Станіслав Цалик, Пилип Селігей. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. – К.: Наш час, 2010. – 352 с.
Коли береш цю книгу до рук, перше, що збиває з пантелику – це підназва: детективна історія української літератури. Адже словосполучення „історія української літератури” одразу асоціюється з нудним монографічним дослідженням заяложених тем. Однак слово «детективна» обнадіює, інтригує і, зрештою, примушує розкрити кнгигу. І недарма – такої історії української літератури ви ще точно не читали.
Читати далі »
Валентина Хархун. Соцреалістичний канон в українській літературі: ґенеза, розвиток, модифікації. – Ніжин: ТОВ „Гідромакс”, 2009. – 508 с.
Дослідження „Соцреалістичний канон в українській літературі” можна віднести до розряду довгоочікуваних, адже воно вже давно було підготовлене окремими статтями українських літературознавців, які натякали на те, що цією темою треба зайнятись ретельніше. Особливо, якщо порівняти український досвід осмислення соціалістичного реалізму та радянської спадщини загалом, хоча б з американським студіями, не кажучи вже про російські розмисли з цього питання.
Читати далі »
Феномен доктора Хауса: Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста / Упоряд. А. Кокотюха, Є. Захватова. — К.: KM Publishing, 2010. — 256 с.
Феномен доктора Хауса частково вкладається в рамки феномену всіх культів, породжених телебаченням та кінематографом. Діти шаленіють від героїв мультику «Тачки» — і батьки купують їм незліченні розмальовки, пазли, одяг із зображеннями машинок. Дівчата-підлітки заліплюють стіни постерами, на яких сутінково всміхаються втілені на екранах вампіри та перевертні, породжені уявою Стефані Маєр.
Читати далі »
Василь Шкляр писав «Чорного ворона» (інша назва – «Залишенець») 13 літ. Кілька років тому він скаржився, що робота не йде. Хтозна, що було причиною затримки – чи то сам жанр, адже Василь до цього спеціалізувався на комерційних текстах, доводячи, що український літпроцес таки здатен продукувати масову літературу; чи то необхідність тривалого просиджування в архівах СБУ над документами пори Холодноярської республіки з подальшим переплавлянням їх у повноцінний художній твір…Проте після публікації «Чорного ворона» стало зрозуміло, що, по-перше, письменник не зрадив себе у сенсі методу яко «останній романтик» серед українських літераторів, а, по-друге – зумів сплести з розрізнених спогадів та документів справжній самодостатній роман.
Читати далі »
Юрій Іздрик. “АМ. ТМ. Як досягти безсмертя в домашніх умовах”. – Х: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2010. – 314с.
І знову Юрій Іздрик вкладає до рук своєму читачеві містично-фантасмагоричний кубик Рубика. Роман у новелах, кожна з яких має закінчений, але залежний від попередньої сюжет, зітканий за принципом пастки для свідомості. Коли цікаво зрозуміти незрозуміле, химерне, ба, навіть, абсурдне… Колізії, що розгортаються, на перший погляд можуть здатися повною нісенітницею, але якщо добре придивитися, ця нісенітниця є дзеркалом нашого часу.
Читати далі »
Марія Булатова. Енциклопедія олімпійського спорту в запитаннях і відповідях. – К.: Олімпійська література, 2009. – 400 с.
Ви знаєте, скільки коней запрягали в колісницю у кінних перегонах чи на якій арені відбувалися борцівські герці? А що використовують для розмітки доріжки у веслувальному спорті на спокійній воді?
Поглибити свої знання та потренувати пам`ять можна за допомогою «Енциклопедії олімпійського спорту в запитаннях і відповідях» Марії Булатової, науковця в галузі фізичного виховання та спорту, доктора педагогічних наук, проректора з міжнародних зв’язків Національного університету фізичного виховання і спорту України, редактора кількох журналів, присвячених фізичному вихованню та спорту.
Читати далі »
Ірен Роздобудько. Перейти темряву. – Х.: Фоліо, 2010. – 156 с.
Ірен Роздобудько належить до тих письменниць, на книги яких завжди чекають. Не встигне авторка презентувати новинку, як шанувальники уже цікавляться: коли буде наступна? У читачів є привід порадіти: вийшов друком новий роман Роздобудько – „Перейти темряву”, – написаний у кращих традиціях письменниці: психологічний, захопливий та несподіваний.
Читати далі »
Афоризми Тараса Шевченка. / О.Є. Мельниченко. –
Чернівці: БукРек, 2009. – 294 с.
Автор вступної статті до збірки „Афоризми Тараса Шевченка” зазначає, що збірники крилатих висловів були улюбленою літературою українців ще за києворуських часів. Подібні видання були поширеними й пізніше (наприклад, „Приповісті посполиті” Климентія Зиновіїва були нічим іншим, як добіркою народних афоризмів), та й у наш час користуються популярністю.
Читати далі »
Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 288 с.
Погодьтеся, часи „Ну, постривай”,” Карлсона” та „Канікул у Простокваштно” відходять у минуле. Як не крути, а сучасні діти надають перевагу Шрекові, Блискавці МакКвіну та Немо (ні, не капітану, а акваріумній рибці, яка мандрує океаном). І покоління, яке виросло на історіях про Чебурашку чи Пластилінову ворону, може скільки завгодно просторікувати про те, що смаки сучасних дітей псуються, але на ситуацію цим не вплинеш – зі зміною поколінь приходить і зміна вподобань.
Читати далі »
Трипільська культура. Спогади про золотий вік / Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко – Х. : Фоліо, 2008. – 415 с.
«Трипільська культура. Спогади про золотий вік» – книжка, яку сміливо можна рекомендувати в якості настільної і тим, хто просто цікавиться феноменом цієї давньої цивілізації, і тим, хто претендує знання предмета. Тому що книга виважена, впевнена, написана з любов’ю – як до історичних фактів, так і до читача. І хоча йдеться про дуже серйозні речі, автори пишуть з усмішкою, тому попри свою максимальну коректність наукових термінів читається «Трипільська культура…» не важче, ніж белетристика.
Читати далі »
