Зазвичай осередком культурного життя вважається столиця. Саме тут відбуваються найгучніші прем’єри та презентації, перетинаються шляхи учасників мистецького, й, зокрема, літературного, процесу. Але не слід забувати, що відомі письменники живуть не тільки в Києві. Літературний процес – явище складне та багатоманітне, і творять його й на Закарпатті, й у Кривому Розі, й на Одещині.
Читати далі »
На продовження теми болгарської літератури пропонуємо вам інтерв’ю з доцентом кафедри слов’янської філології КНУ ім. Шевченка, лектором курсів з болгарської літератури й культури Христо Манолакевим, перекладачкою, укладачкою „Болгарсько-українського словника” Оленою Чмир та єдиним перекладачем сучасної болгарської літератури на українську Остапом Сливинським.
Читати далі »
Ми продовжуємо публікацію інтерв’ю з письменниками-представниками ентічних спільнот, які брали участь у літературних читаннях під час етнофестивалю „Країна мрій”. Пропонуємо вам інтерв’ю з одеситкою Антоніною Івановою, яка представляла на фестивалі літературу українських болгар. Антоніна Іванова народилася в Україні, в болгарському селищі Кам’янка. Вищу журналістську освіту отримала в Софії, потім повернулася в Україну. Останні два роки веде програму «Родєн Край» на болгарському телеканалі одеського обласного телебачення.
Читати далі »
Львів’янка Юлія-Ванда Мусаковська пише поезію, прозу, перекладає зі шведської. Лауреатка літпремій «Смолоскип», Б.-І. Антонича, «Неосфера», «Рукомесло», «Гранослов» та авторка численних публікацій в літературній періодиці («Київська Русь», «Четвер», «Нова проза», «Українська літературна газета» та ін.), дебютну збірку „На вдих і видих” Юлія-Ванда видала 2010 року. Зараз готується до друку наступна збірка письменниці – „Маленький Париж і великий кураж”.
Читати далі »
На Великій літературній сцені цьогорічної «Країні мрій» вже вдруге відбулися читання літератур етнічних спільнот України. Певно, найбільше глядачам цього дійства запам’ятався виступ колоритної жінки у яскраво-червоному циганському костюмі. Ромська поетеса Наталія Варакута, попри національне вбрання, – цілком сучасна жінка, яка руйнує усталені уявлення про циган: вона і поет, і перекладач, і громадський діяч. Пані Наталя приїхала на „Країну мрій” із Донецька спеціально, щоб презентувати циганську літературу України. Тож ми не могли не розпитати її і про ромів загалом і ромську літературу зокрема.
Читати далі »
Ірен Роздобудько – явище, яке могло би прикрасити будь-який літпроцес (та й не тільки літературний, бо, як і належить по-справжньому талановитій людині, вона талановита в усьому). Тому нам залишається лише порадіти за українську літературу: пощастило ж їй!
— Багато хто дивується, коли дізнається, що українська письменниця Ірен Роздобудько родом із Донецька…
— Я до 24 років жила в Донецьку – в краях, досить ізольованих від усього українського. Хоча є там і нормальні люди, нічого поганого не можу сказати…
Читати далі »
У природі існує два Едуарди Драчі. Один активно виступає зі своїми піснями, беручи участь у численних мистецьких та політичних заходах (найближчим часом його можна буде зустріти на «Країні мрій» – як учасника кобзарського слему), інший приймає пацієнтів у своєму кабінеті. Ці два Драчі не просто знайомі між собою – вони є двома іпостасями однієї людини, яка своїм життям чудово спростовує загальновідому тезу про те, що на двох стільцях одночасно не всидиш.
Читати далі »
Кілька років тому дебютний роман польського письменника Януша Леона Вишневського «Самотність у мережі» завоював серця величезної кількості читачів. А якщо точніше – то переважно читачок, котрі з захопленням слідкували, чим же закінчиться любовне листування головних героїв в Інтернеті. Зараз у доробку письменника з десяток книг, але він, незважаючи на цей чималий літературний багаж, вважає себе найперше науковцем.
Читати далі »
Кожен письменник мріє написати щось для дітей. А Леся Воронина про це не мріє – вона пише. Причому робить це настільки легко, що здається, ніби писати для дітей дуже просто. А в живому спілкуванні з цією неймовірною жінкою взагалі починаєш підозрювати, що так воно і є!
- Не можу не запитати: існує певне різночитання вашого прізвища, яка версія правильна?
- Мій дід, Прохор Данилович Воронин, був плужанином (членом спілки селянських письменників «Плуг» – прим. ред.), дружив із Гнатом Хоткевичем і Степаном Васильченком – мені на згадку залишився лише один журнальчик з його оповіданням «Як я виграв у товариша вчителя мідний самовар», та десь у літературному музеї-архіві зберігаються кілька його книжечок, виданих у 20-ті роки минулого століття…
Читати далі »
Олександр Кабанов вважає себе російським поетом. Проте це зовсім не заважає йому жити в Києві, видавати журнал «ШО», любити Україну і втручатися в її літпроцес. А на дозвіллі Олександр Кабанов – один із засновників українського слему та координатор Міжнародного фестивалю поезії «Київські Лаври». Побільше б нам таких російських поетів!
- Ваше дітище – журнал «ШО» – позиціонує себе як «журнал культурного опору». Можна детальніше – чийого опору і кому-чому?
Читати далі »
Друг Читача працює на WordPress | Новини (RSS) | Коментарі (RSS) | Адміністрування
