Ілюстрація Георгія Малакова
…Днями приїхав приятель із Парижа і розповів, що в тамтешніх емігрантів майже немає бібліотек! Себто немає у нашому розумінні слова (позаяк дорого коштують). Замість них – полиці зі стосами коробок. У коробках – гори відксереного паперу. З книг, до речі.
Уявляєте? Як у комірчині взуттєвої крамниці. Лише замість капців, пантофлів, черевиків – Сартр, Камю, Симона де Бовуар; Дерріда, Бодріяр, Ліотар. По-нашому — Куліш, Підмогильний, Тютюнник…
Враховуючи горезвісну кризу, скоро і в нас до того дійде. Якщо, звісно, ксерокопіювальники не дертимуть за свої послуги три шкури. На сьогодні деякі книги за роздрібною ціною зрівнялися із сукупною кількістю їхніх сторінок…
Читати далі »
Вознесенський собор у Переяславі. Малюнок Т. Шевчека
КНИЖКОВИЙ ТУРИЗМ
На перший погляд, Переяслав-Хмельницький здається звичайним провінційним містечком. Однак варто лише пройти з десяток метрів будь-якою вулицею, як це враження радикально змінюється. У якому напрямку ви б не пішли – обов’язково натрапите на пам’ятку архітектури чи на будинок, меморіальна дошка на якому свідчить про те, що тут колись жив хтось із наших визначних попередників. Словом, чи не кожен місцевий камінь має свою унікальну історію. Це місто – одне з найдревніших в Україні. Перша згадка про Переяслав датується 907 роком, і важко навіть уявити, скільки цікавого про нашу минувшину могли б розповісти тутешні вулиці – якби вміли говорити. Тож не дивно, що у Переяславі-Хмельницькому аж 26 музеїв (це на 30 тисяч населення!), серед яких не останнє місце посідають ті, що пов’язані з літературою.
Читати далі »
ДЧ продовжує публікувати матеріали з журналу “Сучасність”. До вашої уваги – стаття Зеновія Терлака з №2 за 2010р.
Ставицька Леся. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми. — К.: Критика, 2008. — 454 с.
Перше десятиліття нового сторіччя ознаменувалося виходом у світ кількох словників, які не залишили байдужим наше суспільство.
Читати далі »
Пропонуємо вашій увазі культурологічний нарис Івана Лисого, опублікований у 1 номері журналу “Сучасність” за 2010 рік.
Завершується ювілейний Гоголівський рік. Він стимулював черговий спалах незгасаючого зацікавлення спадщиною геніального письменника й оригінального мислителя. Цей рік збагатив світову, російську і нашу гоголіану новими і зрідка – як це звичайно буває – новаторськими спробами проникнення в таїну Гоголя – особистості й творця.
У потоці ювілейних досліджень, розвідок, есеїв є, звісно, такі, що не лише спонукають до власних розмірковувань, а й примушують звертатися до джерельних текстів і документів.
Читати далі »
Пропонуємо вашій увазі статтю, опубліковану в 11 номері журналу “Сучасність” за 2009 рік.
Мій боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.
Перед нами чи то фрагмент певного шевченківського задуму, зрештою, так і не здійсненого поетом, чи то його лаконічний, у вісім рядків, але цілісний текст-рефлекс на тогочасні, 1850-х років, воєнні події.
Читати далі »
Ілюстрація до „Історії королів Британії” Гальфріда Монмутського
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕРСОНАЖ
Мабуть, одним із найяскравіших та найпереконливіших прикладів мудрого та сильного правителя у світовій літературі є Король Артур. Незважаючи на постійні суперечки щодо того, чи існував легендарний монарх насправді, чи він є вигаданим персонажем, без цього образу годі уявити як англійські літературу й фольклор, так і світову культуру загалом. То звідки взявся цей неповторний образ і хто ж він насправді – цей Артур із Камелоту: вигаданий персонаж (як стверджують історики) чи реальний (як переконують письменники)?
Читати далі »
У зв’язку з черговими планами українського Уряду зі знищення національного книговидання, ми вирішили нагадати вам історію непростих стосунків української книжки з владою.
♠1627 р. Указ царя московського Олексія Михайловича, яким звелено книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги.
Так у Москві спалено “Учительське євангеліє” Транквіліона-Ставровецького та “Катехизис” Лаврентія Зизанія Тустановського.
Читати далі »
ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ?
Філологія має давню історію – «любителі слова» існували ще за античних часів. Та якщо мовознавство як філологічна наука сформувалась відносно безпроблемно, то погляди на літературознавство як на галузь філології часто викликали скептичні відгуки. На щастя, це не завадило розвиткові літературознавчої науки, зокрема, й у нашій країні. Провідним українським закладом, який досліджує художню творчість, є Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, історія заснування й існування якого є яскравим відображенням самої історії української літератури в ХХ і на початку ХХІ століть.
Читати далі »
ТРЕПАНАЦІЯ
Від редакції: Доктор Трепанатор сьогодні взявся за знаковий твір відомої письменниці. Звісно, його думка може здатися занадто гострою, втім, гадаємо, ані Оксані Забужко, ані її роману вона зашкодити не зможе – адже авторитет письменниці є непохитним, а твори завжди викликають полярні думки в суспільстві, що тільки підігріває інтерес читачів.
Навіть не намагайтеся прочитати книжку Оксани Забужко “по діагоналі”, від діалогу до діалогу, – хоч би тому, що репліки героїв розсіяно сям-там на доброму десятку сторінок, і ви знайдете наступну лише тоді, коли забудете, про що, власне, розмовляють.
Читати далі »
ЛІТЕРАТУРНІ РОЗІГРАШІ
Шанувальники Артура Конан Дойля зазвичай замовчують історію про фей із Коттінглі, бо не можуть пояснити – як творець Шерлока Холмса – детектива, який завжди вимагав не теорій, а виключно фактів, – міг повірити в існування… ельфів.
Читати далі »
