Більшість пересічних громадян щиро вважають, що творча спадщина Ред’ярда Кіплінґа обмежується «Мауглі» та кількома казками для дітей, за якими знято радянські мультики. Більш просунуті читачі кривлять губи: а, Кіплінґ, расист, співець британського імперіалізму… І лише окремі любителі літератури знають, чому саме прийдешні покоління «за стрункі простять рядки Кіплінґу його думки». Видавництво «Навчальна книга – Богдан» вирішило збільшити кількість цих останніх і розпочало справжню інформаційну війну. Воно не лише видало твори Ред’ярда Кіплінґа, що рідко потрапляли до українських видань «Книги Джунґлів» (причому додавши до книги бонус – диск із піснями фронтмена гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка на вірші Кіплінґа), «Такі Собі Казки» та «Межичасся». Це видавництво почало активно просувати зазначені видання – організувало презентації у декількох містах України (серед обраних були Львів, Київ, Бровари). Більше того: перекладачі так надихнулись під час роботи над перекладами майстерними описами дивовижних джунглів, що виникла чудова ідея запропонувати і нашим дітям створити легенди про нашу прекрасну рідну природу. Чим ми гірші? Тому восени стартував конкурс дитячих оповідань «Легенди українських джунглів». Отож фестиваль 20 січня на березі Південного Бугу став яскравою крапкою у низці заходів, що сприяли поширенню творчості відомого британця.

Потужним акордом зустрічі став виступ Максима Стріхи, який опанував тези про «імперіалістичність» творчості Ред’ярда Кіплінґа, розповівши про найбільш відомий вірш Кіплінга «Якщо (Синові)». Переклади вірша «Якщо» розходилися по таборах політв’язнів тисячами рукописних копій (!).  Кирило Булкін під гітару виконав власну пісню на цей вірш у перекладі Василя Стуса.
Володимир Чернишенко розповів про тонкощі та складнощі при перекладі творів Кіплінґа на українську, зокрема збірника «Межичасся», чому молоде покоління українців так мало знає про іншу лірику та прозу цього Нобелівського лауреата. Молода перекладачка Наталія Дьомова розповідала про деякі моменти з перекладів дитячої добірки «Такі собі казки». Її мала музично підтримати заявлена у програмі Юлія Броварна, але, на жаль, вона змогла лише прийти на зустріч і помахати колегам рукою. Тому вінничанам показали її диск із піснями на слова Кіплінґа, котрий теж нещодавно побачив світ, і закликали скористатися можливістю взяти автограф у виконавиці.
Розповідь перекладача Наталії Тисовської про новий переклад «Мауглі» чудово ілюстрував виступ Атанайї – вона заспівала «Ловецьку пісню Сіонійської зграї», акомпонуючи собі на тамбурині. Насамкінець Володимир Чернишенко презентував «Легенди з Книги Джунглів», а Сергій Василюк виконав майже скандальну пісню «Шива й коник-стрибунець». На одній із радіостанцій її пустили до половини, злякавшись згадки про груди Парваті:).

Голова оргкомітету фесту, перекладач Володимир Чернишенко презентує «Легенди з Книги Джунглів»

І коли частина журналістів залишила «Кіплінґ-фест», побігши монтувати новини, просто любителі творчості Ред’ярда Кіплінґа почали потихеньку підтягуватися на заключний захід фестивалю – концерт у місцевому Театрі ляльок «Золотий ключик».
Звичайно, у холі театру можна було придбати примірники виданих українських перекладів Кіплінга та аудіокнижок із піснями на слова британця, узявши автографи у перекладачів та виконавців. Під час концерту проявилися культурні зв’язки Кіплінґа з Вінницею – по-перше, слово узяла місцева літстудія «Інверсія Серця» разом із творчим керівником Іриною Зелененькою, і молоді автори прочитали свої вірші, навіяні творчістю великого британця.

А коли голова журі конкурсу «Легенди українських джунглів» той-таки Володимир Чернишенко разом із Наталією Дьомовою вручали дипломи та нагороди дітям-переможцям (призами стали книжки Кіплінга та збірка «Легенд» з… їхніми оповіданнями, надрукована накладом 50 примірників!), то виявилося, що половина з восьми авторів-переможців – вінничани! Та ще й із однієї Вінницької фізико-математичної гімназії номер 17. Розцілувавши юних переможців в обидві щоки, Чернишенко та Дьомова пообіцяли другій половині надіслати їхні нагороди та авторські примірники поштою.
Скоротившись через відсутність Юлії Броварної майже на чверть, концерт проте справив дуже потужне враження на публіку. Слухачі належно поцінували як оригінали творів поета, так і переклади, що пролунали під час концерту – Євгена Сверстюка, Володимира Чернишенка, Наталі Тисовської, Леоніда Солонька, Максима Стріхи та Василя Стуса.
Конферансьє Кирило Булкін, передуючи подальшому виступу, загадково мовив, що хоч і нема ніякої можливості виказати подяку авторові текстів, зате є чудова нагода хоча б приблизно уявити, яким він був, запросивши на сцену зубра перекладознавства Максима Стріху, справді зовні схожого на портрети Ред’ярда Кіплінга. Максим Стріха прочитав відому «Баладу про Схід та Захід», і алюзію багато хто вловив, хоча дослухали цю досить-таки довгу баладу всі, затамувавши подих – бо, як це часто буває з творчістю Кіплінґа, повна версія твору докорінно міняє стереотипне уявлення про нього.

Максим Стріха читає «Баладу про Схід та Захід»

Публіка сприйняла виступ Кіплінґового двійника «на ура», а далі Максим Стріха передав слово Кирилу Булкіну, який змінив офіційний піджак ведучого на демократичний бардівський светр і виконав під гітару  декілька своїх пісень. О, хто-хто, а Кирило Булкін уміє викликати у публіки захват…
Концерт також включав два літературно-музичні блоки. На сцену виходили перекладач та співак, і їхні виступи чергувалися, утворюючи єдину художню композицію. Тандем Наталі Тисовської та Атанайї справив сильне враження на слухачів, а Володимир Чернишенко із Сергієм Василюком закріпили успіх. Зал то реготав, слухаючи про пустощі Парваті, то завмирав і зітхав над долею Денні Дівера, якого повісять уранці… Оплесків вистачило всім.

Співає Сергій Василюк

І ось нарешті Кирило Булкін промовляє останні слова у сценарії концерту: «Із завершальним акордом концерту завершується й «Кіплінґ-фест»… Позаду лишилися численні притоки Амазонки, безмежна просторінь океану та фантастичні джунґлі. Пан Кіплінґ, що завітав сьогодні до Вінниці, піднімає комір пальта і відходить у тінь». Трохи сумно від усвідомлення кінця свята, але після фесту з новою силою хочеться знайти сліди перебування цього самого Кіплінґа поруч – у Вінниці… чи в будь-якому іншому українському місті…

Сподіватимемося, що організатори «Кіплінґ-фесту» знаходитимуть ці сліди перебування британського поета щороку і в нових містах.

Павло Тацій

Церемонія відкриття виставки розпочалася під віртуозний спів гурту «РЕЙНМЕН», лауреатів премії «Червона Рута»

Усі почесні гості, які брали слово під час відкриття виставки, прикрашали стрічками дідуха – символ початку нового року. Костянтин Бондаренко зав’язав зелену стрічку

XIII Всеукраїнський рейтинґ «Книжка року`2011» – прекрасний підсумок книжкового року

«Читати – модно!», – стверджують організатори виставки, поєднавши цікаво та неочікувано книгу та моду

Молоді кутюрьє представили різноманітні колекції – від етно і до химерного подіумного дизайну

Співана поезія від Нелі Франчук та Грицька Лук’яненко

Сергій Пантюк модерував поетично-музичний молодіжний десант

Сашко Лірник зачаровував своїми казками не лише дітей, а й дорослих

Зірка Вечорів Іронічної Поезії Євген Манженко-Сталкер

«Янгольський шабаш» на «МЕДВІНі»: поезія та музика від бешкетників Братів Капранових

Мрійлива та відверта Келя Ликеренко у поетично-музичному дійстві «Янгольський шабаш»

Вистава «Золоте курча» від лялькового театру «Барвінок» Національної бібліотеки України для дітей

Дитяий день на виставці був святом майстер-класів для дітей та дорослих

Майстер-клас з мандалотерапії.  Проводить психолог, арт-терапевт Центру «Мій розумник» Оксана Олійник

Дитячі пісні й танці на веселій дискотеці від «Дитячого радіо»

Святкова пізнавально-ігрова програма від юних акторів дитячого театру «Спалах»

Автограф-сесія Олександра Есаулова, найкращого автора про світ комп’ютерних ігор

Дитяча майстер-кляса «Святкуємо рік веселих дракончиків з Равликом»

З прийдешніми святами вас, любі читачі!

Гарного нам усім книжкового року!

Більше фотографій з книжкового ярмарку можна побачити тут.

Щиро ваш «Друг читача»

Фото Христини Приліп

Не можемо не погодиться із деякими ЗМІ та журналістами, що зробити це потрібно було давним-давно. Потрібно було. Але чомусь раніше нікому ця ідея не спадала на думку. Ні нам, ні іншим.

Але годі риторики. Перейдемо до суті.

Конкурс двійників Кобзаря відбувся! Без помпи і патетики (зайвої урочистості). Відбувся цікаво, жваво та в чудовій атмосфері.

А почалось все з книжки «Тарас Шевченко і Я» видавництва «Зелений пес». Саме вона надихнула організаторів на це безпрецедентне дійство, щоб показати, що Тарас Григорович не лише пам’ятник чи законсервований-забальзамований письменник з далекого минулого, а що він живий і досі серед нас (хоч як би пафосно це не звучало).

За 25 днів на конкурс подали заявки 29 потенційних кандидатів на звання Першого офіційно визнаного двійника Тараса Шевченка. На церемонію нагородження 13 листопада, яка відбулася в рамках «Книжкового світу», приїхало вісімнадцять претендентів (на жаль, з тих чи інших причин не всі змогли бути).

Учасники конкурсу – люди різних спеціальностей і професії, з різних куточків України, з різними вподобаннями. Проте схожість з геніальним поетом, письменником та художником їх об’єднує. Декого об’єднує й інше, наприклад письменник Володимир Лис (переможець «Гранд Коронації слова») та художник Федір Ущаповський – колеги Шевченка. Тарас Григорович Шевченко з Києва повний тезка Тараса Григоровича Шевченка! Серед претендентів також Заслужений артист України, актор театру та кіно Петро Панчук, якому неодноразово доводилось грати Кобзаря.

Об’єднуючим елементом церемонії нагородження та знайомства з Шевченками стало написання «Заповіту»: кожен з учасників писав один рядок з віршу і ставив підпис, – і так вісімнадцять рядочків. Хоча ні – дев’ятнадцять! За кілька хвилин до того як стало відомо ім’я переможця до конкурсу приєднався ще один учасник.

Компетентне журі у складі – художника Сергій Пояркова, телеведучого Андрія Куликова, фотографа Ігоря Гайдая та Едвіна Задорожнього, директора виставкової компанії «МЕДВІН» – обрало найбільш схожого двійника. Переможцем став інженер Станіслав Новак з Чернігова! Головний подарунок для нього – поїдка на двох ув Європу від Сестер Капранових. Але це ще не все: етнокепка і футболка від «Альтернатива-Дизайн» та спеціальний подарунок від Едвіна Задорожнього. Тарас Григорович Шевченко теж отримав спецприз від пана Едвіна. Для журі та переможця видавництво «Фоліо» подарувало «Кобзарі». Всі учасники отримали «короновані» книжки від літературного конкурсу «Коронація слова» та смачні сюрпризи від компанії «Coca-Cola». І звісно ж книгу «Тарас Шевченко і Я»!

Презентуємо вам усіх учасників:

Олександр Андрійчук, м.Новоград-Волинський,

Житомирська область

Григорій Боровик, м. Київ

Ігор Бурдейний, м. Сторожинець, Чернівецька область

Осип Фурдин, м. Дрогобич, Львівська область

Михайло Колибаб’юк, м. Івано-Франківськ

Володимир Лис, Волинь

Володимир Лук’янчук, м. Кременець, Тернопільська область

Олександр Мазур, м.Снігурівка, Миколаївська область

Юрій Меліхов, м. Київ

Григорій Комашко, с.Капітанка, Кіровоградська область

Станіслав Новак, м. Чернігів

Сергій Новохацький, м. Київ

Віктор Онищенко, м.Миколаїв

Володимир Прокопець, м. Київ

Богдан Репета, м. Тернопіль

Петро Сальник, м. Чернігів

Сергій Конончук, м. Камінь-Каширський, Волинська область

Тарас Григорович Шевченко,

с. Бучак, Канівський район, Черкаська область

Роман Шкрумида, м. Тисмениця, Івано-Франківська область

Віктор Урупа, м. Обухів, Київська область

Федір Ущаповський, смт. Піщанка, Вінницька область

Ілля Величко, м. Чернівці

Дмитро Вовк, м. Шпола, Черкаська область

Григорій Ялинчук, м. Монастирище, Черкаська область

Богдан Заяц, м. Тернопіль

Володимир Шевченко, м. Тальне, Черкаська область

Петро Панчук, Заслужений артист України, м. Київ

Колективне фото на згадку

Журі

Переможець Станіслов Новак в футболці від “Альтернатива-Дизайн”

Брати Капранови та Станіслав Новак

Вийшло справжнє свято Кобзаря. І не в «Шевченкові дні».

Дякуємо всім кандидатам за участь!

А тепер УВАГА! У 2012 році відбудеться ІІ Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка! Тож беріть участі самі, запрошуйте родичів, друзів, знайомих.

До зустрічі наступного року!

Щиро ваш,

«Друг Читача»

Але якщо намагатися зберігати об’єктивність, то позитивні враження від книжкового ярмарку пробиваються крізь цей гіркий присмак, залишений спогляданням загального демонтажу.

Книжковий ярмарок – це насамперед можливість потонути у книжковому морі виданого українськими видавцями. Так, хоча ярмарок таки міжнародний, але левова частка учасників – вітчизняні видавці. І попри їхні традиційні скарги на нестерпні економічні умови, в яких доводиться працювати, асортимент ярмарку вражає. Яким би вибагливим не був відвідувач – а знайти щось собі до смаку усе одно можна було. Тільки дуже складно орієнтуватися в усьому цьому книжковому розмаїтті, обійшовши понад сотню стендів. «Прикормлені» відвідувачі, які намагаються не пропускати жодного такого ярмарку, шукають свої улюблені видавництва, озброївшись планом місцевості – ним можна було розжитися на вході, якщо знайдеш інфоточку. А ось неофітам украй важко орієнтуватися – для них усі стенди виглядають однаково незнайомими, тому навести різкість і вирізнити серед них інфоточку – це вже досягнення. Більшість нових відвідувачів блукають по першому залу виставки, не здогадуючись, що за чарівними дверима з намальованою стрілочкою є ще один зал, де теж є книги, та й більша частина заходів проводиться саме там…

Заходи ярмарку мають на меті привабити відвідувачів, просунути книгу та створити атмосферу. Адже якось нецікаво було б, якби люди просто купували книжки, міняючи одні папірці на інші, еге ж? Книжка ж – не лише аркуші, зшиті докупи…

Звичайно, окремого слова заслуговує безпрецедентний І Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка, який привернув увагу ЗМІ до «Книжкового світу». На Заході цей конкурс мав би вже як мінімум столітню історію, але ні в Радянській, ні в незалежній Україні це нікому на думку не спадало. Відвідувачі ярмарку мали можливість спостерігати дивовижне видовище: два ряди фіналістів, котрі наче зійшли зі стогривневої купюри або старого, або нового зразка:).

Станислав Новак з Чернігова, переможець конкурсу двійників Шевченка, отримав у подарунок подорож на двох до Європи

Це була не єдина «роздача слонів» на ярмарку. У суботу відбувся більш офіційний захід – нагородження переможців конкурсу на кращу книгу виставки. Географія переможців особливою різноманітністю не відзначалася – дев’ятнадцять нагород осіли в Києві, кілька поодиноких поїхало до Харкова, Дрогобича, Білої Церкви, Тернополя та Жовкви. Можливо, хотілось би наступного разу побачити не просто сухе зачитування списку нагороджених та вручення диплому, а й бодай стисле пояснення, за якими критеріями було обрано цього переможця. Але це так, думка вголос…

Проте і без цих вручень відвідувачам було що запам’ятати. Наприклад, літературно-музичне дійство Артема Полежаки та гурту «Барабас» у літературній кав’ярні.

Артем Полежака бешкетував разом із гуртом «Барабас»

.

Якийсь диверсант із оргкомітету вирішив, що «Н.Е.П.» (Ніч Еротичної Поезії) проходитиме паралельно з виступом Полежаки, тому між цими заходами було дуже важко вибрати. Тим більше у «Н.Е.П.» брали участь Брати Капранови, Юрій Винничук, Макс Паленко та Келя Ликеренко – хто проти такого встоїть? Тож уклінне прохання до організаторів: не влаштовуйте надалі двох заходів напряму «Поезія та музика» одночасно!

Для літераторів-початківців – а їхній відсоток серед відвідувачів виставки традиційно чималий – Сергій Пантюк провів майстер-клас «Як не стати графоманом». Крім того, вони могли послухати своїх більш відомих колег на Г@ківських читаннях. Це теж дуже корисно для становлення творчої особистості та формування гарного літературного смаку!

Сергій Пантюк вчить майбутнє сучукрліт

Утім, як і «Змагання глюків-2» – такий собі міні-турнір з українського сюрреалізму під модеруванням Артема Захарченка. Перше подібне змагання відбулося у рамках Форуму видавців у Львові. Цього разу відвідувачі відкритим голосуванням присудили перемогу Олегові Шинкаренкові за його оповідання «Щелепи Пугачової». Щоправда, людей в аудиторії було несподівано негусто – зовсім не так, як під час вшанування пам’яті ста сорока шотландців. Давався взнаки останній день роботи ярмарку – відвідувачі ярмарку теж уже збиралися додому…

Видавці теж намагалися привернути увагу преси та потенційних покупців до своєї продукції. Використовувалося для цього два основних способи: або запросити знану людину, або проявити креативність і вигадати щось нестандартне. Обидва ці способи успішно застосувало видавництво «Навчальна книга – Богдан». Воно запросило на свій стенд Сергія Василюка (гурт «Тінь сонця»), причетного до нового видання творів Кіплінга, здійсненого цим видавництвом.

Вокаліст гурту «Тінь сонця» Сергій Василюк

.

А також влаштувало спіритичний сеанс із Шелом Сільверстейном, книгу якого теж видало, і навіть запросило реальну героїню однієї своєї книжки – ось вона на фото:).

Видавці, як і всі попередні рази, скаржилися на високу вартість орендної площі та низьку купівельну спроможність відвідувачів. Проте насправді вони розуміють, що ярмарок – це значною мірою піар-акція, спосіб нагадати читачам про своє існування. Вийти в нуль уже вважається непоганим результатом. А турки взагалі не продавали своїх книжок – виявляється, вони просто не знали, що тут і торгувати можна:). Либонь, дається взнаки їхній попередній досвід із європейськими книжковими ярмарками. Тому турецька делегація просто роздавала свої книжки, запрошуючи всіх на гостину до Туреччини.

Врешті-решт майже всі видавці залишилися задоволеними і не казали, що більше ноги їхньої на цьому ярмарку не буде. Навпаки – великі надії покладаються на наступний, грудневий, ярмарок. Тим більше й виставкова компанія «Медвін» обіцяє провести його у більш зручному місці, де не виникатиме традиційних незручностей виставкового експоцентру «Спортивний».

Хоча і цього разу заходи книжкового ярмарку вперше вирвалися за межі зазначеного експоцентру. Новими територіями стали книгарня «Є», клуб «Майстер Клас», фестиваль-ресторація «Диван» та клуб «Культ Ра». Якщо у двох перших відбувалися презентації книг-новинок, то у «Дивані» та «Культі Ра» проходило поетично-музичне шоу «Янгольський шабаш» від бешкетників Братів Капранових, божественної Келі Ликеренко та геніального реп-кобзаря Макса Паленка.

Бешкетники Брати Капранови

Келя Ликеренко готується до виступу

Усі в зборі

.

Найбільше заходів припало на суботу – дитячий день – традиційно найвідвідуваніший. Та й діти не підвели – з’явилися у великій кількості. Причому різного віку – хто ще у «кенгурятниках» та візочках, а хто уже з пірсингом та фарбованим волоссям. І всі вони могли знайти собі заняття.

Або почитати вірші та приготувати цукерки з Оксаною Кротюк («Видавництво Старого Лева»).

Або подивитися виставу «Мишкові ґулі» за Юрієм Чеповецьким (навчальний театр ляльок «ARLEKin»).

Або навчитися робити смачні десерти за рецептами дівчинки Євусі, яка видала свою кулінарну міні-книжку.

Або опанувати гарбузовий друк з майстринею Оксаною Капрановою.

Або потанцювати на веселій дискотеці від

«Дитячого радіо».

Або під художнім керівництвом майстра-теддиста навчитися робити іграшкове ведмежа. Або відвідати майстер-класи з миловаріння та скрапбукінгу. Або погратися з аніматорами. Коротше, було чим зайняти дітей, доки батьки ходять і вибирають собі книжки. Але якби площа дозволяла, багато батьків залишилсь би на майстер-класах разом із дітьми…

А тим часом нагорі фантасти продовжували жити своїм життям, називаючи це «Днями фантастики в Києві». Там теж вручали нагороди – і самого конвенту, і конкурсу «Зоряна фортеця», покликаного підняти саме вітчизняну фантастику на новий рівень. Бо поки що фантасти ділять свою літературу на зарубіжну та російськомовну:).

Оптимістичний фінал цього всього – і ярмарку, і репортажу – видається цілком логічним та історично обґрунтованим. Молодці організатори! Молодці учасники! І відвідувачі теж молодці! Чим тут ще можна закінчити, як не побажанням усіляких гараздів?

Репортажі про перші дні виставки читайте тут.

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Другий день Чотирнадцятого Київського міжнародного книжкового ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» не поступався першому. По багатьох пунктах успіх вдалося не лише закріпити, а й розвинути. На радість усім присутнім!

«Книга і кухня» сьогодні активізувалася – у її меню був справжній комплексний обід із трьох страв, хіба що розкиданий у часі. Спочатку лауреати цьогорічної «Коронації слова» Юрій Камаєв та Владислав Івченко варили «Ле суп рояль з еполетами» – а заодно і хвалилися цілком реальним, паперовим, виданням своєї книги «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Підіпригори». Письменницький дует натякав, що покуштувати наслідки своєї кулінарної діяльності дасть лише тим, хто купить книжку, бо книжка годує письменників, а у всесвіті має бути рівновага. (Насправді це доволі вільний виклад їхніх слів, який передає головну думку…)

Юрій Камаєв та Владислав Івченко на кухні MERX приправляли свою страву жартами

.

Другою стравою був десерт від сестер Черніньких «Вілла «Райські пташки», а запити це все можна було кавою по-сицилійськи, звареною фахівцем – принаймні великим теоретиком цієї справи, автором книги «Цікаво про каву» – Сергієм Ремінним.

Сергій Ремінний: «Ще трошки кави?»:)

.

Майстер-кляса тримала марку – сьогодні до вчорашнього краснопису та створення пісенника додалося палітурення книжок. Власне, сьогодні майстер-кляса переводила подих перед завтрашнім напливом – у дитячий день виставки-ярмарку тут очікується аншлаг.

Ольга Верменич вчить гостей виставки каліграфії

«Книга і театр та кіно» під завісу своєї роботи на ярмарку показали виставу від театру-студії «РАЙДО» «Ваш вихід» за твором присутнього тут таки сера Генрі Лайона Олді власними персонами. І цей найкращий фантаст Європи після останнього поклону підвівся зі свого місця і заявив: «Не знаю, як вам, а мені сподобалося»:). Можливо, не всі глядачі поділяли його думку – особливо ті, які читали саму повість, бо все-таки зауважень до постановки при бажанні можна було б озвучити чималенько. Але такий формат літературних творів теж має право на існування. У цьому всі були одностайні.

Вистава «Ваш вихід» за повістю Генрі Лайона Олді від театру-студії «РАЙДО»

.

Основний вид діяльності письменників на книжкових ярмарках – роздавання автографів. Сьогодні за цим заняттям було зокрема помічено Андрія Кокотюху, Ірену Карпу (вона таким чином без будь-якої взагалі-то притаманної їй помпи і скандалу презентувала свою нову книгу «Піца «Гімалаї»), Анатолія Дністрового (він приніс нове видання своїх «Пациків»)… Та й не лише їх.

Андрій Кокотюха

Анатолій Дністровий

Ірена Карпа

Якщо у програмі заходів ви побачите «автограф-сесія Марини та Сергія Дяченків», знайте: за двох віддуватиметься один Сергій. Невже цього достатньо для кворуму?

Сергій Дяченко

.

Олександр Есаулов, якого не було в програмі, а тому по автографи підходили лише втаємничені, презентував свою теж «короновану» книгу – «Переможців не судять». Теоретично за гарної поінформованості всі п’ятсот примірників цієї книги мали б розмести відразу, але широкий загал про «Переможців не судять» не знає. Ех!

Богдан Будний та Олександр Есаулов

.

Підписував «Залишенця» і Василь Шкляр – якийсь трохи стомлений. Хоча воно і не дивно… Приємно було бачити цю народну стежину, яка не заросте до пана Василя – люди дисципліновано шикувалися у чергу, щоб не перекривати проходу, але все одно трохи ускладнювали пересування людського потоку.

Василь Шкляр у перерві між автограф-напливами

.

Але справжнім рекордсменом з кількості розданих автографів був Юрій Андрухович. Хто бачив чергу охочих узяти у живого класика автограф, той не сумніватиметься у тому, що Андрухович сьогодні був фаворитом, як ніхто.

Щасливий Юрій Андрухович зі своєю новинкою «Лексикон інтимних міст»

Черга за автографом Патріарха

.

А ще з письменниками на ярмарку можна творчо зустрічатися. Одна така зустріч, на тему «Як стати успішним письменником», відбулась у п’ятницю з Ладою Лузіною. У літературній кав’ярні ця успішна у всіх розрізах письменниця відповідала на всі питання, пов’язані з письменницьким успіхом. Слід зазначити, відповідала дуже вичерпно, щиро і цікаво.

Лада Лузіна: «Як стати успішним письменником?..»

.

Присутність турецьких видавців на ярмарку дуже тактовна і ненав’язлива – якби на ній не акцентували на церемонії офіційного відкриття, навряд чи хтось узагалі звернув би на неї увагу. Сьогодні це був круглий стіл на тему «Мудрість всесвіту». Пан Шамсуддін Тюркан (якщо я правильно передаю кирилицею його прізвище) дуже поетично як на фізика говорив про дивовижність життя та мудрість Аллаха – з ним від усього серця хотілося погодитися, що присутні охоче і робили. Судячи з щедрості, з якою турки роздають свої книжки, цей приїзд – не намагання завоювати ринок, а просто цивілізаційна місія. Хоча нічого такого, до чого б могли присікатися ксенофоби, пан Шамсуддін не сказав. І справляє він враження людини не політкоректної, а саме мудрої, яка вже давно зрозуміла головне і тепер не намагається підігнати всіх несхожих на себе під свої уявлення.

Почесний турецький гість пан Шамсуддін Тюркан про мудрість всесвіту

.

Дуже серйозним заходом став круглий стіл «Книжковий ринок України, Росії, Казахстану, Білорусі та Киргизстану». Проводив його Президент Асоціації книгорозповсюджувачів незалежних держав Анатолій Горбунов. Страхував і доповнював росіянина Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. Наприклад, коли пан Горбунов сказав, що на одного білоруса припадає аж цілих 4 книги, виданих у Білорусі, пан Афонін уточнив: але лев’яча частка з них – це книжки, надруковані на замовлення російських видавців. Просто тому, що у Білорусі дешевше…

А взагалі цифри, озвучені паном Горбуновим, примушують повірити, що не все так погано у нашому домі. Виявляється, у начебто благополучній у книжковому плані Росії на одну книгарню припадає 47,3 тисячі людей, а у нас 32,1 тисяча. Хоча все одно за євростандартами книгарень у нас би мало бути у 2,5-3 рази більше… ну, це ми і самі здогадуємось.

Анатолій Горбунов та Олександр Афонін
.

Коли надворі посутеніло, настав час для дискусії при свічках «Чоловічий погляд на еротику в сучасній культурі». Дискутантів було обрано з вишуканим смаком – це були корифей української еротичної літератури Юрій Винничук та секс-символ Олексій Богданович. Говорили не лише про аудіоверсію книги Винничука «Весняні ігри в осінніх садах», начитану Богдановичем, а й про багато естетичних та морально-етичних питань, нерозривно пов’язаних з еротикою.

У нашій країні аудіо-книги поки що не особливо поширені, але і цей формат поступово торує собі дорогу на ринку. І нехай у нього все вийде! Особливо коли йдеться про «Весняні ігри в осінніх садах»!

Видавець розповідав про те, як пробу Богдановича показав своїм російським подругам – ті відповіли, що половини слів не зрозуміли, але голос їх просто зачарував… І ще попередив, що слухати цю аудіо-книгу треба з певними пересторогами – а то одна пані автомобілістка, яка ввімкнула собі «Весняні ігри в осінніх садах» за кермом, у деяких місцях просто розуміла, що їй терміново треба з’їхати на узбіччя:).

Юрій Винничук та Олексій Богданович

.

Якщо у програмі заходів написано «модератор Сергій Пантюк», туди неодмінно треба сходити. Цього разу Сліва презентував книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів». Книга неоднозначна, але вкрай корисна. Пантюк розповів, що при виданні вирішив залишити авторську мову, не змінивши ані титли, ніже тії коми. Тому весь колорит 20-х років ХХ ж таки століття просто хлюпає з кожного рядка…

Сергій Пантюк на майданчику «У Пегаса»

.

У фантастів, які в рамках книжкового ярмарку подовжують проводити свою Міжнародну конференцію «Дні фантастики в Києві-2011», сьогодні теж була насичена програма. Відбувся семінар зі спілкування з вампірами, Володимир Арєнєв прочитав доповідь «Персонаж у художньому творі: статика та динаміка», Яна Дубинянська ділилася власним досвідом добування користі із взагалі-то символічних і декоративних фантастичних премій, а Ілона Волинська на пару з Кирилом Кашеєвим зітхала з приводу неспроможності вітчизняного виробника відбити читача у західного аналога. Тема зітхань називалася «Хороші дівчатка не курять: герой та мораль у підлітковому фентезі». Головна думка була така: якщо у творах зарубіжних авторів герої-підлітки схожі на реальних підлітків, то наші персонажі підліткового віку – цілісні особистості, яким невідомі ні моральні хитання, ні спокуси, та й фізіологія над ними не владна, тому доводиться просто ґвалтувати правду життя, щоб такий персонаж не загинув за законами жанру на першій сторінці через свою повну нежиттєздатність…

Володимир Арєнєв розкриває секрети написання  творів

.

Подивимося, які сюрпризи приготував нам найнасиченіший день ярмарку – третій, дитячий. Щось підказує, що всі сили видавців буду кинуто на нього…

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Куратор культурної програми «Книжкового світу-2011» Віталій Капранов

та Генеральний директор виставкової компанії «МЕДВІН» Едвін Задорожний

.

Цього разу, як і на попередньому ярмарку, офіціозом відкриття керував один із невтомних Братів Капранових. Він доклав усіх зусиль, щоб відкриття пройшло динамічно, і чудово доповнював протокольні слова посадовців своїм почуттям гумору. Особливо запам’ятався виступ заступника Міністра культури і туризму України Вікторії Лісничої – її головний меседж був такий: на державу навіть не розраховуйте, лише ентузіазм та самовіддана праця бібліотекарів врятує країну від епідемії некультурності на неписьменності…

На церемонії відкриття виставки від імені фантастів слово брав

Сергій Дяченко

.

Головною окрасою церемонії відкриття була «третя Влада – Влада Прокаєва». Утім, вона взагалі здатна прикрасити будь-який захід…

Перший день роботи ярмарку пройшов під знаком ще однієї красуні – Ольги Сумської та під гаслом «Зірки на Книжковому світі». Актриса щедро ділилася секретами своєї нев’янучої краси – власне, їх було зібрано у цілу книжку, яку Сумська і презентувала на ярмарку. Книжку могли придбати всі охочі, та ще й з автографом. Або й просто поспілкуватися з улюбленою актрисою, яку ще довго можна було спостерігати в залі.

А потім Ольга Сумська навіть допомогла своїй давній подрузі Руслані Писанці – та теж презентувала власну книгу (збірник рецептів), лише у напрямку роботи «Книга і кухня». Страва, яку Руслана Писанка прилюдно готувала на кухні MERX, називалася «Сало. Цілком таємно», і охочих її покуштувати було так багато, що вистачило лише найсильнішим:). Але ж ми сюди не їсти прийшли! Та й саме споглядання процесу приготування було самодостатнім задоволенням.

Писанка та Сумська цілувалися і мінялися книжками… А хто залишився голодним, спокійно міг зробити собі бутерброд із салом – чого-чого, а цього добра було з запасом.

У другу зміну літературну кухню окупували японці. Українсько-Японський центр просував японську культуру найкоротшим шляхом – через шлунок. Пресовані суші з вугрем, м’ясні кульки з рисом, тушкований тофу, суп місо… Назв багато, але японські порції для нашої людини суто декоративні. Зате всім вистачило самої атмосфери – такої, знаєте, невловимо-камерної… японської, либонь…

Напрямок «Книга, театр і кіно» поки що цебенить тоненькою цівочкою – у перший день виставки це був показ жменьці найстійкіших стрічки-володаря Канської пальмової гілки «Крос» Марини Вроди та фільмів-переможців фестивалю україномовного кіно «Відкрита ніч». І очікувати, що він ще себе покаже, не доводиться – у програмі заходів на наступні дні теж нема гучних анонсів. Хіба що вистава за повістю відомих фантастів Г. Л. Олді від театру-студії «Райдо», які 30 жовтня цього року представили світові цю прем`єру. Відвідувачі виставки можуть запросто стати очевидцями цього фантастичного дійства, справжньої театральної новинки, завітавши сьогодні увечері до «Експоцентру «Спортивний».

Майстер-кляса цілий день не пасла задніх. Протягом дня тут можна було навчитися робити ляльки-мотанки та витинанки, плести з бісеру та опанувати краснопис. Скільки прикладних умінь!

У роботі ярмарку додався новий напрямок – «Книга і бібліотека». Цілком логічний, якщо подумати. Бібліотекарі окупували одну аудиторію і досхочу проводили круглі столи, презентації, дискусії… Приємно, що попри певний консерватизм, притаманний бібліотекарям у силу професії, мова часто йшла про нові інноваційні технології.

Володимир Єшкілєв на стенді видавництва «Фоліо»

.

Який же книжковий ярмарок без автограф-сесій? Звичайно, письменники це робили – і разом, і поодинці. Хоча заради справедливості слід сказати, що захід, який у програмі фігурував як «Спільна автограф-сесія «20 письменників сучасної України», таким не був. Так, письменники прийшли, але ми всі вміємо рахувати до двадцяти і можемо точно сказати, що їх там було зовсім не двадцять! Та що там казати! І на Форумі у Львові на такій самій акції не було повного складу.

Лада Лузіна, Ірен Роздобудько, Максим Кідрук на спільній автограф-сесії розглядають спецвипуск газети «Друг читача»

.

Ще одне традиційне заняття письменників та видавців на книжковому ярмарку – презентація нових книжок. І тут треба проявляти максимум творчості, щоб зацікавити потенційного читача/покупця. Ось 22-річна письменниця Ганна Чіпко, презентуючи свою претензійну книгу «Примхи Амура», не лише запросила самого Амура, а й влаштувала конкурси з призами. Хоча народ на «МЕДВІН» усе одно балуваний – він навіть на таке не поспішає реагувати…

Молода авторка Ганна Чіпко на презентації своєї книги

.

Якби серед видавництв проводився конкурс на креативність заходів, пальму першості одержав би «Навчальна книга – Богдан». Першим інформаційним приводом згадати про себе стало відкриття безстрокової виставки-продажу оригіналів книжкових ілюстрацій (у красивих рамочках) Ганни Осадко. Проте ілюстрації можна було і просто одержати як бонус – при купівлі серії книг.

Ліворуч – художниця Ганна Осадко, праворуч – голосування за кращу серію видавництва «Навчальна книга – Богдан»

.

Але інша вигадка цього видавництва взагалі примушує зняти капелюха. Яка улюблена розвага українців? Вибори! То її можна пустити у мирне русло, поєднавши приємне з корисним… Ось «Навчальна книга – Богдан» і запропонувала відвідувачам виставки проголосувати гривнею за улюблену серію книжок. Бюлетенем для голосування вважається грошова одиниця будь-якого номіналу! Скриньки прозорі – голосування абсолютно чесне! Обираючи, куди вкинути купюру, зважайте на наклейку на урні. Підрахунок голосів відбуватиметься у заключний день виставки – і рахуватимуть не кількість купюр, а загальну суму. І потім на всі зібрані таким чином кошти буде придбано книги, за які віддано голоси, для спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2. (Організатори тактовно опускають слова «для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку».)

Особливою прикрасою цього дня стала «літВОЛИНКА». Акція відбулася «в день пам’яті ста сорока героїчних шотландців, що полягли в нерівному бою проти турків або татар, або поляків, або навіть і москалів п’ятсот років тому біля села N на річці Псел. Можливо, це були і не шотландці, можливо, вони полягли від рук місцевих жителів, але вчинок цих воїнів був героїчним, і пам’ять про нього буде жити вічно. Невідомо, де поховані ці герої, і чи взагалі були вони похованими».

Що ж робили шотландці у цих місцях? Відповідь на це питання шукали: Мак-Олаф Клеменсен (він узагалі це все організовував) , Іван Мак-Андрусяк, Світлана Мак-Богдан, Ярослав Мак-Гадзінський, Артем Мак-Захарченко, Андрій Мак-Любка, Анна Мак-Малігон, Олеся Мак-Мамчич, граф Олександр фон Ман, Олена Мак-Сименко… Захід відвідав особливий гість – посол Шкотландії в Україні, містер Мак-Лейстон.

Почесний гість заходу – Посол  Шкотландії в Україні, містер Мак-Лейстон:)

.

Такого сюру книжковий ярмарок ще не знав! І версії появи шотландців на Полтавщині були одна краща за іншу (особливо про туристичні цілі походу шотландських скаутів українським Лівобережжям). Та й інші історії вражали (наприклад, про шведських солдатів, які поховали свого загиблого короля Карла у полтавських степах і насипали над ним курган БРОНЗОВОЇ ДОБИ). Олена Мак-Захарченко, вийшовши виступати з цього питання, взагалі сказала: «Шотландці на «ш» і шумери на «ш», тому я вам почитаю про шумерів!» (Хіба що хочеться відзначити Оксану Мак-Самару – вона взагалі прочитала переклад знаменитої Стівенсонової балади про вересовий ель, у який фігурують шотландці. Вийшло просто в яблучко!)

Артем Мак-Захарченко

.

Коротше кажучи, було це все дуже весело, і літературні читання відбулися настільки ненав’язливо, що присутні взагалі не стомилися. Тим більше час від часу наставали музичні паузи – обіцяна волинка (хоча правильніше було б казати «коза» або «дуда», але це вже філологічні тонкощі) лунала, додаючи колориту цьому неймовірному дійству.

А тим часом на п’ятому поверсі паралельно розпочалася міжнародна літературна конференція «Дні фантастики в Києві». Ну, любителі фантастики у цей час зазвичай впадають у сплячку до квітня, але для таких собі «шатунів» сьогодні було влаштовано перегляд фантастичних фільмів Максима Фірсенка та влаштовано семінар зі східної фантастики. На цьому семінарі фахівець із музею Ханенка (нам вдалося випитати його вербальний ідентифікатор – Євген Есауленко) прочитав дуже цікаву доповідь «Безсмертя графа Дракули: образ вампіра у художній літературі та фольклорі».

Родзинкою доповіді був пластир на шиї пана Есауленка . Якщо як слід придивитися, на фото це теж видно…

Отже, в цілому «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» можна привітати із вдалим стартом. Чи зможе він закріпити цей успіх – подивимося протягом найближчих трьох днів!

Атанайя Та
Фото Христини Приліп

Невелике приміщення театру «Воскресіння» вже який рік під час Форуму видавців потерпає від тої ж проблеми, яку мала Рукавичка – часом туди набивається стільки люду, що театр ледь не тріскає. Суботній вечір 17 вересня видався саме таким – народу все прибувало та прибувало, поціновувачі словесної еротики спочатку снували залом, вишукуючи вільних місць, а потім вже буквально висіли одне на одному. Як дотепно зауважив згодом Юрко Винничук, на «Вечір патріотичної поезії» стільки людей не прийшло б. Зі сцени в цей час розшукували поетів і поеток, які мали забезпечити «інтимну» атмосферу вечора. На жаль чи на щастя жіночої «армії кохання» назбиралось у рази більше, ніж чоловічої – за сильну частину людства «віддувались» Юрко Винничук та два віртуально присутніх поети – Михайло Карповий у виконанні Братів Капранових та Дмитро Лазуткін, що заговорив голосом Мар’яни Савки під звуки тупотіння сотень ніг – зал на «ура» сприйняв ідею настукати ритм Queen’івської «We will rock you» – Лазуткін під музичним «соусом» публіці засмакував.

Чоловіча еротична поезія від Братів Капранових

А розпочав дійство знов-таки спокусливо-полуничний голос модератора – Мар’яни Савки. Потім усіх охочих закликали виконати на сцені під акомпанемент віршів еротичний танець чи навіть частково оголитися. Скажемо наперед, сміливець таки знайшовся – у ритм і такт вірша Мар’яни Луни і під схвальні вигуки аудиторії «Ніч еротичної поезії» перетворилась на «Ніч еротичної поезії і танцю».

А словесний стриптиз на сцені демонстрували Тетяна Винник, Оксамитка Блажевська, Анна Малігон, Людмила Дядченко та Келя Ликеренко, вірші якої викликали фурор серед публіки та колег – після закінчення вечора її щільним колом обступили прихильники.

.

.

Дівчата не соромились говорити відверто про інтимне, звірятись залу про коханців та навіть витягувати з своїх поетичних шаф цікаві скелети – зі сцени звучали імена відомих літераторів, ясна річ – у еротичному контексті. Львівська поетеса Мар’яна Савка розповіла «Другу Читача», що ніколи не заходить за ту межу у віршах, коли їй незручно буде озвучувати їх зі сцени. Треба сказати, що цьогорічні учасники «Н.Е.Пу», здається, мають трохи інші межі, ніж Мар’яна Савка. Напевно, такої кількості сороміцьких слівець одразу білий зал театру «Воскресіння» ще не чув. Слухачам високий еротичний градус припав до смаку – заохочували поетів оплесками й сміхом, дарували квіти й активно скуповували однойменну книжку.

Юрко Винничук залюбки ділився своїми
еротично-поетичними перчинками

.

Юрко Винничук, як завжди, читав свої тексти, що балансують на грані еротики й гумору. Поет зізнався «Другу Читача», що всі еротичні поезії, які він озвучив, написані вже давно й читані стільки разів, що відчуття сорому просто відключилось. Цікаво, що жінки, яким присвячені прозові еротичні пасажі Винничука – наприклад у «Весняних іграх в осінніх садах» – часом впізнавали себе у них й згодом по-своєму мстилися поету, пишучи у відповідь власні романи, де вже Винничук впізнавав себе.

Ніч еротичної поезії комусь принесла розчарування – у соцмережах люди писали про те, що чекали чогось більш високого і чистого. Когось вона відверто повеселила, адже без іронії й гумору не обійшлось – чого вартує один лише спеціаліст із комсомолок у ленінських кімнатах Юрко Винничук:

.

Я комсомолку грав у ленінській кімнаті
Були у неї ноги волохаті

Прищі були на дупі а живіт
Бурчав і торохтів, і лився піт

Звивалось її тіло піді мною
Сплітаючись у класовім двобою

Тож хтось зробив для себе нове поетичне відкриття – як, наприклад, ім’я Келі Ликеренко. А хтось просто приємно провів вечір – у залі було помічено чимало закоханих парочок, які, мабуть, прийшли слухати й надихатись:)

Лілія Хомишинець

Відео: Друг читача,

фото: Читомо 

Зрозуміло, що Форум – подія багатогранна, широка, яка поєднує в собі чимало напрямів видавничої діяльності і дотичних до неї. Кожен видавець, автор, читач приїжджає на Форум з різним завданням, але з однією метою – підтримати книгу, літературу та читання загалом. Згідно з цим ми виокремили деякі групи, які ілюструють багатоманітність напрямів роботи Форуму, але всі вони довкола одного – Книги.

Форум ЛІТЕРАТУРНИЙ

Що очевидно. Літераторів вистачало. Часом їхня кількість на квадратний метр Палацу мистецтв перевищувала всі можливі і неможливі норми. Усі вони брали участь у всіляких заходах – від читань і круглих столів до звичайних автограф-сесій і презентацій новинок. Про топових українських письменників, а також про незвичні заходи від видавництв будуть наступні наші фотознімки.

Автограф-сесія Василя Шкляра на стенді видавництва «Ярославів Вал»

.

«Золота авторка України» Люко Дашвар підписує читачам свою нову книгу «Макар»

.

Ірен Роздобудько перед початком автограф-сесії на стенді видавництва «Нора-Друк»

Марія Матіос приїхала на Форум зі своєю новою книгою «Армагедон вже відбувся» (ЛА «Піраміда»)

Армія фанатів Ірени Карпи ледь не зламали стенд видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля»

Автограф-сесія переможців конкурсу «Коронація слова». На фото: Дара Корній (роман «Гонихмарник»), Вікторія Гранецька (роман «Мантра-омана»)

.

Усім давно зрозуміло, що недостатньо прийти у конференц-зал, запросити автора книги і просто розказувати про нову книжечку. Звичайно, якщо мова не йде про літератора світового масштабу. Інтерактив, мультимедійний супровід, конкурси, подарунки – все це заохочує читача прийти на презентацію і придбати ту чи іншу книгу. Але незвичних презентацій було не так вже і багато, згадаємо деякі з них. Взяти хоча б розкручену і розпіарену збірку «Письменники про футбол» і футбольний матч літераторів проти читачів. Завдяки цьому проекту питання неконкурентності збірок вирішено. Рецепт успіху простий: відомі літературні імена і цікава концепція збірки.

Хоча вже традиційно, але все одно не так, як усі, презентували свою нову книгу «Щоденник моєї секретарки» Брати Капранови на своєму зеленому «Запорожцеві», підписуючи своїм читачам книжечки і розповідаючи  всілякі цікаві історії про новий роман, про життя  і про себе.

Брати Капранови, їхній новий роман «Щоденник моєї секретарки» і зелений «Запорожець» зустрічали форумчанинів

.

Якщо говорити не лише про сучасну українську літературу, а й про світову класичну, то цікавою була презентація книги для підлітків «Легенди з Книги Джунґлів» Ред’ярда Кіплінга, до якої додається ще й музичний диск з піснями на вірші Кіплінга.

Виконує пісні лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк. Тому на презентації, окрім читання уривків твору, був також рок-концерт у підтримку видання, на який прийшли фанати і Кіплінга, і українського року.

… МІЖНАРОДНИЙ

Завдяки 6 Міжнародному літературному фестивалю у рамках Форуму всі охочі могли ознайомитися з літературним надбанням не лише України, а ще й 30-ти країн-учасників, серед яких були наші сусіди (Росія, Білорусь, Польща та ін.), інші країни Європи (Німеччина, Швейцарія, Іспанія та ін.), а також, як то кажуть, країни екзотичні (Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Нігерія, Конго). Тож львів’яни та гості міста у найрізноманітніших і найгарніших місцях (від залів палацу Потоцьких до славнозвісних закладів мережі «FEST») мали пречудову нагоду попрактикуватися у мовах різних народів світу, відвідуючи всілякі зустрічі й читання зарубіжних учасників.

Чеська перекладачка, публіцистка Грегорова Бара захоплюється альпінізмом і пише дисертацію про становище жінок у Киргизстані

.

Відкриття Мандрівної виставки «SwissLib. Швейцарські літературні гастролі». Читає швейцарський письменник Каменіш Арно

Відома польська письменниця Ольга Токарчук презентувала на Форумі свою нову книгу «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (вид-во «Урбіно»)

Українські шанувальниці Марека Краєвського раді зустрічі з польським письменником

.

Письменник Фістон Мванза Муджіла з Конго емоційно і натхненно читає свої твори

.

… ОФІЦІЙНИЙ

Назва дещо умовна. Але тут можна згадати про конкурс «Найкраща книга 18 Форуму видавців», володарем Гран-прі якого  стала книжка «Українські мистці Парижа. 1900-1939 рр.» Віти Сусак («Родовід» – «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). З іншими переможцями можна ознайомитися на сайті Форуму. До офіційних заходів можна віднести, зрозуміло, відкриття Форуму і, наприклад, дискусію на тему «Літературні премії та конкурси в Україні», що відбулася в малій сесійній залі Львівської міської ради. На офіційній зустрічі були присутні президент «Форуму видавців» Олександра Коваль, керівник премії «Книжка року» Костянтин Родик, засновник та організатор конкурсу «Коронація слова» Юрій Логуш та інші почесні гості.

Письменник та перекладач Андрій Содомора розказує про премію імені Максима Рильського

під час дискусії «Літературні премії та конкурси в Україні»

… ФАХОВИЙ

У цьому напрямі можна перерахувати чимало заходів. Це і вже четвертий Бізнес-форум, і другий  Бібліотечний форум, і перший в Україні Міжнародний перекладацький фестиваль «Translit», і різноманітні майстер-класи як для видавців, так і художників-ілюстраторів про те, як створювати, наприклад, графічні романи та карикатури, й літературних критиків, як капостити у межах компетенції та ін.

Презентація Джозефа Галарно «ДНК. Інтернет-технологій у видавничій індустрії: уроки інновацій для початківців»

ю

Майстер-клас від ГО «Вікімедіа Україна» «Вікіпедія – енциклопедія 21 століття для видавців та читачів»

.

… ДИТЯЧИЙ

У цьому напрямі роботи форумів такого масштабу зазвичай є заходи про дітей і для дітей, тобто це там, де дорослі говорять про дитячу літературу, і там, де щось проводиться безпосередньо для діточок. Заходів було замало. А ті, що були, відбувалися на цокольному поверсі Палацу мистецтв. Чесно кажучи, місце похмуре. Тому зустріти там багато діток нам так і не пощастило. Діти тинялися між виставковими стендами з батьками і навіть губилися у натовпі. Лише у неділю проходило свято для маленьких – 6-те свято в Країні Ангелят у рамках Форуму традиційно навпроти ЛНУ ім. Івана Франка.

Можна спробувати обґрунтувати таку помірну зацікавленість дітьми на Форумі тим, що по Україні і у тому ж Львові проходять окремі фестивалі, присвячені дитячій літературі, де відбуваються і наукові семінари, і авторські обговорення, і розважальні заходи для юних читачів. Це і Львівський міжнародний дитячий фестиваль, і Київський фестиваль «Азбукове королівство Магів і Янголів», і Міжнародний симпозіум «Література. Діти. Час», що проходить у декількох містах. Якщо ж говорити не про спосіб заохочення дітей до читання, а власне про дитячу продукцію, то цього року були представлені чергові шедеври від Владислава Єрко («Кресало» від «А-ба-ба-га-ла-ма-ги»), від Мар’яни Савки та Володимира Штанка («Казка про Старого Лева» від «Вид-ва Старого Лева»), від призерів Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі «ВІВ 2011» – видавництва «Навчальна книга – Богдан» («Рукавичка») та безліч інших сюрпризів для дитячого читання.

Діти розглядають ілюстрації книжки Романа Скиби «Баламутники» на її презентації («Видавництво Старого Лева»)

Майстер-клас за книжкою «Секрети пластиліну» («Махаон-Україна»)

… ПЕРФОРМАНСНИЙ

Найцікавіші заходи Форуму відбувалися, як і зазвичай, у вечірню пору. Щоб класичні літературні читання перетворити у перформанс чи хоча б на цікаве дійство, треба проявити свій креатив. Тому читання на Форумі перетворюються у читання-тандем, читання-марафон, читання нон-стоп. Неодноразово цього року можна було почути разом з віршами і музичний супровід. Цей напрям помітно розвивається і можливо незабаром ми будемо говорити про це, як про окремий самобутній вид поезії чи музики.

Марк Токар і Любов Якимчук у театрі ім. Леся Курбаса з музично-поетичним перформансом «Дзеркала»

Порадували око повні зали глядачів на «Вечорі Іронічної Поезії» та «Ночі Еротичної Поезії», де відвертості і гумору не було меж. Як бачимо, на Форумі з’являється все більше і більше літературних експериментів, цікавих заходів, але, зрозуміло, є ще, куди рости і що шукати.

Брати Капранови на «Вечорі Іронічної Поезії»

.

Білий зал театру «Воскресіння» у спекотну «Ніч Еротичної Поезії»

Виступ Галини Крук «Співіснування» (текст/музика/відео)

.

.

… ЗІРКОВИЙ

Без представників шоу-бізнесу зараз вже нікуди не дінешся. Хочете привернути до себе увагу – запрошуйте знаменитість, і хай вона стане автором якоїсь книжки. Цього року Ольга Сумська презентувала книгу про секрети краси у видавництві «Ранок», Руслана Писанка з книгарнею «Читайка» поділилася кулінарними премудростями.

Ольга Сумська: «Краса жінок – найдорожче, що є в Україні»

Серед охочих сфотографуватися з Русланою Писанкою були і жінки, і чоловіки

Відвідала Львів і голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко, презентувавши поетичну антологію. Ну і куди ж без музикантів! Послухати «Ot Vinta», «Перкалаба» та інші гурти можна було у затишних львівських клубах.

… ГАЛЕРЕЙНИЙ

Тим, хто не вперше відвідує Львів у вересні, добре знайома галерейна програма Форуму. Зазвичай у популярних галереях міста Лева експонуються роботи ілюстраторів, фотографів, різні мистецькі проекти, які межують з літературою. Цього року було представлено виставку сатиричних рисунків у стилі картун Любомира Т. Винника, фотовиставку «БОМЖ: Без ознак мистецького життя» Ростислава Шпука, де на фото в ролі безпритульних були Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Софія Андрухович, Володимир Єшкілєв, Юрій Андрухович, Олег Гнатів. Також норвезькі фотографи та поет, дослідивши місто Прип’ять, створили «Project Pripyat», що поєднує фотографію та поезію. Австрійські гравюри на дереві можна було побачити на виставці «Дереворити, інспіровані літературою: краєвиди і портрети» Крістіана Тангойзера.

Злободенні рисунки у стилі картун Любомира Т. Винника експонувалися у Музеї ідей

«Project Pripyat».

…пігментні плями/на спаленій шкірі міста/яку ніхто не натягне/

і не набазграє…

… НОВІТНІЙ

Поки активно обговорюються позиції друкованого слова, електронні книги все більше проникають у повсякденне життя. На Форумі цього року активно презентувалися вже і електронні книги. Так київське видавництво «Глоуберрі Букс» презентувало свою дитячу книжку «Книжка з’їжка» для пристроїв «PocketBook», яка, за словами видавців, є чимось середнім між мультфільмом, грою і паперовим виданням. Хтозна, яким Форум стане вже зовсім скоро. Може, ми будемо ходити з одним електронним пристроєм і на стендах завантажувати файли з книжками. Чи взагалі робити це вдома, не встаючи з диванів.

Один замість усіх

… В ЦІЛОМУ

Цього року Форум став повнолітнім… Львів завжди чекає на Форум. Місто стає гіперактивним. Усюди книжки. Навіть у кав’ярнях та ресторанчиках з’явилося «Книжкове меню», за яким можна замовити і перші, і другі страви, і десерт. Розмови усюди теж про книжки.

Форум розростається. За словами організаторів, цього року рекордна кількість авторів – понад 250, загалом учасників близько 800, значно зросла кількість заходів з 400 до понад 750. З’являються нові локації заходів. Приїжджають гості з різних країн світу. Проте багато-хто з видавців відмітили меншу кількість відвідувачів порівняно з минулим роком. Хтозна, через що це? Вхідні квитки? Читачів стає менше? Чи нашому народу просто не до книжок?..

Ось так ми і провели черговий видавничий рік! Натхнення і гарних ідей нам усім у новому видавничому році!!!

До зустрічі на 19 Форумі видавців!

.

P.S. Редакція «Друга читача», на превеликий жаль, не змогла побувати на всіх заходах. Адже їх дуже багато, і деякі з них відбувалися водночас. Якщо Вас насправді щось захопило або навпаки не сподобалося – пишіть нам тут у коментарях або в наших групах на Facebook та Вконтакте. Обговоримо Форум разом, знайдемо помилки, внесемо свої пропозиції щодо організації, щоб з кожним роком Форум ставав більшим, сильнішим, кращим!

Щиро Ваш

«Друг читача»

Що може об’єднувати промислове місто, занедбану будівлю цирку, дитячу залізницю та велосипедну прогулянку? Мистецтво – відповідають у Харкові, де з 26 по 28 серпня в рамках фестивалю екологічної урбаністики «Акумулятор» відбулася відверта розмова поетів, музикантів, художників та просто небайдужих до екологічних питань людей про стан навколишнього середовища, проблеми сучасних індустріальних міст та можливості їх ефективного подолання. Протягом трьох днів фестиваль спробував відповісти на запитання – яке воно, життя у сучасному місті, і зрештою, яке воно – те урбаністичне місто?

На думку організаторів фестивалю – поета та письменника Сергія Жадана, акторки Валерії Полянськової, культуролога Костянтина Зоркіна та музиканта Василія Рябко, «Акумулятор» близький за своєю ідеєю до німецько-українського проекту, який минулого року було реалізовано за підтримки «Гете-Інституту» у Києві. Як і проект «Вулиця ігор – ігри на вулиці», харківський фестиваль спробував силою мистецтва, і, у першу чергу, мистецтва слова вплинути на стан сучасного міста. Крім того, учасники фестивалю активно вивчали та обговорювали взаємний вплив культурного та екологічного середовища, а також перспективи вирішення проблем великих міст.

Не випадково місцем проведення заходу було обрано саме Харків – місто із величезною промисловою історією, місто занедбаних індустріальних будівель та позачасових архітектурних шедеврів, втрачених парків та народжених зелених насаджень.

Головним фестивальним майданчиком стало напівзанедбане приміщення старого харківського цирку.

На переконання організаторів фестивалю, саме таке обличчя має старе місто, переважна більшість будівель якого не отримує своєчасного ремонту та підтримки з боку влади. Привітне двоповерхове приміщення старого цирку перетворилося на час фестивалю у затишні виставкові зали. На першому поверсі свої роботи на розсуд публіки представили харківський художник Євген Світличний та його син Іван, що є автором величних дерев’яних скульптур. Роботи Євгена Світличного вже добре відомі не тільки українському, а й європейському глядачу, роботи художника свого часу виставлялися навіть у столиці Болівії. Цього разу представлена експозиція отримала назву «Удай-Бабай», що, за словами самих авторів, ніщо інше, як назви добре відомих населених пунктів Харківської області.

Свої роботи на виставці представили також відомий німецький фотограф Штефан Копелькам (світлини фотомитця зображують до- та післяреставраційний вигляд будівель Східної Німеччини) та фотохудожник із Києва Тетяна Давиденко, яка втілила власне бачення основних архітектурних пам’яток Харкова. А ось Юрій Ворошилов – фотожурналіст, автор нещодавньої виставки «Чорнобиль. Я там був» – цього разу вразив гостей виставки 15-метровим колажем-стенгазетою, що розповідає трьохсотлітню історію міста. До народження колажу долучилися також письменники, зокрема Сергій Жадан залишив на ньому свій рукописний текст.

Перший день фестивалю завершився рок-концертом. На сцені цирку виступили «Alarm Pressure» й оркестр, «Светр», «Папа Карло», Сергій Жадан та «Собаки в Космосі», «оркестр Че» та група « … і Друг Мій Грузовик».

Літературна частина програми фестивалю об’єднала під одним дахом старого цирку відомих сучасних українських поетів та письменників, серед яких Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Світлана Поваляєва, Сашко Ушкалов, Павло Коробчук, Дмитро Лазуткін, Анастасія Афанасьєва, Євген Положій, Олег Коцарєв, Олександр Кабанов, Ганна Яновська. До розмови про екологічні проблеми приєдналися гості із Білорусі – поет та перекладач Андрій Хаданович, Росії – російський поет, есеїст, перекладач, журналіст, організатор міжнародних культурних проектів Ігор Сід та Польщі – поет Марцин Цецка.

Один із ідейних натхненників фестивалю екологічної урбаністики – Сергій Жадан, напередодні відзначив свій день народження. На жаль, до свята поціновувачі таланту письменника і поета анонсованого подарунку не отримали: нову збірку віршів під назвою «Прощання слов’янки» до творчого вечора поета, який відбувся в арт-під’їзді (захід фестивалю «StreetArtFest», який паралельно з «Акумулятором» проходив у Харкові), надрукувати не встигли. Шанувальникам творчості Жадана доведеться зачекати. Поява видання запланована на осінь.

Другий день фестивалю також завершився музикою: цього разу етнічні та електронні композиції презентували Алла Загайкевич і «електроакустичний ансамбль», «Ойра» та Андрій Кириченко, Андрій Кириченко + Богатирьов, «Indirect», «Infra Red Army», «Калєкція-бренд», «Raskardaš Orkestar», та «Creamwave». Концерт мав відбутися на сходах на початку вулиці Полтавський Шлях, місці, відомому харків’янам як університетська гірка. Але через заборону місцевої влади пройшов у будівлі цирку.

Під куполом цирку

У неділю, в останній день фестивалю, на учасників чекала велосипедна екскурсія по місту. В маршруті були представлені не тільки вулиці «старого» міста, а й промислові зони. Мандрівка, що розпочалася з оглядин великих промислових об’єктів – заводів («Турбоатом», «ХЕМЗ»), продовжилася по центру міста та завершилася у мальовничій зоні відпочинку та розваг: харківському лісопарку. І хоча, за задумом організаторів, екскурсія в першу чергу була орієнтована на гостей міста, неабияку цікавість подія викликала і у харків’ян.

Велосипедна еко-екскурсія по старому місту та промислових зонах Харкова від Сергія Жадана

Окрасою фестивалю стали ще одні літературні читання, що проводилися на Дитячій залізничній дорозі.

Тісні та емоційні читання у поїзді Дитячої залізниці

Усі, хто придбав квиток на повний перелік заходів фестивалю, отримали у подарунок спеціально створений диск із композиціями музикантів, що брали участь у концертах у рамках фестивалю. Приємним, а головне корисним додатком до диска, були «екологічні поради», надруковані на окремому листку – вкладиші у диск. Організатори фестивалю сподіваються, що прості та загальновідомі істини допоможуть мешканцям мегаполісів покращити вигляд та стан міст уже сьогодні. Особливо цікавими та доречними, за словами Сергія Жадана, є поради з утилізації відходів.

Цікавинкою став також сумісний перформанс із фестивалем «StreetArtFest»: художники прикрашали тильну сторону Харківського театру опери та балету  (ХАТОБ), зображуючи дух театру – такого собі Хатобича, а поети у цей час читали свої літературні твори.

Українські та польські поети читали вірші просто неба

На останок, організатори запевнили, що «Акумулятор» – фестиваль не одноразовий, адже кінцева мета триденної фестивальної діяльності, за словами його ідейного натхненника Сергія Жадана, – народження «нової стратегії, коли за допомогою мистецтва робляться спроби проговорювати важливі суспільні проблеми». Тож у планах щорічне проведення об’єднаних ідейно заходів фестивалю, або, щонайменше, окремих акцій під його егідою.

Наталія Завгородня, Харків

Фото: dozor.com.ua;
Oleksii Andrieiev;
Тетяна Давиденко

Київський міжнародний книжковий виставка-ярмарок хоч і проходить у серпні, але дуже нагадує травневий Варшавський міжнародний книжковий ярмарок. І справа тут навіть не у датах чи назві, а у настрої та, припускаю, концепції. Це просто дві виставки-ярмарки і, на жаль, більш нічого. Презентації та різні подібні креативні заходи, здатні привабити читача, зведені в обох столичних подіях до мінімуму.

Тому в ці три дні, 16-18 серпня, у стінах «Українського дому» на Хрещатику було дещо порожньо. Часом з’являлися контрольовані напливи людей, але це було епізодично. Словом, не порівняти з «Книжковим світом», а тим більше – з Форумом видавців. До того ж можна небезпідставно нарікнути на технічне оснащення заходу, наприклад, освітлення в холах «Українського дому», а саме – на другому поверсі, де були розташовані менші видавництва, було тьмяним та бажало втручання електрика. Але не будемо такими песимістами, бо ж цікаві заходи хоч і у дозованих кількостях тут таки були.

«Український дім» у виставкові дні зустрічав усіх дешевим морозивом, бо виставка, включена до офіційного плану святкування 20-ої річниці Незалежності України, співпала з Фестивалем морозива(?), а також здоровезними великодніми яйцями на вході, роль яких у виставці відома тільки організаторам.

На першому поверсі можна було купити перепустку на виставку за 10 гривень або ж заповнити нехитру анкету та дістати запрошення у якості презента, а також програмку на день насущний. Цим не нехтували завзяті відвідувачі, унаслідок чого створювалися невеличкі черги.

Далі, у просторому холі, були розташовані найбільш пафосні стенди видавництв, серед яких стенд із книжками Болгарії, Ірану, а також стенд «Книги Росії», який на зручному майданчику із білими кріслами для письменників завжди збирав кілька десятків глядачів, які послуговувалися стільчиками та власними ногами. «Російська» програма була доволі насиченою: зустріч з фантастом Сергієм Лук’яненком, з письменником-телеведучим Андрієм Максимовим, доволі частим гостем українських фестивалів.

Але не тільки зарубіжною літературою цікавилися відвідувачі першого поверху виставки – багато люду збирав стенд вітчизняного видавництва «Грані-Т». Серед них частенько можна було зустріти письменників, таких як Андрій Кокотюха та Анатолій Дністровий, який тепер є директором з PR видавництва «Грані-Т».

Значні скупчення читачів бували біля стенду українських електронних книжок «PocketBook», а також «Азбука» (це вже на другому поверсі).

Біля стенду зібралися охочі познайомитися з новинками e-book. На власні очі можна пересвідчитися, що електронна книжка в Україні ще сягне піку своєї популярності

Тож, піднімаємося на другий поверх сходами або уповільненим (у порівнянні з метро) ескалатором. Якщо не загубитися поміж книжкових поличок, густо насаджених тут, то можна продертися до конференц-залів, де і відбувалися усілякі заходи.

Якщо характеризувати виставкові дні, то перший можна назвати офіційним. Відкривати Київський виставку-ярмарок (ох уже ці два слова з різними родами незручні для вимови!) приїхав Микола Азаров. Пообіцяв вжити необхідних заходів, зокрема для розвитку системи книжкової торгівлі, щоб зробити українську книгу більш доступною для читачів. Кажуть, і собі купив книгу «Петербурзькі повісті» Миколи Гоголя. Воно і зрозуміло, що не сучасний роман: як ми знаємо, пан прем’єр любить класику.

Почесним офіційним гостем був і перший президент України Леонід Кравчук, який на презентації книги «Україна. Наша епоха: 1991-2011 роки» (українська спроба проекту «Намедни»), виданої до 20-річчя Незалежності України, став головним коментатором подій, викладених у книзі. У випадку з вітчизняним сучасним літописом роль Леоніда Парфьонова перебрав на себе Андрій Кокотюха.

Експозиція довоєнних, радянських і сучасних мініатюрних книг на стенді Росії

Другий день виставки особливого статусу не мав, але я би назвала його днем видавництва «Ярославів вал», яке дуже активно проводило заходи як біля стенду, так і в конференц-залах. Зокрема, було кілька поетичних презентацій: презентація перекладу книжки екс-кандидата в Президенти Білорусі Володимира Некляєва (Уладзімєра Някляєва), щоправда тільки за присутності перекладачів, а також презентація книжки «Динозавр» Павла Коробчука. Виглядає, що «Ярославів вал» сьогодні одне з тих небагатьох видавництв, які видають сучасну поезію, у тому числі і поезію нового покоління. Це не може не тішити, адже у кризовий період поетичних творів стало виходити все менше.

Третій день у програмці, яку я щодня брала на вході, називався днем літературного конкурсу «Коронація слова». Розпочалася урочистість від шоколадного літературного конкурсу дитячими танцями і співом, які були музично-танцювальними паузами між розмовами з письменниками та виходом засновника конкурсу Юрія Логуша. Усе було, як і на церемоніях «Коронації слова», мило та трохи затягнуто.

Окрім того, що відвідати презентації улюблених письменників, на книжкову виставку, так мені здається, люди ідуть купити книжку за ціною видавця, але якихось особливих цін та знижок я не побачила. Чи не єдиним видавництвом, яке задешево віддавало книжки, було видавництво «Зелений пес».

Три дні Київського виставки-ярмарку минули швидко і без особливо яскравих вражень, тому тепер доводиться шукати ці враження у придбаних виданнях.

Любов Якимчук