23 квітня, у Всесвітній день книги

. 

 .

Перші внески у скарбничку для гонорарів молодого та перспективного письменника – Антона Кушніра

Після цього відбувся перформанс «16 лимонів для Януковича». Письменники, яким і не снилися такі гонорари – та ще й за ненаписані твори – прицільно метали лимони у пащу паперового Януковича-пакета. Причому жоден письменник не схибив, і паперовий Янукович заковтнув усі шістнадцять лимонів! Щоправда, «почесний письменник» Олесь Доній вирішив зробити невеличку диверсію і… з’їв майже половину лимона.

Зате всі інші – Брати Капранови, Антон Кушнір, Анатолій Дністровий, Олег Коцарев, Антон Савченко, Дмитро Лазутків, Наталка Тисовська, Оксамитка Блажевська та охочі журналісти – свої лимони поклали точно в ціль, супроводжуючи різними дотепними меседжами.

Анатолій Дністровий, кидаючи лимон, висловив побажання, щоб Янукович почав писати серйозну прозу

 .

«З гонорарами треба ділитися!», – сказав Олесь Доній і відкусив один з лимонів Януковича

. 

Брати Капранови показують, як Янукович поглинає лимони

. 

Наталка Тисовська, Анатолій Дністровий та Антон Санченко діляться з журналістами своїми думками щодо дивної практики одержання гонорарів за ненаписані твори

. 

Старт автопробігу – відкриття шампанського: звичайного – для пасажирів та дитячого – для водіїв

/ .

 Колонна письменницького автопробігу рушила: попереду – зелений кабріолет Братів Капранових та мінібус МО «Остання барикада»

. 

Потому письменники та журналісти зайняли свої місця в автомобілях і стрункою автоколоною з прапорами рушили вулицями Києва. Очолював колону знаменитий «запорожець-кабріолет» Братів Капранових. Першою зупинкою автопробігу стало місце, де є/була книгарня «Знання». Після анонсу у ЗМІ про покладання вінків до приміщення книгарні з організаторами зв’язалися начебто представники «Знання», попросили цього не робити – бо, мовляв, у них усе гаразд – і пообіцяли прислати людину, яка пояснить ситуацію. Така людина справді прийшла – хоча чомусь відмовилася називати своє прізвище, заявивши, що її звуть Ірина Володимирівна, і вона юрист, котрий представляє власника. Утім, досередини книгарні пресу нарешті пустили – Ірина Володимирівна запевняла, що стан приміщення потребує ремонту, бо стіни поїв грибок, тому працівники «Знання», приватизувавши книгарню, пішли у відпустку до кінця ремонту…

Ірина Володимирівна відбивається від журналістів

.

Книгарня «Знання»: вигляд ізсередини

/ 

Ксенія Ковальська приєдналася до автопробігу, щоб висловити свою думку про призупинення роботи «Знання»

. 

Останньою зупинкою автопробігу стала нова книгарня з дивною назвою «Масква» на Саксаганського, 22. Директорка книгарні Наталя Проценко запевнила, що від уже існуючих книгарень «Масква» відрізнятиметься не лише скелетом у вітрині, а й тим, що продаватиме виключно українські – і за країною видання, і за мовою – книги. Письменники та журналісти навіть вишикувалися у чергу за книгами – зробили такий подарунок «Маскві». Черга була бутафорською, але після офіційного завершення автопробігу багато хто справді зайшов до книгарні, щоб ознайомитися з її асортиментом і справді щось придбати.

. 

Учасники автопробігу:
Атанайя Та (текст),
Христина Приліп (фото) 

Нове, яке зовсім не забуте старе, а таки нове

Перекочувавши на нове місце, ярмарок привіз деякі свої традиції, доповнивши їх новаціями. Багато що змінилося – місця побільшало, але, скажімо, «Літературна кав’ярня» втратила затишок, і дитяча дискотека, яка відбувалася «за стінкою» (до слова, респект та пошанівок її організатору музичному проекту «Дитяче радіо»), глушила святкування дня народження сайту «Гоголівська академія» – gak.com.ua… Але це питання вирішувані – надалі «МЕДВІН» щось придумає, ми в нього віримо!

З новацій ярмарку особливо хочеться відзначити експериментальний формат – розвіртуалізацію Facebook. Адже сучасні письменники часто мають тисячі друзів у соцмережах, але ніколи не бачать їх у реалі… Судячи з усього, ідея приживеться – охочих «помацати письменника» було багато, деяким письменникам доводилося демонструвати вміння задовольняти цікавість двох і більше читачів водночас. За останні два дні виставки розвіртуалитися встигли Світлана Поваляєва, Світлана Балагула, Брати Капранови (вони навіть відкрили свою велику таємницю – хто з них хто!), Лариса Денисенко, Сергій Пантюк та Антон Санченко.

Розвіртуалізація двох Світлан – Балагули та Поваляєвої

. 

 Черга до письменників. На передньому плані – Сергій Пантюк, з-за спин відвідувачів визирають Антон Санченко та Брати Капранови

 .

Як і передбачалося, «Книжковий університет» уже на другий день свого функціонування зібрав слухачів у кілька разів більше, ніж у перший. Частково це можна пояснити актуальністю тем та майстерністю викладу – лекцію Вахтанга Кіпіані «Історична журналістика» та Брата Капранова «Книжкові фінанси» варто було конспектувати від першого до останнього слова! Але, на відміну від четверга, втекти із пар у п’ятницю набагато легше…

Вахтанг Кіпіані унаочнює свої слова

..

Про книжкові фінанси дізнатися охочих не бракувало

 .

У стінах «Книжкового університету» провела два заходи Українська Бібліотечна Асоціація – приємно, що на ці заходи зібралося багато причетних до бібліотечної справи, але прикро, що, по-перше, це здебільшого були одинаки-ентузіасти, які ситуації в країні докорінно не змінять, а по-друге, що майстер-класи чомусь проводилися мовою сусідньої держави. В будь-якому разі починання гарне – якщо одна ластівка погоди і не робить, то в будь-якому разі з цією ластівкою краще, ніж узагалі без неї… Тому нехай просто подає приклад і кличе за собою інших!

 .

Книжковий ярмарок – це так еротично!

На «Книжковій кухні», як і на кожній порядній кухні, все вирувало і творилося. П’ятнична програма була наскрізь просякнута еротизмом – спочатку це були шоколадні автографи від авторів збірника «Шоколадні вірші про кохання» (Мар’яна Савка, Ірина Шувало, Дмитро Лазуткін, Роман Рудюк), а ми ж усі знаємо, що шоколад – один із найпотужніших афродизіаків…

 Шоколадні автографи

 .

Шоколадну тему розвинули «кандидат еротичних наук» Леся Мудрак, секс-символ сучукрліт Дмитро Лазуткін та Віталій Капранов, якому довелося замінити в цьому кулінарному троїлізмі обіцяного Юрія Винничука. Що літератори витворяли на кухні! Крім приготування вельми пікантного десерту та приворотного напою, мало місце читання еротичних віршів у різних дислокаціях, двозначних жартів (які, слід зазначити, чомусь вельми тішили представників старшого покоління) та всіляких абсолютно несподіваних експромтів…

 Віталій Капранов, Леся Мудрак та Дмитро Лазуткін залучають до приготування та дегустації еротичного десерту Оксамитку Блажевську

 .

Коротше, після цього всього народ уже цілком був готовий до «Ночі Еротичної Поезії». Приглушене світло, довільна форма… Особливо творчо довільністю форми скористалася Леся Мудрак – вона запросила присутнього у залі поета Дмитра Княжича зображати все, про що читає. Крім Лесі, яка справді неповторно читає еротику, слово надали ще двом «ветеранам», тексти яких є у першому виданні «Н.Е.П.» – тому ж Дмитрові Лазуткіну та Оксамитці Блажевській.

 А тепер Оксамитка Блажевська читає свої еротичні вірші у фіналі Народного кастингу еротичних поетів

.

Другу фазу ночі склали лідери Народного кастингу еротичних поетів, яких ми ще не так знаємо – а проте їхня творчість варта більшого визнання: Анатолій Хромов (Одеса), Русана Остапович (Івано-Франківськ), Олена Заславська (Луганськ), Дмитро Войналович (с. Червона Мотовилівка, Київщина), Ірина Шувалова (Київ), Ганна Лук’яненко (Конотоп), Юрій Луканов (Київ)…

 «Хлопець з Одеси» – Анатолій Хромов

.

Заключну фазу становив виступ «жертв режиму» – львівської школярки Марти Брижак, яка цього разу читала вже набагато стриманіші тексти, та – нарешті! – Юрія Винничука. Він цього разу теж не сказав нічого такого, що могло б викликати будь-які звинувачення комуністів, якби ті виявилися присутніми у залі – навіть рядок «президенту сняться» уголос не закінчив, слухачі самі підібрали риму: «НАРИ!»

Ведучий всього цього неподобства Віталій Капранов поділився новим, вичерпним, визначенням різниці між еротикою та порнографією: «Якщо зранку тобі не соромно розповісти про те, що сталося, – отже, це була еротика. А якщо соромно – порнографія!»

 .

І настала субота…

Наступний день було присвячено закономірному наслідку такого високого еротичного градусу – дітям. І вони не забарилися! У візочках, у кенгурятниках, у слінгах, на руках у батьків і просто так – вони заполонили весь вільний простір. І суботня дитяча програма була на висоті! Насамперед хочеться відзначити «Срібну читацьку книгу» – цей плід співпраці дорослих та маленьких письменників презентувала Казкарка Джінні – Євгенія Пірог.

 Ось, вона, Казкарка Джінні!

. 

Ляльковий театр Національної бібліотеки України для дітей показав спектакль «Золоте курча», а Лірник Сашко майже годину розповідав казки – і хто б міг подумати, що з усім відомої «Рукавички» можна зробити таку захоплюючу виставу за участю самих слухачів!

Була і просто розважальна програма для дітей від студії «Веселі чоловічки» – з клоунами, фігурами з кульок та велетенськими мильними бульбашками.

А на кухні Віра Наливана пекла чарівне печиво – її змінив Макс Кідрук, який готував страву з чудернацькою назвою «На Зеландію!», паралельно розповідав, що куштував у різних екзотичних країнах…

 .

І ложка дьогтю

Подивувала Анна Завальська (дует «Алібі»). Прийшовши у «Літературну кав’ярню» презентувати свій арт-бук 2008 року видання «Долгое прощание», співачка відразу дала присутнім зрозуміти, що вона – справжня зірка, яку не можна фотографувати під час виступу (декорації «Літературної кав’ярні» не вписалися в естетичні уявлення пані Завальської), а можна буде лише після – в чому логіка, нам так і не вдалося збагнути, тим більше що і після виступу прес-аташе співачки відтіснив нашого фотографа, категорично заборонивши йому виконувати професійні обов’язки. Тому про те, що Анна Завальська таки доїхала на свою презентацію, читачам доведеться повірити нам на слово. Власне, крім кількох симптомів зіркової хвороби, зневаги до державної мови, власної безграмотності (один зворот «почитаем стихов» чого вартий!) та вельми скромних літературних здібностей, Анна Завальська за ті 15-20 хвилин, які тривала презентація, мало що продемонструвала. У медвінівських книжкових ярмарках брали участь зірки і набагато більшої величини – Влада Прокаєва, Маргарита Січкар, Василь Вірастюк, Руслана Писанка, Ольга Сумська – але чомусь поки що ніхто з них не нарікав на відсутність червоної доріжки та оркестру…

Але суперечливі враження від ярмарку не лише від цього. Кількість експонентів різко впала – багато хто з постійних учасників виставки зайняли вичікувальну позицію: ану ж, як воно поведеться на новому місці? Утім, при цьому відвідувачі все одно мали що вибрати…

З відвідувачами теж вийшло трохи дивно. Почувши про проведення ярмарку, чимало з них кинулося на «намолене місце» замість того, щоб звернути увагу на факт переїзду. В результаті частина потенційних відвідувачів теж на ярмарок не доїхала. (При нагоді перекажіть їм, що вони багато втратили, але більшість книголюбів таки не полінувалися дістатися до «КиївЕкспоПлази»!)

Кількість заходів на стендах учасників теж упала дуже близько до нуля. Хіба що ПВД «Твердиня» та Молодіжний журнал «Стіна» намагалися щось проводити. Може, насправді так і треба – нехай у потенційних покупців розвивається інтуїтивне відчуття, яке безпомильно приводитиме їх до потрібної книжки? Хтозна…

 Олександр Есаулов підписує книжки та спілкується з читачами на стенді видавництва «Зелений пес»

 .

Зате кількість майстер-класів зросла в рази – щоправда, тепер треба було попередньо уточнювати, які з них безкоштовні, а за які доведеться викласти 10-20 гривень. Гроші невеликі, але якось незвично…

 Майстер-клас із писання писанок

 .

Генеральний директор виставкової компанії «Медвін» Едвін Задорожний у відповідь на запитання про економічну доцільність проведення цього ярмарку сміявся. Мовляв, усе просто: оренда площі у виставковому центрі № 1 непорівнювано вища, а експонентів, яким було обіцяно зберегти орендну плату на попередньому рівні, менше – які ще можуть бути питання? Щоб перекрити збитки від книжкового ярмарку, доводиться паралельно проводити ще дві виставки… «А народжувати дітей економічно доцільно? Кажете, ми це робимо для іншого? Так ото ж…»

Підводячи риску під тим усім, що відбулося на цьому «МЕДВІНі», хочеться сказати: в цілому відсоток того, що вдалося, виявився високим, тому продовжувати у тому ж напрямку однозначно варто! А хто не прийшов цього разу – нехай нарікає на себе і готується виправити своє упущення на наступному ярмарку!

Атанайя Та
Фото: Христина Приліп

Звичайно, слово мав президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. Йому не залишалося нічого іншого, як висловити радість, що у наш час книги усе одно продовжують видаватися і навіть купуватися. Утім, Андрій Куликов та Сергій Пантюк теж говорили лаконічно. Промови на церемонії були короткими і змістовними. Ніякого пафосу.

  Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін  –  почесний гість Київського Весняного книжкового ярмарку «МЕДВІН»

 .

Ведучий пообіцяв родзинку у програмі третього, традиційно дитячого дня, виставки, а тоді запропонував запросити цю родзинку. Нею виявилася дитяча письменниця Євгенія Пірог, яка пообіцяла презентувати плід семимісячної праці 60 дорослих (письменників, художників, видавців) та понад 300 дітей – унікальну «Срібну читацьку книгу».

 «Родзинка» Дитячого дня виставки – письменниця Євгенія Пірог

 .

Звичайно, слово було надано і «першому заступнику Господа Бога на цій виставці» – Едвіну Задорожному. Він розповів, що з 8.00 уже почався відлік усеукраїнського Дня без нецензурної лексики – «мабуть, тому і відмінили сьогоднішнє засідання Верховної Ради». У будь-якому разі ведучий застеріг з метою профілактики не говорити про владу, «Євро» та бюджет ні слова!

І з урочистим запуском годинника, котрий відраховував час без матюків на виставці, офіційно почалася її робота.

Відлік часу Дня без матюків урочисто запустив Едвін Задорожний, генеральний директор виставкової компанії «МЕДВІН».Сергій Пантюк читав відозву з закликом утриматися від нецензурної лексики

 .

Новий напрямок роботи виставки-ярмарку – «Книжковий університет» – у перший день включав дві лекції: «Спільне і відмінне між радіо- та тележурналістикою» від Андрія Куликова та «Бізнес-провокація» від Антоніни Спірідончевої. Слухачів на лекції прийшло у багато разів менше, ніж могла вмістити виділена аудиторія, зате слухали вони дуже уважно. Утім, до кінця обидвох лекцій кількість слухачів перевищувала початкову. Якщо решта заходів цього напрямку залишаться на цьому ж рівні, на вихідні слід було б чекати аншлагу на лекціях…

 Андрій Куликов  – лектор у Книжковому університеті на «МЕДВІНі»

ю 

Брати Капранови на церемонії відкриття казали, що коли вони лише започатковували напрямок «Літературна кухня», то чули на адресу всі слова, крім цензурних. Проте напрямок виявився напрочуд популярним – ще б пак, коли улюблені письменники пригощають такою смакотою! Сьогодні, наприклад, можна було поласувати «Королівськими креветками за Фройдом» від Анни Малігон.

Молода поетеса Анна Малігон з асистентом ворожать над фройдівськими креветками

. 

А Валерій Примост – не лише письменник, а й ведучий програми на «Меню-ТВ» – разом зі своєю чарівною дружиною готував гуакамоле та салат «Токіо», приправляючи ці екзотичні страви розповідями про свої подорожі.

 Валерій Примост із дружиною демонструє, наскільки зміцнює спільна кухня сім’ю

 .

Але якщо ви бачили, як люди на «Літературній кухні» не лише сидять, а стоять у проходах – значить, ви прийшли тоді, коли свою досить химерну страву готували Ірен Роздобудько та Леся Воронина. Страва справді виявилася чудернацькою: письменниці по черзі вкидали до каструлі та горщика різні складові своєї письменницької діяльності – філіжаночку для кави, ручку, якою хочеться писати, і багато інших маленьких дрібниць, які дарують натхнення. У кінці усі ці речі розігрувалися серед присутніх – таким чином можна було з рук улюбленої письменниці одержати сувенір… А щоб ніхто не пішов голодним, Леся Воронина принесла цукерки, а асистенти заварили чай і подали печиво.

 Ірен Роздобудько та Леся Воронина розігрували лотерею

. 

Майстер-класів стало так багато, що для їх проведення організаторам довелося виділити не один, а декілька майданчиків. І якщо деякі з них уже були цілком упізнаваними (наприклад, каліграфія з Ольгою Верменич), то інші вражали своїм асортиментом.

 Каліграфічні навички удосконалювати можна нескінченно

.

Писанкарство, великодня листівка, великодня витинанка, вишивка стрічками, вишивка бісером, плетіння з бісеру, гачкування, розпис дерев’яних іграшок, кераміка – о, відвідувачам виставки було в чому повправлятися у перерві між обраними заходами!

 Скоро Великдень! Анумо писати писанки!

 .

На стендах видавництв лідирував журнал «Стіна»: із семи заявлених заходів три заявив саме цей часопис. Проте більшість учасників воліли просто демонструвати свої здобутки, не привертаючи додаткової уваги відвідувачів якимись заходами. Причому відвідувачів це, здається, аж ніяк не бентежило: люди охоче розглядали, мацали, розпитували, прицінювались…

Літературна кав’ярня трохи скоротилася від звичного розміру, тому не всі охочі могли вибороти тут собі сидяче місце. Щоправда, коли представник міністерства освіти й наукової роботи м. Анкара (Туреччина) пан Шамсуддін проводив круглий стіл «Цінність людини», людей у залі можна було порахувати на пальцях однієї руки, і ще б залишилося дуже багато вільних пальців.

 Круглий стіл по-турецьки

 .

Зовсім інша ситуація спостерігалася на поетичному марафоні «Віршень» – адже за новим календарем це було вже 35 віршня, а відповідно 37 віршня буде урочисто закрито цей поетичний суперфестиваль. Максим Розумний виступив модератором цього заходу, представляючи учасників літературної студії «Перехрестя» та гутірки «Севама».

  Максим Меркулов з літстудії «Перехрестя» на марафоні «Віршень»

. 

Проте наймасовішим заходом «Літературної кав’ярні» стала прем’єра заходу – розвіртуалізація Faсebook. Відвідувачі отримали можливість у реалі поспілкуватися з письменниками, котрі мають тисячі друзів у соціальних мережах – Ірен Роздобудько, Максимом Кідруком, Андрієм Кокотюхою та Мілою Іванцовою (Ірена Карпа захід прогуляла).

Розвіртуалізовані Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Міла Іванцова

. 

Причому можна було як послухати загальну розмову про особливості використання письменниками соціальних мереж, так і сісти з обраним літератором тет-а-тет і поговорити, скільки душа забажає, на вільну тему. Єдиний письменник, до якого нікому не вдалося сісти за столик, – один із Братів Капранових: виконуючи функцію ведучого, він балансував між усіх митців, які час від часу звільнялися, і дуже майстерно підтримував бесіду в потрібному руслі та форматі.

 Андрій Кокотюха, Міла Іванцова, Макс Кідрук та розвіртуалізатор-модератор незвичної зустрічі з читачами – Брат Капранов

. 

Перший день роботи оновленого Київського Весняного книжкового ярмарку «МЕДВІН» виявився настільки барвистим і багатим на приємні враження, що аж хочеться схрестити пальці: нехай ця висока планка втримається бодай до кінця роботи ярмарку! Утім, підстави сподіватися на це є, і досить серйозні – варто лише прочитати список заходів, котрі організатори приберігають, наче туза в рукаві.

Атанайя Та

Фото: Христина Приліп 

Більшість пересічних громадян щиро вважають, що творча спадщина Ред’ярда Кіплінґа обмежується «Мауглі» та кількома казками для дітей, за якими знято радянські мультики. Більш просунуті читачі кривлять губи: а, Кіплінґ, расист, співець британського імперіалізму… І лише окремі любителі літератури знають, чому саме прийдешні покоління «за стрункі простять рядки Кіплінґу його думки». Видавництво «Навчальна книга – Богдан» вирішило збільшити кількість цих останніх і розпочало справжню інформаційну війну. Воно не лише видало твори Ред’ярда Кіплінґа, що рідко потрапляли до українських видань «Книги Джунґлів» (причому додавши до книги бонус – диск із піснями фронтмена гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка на вірші Кіплінґа), «Такі Собі Казки» та «Межичасся». Це видавництво почало активно просувати зазначені видання – організувало презентації у декількох містах України (серед обраних були Львів, Київ, Бровари). Більше того: перекладачі так надихнулись під час роботи над перекладами майстерними описами дивовижних джунглів, що виникла чудова ідея запропонувати і нашим дітям створити легенди про нашу прекрасну рідну природу. Чим ми гірші? Тому восени стартував конкурс дитячих оповідань «Легенди українських джунглів». Отож фестиваль 20 січня на березі Південного Бугу став яскравою крапкою у низці заходів, що сприяли поширенню творчості відомого британця.

Потужним акордом зустрічі став виступ Максима Стріхи, який опанував тези про «імперіалістичність» творчості Ред’ярда Кіплінґа, розповівши про найбільш відомий вірш Кіплінга «Якщо (Синові)». Переклади вірша «Якщо» розходилися по таборах політв’язнів тисячами рукописних копій (!).  Кирило Булкін під гітару виконав власну пісню на цей вірш у перекладі Василя Стуса.
Володимир Чернишенко розповів про тонкощі та складнощі при перекладі творів Кіплінґа на українську, зокрема збірника «Межичасся», чому молоде покоління українців так мало знає про іншу лірику та прозу цього Нобелівського лауреата. Молода перекладачка Наталія Дьомова розповідала про деякі моменти з перекладів дитячої добірки «Такі собі казки». Її мала музично підтримати заявлена у програмі Юлія Броварна, але, на жаль, вона змогла лише прийти на зустріч і помахати колегам рукою. Тому вінничанам показали її диск із піснями на слова Кіплінґа, котрий теж нещодавно побачив світ, і закликали скористатися можливістю взяти автограф у виконавиці.
Розповідь перекладача Наталії Тисовської про новий переклад «Мауглі» чудово ілюстрував виступ Атанайї – вона заспівала «Ловецьку пісню Сіонійської зграї», акомпонуючи собі на тамбурині. Насамкінець Володимир Чернишенко презентував «Легенди з Книги Джунглів», а Сергій Василюк виконав майже скандальну пісню «Шива й коник-стрибунець». На одній із радіостанцій її пустили до половини, злякавшись згадки про груди Парваті:).

Голова оргкомітету фесту, перекладач Володимир Чернишенко презентує «Легенди з Книги Джунглів»

І коли частина журналістів залишила «Кіплінґ-фест», побігши монтувати новини, просто любителі творчості Ред’ярда Кіплінґа почали потихеньку підтягуватися на заключний захід фестивалю – концерт у місцевому Театрі ляльок «Золотий ключик».
Звичайно, у холі театру можна було придбати примірники виданих українських перекладів Кіплінга та аудіокнижок із піснями на слова британця, узявши автографи у перекладачів та виконавців. Під час концерту проявилися культурні зв’язки Кіплінґа з Вінницею – по-перше, слово узяла місцева літстудія «Інверсія Серця» разом із творчим керівником Іриною Зелененькою, і молоді автори прочитали свої вірші, навіяні творчістю великого британця.

А коли голова журі конкурсу «Легенди українських джунглів» той-таки Володимир Чернишенко разом із Наталією Дьомовою вручали дипломи та нагороди дітям-переможцям (призами стали книжки Кіплінга та збірка «Легенд» з… їхніми оповіданнями, надрукована накладом 50 примірників!), то виявилося, що половина з восьми авторів-переможців – вінничани! Та ще й із однієї Вінницької фізико-математичної гімназії номер 17. Розцілувавши юних переможців в обидві щоки, Чернишенко та Дьомова пообіцяли другій половині надіслати їхні нагороди та авторські примірники поштою.
Скоротившись через відсутність Юлії Броварної майже на чверть, концерт проте справив дуже потужне враження на публіку. Слухачі належно поцінували як оригінали творів поета, так і переклади, що пролунали під час концерту – Євгена Сверстюка, Володимира Чернишенка, Наталі Тисовської, Леоніда Солонька, Максима Стріхи та Василя Стуса.
Конферансьє Кирило Булкін, передуючи подальшому виступу, загадково мовив, що хоч і нема ніякої можливості виказати подяку авторові текстів, зате є чудова нагода хоча б приблизно уявити, яким він був, запросивши на сцену зубра перекладознавства Максима Стріху, справді зовні схожого на портрети Ред’ярда Кіплінга. Максим Стріха прочитав відому «Баладу про Схід та Захід», і алюзію багато хто вловив, хоча дослухали цю досить-таки довгу баладу всі, затамувавши подих – бо, як це часто буває з творчістю Кіплінґа, повна версія твору докорінно міняє стереотипне уявлення про нього.

Максим Стріха читає «Баладу про Схід та Захід»

Публіка сприйняла виступ Кіплінґового двійника «на ура», а далі Максим Стріха передав слово Кирилу Булкіну, який змінив офіційний піджак ведучого на демократичний бардівський светр і виконав під гітару  декілька своїх пісень. О, хто-хто, а Кирило Булкін уміє викликати у публіки захват…
Концерт також включав два літературно-музичні блоки. На сцену виходили перекладач та співак, і їхні виступи чергувалися, утворюючи єдину художню композицію. Тандем Наталі Тисовської та Атанайї справив сильне враження на слухачів, а Володимир Чернишенко із Сергієм Василюком закріпили успіх. Зал то реготав, слухаючи про пустощі Парваті, то завмирав і зітхав над долею Денні Дівера, якого повісять уранці… Оплесків вистачило всім.

Співає Сергій Василюк

І ось нарешті Кирило Булкін промовляє останні слова у сценарії концерту: «Із завершальним акордом концерту завершується й «Кіплінґ-фест»… Позаду лишилися численні притоки Амазонки, безмежна просторінь океану та фантастичні джунґлі. Пан Кіплінґ, що завітав сьогодні до Вінниці, піднімає комір пальта і відходить у тінь». Трохи сумно від усвідомлення кінця свята, але після фесту з новою силою хочеться знайти сліди перебування цього самого Кіплінґа поруч – у Вінниці… чи в будь-якому іншому українському місті…

Сподіватимемося, що організатори «Кіплінґ-фесту» знаходитимуть ці сліди перебування британського поета щороку і в нових містах.

Павло Тацій

Церемонія відкриття виставки розпочалася під віртуозний спів гурту «РЕЙНМЕН», лауреатів премії «Червона Рута»

Усі почесні гості, які брали слово під час відкриття виставки, прикрашали стрічками дідуха – символ початку нового року. Костянтин Бондаренко зав’язав зелену стрічку

XIII Всеукраїнський рейтинґ «Книжка року`2011» – прекрасний підсумок книжкового року

«Читати – модно!», – стверджують організатори виставки, поєднавши цікаво та неочікувано книгу та моду

Молоді кутюрьє представили різноманітні колекції – від етно і до химерного подіумного дизайну

Співана поезія від Нелі Франчук та Грицька Лук’яненко

Сергій Пантюк модерував поетично-музичний молодіжний десант

Сашко Лірник зачаровував своїми казками не лише дітей, а й дорослих

Зірка Вечорів Іронічної Поезії Євген Манженко-Сталкер

«Янгольський шабаш» на «МЕДВІНі»: поезія та музика від бешкетників Братів Капранових

Мрійлива та відверта Келя Ликеренко у поетично-музичному дійстві «Янгольський шабаш»

Вистава «Золоте курча» від лялькового театру «Барвінок» Національної бібліотеки України для дітей

Дитяий день на виставці був святом майстер-класів для дітей та дорослих

Майстер-клас з мандалотерапії.  Проводить психолог, арт-терапевт Центру «Мій розумник» Оксана Олійник

Дитячі пісні й танці на веселій дискотеці від «Дитячого радіо»

Святкова пізнавально-ігрова програма від юних акторів дитячого театру «Спалах»

Автограф-сесія Олександра Есаулова, найкращого автора про світ комп’ютерних ігор

Дитяча майстер-кляса «Святкуємо рік веселих дракончиків з Равликом»

З прийдешніми святами вас, любі читачі!

Гарного нам усім книжкового року!

Більше фотографій з книжкового ярмарку можна побачити тут.

Щиро ваш «Друг читача»

Фото Христини Приліп

Не можемо не погодиться із деякими ЗМІ та журналістами, що зробити це потрібно було давним-давно. Потрібно було. Але чомусь раніше нікому ця ідея не спадала на думку. Ні нам, ні іншим.

Але годі риторики. Перейдемо до суті.

Конкурс двійників Кобзаря відбувся! Без помпи і патетики (зайвої урочистості). Відбувся цікаво, жваво та в чудовій атмосфері.

А почалось все з книжки «Тарас Шевченко і Я» видавництва «Зелений пес». Саме вона надихнула організаторів на це безпрецедентне дійство, щоб показати, що Тарас Григорович не лише пам’ятник чи законсервований-забальзамований письменник з далекого минулого, а що він живий і досі серед нас (хоч як би пафосно це не звучало).

За 25 днів на конкурс подали заявки 29 потенційних кандидатів на звання Першого офіційно визнаного двійника Тараса Шевченка. На церемонію нагородження 13 листопада, яка відбулася в рамках «Книжкового світу», приїхало вісімнадцять претендентів (на жаль, з тих чи інших причин не всі змогли бути).

Учасники конкурсу – люди різних спеціальностей і професії, з різних куточків України, з різними вподобаннями. Проте схожість з геніальним поетом, письменником та художником їх об’єднує. Декого об’єднує й інше, наприклад письменник Володимир Лис (переможець «Гранд Коронації слова») та художник Федір Ущаповський – колеги Шевченка. Тарас Григорович Шевченко з Києва повний тезка Тараса Григоровича Шевченка! Серед претендентів також Заслужений артист України, актор театру та кіно Петро Панчук, якому неодноразово доводилось грати Кобзаря.

Об’єднуючим елементом церемонії нагородження та знайомства з Шевченками стало написання «Заповіту»: кожен з учасників писав один рядок з віршу і ставив підпис, – і так вісімнадцять рядочків. Хоча ні – дев’ятнадцять! За кілька хвилин до того як стало відомо ім’я переможця до конкурсу приєднався ще один учасник.

Компетентне журі у складі – художника Сергій Пояркова, телеведучого Андрія Куликова, фотографа Ігоря Гайдая та Едвіна Задорожнього, директора виставкової компанії «МЕДВІН» – обрало найбільш схожого двійника. Переможцем став інженер Станіслав Новак з Чернігова! Головний подарунок для нього – поїдка на двох ув Європу від Сестер Капранових. Але це ще не все: етнокепка і футболка від «Альтернатива-Дизайн» та спеціальний подарунок від Едвіна Задорожнього. Тарас Григорович Шевченко теж отримав спецприз від пана Едвіна. Для журі та переможця видавництво «Фоліо» подарувало «Кобзарі». Всі учасники отримали «короновані» книжки від літературного конкурсу «Коронація слова» та смачні сюрпризи від компанії «Coca-Cola». І звісно ж книгу «Тарас Шевченко і Я»!

Презентуємо вам усіх учасників:

Олександр Андрійчук, м.Новоград-Волинський,

Житомирська область

Григорій Боровик, м. Київ

Ігор Бурдейний, м. Сторожинець, Чернівецька область

Осип Фурдин, м. Дрогобич, Львівська область

Михайло Колибаб’юк, м. Івано-Франківськ

Володимир Лис, Волинь

Володимир Лук’янчук, м. Кременець, Тернопільська область

Олександр Мазур, м.Снігурівка, Миколаївська область

Юрій Меліхов, м. Київ

Григорій Комашко, с.Капітанка, Кіровоградська область

Станіслав Новак, м. Чернігів

Сергій Новохацький, м. Київ

Віктор Онищенко, м.Миколаїв

Володимир Прокопець, м. Київ

Богдан Репета, м. Тернопіль

Петро Сальник, м. Чернігів

Сергій Конончук, м. Камінь-Каширський, Волинська область

Тарас Григорович Шевченко,

с. Бучак, Канівський район, Черкаська область

Роман Шкрумида, м. Тисмениця, Івано-Франківська область

Віктор Урупа, м. Обухів, Київська область

Федір Ущаповський, смт. Піщанка, Вінницька область

Ілля Величко, м. Чернівці

Дмитро Вовк, м. Шпола, Черкаська область

Григорій Ялинчук, м. Монастирище, Черкаська область

Богдан Заяц, м. Тернопіль

Володимир Шевченко, м. Тальне, Черкаська область

Петро Панчук, Заслужений артист України, м. Київ

Колективне фото на згадку

Журі

Переможець Станіслов Новак в футболці від “Альтернатива-Дизайн”

Брати Капранови та Станіслав Новак

Вийшло справжнє свято Кобзаря. І не в «Шевченкові дні».

Дякуємо всім кандидатам за участь!

А тепер УВАГА! У 2012 році відбудеться ІІ Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка! Тож беріть участі самі, запрошуйте родичів, друзів, знайомих.

До зустрічі наступного року!

Щиро ваш,

«Друг Читача»

Але якщо намагатися зберігати об’єктивність, то позитивні враження від книжкового ярмарку пробиваються крізь цей гіркий присмак, залишений спогляданням загального демонтажу.

Книжковий ярмарок – це насамперед можливість потонути у книжковому морі виданого українськими видавцями. Так, хоча ярмарок таки міжнародний, але левова частка учасників – вітчизняні видавці. І попри їхні традиційні скарги на нестерпні економічні умови, в яких доводиться працювати, асортимент ярмарку вражає. Яким би вибагливим не був відвідувач – а знайти щось собі до смаку усе одно можна було. Тільки дуже складно орієнтуватися в усьому цьому книжковому розмаїтті, обійшовши понад сотню стендів. «Прикормлені» відвідувачі, які намагаються не пропускати жодного такого ярмарку, шукають свої улюблені видавництва, озброївшись планом місцевості – ним можна було розжитися на вході, якщо знайдеш інфоточку. А ось неофітам украй важко орієнтуватися – для них усі стенди виглядають однаково незнайомими, тому навести різкість і вирізнити серед них інфоточку – це вже досягнення. Більшість нових відвідувачів блукають по першому залу виставки, не здогадуючись, що за чарівними дверима з намальованою стрілочкою є ще один зал, де теж є книги, та й більша частина заходів проводиться саме там…

Заходи ярмарку мають на меті привабити відвідувачів, просунути книгу та створити атмосферу. Адже якось нецікаво було б, якби люди просто купували книжки, міняючи одні папірці на інші, еге ж? Книжка ж – не лише аркуші, зшиті докупи…

Звичайно, окремого слова заслуговує безпрецедентний І Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка, який привернув увагу ЗМІ до «Книжкового світу». На Заході цей конкурс мав би вже як мінімум столітню історію, але ні в Радянській, ні в незалежній Україні це нікому на думку не спадало. Відвідувачі ярмарку мали можливість спостерігати дивовижне видовище: два ряди фіналістів, котрі наче зійшли зі стогривневої купюри або старого, або нового зразка:).

Станислав Новак з Чернігова, переможець конкурсу двійників Шевченка, отримав у подарунок подорож на двох до Європи

Це була не єдина «роздача слонів» на ярмарку. У суботу відбувся більш офіційний захід – нагородження переможців конкурсу на кращу книгу виставки. Географія переможців особливою різноманітністю не відзначалася – дев’ятнадцять нагород осіли в Києві, кілька поодиноких поїхало до Харкова, Дрогобича, Білої Церкви, Тернополя та Жовкви. Можливо, хотілось би наступного разу побачити не просто сухе зачитування списку нагороджених та вручення диплому, а й бодай стисле пояснення, за якими критеріями було обрано цього переможця. Але це так, думка вголос…

Проте і без цих вручень відвідувачам було що запам’ятати. Наприклад, літературно-музичне дійство Артема Полежаки та гурту «Барабас» у літературній кав’ярні.

Артем Полежака бешкетував разом із гуртом «Барабас»

.

Якийсь диверсант із оргкомітету вирішив, що «Н.Е.П.» (Ніч Еротичної Поезії) проходитиме паралельно з виступом Полежаки, тому між цими заходами було дуже важко вибрати. Тим більше у «Н.Е.П.» брали участь Брати Капранови, Юрій Винничук, Макс Паленко та Келя Ликеренко – хто проти такого встоїть? Тож уклінне прохання до організаторів: не влаштовуйте надалі двох заходів напряму «Поезія та музика» одночасно!

Для літераторів-початківців – а їхній відсоток серед відвідувачів виставки традиційно чималий – Сергій Пантюк провів майстер-клас «Як не стати графоманом». Крім того, вони могли послухати своїх більш відомих колег на Г@ківських читаннях. Це теж дуже корисно для становлення творчої особистості та формування гарного літературного смаку!

Сергій Пантюк вчить майбутнє сучукрліт

Утім, як і «Змагання глюків-2» – такий собі міні-турнір з українського сюрреалізму під модеруванням Артема Захарченка. Перше подібне змагання відбулося у рамках Форуму видавців у Львові. Цього разу відвідувачі відкритим голосуванням присудили перемогу Олегові Шинкаренкові за його оповідання «Щелепи Пугачової». Щоправда, людей в аудиторії було несподівано негусто – зовсім не так, як під час вшанування пам’яті ста сорока шотландців. Давався взнаки останній день роботи ярмарку – відвідувачі ярмарку теж уже збиралися додому…

Видавці теж намагалися привернути увагу преси та потенційних покупців до своєї продукції. Використовувалося для цього два основних способи: або запросити знану людину, або проявити креативність і вигадати щось нестандартне. Обидва ці способи успішно застосувало видавництво «Навчальна книга – Богдан». Воно запросило на свій стенд Сергія Василюка (гурт «Тінь сонця»), причетного до нового видання творів Кіплінга, здійсненого цим видавництвом.

Вокаліст гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк

.

А також влаштувало спіритичний сеанс із Шелом Сільверстейном, книгу якого теж видало, і навіть запросило реальну героїню однієї своєї книжки – ось вона на фото:).

Видавці, як і всі попередні рази, скаржилися на високу вартість орендної площі та низьку купівельну спроможність відвідувачів. Проте насправді вони розуміють, що ярмарок – це значною мірою піар-акція, спосіб нагадати читачам про своє існування. Вийти в нуль уже вважається непоганим результатом. А турки взагалі не продавали своїх книжок – виявляється, вони просто не знали, що тут і торгувати можна:). Либонь, дається взнаки їхній попередній досвід із європейськими книжковими ярмарками. Тому турецька делегація просто роздавала свої книжки, запрошуючи всіх на гостину до Туреччини.

Врешті-решт майже всі видавці залишилися задоволеними і не казали, що більше ноги їхньої на цьому ярмарку не буде. Навпаки – великі надії покладаються на наступний, грудневий, ярмарок. Тим більше й виставкова компанія «Медвін» обіцяє провести його у більш зручному місці, де не виникатиме традиційних незручностей виставкового експоцентру «Спортивний».

Хоча і цього разу заходи книжкового ярмарку вперше вирвалися за межі зазначеного експоцентру. Новими територіями стали книгарня «Є», клуб «Майстер Клас», фестиваль-ресторація «Диван» та клуб «Культ Ра». Якщо у двох перших відбувалися презентації книг-новинок, то у «Дивані» та «Культі Ра» проходило поетично-музичне шоу «Янгольський шабаш» від бешкетників Братів Капранових, божественної Келі Ликеренко та геніального реп-кобзаря Макса Паленка.

Бешкетники Брати Капранови

Келя Ликеренко готується до виступу

Усі в зборі

.

Найбільше заходів припало на суботу – дитячий день – традиційно найвідвідуваніший. Та й діти не підвели – з’явилися у великій кількості. Причому різного віку – хто ще у «кенгурятниках» та візочках, а хто уже з пірсингом та фарбованим волоссям. І всі вони могли знайти собі заняття.

Або почитати вірші та приготувати цукерки з Оксаною Кротюк («Видавництво Старого Лева»).

Або подивитися виставу «Мишкові ґулі» за Юрієм Чеповецьким (навчальний театр ляльок «ARLEKin»).

Або навчитися робити смачні десерти за рецептами дівчинки Євусі, яка видала свою кулінарну міні-книжку.

Або опанувати гарбузовий друк з майстринею Оксаною Капрановою.

Або потанцювати на веселій дискотеці від

«Дитячого радіо».

Або під художнім керівництвом майстра-теддиста навчитися робити іграшкове ведмежа. Або відвідати майстер-класи з миловаріння та скрапбукінгу. Або погратися з аніматорами. Коротше, було чим зайняти дітей, доки батьки ходять і вибирають собі книжки. Але якби площа дозволяла, багато батьків залишилсь би на майстер-класах разом із дітьми…

А тим часом нагорі фантасти продовжували жити своїм життям, називаючи це «Днями фантастики в Києві». Там теж вручали нагороди – і самого конвенту, і конкурсу «Зоряна фортеця», покликаного підняти саме вітчизняну фантастику на новий рівень. Бо поки що фантасти ділять свою літературу на зарубіжну та російськомовну:).

Оптимістичний фінал цього всього – і ярмарку, і репортажу – видається цілком логічним та історично обґрунтованим. Молодці організатори! Молодці учасники! І відвідувачі теж молодці! Чим тут ще можна закінчити, як не побажанням усіляких гараздів?

Репортажі про перші дні виставки читайте тут.

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Другий день Чотирнадцятого Київського міжнародного книжкового ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» не поступався першому. По багатьох пунктах успіх вдалося не лише закріпити, а й розвинути. На радість усім присутнім!

«Книга і кухня» сьогодні активізувалася – у її меню був справжній комплексний обід із трьох страв, хіба що розкиданий у часі. Спочатку лауреати цьогорічної «Коронації слова» Юрій Камаєв та Владислав Івченко варили «Ле суп рояль з еполетами» – а заодно і хвалилися цілком реальним, паперовим, виданням своєї книги «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Підіпригори». Письменницький дует натякав, що покуштувати наслідки своєї кулінарної діяльності дасть лише тим, хто купить книжку, бо книжка годує письменників, а у всесвіті має бути рівновага. (Насправді це доволі вільний виклад їхніх слів, який передає головну думку…)

Юрій Камаєв та Владислав Івченко на кухні MERX приправляли свою страву жартами

.

Другою стравою був десерт від сестер Черніньких «Вілла «Райські пташки», а запити це все можна було кавою по-сицилійськи, звареною фахівцем – принаймні великим теоретиком цієї справи, автором книги «Цікаво про каву» – Сергієм Ремінним.

Сергій Ремінний: «Ще трошки кави?»:)

.

Майстер-кляса тримала марку – сьогодні до вчорашнього краснопису та створення пісенника додалося палітурення книжок. Власне, сьогодні майстер-кляса переводила подих перед завтрашнім напливом – у дитячий день виставки-ярмарку тут очікується аншлаг.

Ольга Верменич вчить гостей виставки каліграфії

«Книга і театр та кіно» під завісу своєї роботи на ярмарку показали виставу від театру-студії «РАЙДО» «Ваш вихід» за твором присутнього тут таки сера Генрі Лайона Олді власними персонами. І цей найкращий фантаст Європи після останнього поклону підвівся зі свого місця і заявив: «Не знаю, як вам, а мені сподобалося»:). Можливо, не всі глядачі поділяли його думку – особливо ті, які читали саму повість, бо все-таки зауважень до постановки при бажанні можна було б озвучити чималенько. Але такий формат літературних творів теж має право на існування. У цьому всі були одностайні.

Вистава «Ваш вихід» за повістю Генрі Лайона Олді від театру-студії «РАЙДО»

.

Основний вид діяльності письменників на книжкових ярмарках – роздавання автографів. Сьогодні за цим заняттям було зокрема помічено Андрія Кокотюху, Ірену Карпу (вона таким чином без будь-якої взагалі-то притаманної їй помпи і скандалу презентувала свою нову книгу «Піца «Гімалаї»), Анатолія Дністрового (він приніс нове видання своїх «Пациків»)… Та й не лише їх.

Андрій Кокотюха

Анатолій Дністровий

Ірена Карпа

Якщо у програмі заходів ви побачите «автограф-сесія Марини та Сергія Дяченків», знайте: за двох віддуватиметься один Сергій. Невже цього достатньо для кворуму?

Сергій Дяченко

.

Олександр Есаулов, якого не було в програмі, а тому по автографи підходили лише втаємничені, презентував свою теж «короновану» книгу – «Переможців не судять». Теоретично за гарної поінформованості всі п’ятсот примірників цієї книги мали б розмести відразу, але широкий загал про «Переможців не судять» не знає. Ех!

Богдан Будний та Олександр Есаулов

.

Підписував «Залишенця» і Василь Шкляр – якийсь трохи стомлений. Хоча воно і не дивно… Приємно було бачити цю народну стежину, яка не заросте до пана Василя – люди дисципліновано шикувалися у чергу, щоб не перекривати проходу, але все одно трохи ускладнювали пересування людського потоку.

Василь Шкляр у перерві між автограф-напливами

.

Але справжнім рекордсменом з кількості розданих автографів був Юрій Андрухович. Хто бачив чергу охочих узяти у живого класика автограф, той не сумніватиметься у тому, що Андрухович сьогодні був фаворитом, як ніхто.

Щасливий Юрій Андрухович зі своєю новинкою «Лексикон інтимних міст»

Черга за автографом Патріарха

.

А ще з письменниками на ярмарку можна творчо зустрічатися. Одна така зустріч, на тему «Як стати успішним письменником», відбулась у п’ятницю з Ладою Лузіною. У літературній кав’ярні ця успішна у всіх розрізах письменниця відповідала на всі питання, пов’язані з письменницьким успіхом. Слід зазначити, відповідала дуже вичерпно, щиро і цікаво.

Лада Лузіна: «Як стати успішним письменником?..»

.

Присутність турецьких видавців на ярмарку дуже тактовна і ненав’язлива – якби на ній не акцентували на церемонії офіційного відкриття, навряд чи хтось узагалі звернув би на неї увагу. Сьогодні це був круглий стіл на тему «Мудрість всесвіту». Пан Шамсуддін Тюркан (якщо я правильно передаю кирилицею його прізвище) дуже поетично як на фізика говорив про дивовижність життя та мудрість Аллаха – з ним від усього серця хотілося погодитися, що присутні охоче і робили. Судячи з щедрості, з якою турки роздають свої книжки, цей приїзд – не намагання завоювати ринок, а просто цивілізаційна місія. Хоча нічого такого, до чого б могли присікатися ксенофоби, пан Шамсуддін не сказав. І справляє він враження людини не політкоректної, а саме мудрої, яка вже давно зрозуміла головне і тепер не намагається підігнати всіх несхожих на себе під свої уявлення.

Почесний турецький гість пан Шамсуддін Тюркан про мудрість всесвіту

.

Дуже серйозним заходом став круглий стіл «Книжковий ринок України, Росії, Казахстану, Білорусі та Киргизстану». Проводив його Президент Асоціації книгорозповсюджувачів незалежних держав Анатолій Горбунов. Страхував і доповнював росіянина Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. Наприклад, коли пан Горбунов сказав, що на одного білоруса припадає аж цілих 4 книги, виданих у Білорусі, пан Афонін уточнив: але лев’яча частка з них – це книжки, надруковані на замовлення російських видавців. Просто тому, що у Білорусі дешевше…

А взагалі цифри, озвучені паном Горбуновим, примушують повірити, що не все так погано у нашому домі. Виявляється, у начебто благополучній у книжковому плані Росії на одну книгарню припадає 47,3 тисячі людей, а у нас 32,1 тисяча. Хоча все одно за євростандартами книгарень у нас би мало бути у 2,5-3 рази більше… ну, це ми і самі здогадуємось.

Анатолій Горбунов та Олександр Афонін
.

Коли надворі посутеніло, настав час для дискусії при свічках «Чоловічий погляд на еротику в сучасній культурі». Дискутантів було обрано з вишуканим смаком – це були корифей української еротичної літератури Юрій Винничук та секс-символ Олексій Богданович. Говорили не лише про аудіоверсію книги Винничука «Весняні ігри в осінніх садах», начитану Богдановичем, а й про багато естетичних та морально-етичних питань, нерозривно пов’язаних з еротикою.

У нашій країні аудіо-книги поки що не особливо поширені, але і цей формат поступово торує собі дорогу на ринку. І нехай у нього все вийде! Особливо коли йдеться про «Весняні ігри в осінніх садах»!

Видавець розповідав про те, як пробу Богдановича показав своїм російським подругам – ті відповіли, що половини слів не зрозуміли, але голос їх просто зачарував… І ще попередив, що слухати цю аудіо-книгу треба з певними пересторогами – а то одна пані автомобілістка, яка ввімкнула собі «Весняні ігри в осінніх садах» за кермом, у деяких місцях просто розуміла, що їй терміново треба з’їхати на узбіччя:).

Юрій Винничук та Олексій Богданович

.

Якщо у програмі заходів написано «модератор Сергій Пантюк», туди неодмінно треба сходити. Цього разу Сліва презентував книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів». Книга неоднозначна, але вкрай корисна. Пантюк розповів, що при виданні вирішив залишити авторську мову, не змінивши ані титли, ніже тії коми. Тому весь колорит 20-х років ХХ ж таки століття просто хлюпає з кожного рядка…

Сергій Пантюк на майданчику «У Пегаса»

.

У фантастів, які в рамках книжкового ярмарку подовжують проводити свою Міжнародну конференцію «Дні фантастики в Києві-2011», сьогодні теж була насичена програма. Відбувся семінар зі спілкування з вампірами, Володимир Арєнєв прочитав доповідь «Персонаж у художньому творі: статика та динаміка», Яна Дубинянська ділилася власним досвідом добування користі із взагалі-то символічних і декоративних фантастичних премій, а Ілона Волинська на пару з Кирилом Кашеєвим зітхала з приводу неспроможності вітчизняного виробника відбити читача у західного аналога. Тема зітхань називалася «Хороші дівчатка не курять: герой та мораль у підлітковому фентезі». Головна думка була така: якщо у творах зарубіжних авторів герої-підлітки схожі на реальних підлітків, то наші персонажі підліткового віку – цілісні особистості, яким невідомі ні моральні хитання, ні спокуси, та й фізіологія над ними не владна, тому доводиться просто ґвалтувати правду життя, щоб такий персонаж не загинув за законами жанру на першій сторінці через свою повну нежиттєздатність…

Володимир Арєнєв розкриває секрети написання  творів

.

Подивимося, які сюрпризи приготував нам найнасиченіший день ярмарку – третій, дитячий. Щось підказує, що всі сили видавців буду кинуто на нього…

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Куратор культурної програми «Книжкового світу-2011» Віталій Капранов

та Генеральний директор виставкової компанії «МЕДВІН» Едвін Задорожний

.

Цього разу, як і на попередньому ярмарку, офіціозом відкриття керував один із невтомних Братів Капранових. Він доклав усіх зусиль, щоб відкриття пройшло динамічно, і чудово доповнював протокольні слова посадовців своїм почуттям гумору. Особливо запам’ятався виступ заступника Міністра культури і туризму України Вікторії Лісничої – її головний меседж був такий: на державу навіть не розраховуйте, лише ентузіазм та самовіддана праця бібліотекарів врятує країну від епідемії некультурності на неписьменності…

На церемонії відкриття виставки від імені фантастів слово брав

Сергій Дяченко

.

Головною окрасою церемонії відкриття була «третя Влада – Влада Прокаєва». Утім, вона взагалі здатна прикрасити будь-який захід…

Перший день роботи ярмарку пройшов під знаком ще однієї красуні – Ольги Сумської та під гаслом «Зірки на Книжковому світі». Актриса щедро ділилася секретами своєї нев’янучої краси – власне, їх було зібрано у цілу книжку, яку Сумська і презентувала на ярмарку. Книжку могли придбати всі охочі, та ще й з автографом. Або й просто поспілкуватися з улюбленою актрисою, яку ще довго можна було спостерігати в залі.

А потім Ольга Сумська навіть допомогла своїй давній подрузі Руслані Писанці – та теж презентувала власну книгу (збірник рецептів), лише у напрямку роботи «Книга і кухня». Страва, яку Руслана Писанка прилюдно готувала на кухні MERX, називалася «Сало. Цілком таємно», і охочих її покуштувати було так багато, що вистачило лише найсильнішим:). Але ж ми сюди не їсти прийшли! Та й саме споглядання процесу приготування було самодостатнім задоволенням.

Писанка та Сумська цілувалися і мінялися книжками… А хто залишився голодним, спокійно міг зробити собі бутерброд із салом – чого-чого, а цього добра було з запасом.

У другу зміну літературну кухню окупували японці. Українсько-Японський центр просував японську культуру найкоротшим шляхом – через шлунок. Пресовані суші з вугрем, м’ясні кульки з рисом, тушкований тофу, суп місо… Назв багато, але японські порції для нашої людини суто декоративні. Зате всім вистачило самої атмосфери – такої, знаєте, невловимо-камерної… японської, либонь…

Напрямок «Книга, театр і кіно» поки що цебенить тоненькою цівочкою – у перший день виставки це був показ жменьці найстійкіших стрічки-володаря Канської пальмової гілки «Крос» Марини Вроди та фільмів-переможців фестивалю україномовного кіно «Відкрита ніч». І очікувати, що він ще себе покаже, не доводиться – у програмі заходів на наступні дні теж нема гучних анонсів. Хіба що вистава за повістю відомих фантастів Г. Л. Олді від театру-студії «Райдо», які 30 жовтня цього року представили світові цю прем`єру. Відвідувачі виставки можуть запросто стати очевидцями цього фантастичного дійства, справжньої театральної новинки, завітавши сьогодні увечері до «Експоцентру «Спортивний».

Майстер-кляса цілий день не пасла задніх. Протягом дня тут можна було навчитися робити ляльки-мотанки та витинанки, плести з бісеру та опанувати краснопис. Скільки прикладних умінь!

У роботі ярмарку додався новий напрямок – «Книга і бібліотека». Цілком логічний, якщо подумати. Бібліотекарі окупували одну аудиторію і досхочу проводили круглі столи, презентації, дискусії… Приємно, що попри певний консерватизм, притаманний бібліотекарям у силу професії, мова часто йшла про нові інноваційні технології.

Володимир Єшкілєв на стенді видавництва «Фоліо»

.

Який же книжковий ярмарок без автограф-сесій? Звичайно, письменники це робили – і разом, і поодинці. Хоча заради справедливості слід сказати, що захід, який у програмі фігурував як «Спільна автограф-сесія «20 письменників сучасної України», таким не був. Так, письменники прийшли, але ми всі вміємо рахувати до двадцяти і можемо точно сказати, що їх там було зовсім не двадцять! Та що там казати! І на Форумі у Львові на такій самій акції не було повного складу.

Лада Лузіна, Ірен Роздобудько, Максим Кідрук на спільній автограф-сесії розглядають спецвипуск газети «Друг читача»

.

Ще одне традиційне заняття письменників та видавців на книжковому ярмарку – презентація нових книжок. І тут треба проявляти максимум творчості, щоб зацікавити потенційного читача/покупця. Ось 22-річна письменниця Ганна Чіпко, презентуючи свою претензійну книгу «Примхи Амура», не лише запросила самого Амура, а й влаштувала конкурси з призами. Хоча народ на «МЕДВІН» усе одно балуваний – він навіть на таке не поспішає реагувати…

Молода авторка Ганна Чіпко на презентації своєї книги

.

Якби серед видавництв проводився конкурс на креативність заходів, пальму першості одержав би «Навчальна книга – Богдан». Першим інформаційним приводом згадати про себе стало відкриття безстрокової виставки-продажу оригіналів книжкових ілюстрацій (у красивих рамочках) Ганни Осадко. Проте ілюстрації можна було і просто одержати як бонус – при купівлі серії книг.

Ліворуч – художниця Ганна Осадко, праворуч – голосування за кращу серію видавництва «Навчальна книга – Богдан»

.

Але інша вигадка цього видавництва взагалі примушує зняти капелюха. Яка улюблена розвага українців? Вибори! То її можна пустити у мирне русло, поєднавши приємне з корисним… Ось «Навчальна книга – Богдан» і запропонувала відвідувачам виставки проголосувати гривнею за улюблену серію книжок. Бюлетенем для голосування вважається грошова одиниця будь-якого номіналу! Скриньки прозорі – голосування абсолютно чесне! Обираючи, куди вкинути купюру, зважайте на наклейку на урні. Підрахунок голосів відбуватиметься у заключний день виставки – і рахуватимуть не кількість купюр, а загальну суму. І потім на всі зібрані таким чином кошти буде придбано книги, за які віддано голоси, для спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2. (Організатори тактовно опускають слова «для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку».)

Особливою прикрасою цього дня стала «літВОЛИНКА». Акція відбулася «в день пам’яті ста сорока героїчних шотландців, що полягли в нерівному бою проти турків або татар, або поляків, або навіть і москалів п’ятсот років тому біля села N на річці Псел. Можливо, це були і не шотландці, можливо, вони полягли від рук місцевих жителів, але вчинок цих воїнів був героїчним, і пам’ять про нього буде жити вічно. Невідомо, де поховані ці герої, і чи взагалі були вони похованими».

Що ж робили шотландці у цих місцях? Відповідь на це питання шукали: Мак-Олаф Клеменсен (він узагалі це все організовував) , Іван Мак-Андрусяк, Світлана Мак-Богдан, Ярослав Мак-Гадзінський, Артем Мак-Захарченко, Андрій Мак-Любка, Анна Мак-Малігон, Олеся Мак-Мамчич, граф Олександр фон Ман, Олена Мак-Сименко… Захід відвідав особливий гість – посол Шкотландії в Україні, містер Мак-Лейстон.

Почесний гість заходу – Посол  Шкотландії в Україні, містер Мак-Лейстон:)

.

Такого сюру книжковий ярмарок ще не знав! І версії появи шотландців на Полтавщині були одна краща за іншу (особливо про туристичні цілі походу шотландських скаутів українським Лівобережжям). Та й інші історії вражали (наприклад, про шведських солдатів, які поховали свого загиблого короля Карла у полтавських степах і насипали над ним курган БРОНЗОВОЇ ДОБИ). Олена Мак-Захарченко, вийшовши виступати з цього питання, взагалі сказала: «Шотландці на «ш» і шумери на «ш», тому я вам почитаю про шумерів!» (Хіба що хочеться відзначити Оксану Мак-Самару – вона взагалі прочитала переклад знаменитої Стівенсонової балади про вересовий ель, у який фігурують шотландці. Вийшло просто в яблучко!)

Артем Мак-Захарченко

.

Коротше кажучи, було це все дуже весело, і літературні читання відбулися настільки ненав’язливо, що присутні взагалі не стомилися. Тим більше час від часу наставали музичні паузи – обіцяна волинка (хоча правильніше було б казати «коза» або «дуда», але це вже філологічні тонкощі) лунала, додаючи колориту цьому неймовірному дійству.

А тим часом на п’ятому поверсі паралельно розпочалася міжнародна літературна конференція «Дні фантастики в Києві». Ну, любителі фантастики у цей час зазвичай впадають у сплячку до квітня, але для таких собі «шатунів» сьогодні було влаштовано перегляд фантастичних фільмів Максима Фірсенка та влаштовано семінар зі східної фантастики. На цьому семінарі фахівець із музею Ханенка (нам вдалося випитати його вербальний ідентифікатор – Євген Есауленко) прочитав дуже цікаву доповідь «Безсмертя графа Дракули: образ вампіра у художній літературі та фольклорі».

Родзинкою доповіді був пластир на шиї пана Есауленка . Якщо як слід придивитися, на фото це теж видно…

Отже, в цілому «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» можна привітати із вдалим стартом. Чи зможе він закріпити цей успіх – подивимося протягом найближчих трьох днів!

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Невелике приміщення театру «Воскресіння» вже який рік під час Форуму видавців потерпає від тої ж проблеми, яку мала Рукавичка – часом туди набивається стільки люду, що театр ледь не тріскає. Суботній вечір 17 вересня видався саме таким – народу все прибувало та прибувало, поціновувачі словесної еротики спочатку снували залом, вишукуючи вільних місць, а потім вже буквально висіли одне на одному. Як дотепно зауважив згодом Юрко Винничук, на «Вечір патріотичної поезії» стільки людей не прийшло б. Зі сцени в цей час розшукували поетів і поеток, які мали забезпечити «інтимну» атмосферу вечора. На жаль чи на щастя жіночої «армії кохання» назбиралось у рази більше, ніж чоловічої – за сильну частину людства «віддувались» Юрко Винничук та два віртуально присутніх поети – Михайло Карповий у виконанні Братів Капранових та Дмитро Лазуткін, що заговорив голосом Мар’яни Савки під звуки тупотіння сотень ніг – зал на «ура» сприйняв ідею настукати ритм Queen’івської «We will rock you» – Лазуткін під музичним «соусом» публіці засмакував.

Чоловіча еротична поезія від Братів Капранових

А розпочав дійство знов-таки спокусливо-полуничний голос модератора – Мар’яни Савки. Потім усіх охочих закликали виконати на сцені під акомпанемент віршів еротичний танець чи навіть частково оголитися. Скажемо наперед, сміливець таки знайшовся – у ритм і такт вірша Мар’яни Луни і під схвальні вигуки аудиторії «Ніч еротичної поезії» перетворилась на «Ніч еротичної поезії і танцю».

А словесний стриптиз на сцені демонстрували Тетяна Винник, Оксамитка Блажевська, Анна Малігон, Людмила Дядченко та Келя Ликеренко, вірші якої викликали фурор серед публіки та колег – після закінчення вечора її щільним колом обступили прихильники.

.

.

Дівчата не соромились говорити відверто про інтимне, звірятись залу про коханців та навіть витягувати з своїх поетичних шаф цікаві скелети – зі сцени звучали імена відомих літераторів, ясна річ – у еротичному контексті. Львівська поетеса Мар’яна Савка розповіла «Другу Читача», що ніколи не заходить за ту межу у віршах, коли їй незручно буде озвучувати їх зі сцени. Треба сказати, що цьогорічні учасники «Н.Е.Пу», здається, мають трохи інші межі, ніж Мар’яна Савка. Напевно, такої кількості сороміцьких слівець одразу білий зал театру «Воскресіння» ще не чув. Слухачам високий еротичний градус припав до смаку – заохочували поетів оплесками й сміхом, дарували квіти й активно скуповували однойменну книжку.

Юрко Винничук залюбки ділився своїми
еротично-поетичними перчинками

.

Юрко Винничук, як завжди, читав свої тексти, що балансують на грані еротики й гумору. Поет зізнався «Другу Читача», що всі еротичні поезії, які він озвучив, написані вже давно й читані стільки разів, що відчуття сорому просто відключилось. Цікаво, що жінки, яким присвячені прозові еротичні пасажі Винничука – наприклад у «Весняних іграх в осінніх садах» – часом впізнавали себе у них й згодом по-своєму мстилися поету, пишучи у відповідь власні романи, де вже Винничук впізнавав себе.

Ніч еротичної поезії комусь принесла розчарування – у соцмережах люди писали про те, що чекали чогось більш високого і чистого. Когось вона відверто повеселила, адже без іронії й гумору не обійшлось – чого вартує один лише спеціаліст із комсомолок у ленінських кімнатах Юрко Винничук:

.

Я комсомолку грав у ленінській кімнаті
Були у неї ноги волохаті

Прищі були на дупі а живіт
Бурчав і торохтів, і лився піт

Звивалось її тіло піді мною
Сплітаючись у класовім двобою

Тож хтось зробив для себе нове поетичне відкриття – як, наприклад, ім’я Келі Ликеренко. А хтось просто приємно провів вечір – у залі було помічено чимало закоханих парочок, які, мабуть, прийшли слухати й надихатись:)

Лілія Хомишинець

Відео: Друг читача,

фото: Читомо