Не повірите: цьогорічний Четвертий весняний київський книжковий ярмарок був не те що повноформатним, а, на думку деяких видавців, найуспішнішим за всю історію існування! І це в наші часи у нашій країні! Схоже, його традиційні організатори – компанія «Медвін» та Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів (цей тандем ще довго буде камертоном таких заходів) – знають якесь магічне заклинання. Або просто маркетологів талановитих запросили. У будь-якому разі з 2 до 5 квітня кияни та гості міста мали можливість взяти участь у святі вітчизняного (із додачею окремих близькозарубіжних учасників) книговидання.
Читати далі »
Весна починається з «Порталу». Принаймні український сектор фендому (спільнота шанувальників фантастики) у цьому вже кілька років не сумнівається. Цьогоріч прихід весни був по-кризовому скромним: скорочена програма – практично «зліт-посадка» – передбачала лише два дні активної діяльності, тому «Портал» третього квітня урочисто відкрився, а четвертого вже благополучно закрився. Та й список заходів виглядав значно коротшим – але в цьому був навіть позитив, бо вперше виявилося можливим відвідати їх усі, адже відбувалися вони не паралельно, як у попередні роки, а послідовно. Поменшало і гостей, і учасників – та й організатори самі дивувалися, як взагалі їм вдалося щось організувати…
Читати далі »
Отримавши телефонограму: „Запрошуємо перших осіб Вашої організації 18 лютого 2009 року на о 16-00 на зустріч з Київським міським головою Л. М. Черновецьким з представниками видавничої та книготорговельної галузі”, працівники видавництв дуже здивувалися. Невже наш мер, окрім співів та перегонів, цікавиться ще й книжками? Вирішив допомогти видавцям? Посприяти розвитку книговидання та книготоргівлі у Києві?
Читати далі »
Економічна криза, як твердять, має дві сторони – погану і дуже погану. Але обидві вони мають допомогти нами мобілізуватися і стати розумнішими. Сильну людину випробування загартовують, а українські письменники та читачі – люди сильні, чи не так?
Своєрідним підтвердженням цієї тези стала спроба долучити сучасну українську книжку до електронного світу, причому долучити абсолютно легально, із дотриманням усіх авторських прав. Магазин електронних книжок BookLand разом з книжковим порталом “Буквоїд” запустили у продаж шість електронних книжок сучасних українських авторів.
Читати далі »
Українська література все голосніше заявляє про своє існування. Є в нас свої премії, і анти-премії, бестселери та аутсайдери, є свої скандали і звинувачення. Але поки усе відбувається у суто літературному середовищі і здебільшого не має виходу до широкої аудиторії.
Але це лише до сьогодні. Бо 12 лютого в українській літературі виник справжній, дорослий, повномасштабний скандал з усією атрибутикою – звинувачення у порнографії, вилучення з продажу готової книжки, погрози судом. Отже і ми, Химко, люди. І у нас все по-справжньому, як у Європі чи Америці.
Цей скандал обіцяє перетворитися на історичну подію, а тому для початку викладемо історію сухою мовою фактів:
Читати далі »
Книжка року Бі-Бі-Сі проводиться вже вчетверте, й щоразу у фіналі конкурсу стикаються все більш несподівані й непорівнювані між собою книжки. Торік інтригу тримали «старе» й «молоде» покоління – Володимир Діброва й Сашко Ушкалов, цього ж року важко було навіть передбачити, кому дістанеться перемога: Марії Матіос і її «Москалиці», «Шахматам для дибілів» Михайла Бриниха, «Сарабандам банди Сари» Лариси Денисенко чи кумедному «Нямликові й балакучій квіточці» Лесі Вороніної… Зрештою, перемогла авторка, яка має в письменницькому доробкові всього-на-всього другу книжку – це Люко Дашвар із романом «Молоко з кров’ю».
Читати далі »
До річниці Надзвичайних зборів “Україна – зона культурного лиха” оргкомітет підготував коштовний подарунок київській владі. Фотоальбом знищених нею книгарень передано до КМДА під час проведення конференції “Сталкери в ЗОНІ культурного лиха”.
Виявляється, Київ не завжди був книжковою пусткою. 1991-го року в ньому було 84 книгарні – одна на 23 тисячі мешканців. У додатку ви можете подивитися повний їх список з адресами та назвами – інформація сама по собі унікальна. Можливо, ви були клієнтом однієї з них.
Проте перерозподіл власності, який активно відбувався усі ці роки, торкнувся передусім найменш захищеної сфери, зокрема культури. За старими адресами у Києві збереглося з десяток книгарні – усі решта не пережили незалежності, яка виявилася не тільки політичною, але й незалежністю від культури.
Відповідальність за це лежить передусім на людях, які обіймали посаду міського голови – панах Салієві, Косаківському, Омельченку та Черновецькому. В середньому на одного голову припадає таким чином два десятки вбитих книгарень, чималий здобуток, чи не так?
Читати далі »
Неювілейний, ХІ Київський міжнародний книжковий ярмарок «МЕДВІН. Книжковий світ – 2008» з повним тріумфом пройшов на своєму традиційному місці з 6 по 9 листопада. Повний тріумф полягав у вкрай насиченій програмі заходів, оптимальному балансі постійних учасників та нових облич, а головне – у небаченому напливі відвідувачів. Ярмарок кипів і вирував, і щоб дістатися до обраного місця експозиції, треба було проштовхатися крізь натовп однодумців. Приємно дивувала кількість немовлят, яких їхні батьки несли на ярмарок у різних спеціальних пристроях, – просто хотілося вірити у тяглість традицій читання, яка не помре з останнім поколінням, що вчилось у радянській школі…
Читати далі »
Хорватія, що стоїть на березі Ядранського моря (воно ж – Адріатичне), відома перш за все як чудовий курорт, чим і приваблює численних туристів. Чого не скажеш про хорватську літературу. Вона для українського читача загалом – terra incognita. В цьому неважко переконатися, зайшовши, наприклад, до книгарні, і запитавши першого-ліпшого відвідувача: яких хорватських письменників він читає. Відповідь буде приблизно така: “Ну, не знаю…” Чітку відповідь на це запитання можуть дати хіба “посвячені”: славісти, суперерудити або люди, які все життя займаються літературою, зокрема балканською. Або ж самі хорвати…
Читати далі »
Слово "турок" в українській мові іноді має зневажливий відтінок. Традиційно так називають людину, що не розуміє простих речей, не хоче навчатися, не читає книжок. Не будемо занурюватися у історію, щоб відшукати причини для такого ставлення до наших південних сусідів, але судячи з репортажу нашого кореспондента Івана Шехзаде, який розповідає про турецькі книгарні, нам варто змінити свої мовні звички і віднині невігласів називати не "турками", а… наприклад, "українцями".
Туризм сьогодні – це цілий світ. Хтось чалапає з рюкзаком по диких хащах, хтось роз’їжджає на власному авті по Європі, а хтось взагалі лежить собі на пляжі фешенебельного курорту – і всі вони “туристи”. Для людей побожних існує релігійний туризм, а для грішників – секс-туризм. Є, проте, і в туристичній справі білі плями. Скажімо, ніхто не згадує про таку галузь, як “книжковий туризм”. Але, скажімо, у мене є чимало знайомих, які завжди приїздять з далеких країв з валізами книжок, і для яких копирсатися в букіністичній крамничці в Парижі чи Шанхаї – насолода не менша, ніж для іншого – посмоктувати коктейль під пальмою на березі океану. Я й сам – завзятий книжковий турист. Ось нещодавно випала нагода побувати в Туреччині – і, звісно, перше, що я зробив – обстежив турецькі книгарні.
Читати далі »
