КІНОМАНІЯ ДЛЯ КНИГОЇДІВ
Не можу назвати себе фаном творчості Пауло Коельйо, але чутки про екранізацію його роману «Вероніка вирішує померти» все ж заінтригували. Адже, по-перше, сюжет книги доволі нескладний і лінійний, тобто не зовсім кінематографічний, а по-друге, роман базується на роздумах, а не на діях – тож чим кіношники збираються утримати біля екрану глядача протягом 90 хвилин? Відповідь режисера Емілі Янг виявилася простою: головною героїнею та музикою. Причому під час перегляду потішило тільки друге, оскільки мелодії в фільмі зібрані за принципом «догодити всім»: від психоделічної альтернативи аж до Вагнера.
Читати далі »
Хоча впродовж останніх десяти-п’ятнадцяти років суттєво змінилися параметри класичного канону української літератури, ми чомусь дуже мало говоримо про самі підстави й правомірність цих змін. Канон — це чи не насамперед уміння пам’ятати, спосіб упорядкувати неосяжний культурний спадок. Звичайно ж, він має слугувати ще й академічним, освітнім потребам, — однак претензії до списку текстів для обов’язкового вивчення лунають і зусібіч лунатимуть аж доти, поки відбір диктуватиметься переважно особистими смаками, політичними, ідеологічними, етичними чи ще якимись дуже шляхетними, але безвідносними до якости художніх текстів спонуками, поки не буде сформульовано теоретичних засад канонотворення.
Читати далі »
У 1909 році в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» з’явився друком перший розділ загальної праці Івана Франка «Історія української літератури. Часть перша. Від початків українського письменства до Івана Котляревського» під промовистою назвою «Теорія і розвій історії літератури». Франко розпочав свою роботу над фундаментальною працею із постановки концептуальних питань, а саме: «Що треба розуміти під історією літератури взагалі? Який її матеріал, яка тема, яка мета?
Читати далі »
Роман Василя Шкляра “Чорний ворон” продовжує спричиняти дискусії у навкололітературних колах. “Сучасність” теж не змогла оминути своєю увагою цю резонансну книгу. У третьому числі “Сучасності” за 2010 рік опубліковані дві рецензії на цей роман. Сьогодні пропонуємо вам відгук письменника й літературознавця Григорія Штоня. А рецензію літературного критика Інни Долженкової читайте на нашому сайті завтра.
Кожен художній твір свідчить про безліч компромісів між тим, чим він намагався стати і чим став. При тому став не лише з волі його творця, а й з волі літератури, яку він репрезентує.
Читати далі »
…….Дню Незалежності України присвячую.
…………….Автор.
.
За роком рік повільно теліпається,
А влітку час узагалі не йде.
Та кожен серпень, як серпом по пальцях –
Двадцять четверте! Це ж знаменний день!!!
.
Звершили ми в цей день борню велику.
Тому минає дев’ятнадцять літ,
Як подолавши вщент кремлівську кліку,
Державності собі зірвали плід!
Читати далі »
31 липня 2009 року українському поетові Миколі Холодному виповнилося б 70. У березні 2006-го він помер. Ніхто про цю сумну подію не згадав, традиційний некролог у «Літературній Україні» (все мені згадується один настирливий пошукач спілчанського квитка: «Що я буду з того мати?», маючи на увазі свій імовірний вступ до НСПУ, на що я делікатно відповідав: «Некролог в “ЛУ”»), і більше жодних подробиць. Ніхто не доповнював цю сумну інформацію дружніми ностальгійними листами-споминами, так ніби Микола Холодний не просто помер, а ніби генерал Карбишев у Велику Вітчизняну, замерз від крижаної байдужости української спільноти…
Читати далі »
Публікацію старшого наукового співробітника Центру українознавства Київського Національного університету ім. Т. Шевченка Ірини Грабовської можна знайти у 3 номері “Сучасності” за 2010 рік.
Відомо, що у національно-визвольних змаганнях українського народу початку та середини ХХ століття досить активну участь брали жінки. Вони очолювали громадські організації націоналістичного спрямування, були представницями українських інтересів на міжнародній арені, діяли в підпіллі, воювали в лавах ОУН-УПА, працювали на українську справу на окупованих німецько-фашистськими військами землях України, як то було, наприклад, із Оленою Телігою, не кажучи вже про посильну допомогу, яка надавалася жінками українських сіл та міст бійцям ОУН-УПА й українського підпілля.
Читати далі »
До вашої уваги стаття літературознавця, доктора філологічних наук Юрія Барабаша, опублікована у 3 числі “Сучасності” за 2010 рік.
Витвір самодержавної фантазії та геополітичних амбіцій, символ імперського всевладдя, Петербурґ од самого свого виникнення фатальним чинником вдерся в історичну долю України та українства.
Читати далі »
Пропонуємо вам статтю мистецтвознавця Дмитра Горбачова та кандидата філологічних наук Олени Соломарської. Матеріал опублікований у 3 числі “Сучасності” за 2010 рік.
Повісті Шевченка, написані російською мовою, складають осібну частину його творчости. Не надруковані за його життя і не дуже поціновані й після смерти, вони, однак, відкривають абсолютно іншу грань генія Шевченка.
Читати далі »
Ми продовжуємо публікацію матеріалів, які вийшли друком на сторінках журналу “Сучасність”. Пропонуємо вам статтю викладачки кафедри українознавства Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Надії Князевої. Матеріал опублікований у 2 числі “Сучасності” за 2010 рік.
Управління проектами — як окремими, так і пов’язаними (програмами), а також сукупністю проектів (портфелем) — сьогодні є однією з ключових компетенцій бізнес-менеджменту, адже саме за допомогою реалізації проектів компанії будь-яких розмірів і профілів діяльности перетворюють свої цілі на реальність.
Читати далі »
