межами панівної цивілізації та всередині неї». Ніби випереджаючи закономірний подив читацької публіки, на сайті Нобелівського комітету розмістили опитування: «Чи читали ви щось із творчості цього автора?» Наразі 87 % відповіли заперечно. Читати далі »
Десятеро з десятьох відвідувачів західної книгарні шкодують, що прийшли до неї без двох візків. Один візок — вантажити книжки, які (зазвичай раптом) захотілося мати у своїй бібліотеці. А інший — із пачками купюр, щоби розплатитися за все придбане. Розгадка цього психологічного феномену проста. На десятьох із десяти відвідувачів книгарні тиснуть технології мерчандайзинґу — власне, як і на відвідувачів супермаркетів (така-от проза життя). Банка солоних огірочків чи том Гюґо — мерчандайзинґ змусить нас купити все: потрібне і непотрібне. Однак переважно непотрібне. Але як? Про це і про страшне слово «мерчандайзинґ» говоримо далі. Читати далі »
Ті з вас, шановні читачі, чиє дитинство співпало з часом активного функціонування піонертаборів, напевне що згадають численні страшилки про “чорну труну на коліщатках” та про чорну руку. Вони складались із нав’язливих повторів із постійним підвищенням рівня абстрактного жаху від наближення абсолютного і таємничого зла, невідворотного, як фіззарядка о сьомій ранку. Тоді ви навряд чи знали, що маєте справу з типовим, хоча й примітивним, саспенсом – жанром, який вибудовується навколо таємниці, коли розгадка – наприкінці, а вся дія тримається на емоційній напрузі та тривожному очікуванні. Більшість із нас, дорослих, час від часу не проти полоскотати собі нерви: почитати “Вія” Миколи Гоголя, щось із Стівена Кінга або кримінальну хроніку з газети; подивитись саспенс Хічкока або фільм жахів про повстання механічних людиноподібних павуків-зомбі; послухати Ніка Кейва. Для того, щоб стало СТРАШНО. В літературі – як класичній, так і масовій – за це відповідає ціла низка жанрів, завдання яких – лякати за допомогою специфічних художніх засобів та персонажів. Читати далі »
.
– такого висновку дійшли в результаті дискусії, присвяченої перспективам українського книжкового ринку
Цьогорічний Букер привернув увагу громадськості передусім тим фактом, що нобеліат Джон Максвел Кутзее отримав шанс на рекорд. Адже лауреати Букера неодноразово отримували Нобелівську премію, тоді коли нобелівські лауреати жодного разу – Букерівську. 
