До районної ради пропонують обрати гарну дівчину, білявку, представника «Народної влади». І все б воно нічого, якби не електронна адреса майбутньої депутатки. Kikiso4ka@inbox.ru. Для тих, хто не дуже розуміється на правилах читання інтернет-скоропису, пояснюю: цифра «4» там читається як наше «ч». А отже, читається це сполучення літер як «кікісочка». Навіть не просто «кісочка», а «кікісочка», з подвійним «кі».
Ну і як, чи маєте сумніви відносно такого депутата-кікісочки, чи підніметься рука викреслити її з бюлетеня? Так отож. Іноді адреса е-мейла может розповісти нам більше, ніж будь-яка офіційна біографія, ніж будь-який куплений диплом чи рекомендації партійних босів. А отже, я пропоную кікісочку висувати депутатом до Верховної Ради на наступних виборах. Всі у нас у парламенті є – і спортсмени, і урки, і кидали. Бракує тільки кікісочок. Кікісочка – от по-справжньому народна влада! Беріть, до речі, приклад з Росії, там кікісочки сидять в депутатських кріслах вже давно.
А інша кікісочка – вже міжнародного масштабу – Періс Хілтон, спадкоємиця бізнес-імперії родини, яка ретельно тринькає гроші і репутацію дідів. Так от ця батькова гордість завітала до Києва. І, як годиться ввічливій гості, віддала належне національному одягу країни перебування, а тому вбралася у свитину. Принаймні так твердить сайт NEWSru.ua. «До Києва летить Періс Хілтон разом зі своєю свитою: світська левиця житиме в номері вартістю 16 тис. євро». Залишимо на совісті журналістів плітки про вартість готельного номера – кому, як не представниці родини Хілтон, чиї готелі прикрашають усі столиці світу, розбиратися у цінах на номери. Звернемо увагу на те, що Хілтон була зі своєю свитою. Звісно, на вулиці було ще тепло, а свита – все-таки зимовий одяг. Тому Періс була не у свиті, а зі свитою, але український національний колорит все-таки вшанувала. Молодець.
Не буду набридати вам черговими поясненнями, що слово «свита» в українській та російській мовах мають зовсім різні значення. Зауважу лише, що «свиту» замість «почту» почав уже зустрічати не тільки на сайтах, але навіть у книжках, як наприклад у романі Валиля Базіва «Хрест». А звідти йому вже недалеко й до словників. І тоді вже остаточно замешкають в українській мові королі у свитах, зірки у свитах, та редакторам кожному видадуть по свитці, щоб не змерзли бува на роботі. А мені тільки залишається сподіватися, що ми з вами цього не допустимо, бо що інше краще за сміх лікує від неписьменності та неуважності. Беріть приклад з Mavkи і надсилайте мені свої «здібні булочки». Щоб і самим посміятися, і людей повчити.

Залишаюся вашим завжди.

Троль Кумле

Це – компанія «Інтертелеком». Пропоную вам помилуватися на рекламний щит, один з тих що донедавна прикрашав узбіччя українських доріг.

Зверніть увагу на рекламне гасло – «Сплачуй, коли хочеш». Здавалося б усе правильно – хочеш, то сплачуй, а не хочеш – не сплачуй. Але наврядчи саме це мали на увазі розробники реклами. Щось підказує моєму трольському серцю, що справжнє звернення звучало так: «Сплачуй коли хочеш». Відчуваєте різницю? Якщо перед «коли» не стоїть кома, пропозиція виглядає зовсім інакше. Сплачуй у  зручний момент, тобто коли захочеш. А з комою перед «коли» воно перетворилося на «сплачуй, якщо захочеш». Ви згодні, що це не одне й те саме?

Я дякую за гостре око і тонке розуміння пунктуації Оксані з Києво-Святошинського району, яка прислала мені цю фотографію. А тим, хто не настільки закоханий у тонкощі рідної мови, пропоную помилуватися іншим оголошенням, яке сфотографував нещодавно сам.

Радійте, фанати! До нас їде співак Олух! Як, ви досі не знаєте такого виконавця? Я теж не знаю. Але підозрюю, що олух – це не музикант. Швидше за все олух – це дизайнер або продюсер концерту. Тому що в погоні за красивими шрифтами він загубився між мовами і англійське ONYX в результаті перетворилося на російське ОЛУХ. Самокритично, звісно, але навряд чи зацікавить майбутніх глядачів. Хоча хтозна – за теперішньої моди на тупі телешоу та недоумкуватих зірок, репер Олух був би дуже популярним.

На чому залишайтеся здорові, дивіться навкруги прискіпливим оком, не забувайте ставити коми там, де треба, щоб самим не перетворитися на олухів.

Щиро ваш

Троль Кумле

І я не знав, аж поки добра душа, що ховається за ніком Хмаринка, прислала мені скріншот (по-нашому, зовнішній вигляд) сайту з відповідною назвою. Поспішаю поділитися з вами своїм новим знанням.

От він, сайт «Українська література» у всій своїй красі. Звісно, жаль, що розміри «Друга Читача» не дозволяють передати в деталях всі картинки, але загальну їхню тональність, сподіваюся, ви зрозуміли.

Ну а тепер – текст. Нагорі ми бачимо рекламу (мовою оригіналу): «Участница «Серебра» поплатилась за то, что разделась», «Настя Каменских полностью разделась для Playboy», «Как оспорить несправедливое наказание ГАИ», «Современные школьницы занимаются всеми видами секса», «Ученые ставят под сомнение умственные способности женского пола».

А нижче, під азартним гаслом «Как долго не кончать» відвідувач сайту може прочитати наступне: «Залучити школярів до скарбниці української літератури, а через неї – до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх конкретно історичних та загальнолюдських значень. Пропонуючи учням кращі зразки художньої літератури, курс української літератури має дати загальне уявлення про перебіг літературного процесу, репрезентувати найважливіші етапи розвитку культури, а також ознайомити із національною своєрідністю та загальнолюдською цінністю включених до програм творів. Відповідно до сучасних пріоритетів в українській школі предмет «Українська література» покликаний сприяти формуванню особистості, її духовно ціннісних орієнтацій, культурно-пізнавальних інтересів, естетичного смаку…».

Ні, це не прикол і не знущання. Це правдивий сайт «Українська література», який містить твори українських письменників, методичні та допоміжні матеріали для учнів 5-11 класів та вчителів.

Як зауважує Хмаринка, скріншот зроблено 2010 року у розпал кризи. До честі володарів сайту треба зауважити, що вони відчули невідповідність реклами та аудиторії, але написали, що у складні кризові часи за іншу рекламу не платять. Тому – пробачте, але учням пропонується навчитися «долго не кончать».

Що тут скажеш? Звісно, гроші – річ важлива. А тому задля збереження цінного сайту та заради «формування особистості, її духовно ціннісних орієнтацій, культурно-пізнавальних інтересів та естетичного смаку» можна потерпіти і голу Настю Каменських, і те, що науковці сумніваються у розумових здібностях жінок… Чи все-таки не можна?

Ну а те, що сучасні школярки займаються усіма різновидами сексу – то це просто-таки 100% попадання у цільову аудиторію учнів 5-11 класів.

Отже, хай живе духовність!

А я дякую Хмаринці (на жаль, вона не відрекомендувалася повністю) і зичу їй гострих очей та невтомності у пошуку нових здібних булочок для вашого та мого задоволення.

Завжди ваш

Троль Кумле.

.

Потрапила мені до рук дебютна книжка львів’янок Олени та Юлії Черніньких «Хутір розбещених душ», видана у «Піраміді». Гарна книжка, та й авторки гарні, судячи з фотографій (а точніше, їхніх половинок) на четвертій сторінці обкладинки. Зрадів старий Кумле і став собі читати. Читайте і ви.

«Цнотливість у наші дні – це щось еластичне та соромітне, щось на кшталт шкіри на крайній плоті, яку, придурюючись порядним, можна відтягувати у різні боки, прикриваючи свої справжні вади. Але це не буде мати  аніякогісінького сенсу. Усе одно вилізе істинна сутність. Тому не варто прикриватися тією жалюгідною розтягнутою шкіркою. Найрадикальніше – вирішити це питання на іудейсько-мусульманський манер: через обрізання. Зніміть маски, лицедії! Опустіть крайню плоть зі своїх облич!» – так починається перша глава.

Отже, шановні мої читачі, давайте вчинимо так, як порадили юні авторки і спробуємо «опустити крайню плоть зі своїх облич». Спробували? Отож. Я теж не наважився. Якщо вже крайня плоть виросла на обличчі – нехай собі буде, врешті-решт, що правда – то гріх.

Турбує інше. Я грішним ділом спробував на дозвіллі втілити іншу ідею сестер Черніньких і цю саму крайню плоть «відтягувати у різні боки, прикриваючи свої справжні вади». Але знову не вийшло. Можливо, через те, що я не зміг при цьому «придурюватися порядним»? А може, я не все знаю про можливості застосування крайньої плоті? У такому випадку прошу Олену та Юлю Черніньких просвітити мене і показати, що вони мали на увазі. Готовий приїхати до них у Львів чи будь-яку іншу точку України – цікаво ж справді.

Оце мені скажуть – ти знову чіпляєшся до людей. Попередили ж: це роман-гротеск, який написано у стилі буфонадної містики. А у мене назустріч питання: крайня плоть на обличчі – це містика чи буфонада? А може, гротеск? Чи то містикою є прикривання крайньою плоттю своїх справжніх вад? «Але це не буде мати аніякогісінького сенсу. Усе одно вилізе істинна сутність» – пишуть сестри Чернінькі, і тут важко з ними не погодитися.

Як не прикро це писати, книжка «Хутір розбещених душ» взагалі наводить на сумні думки. Наприклад, головний герой на ім’я Фодик, перу якого належить наведена цитата про крайню плоть, окрім суто чоловічих забавок з її відтягуванням мріє також про «світ, де у жінки не буде вагіни та власного авто, яке би вона могла виманити у грошовитого старця». Як вам це? Крий Боже – якщо з відсутністю авто я якось іще можу змиритися, то решта… Крім того мене турбує словосполучення «грошовитий старець», адже старець – це або стародавній мудрець або ж звичайний жебрак, який просить або ж старцює – так, це однокорінні слова. Тому «грошовитий старець» – явище непересічне. А вже ребус із власним авто, яке жінка не матиме, але все одно буде виманювати у цього самого старця, розгадуйте самі. Це мені не до шмиги.

Ганьба, пані і панове! Вперше у житті ваш вірний Троль Кумле відмовляється продовжувати свою роботу і здолавши дві перші сторінки, закриває книгу. Бо далі вже не обійтися без сеансу психоаналізу – а це робота доктора Трепанатора, не хочу забирати у людини хліб.

Єдине, що тішить – авторки не забулися попередити: «Будь-які збіги з реальними людьми та подіями – випадкові». А отже за свою крайню плоть можна бути спокійним, втім, як і за вагіни, авто, грошовитих старців та інше жіноче причандалля.

Тримайтеся!

Щиро ваш Троль Кумле

P.S. І все-таки, як можна прикрити свої вади крайньою плоттю? Навіть на думку не спадає. Може, авторки допоможуть старому тролю розібратися у цьому складному питанні?

От яку рекламу прислав мені пильний киянин, що попрохав зберігати своє прізвище у таємниці – певно, він боїться помсти з боку «чорних клонувальників».

Тоговельна мережа запрошує на роботу «розроблювачів риби» – як вам це подобається? І пише про це відкрито у своїй рекламі, певно, сподіваючись, що ми не знаємо української мови. Але не всі ще піддалися новій владі, не всі роблять вигляд, що знають тільки російську. І якщо слово «охоронник» залишає іще якісь сумніви щодо можливої плутанини, то «розроблювач риби» – це людина, яка розробляє рибу. Без варіантів.

Цікаво, яку саме рибу розробляють у таємних лабораторіях мережі «Фора»? І чи трапляють результати цієї розробки на наші з вами столи? А може, тут ідеться не про клонування, а про звичайну генну модифікацію – наприклад, ввести в зародки мойви гени свині, щоб у результаті вона смакувала, як сало, або ж розробити новий сорт риби, що може виживати у Дніпрі побіля Києва, хоча не факт, що таку рибу можна буде їсти.

Роботи для «розроблювачів риби» багато – але чи є законними подібні дослідження? І чи маркують нову розроблену рибу штампом «без ГМО»? Багато питань для прокуратури. Я взагалі вважаю, що після викриття торгівців людьми , чорних трансплантологів, а от тепер – нелегальних генних інженерів, можу претендувати на знак «заслужений працівник», хіба ні?

А для тих, хто скаже, що «розроблювач» – це невдалий переклад російського слова «раздельщик», тобто, той, хто рибу патрає, тельбушить, ріже, коротше кажучи – обробляє, то я заперечу: якби мали на увазі рибообробника, так і написали б. А тут – справа нечиста, носом чую.

Так само, як нечистою є історія появи в маршрутках такого оголошення:

За ним явно стоїть жіноча мафія, яка у такий спосіб примушує чоловіків дарувати квіти на 8 березні. Не купив квітів – будь ласка, плати штраф. Хоча при теперішніх цінах, можливо, це обійдеться дешевше, ніж букет, принаймні у свята – це точно.

Пильність, пильність і ще раз пильність. Бо інакше будемо харчуватися продуктами генних інженерів та платити штрафи за безквітковий проїзд.

Проте цього не станеться, поки з вами буду я, уважний і серйозний Троль Кумле.

P.S. А ви теж не зволікайте – пишіть мені про всі «здібні булочки», що їх побачите. Мейл редакції – kumle@skrynia.com.ua

Чекатиму з нетерпінням.

Бо іду нещодавно залізничним вокзалом у Києві і бачу таку от рекламу:

Як вам сподобається пропозиція довезти вас у будь-яку далечінь земної осі? Наприклад, на глибину двадцять кілометрів? Адже земна вісь проходить всередині Землі. Єдина проблема – там досить гаряче. Якщо не помиляюся, у курсі природознавства кожен школяр вивчає побудову нашої планети – оболонка, ядро, магма, температурою понад тисячу градусів… Але судячи з картинки, яка зображує машину на тлі пекельного вогню, автори реклами не жартують – йдеться саме про земну вісь. Отак от, любі мої читачі – в місті Києві є фірма, яка здійснює перевезення всередені Землі. Може, це саме вона і наробила лиха в Японії? Водій збився з дороги, і замість подорожувати по осі збочив у бік Тихого океану і врешті-решт врізався у шельф, викликавши землетрус?

Шановні конспірологи! На вашому місці я б ретельніше придивився до таксі Метеор і його господарів – а раптом це масони, ба й навіть хтось гірший? А на місті диспетчерів цього самого таксі я б ретельніше слідкував за виїздом машин – бо так і до біди недалеко. Тим більше, що тепер вісь зміщено, а значить і вірогідність помилки зростає.

Будьмо уважні за кермом, бо планета у нас на всіх одна.

Будьмо уважні також зі словами – кожне з них має своє значення.

От наприклад, сайт Кореспондент пише:

«Вночі на суботу, 18 грудня, в Майамі визначився майбутній суперник Чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC Віталія Кличка.

Право боротися за титул, що належить вже два роки українцю, оскаржували американський ветеран Рей Остін і побіжний Олімпійський Чемпіон кубинець Одланьер Соліс.»

Що таке «побіжний Чемпіон»? Знаю, що біг є однією зі складових підготовки боксерів до бою – може, редактор мав на увазі саме це і слово «побіжний» має означати «той, що біжить», тобто «бігун»? Не виключено. Принаймні іншої версії я не знайшов. Бо стати олімпійським чемпіоном побіжно – тобто мимохідь – неможливо, це вам підтвердить будь-який спортсмен.

А от побіжно написати якусь дурість – це запросто.

Принагідно дякую дописувачці Fotona, яка знайшла помилку у моїй роботі. Маєте гостре око і цікавитеся моїми замітками – це чудово.

А я і далі залишаюся з вами і закликаю усіх брати приклад з Foton’и – видивляйтеся здібні булочки скрізь – в інтернеті, у рекламі, у газетах, у промовах політиків – і надсилайте мені. Посміємося разом і читачів посмішимо.

Щиро ваш

Троль Кумле

І справді, польською меблі буде MEBLE. Ну, нехай автори помилилися на одну літеру, але що таке «ha»? У польській мові такого слова немає, зате англійський словник дає значення – скорочення від high-altitude, висотний. Ну а оскільки будинок, судячи з фото, не є висотним, то цей епітет, певно, стосується меблів. “Висотні меблі НА Подолі“. Переклад з польсько-англійської мій.

В Україні існують прихильники переходу на латинку. Їхня аргументація проста і переконлива – поближче до Європи. Принаймні наші партнери з Євро-2012, поляки, будуть легше орієнтуватися у вивісках. Проте, коли вже переходити на латинку, то всіма літерами, а не вибірково. Все-таки ha – це ха, а на – це na, і на то нема ради.

А якщо вже пішла мова про Європу та Євро, гріх не згадати про Євробачення. Читаємо повідомлення сайту Ukranews.com: «Переможцем дитячого “Євробачення” став вірмен. Українка посіла останнє місце». Мені одразу пригадався товариш юності Гагик Саркісян. Він тоді отримав український паспорт і запитав мене: «Слухай, а що вона тут написала? Це правильно?» Вона – тобто працівниця паспортного столу – у графі «національність», яка тоді ще була в паспортах, написала «армян». «Я їй кажу, що не неправильно, а вона каже, що це по-українськи».

Хто б знав, що вікопомна паспортистка за ці роки зробила блискучу кар’єру і тепер працює на новинному сайті. Ба навіть більше – вона вдосконалила свої знання української і поступово наближається до істини! Погодьтеся, що «вірмен» ближче до «вірменин», ніж «армян». Іще років із двадцять, і вона навчиться писати назву древнього народу правильно!

Так що ви не втрачайте надію – усе колись налагодиться. Журналісти навчаться письменно викладати думки, редактори – контролювати їх, а я, ваш Троль Кумле, залишуся без роботи.

Вірите в таке світле майбутнє?

Я – ні. Тож до зустрічі на сайті ДЧ!

Завжди ваш,

Троль Кумле.

Скандал навколо київських лікарів, що незаконно займалися пересадкою органів, змусив мене подвоїти пильність. Здавалося б, після того, як злочинців було ув’язнено, подібний бізнес повинен зникнути чи принаймні сховатися у тінь. Але…

Я вже розповідав вам про рекламні щити, які рекламують донорські органи, проте це було ще до вікопомного скандалу. І от нещодавно заходжу до метро, піднімаю очі й буквально завмираю від несподіванки. Ви мене зрозумієте – видобувши з кишені фотокамеру, попри заборону зйомки без дозволу адміністрації метрополітену, попри погане світло, я зробив-таки знімок.

.

„ПОЗБАВСЯ ЗАЙВОГО… П’ятиденний стаціонарний курс. І етап: ПЕЧІНКА, ЖОВЧНИЙ МІХУР, КИШЕЧНИК і НИРКИ. ІІ етап: ЛІМФА, КРОВ, СУДИНИ”.

.

Не знаю, як вам, а мені мороз по шкірі. Позбавитися печінки? Чи нирок? Це навіть уявити собі страшно! Та ще й у два етапи! Цікаво, чи доживає хтось із пацієнтів до другого? Без нирок, без жовчного міхура…

Бр-р-р-р. Проте я починаю підозрювати, що за цим безневинним з першого погляду оголошенням криється щось значно страшніше. Бо навіщо лікарям наші з вами печінки? Хай би навіть коли вони в нас зайві. Не на ковбасу ж, справді. Чи не здається вам, що таким нехитрим робом чорні трансплантологи вербують собі донорів? Навіщо платити скажені гроші за чиюсь там нирку – можна просто переконати пацієнта, що вона в нього зайва. Так буває – зайва нирка, зайва печінка. Ти позбавишся зайвого і будеш щасливим! А самі тим часом продають, продають і продають органи за кордон.

Лікарський цинізм відомий давно. Але щоб отак-от під виглядом позбавлення зайвого відбирати у людей безцінний біологічний матеріал!..

А може, я вигадую? Може, існують у світі люди із зайвими печінками? Щодо нирок – фізіологія твердить, що людина спокійно може обійтися однією, так що кожен із нас має зайву. Кажуть, можна також вирізати метр-півтора кишок без особливої шкоди для організму. Кров’ю люди давно вже діляться одне з одним. І без жовчного міхура дехто живе. Однак, що станеться з людиною, яка втратить усі ці зайвості одночасно?

Ні, все-таки печінку особисто я зберіг би. Так, для комплекту. Якось воно надійніше з печінкою, ніж без неї.

Але куди дивиться міліція? Можливо, це зовсім не безневинне позбавлення пацієнтів зайвих органів? Може, це одна банда з тими самими трансплантологами, що їхню діяльність розслідують зараз компетентні організації? Даруйте за те, що лізу в державні справи, але, здається, пильність громадян завжди віталася правоохоронцями.

Любі прокурори! Зайдіть до метро, перепишіть телефончик, задзвоніть та повідомте, що у вас якраз є зайва печінка. Їдьте до них – як впевнений, ви візьмете всю банду на гарячому!

Завжди ваш,

Троль Кумле.

Чи знаєте ви, наприклад, що довге перебування у Яремче може змінити фізичні властивості тіла? Не знаєте? Тоді завітайте до місцевої ради й подивіться на табличку, що висить у коридорі.

Я там був, табличку сфотографував і вас запрошую переконатися.

Прочитали? Отож. Для людей з обмеженими фізичними властивостями створено спеціальний кабінет. А що це означає? Тільки те, що фізичні властивості тіл, зокрема й людських, у Яремче – не такі вже й однозначні.

Візьмемо, приміром, таку фізичну властивість, як розчинність. Якщо хтось із яремчан чи гостей курорту розчиняється, наприклад, у воді, йому, безперечно, потрібне окреме, сухе приміщення. Або ж температура кипіння – якщо людина швидко закипає, значить її треба тримати в прохолодному місці. Те саме з діелектричною проникністю – стане людина біля розетки й організує коротке замикання у всьому місті. Отже, приміщення для таких людей має бути добре електрично ізольованим.

Що то за мудрі люди працюють у місцевій раді! Про всіх подбали – і про тих, у кого аномальна температура плавлення, і про людей з іншою густиною чи то в’язкістю. Ну, про які ще з фізичних властивостей я забувся? Все-таки шкільний курс фізики вивчав досить давно.

Проте мушу нагадати яремчанським депутатам, що окрім фізичних властивостей, існують хімічні – скажімо, схильність до реакції з іншими речовинами чи до розпаду. Тому таких людей треба тримати окремо одне від одного – щоб спонтанно не вступили у взаємодію.

І табличку треба дописати: «Людям з обмеженими фізичними та хімічними властивостями…». Так буде гуманніше.

Є, щоправда, ще один варіант: «Людям з обмеженими фізичними МОЖЛИВОСТЯМИ…». Але особисто мені властивості подобаються більше. Бо людина з обмеженими можливостями – наприклад, та, що погано бачить, їздить на інвалідному візку тощо, – окрім клопоту для влади нічого не приносить. А людина з обмеженими ВЛАСТИВОСТЯМИ – приміром, може не розчинятися у кислоті. І тоді її запросто можна відправляти на ліквідацію техногенних катастроф. Зручно? Ще б пак!

Отже, шановні друзі, дбайте про свої фізичні властивості! А коли щось не так – їдьте до Яремче.

Ну а на солодке я приготував для вас текст із сайту Champion.com. «Як повідомили у правоохоронних органах, у Львові на вул. Стрийській біля автовокзалу відбулася сутичка футбольних фенів з Білорусії та України.».

Особисто я рідко користуюся феном, але знаю, що жінки полюбляють цей прилад. Можливо, футбольні фанати теж? І зовсім не для того, щоб сушити своє волосся – а для того, щоб упевнено вражати супротивника. Адже фен – не зброя, його можна проносити на стадіон, і в критичний момент застосовувати у бійці. Уявляєте – фанати дістають фени й рішуче здувають ворогів із трибун! Або створюють вітер, щоб не дати м’ячу залетіти у Бесарабські ворота. От він – головний секрет перемог українського футболу.

Де перемоги? – запитаєте ви. Перемог немає. Зате є секрет, а це вже не абищо.

Так що тримайтеся, любі мої. І шукайте мене в інтернеті – бо газета з наступного року буде там та ще на книжкових виставках. Передплата, на жаль, відміняється.

Але я все одно залишаюся з вами.

Ваш щиро,

Троль Кумле.

Проте серед загального сміху чомусь пригадався випадок на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Іду я між ятками й раптом бачу красиві фоліанти у дорогих шкіряних оправах: Франко, Шевченко, класична поезія – неначе до старовинної бібліотеки потрапив. Мимоволі потягнувся за гаманцем, щоб придбати й собі таку престижну книжку, аж тут побачив продавця. Не витримав, і замість грошей дістав фотоапарат. От він, милуйтеся. Для тих, хто не володіє англійською, перекладаю напис на футболці: «Секс-інструктор. Перший урок – безкоштовний».

Ось вам і дресс-код!

Але не тільки я ношу з собою фотоапарат. Весела пані Наталя Канівець із Києва не полінувалася та прислала мені оголошення, побачене на стовпі біля тролейбусної зупинки.

Це зразок «двомовності», що її з таким запалом просуває чинна влада. «Школа по большому…» – ну чим не визначення сучасних процесів. «Школа по большому управлению государством», «Школа по большому двуязычию» – варіантів безліч.

Застерігаю, любі читачі: не телефонуйте за вказаним в оголошенні номером – за наслідки я не відповідаю.

І ще можу додати – слово, звісно, «не гострий безжалісний меч», але все-таки зброя, особливо в інформаційну епоху. Ним треба володіти, зокрема й ідіомами, щоб не потрапити у незручне становище.

Власне, цього я вам і бажаю. Володійте мовою і відповідайте за свої слова.

Не беріть прикладу з політиків «по большому».

Щиро ваш,

Троль Кумле.