Інтерв’ю
Галина Пагутяк: «Навіть найстрашніші речі, якщо вони мають естетичну цінність, можуть бути описаними»
Бог любить трійцю. Схоже, й шевченківський комітет теж небайдужий до цього числа. Адже на здобуття Шевченківської премії Галина Пагутяк – наймістичніша письменниця сучасної української літератури – висувалася тричі й отримала відзнаку за роман «Слуга з Добромиля» з третього разу. Тридцять років праці, чотринадцять книг, під обкладинками яких ховається невичерпне натхнення, унікальні сюжети й тексти, які просто-таки магнітом до себе тягнуть. Про премію, романи й великі жертви заради літератури наша розмова з Галиною Пагутяк.
Читати далі »
Михайло Яворський – письменник непростої долі. Адже йому довелося на собі відчути весь “шал” Другої світової війни. З патріотичним запалом молодої людини він розпочав дорогу в доросле життя з окупованого Львова, аби потім опинитися серед політв’язнів і, зрештою, емігрувати до США. Але й тут письменник не лишився осторонь суспільно-політичного життя, адже був активістом американського студентського руху 60-х років. Певно, набутий досвід і спонукав його взятися за письменницьке перо. Так з’явився автобіографічний роман “Поцілунок Лева”, а потім – “Володар”.
Як відомо, всі ми родом із дитинства. І невід’ємною частиною цього дитинства був журнал «Малятко» – ой, як же рідко він тоді виходив! Хоча це й був щомісячник, як і зараз, але ж місяць у дитинстві тягнеться стільки, скільки дорослий рік…
Львів’янин Василь Ґабор відомий перш за все як неперевершений новеліст, автор збірки «Книга екзотичних снів та реальних подій». Крім цього, він є автором низки літературознавчих статей, краєзнавчих есеїв. Останнім часом пан Василь активно займається упорядкуванням антологій, які виходять друком у серії «Приватна колекція». Що спонукало письменника раптом узятися за впорядкування й видання чужих творів, ми розпитали у Василя Ґабора.
Що легше – написати достойний текст чи гідно перекласти його? Хтозна… Іноді здається, що світові письменники ледве встигають писати для Петра Таращука: на його бойовому рахунку понад 40 перекладів, і за жоден йому поки що не довелося червоніти, причому перекладає він як художню (навіть Стівенсона, з текстами якого працювати досить ризиковано – адже вже не одне покоління читачів має якісь свої стереотипи щодо цього автора), так і наукову літературу (наприклад, Гегеля, якого і в оригіналі не всім легко зрозуміти). Як це вдається Петрові Таращуку – невідомо. Але це не єдине питання, яке хочеться поставити після читання текстів у його перекладах – особливо після майже скандальних останніх перекладів Набокова. 
.
Роман «Чорний ворон» – перша сучасна художня інтерпретація подій Холодного Яру 1920-х років. Твір викликав шквал дискусій, бо сюжет ґрунтується на маловивченій сторінці української історії, і до того ж книга вийшла синхронно у двох видавницвах під різними назвами. Ми розпитали автора про використані ним методи реконструкції минулого, містику в житті та творчості, а також про те, що вирішує долю головного героя.
Критика називає її «гурманом слова», а сама вона говорить, що пише не заради грошей чи премій, а для задоволення. Французька письменниця Ірен Френ – авторка близько двадцяти романів: історичних, «житейських», біографічних, автобіографічних. Її твори перекладалися багатьма мовами, але передусім вона дуже популярна на батьківщині – загальний наклад творів Френ сягає двох мільйонів примірників. За найновішим романом письменниці “Полонені острова Тромілен” зовсім скоро буде знято фільм – причому над ним працює той самий сценарист, котрий працював над “Ім’ям рози” Еко. Нещодавно письменниця відвідала Україну й розповіла нам про свою творчість та літературний процес у Франції, зокрема про Бегбеде, Уельбека й Ніколя Саркозі. 
Прикро визнавати, проте українська мова сьогодні сьогодні переживає не найкращі часи. Правописний безлад, «дамоклів меч» двомовності – це все давно обросло чутками й міфами. Що насправді відбувається з державною мовою в Україні – розповідає відомий в Україні й за кордоном мовознавець, провідний соціолінгвіст, завідувач кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», блискучий викладач і талановитий науковець Лариса Масенко. 
Юрій Винничук – відомий знавець гарненьких панночок, літературних містифікацій, львівських кнайп, горілки, кави й усілякої чортівні. До того ж він чудово вміє розказувати сороміцькі оповідки та легенди про Львів. Не менш цікаво письменник розповідає й про випадки зі свого власного життя.