Журналіста з багаторічним стажем Андрія Куликова зайвий раз представляти не треба ─ кожен, хто цікавиться політичними новинами, знає його як ведучого однієї з найбільш рейтингових програм “Свобода слова” на телеканалі ICTV. За плечима пана Куликова ─ досвід роботи на радіо Бі-Бі-Сі, СТБ, Студії «1+1» та Новому каналі. Але, певно, мало хто знає, що Андрій Куликов ─ ще й професійний перекладач з англійської та російської. Крім цього, у мовному активі пана Андрія польська, білоруська та французька, а на дозвіллі він любить перекладати англомовні рок-пісні українською. ДЧ ж надає читачам можливість дізнатися ще про одне хобі Андрія Куликова ─ читання книжок. далі »»

Кожен перекладач має в запасі купу цікавих історій. Більшість із них – брехня. Але є й правдиві. Ось, наприклад, кілька років тому в Києві відбувалася виставка японської іграшки. Японці привезли тоді чудову колекцію, і не дивно, що викликали цікавість журналістів. Один із організаторів, мій добрий знайомий, розповів журналістці з «Интересной газеты» про багату традицію японської народної іграшки, про те, що давні майстри вибагливо прикрашали свої вироби, зокрема, товченими черепашками. Проте виявилося, що журналістка не була обізнана з тонкощами української мови й «черепашки» зрозуміла не в значенні «мушлі» а в значенні «маленькі черепахи». У результаті в «Интересной газете» з’явився матеріал «Зачем японцам черепашки», де авторка щиро обурювалася жорстокістю самураїв, які ловлять бідолашних черепашок, товчуть їх (!!!) і прикрашають дитячі іграшки. Що ж виросте з таких дітей? І справді, що з них виросте? А я знаю що – журналісти. далі »»

Дітям притаманна віра у казки та усілякі дива. Вони постійно щось вигадують та фантазують, але ж на те вони і діти. Чесно кажучи, мені шкода тих дорослих, що відчайдушно заперечують усе надприродне та назавжди втрачають дитячу наївність і мрійливість. Адже іноді так хочеться повернутися у безтурботне дитинство, забути всі свої надзвичайно важливі дорослі проблеми та просто щиро радіти новій ляльці або цукерці…Але, на жаль, вороття немає… «Таємниця синього птаха» – це збірка дитячих казок таких чудових казкарів, як Ванда Гег, Тоні Маклей, Беатриса Поттер, Моріс Метерлінк, Роялд Дейл та ін. В книзі зібрано тринадцять різнопланових казок, які не можуть не сподобатися найвибагливішій аудиторії – дітям. А дорослим вони допоможуть, хай і не надовго, повернутися в дитинство. далі »»

Зізнаюся: не без сумніву я бралася за книжку Богдана Жолдака «Музичні війни, або Талан Віктора Гуцала». Напружував гриф «Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань». Чесно кажучи, упеклися ті видання, соціальну значущість яких визначає відомий своєю «прозорістю» комітет.

 

Словом, за Станіслав­сь­ким, – «не вірю!», от не вірю, і все.
І даремно, як виявилося. Книжка про Віктора Гуцала, видатного диригента, керівника Національного оркестру народних інструментів України, народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, написана блискуче. Низький уклін панові Богдану Жолдаку. Якщо пошукати в музикознавчій вітчизняній літературі щось подібне, то «від першої особи» (втім, без замилування собою), із численними подробицями, але без занурення в них із головою, – написані хіба що «Спогади» Олександра Кошиця. далі »»

Слово «винахід» ми зазвичай ототожнюємо з науково-технічним прогресом. Але ж великих відкривачів було вдосталь і в літературі. Наприклад, Вальтер Скотт – чим не винахідник? «Основоположник історичного роману», «шотландський чарівник» – одним словом, геній! Залишається тільки покопирсатися у його родоводі та вкотре переконатися, що українських генів вистачає всюди. Адже, як виявляється, Вальтер Скотт, виходець із французького королівського роду Вермандуа, був прямим нащадком Гуго Великого – сина Анни Ярославни, а значить пра–пра–правнуком самого Ярослава Мудрого. До того ж у характері письменника була специфічна українська риса – терплячість: незважаючи на ляпаси, які час від часу давало йому життя, Скотт наполегливо та натхненно працював у шахтах історії, видобуваючи на поверхню скарби світової літератури. Тож йому можна сміливо присвятити слова вченого Жоржа Луї де Бюффона: «Геній є не що інше, як обдарованість великим терпінням». далі »»

«Океан Ельзи» вважається найуспішнішою рок-командою України. І не безпідставно. Адже їхня пронизлива ліричність і щирість виконання просто обеззброює. А сумовитість, притаманна автентичній українській музиці, і глибокі тексти не можуть не зачіпати душу. Святослав Вакарчук, лідер команди, – особистість неординарна і ерудована, а тому поговорити завжди є про що. За кілька тижнів до виходу нового альбому відбулася наша бесіда про літературу. далі »»

Чи знаєте ви себе насправді? Чи знаєте, у якій кількості ви існуєте у світі? І взагалі, чи знаєте ви, скільки існує світів за винятком нашого? На ці запитання, мабуть, ніхто не може дати однозначної відповіді. Ярослава Литвин вирішила через призму свого роману показати нам, як співіснує реальність і вигадка, сюрреальність і наше бачення світу (може, це одне й те саме?).

Головні герої – Пухнаста, Піпетка та Костик. Пухнаста сама обирає собі ім’я. Вона буває Марою, Марі, Мітою, Сарою, Мариною, Солодкою Пустункою. І на цьому, мабуть, імена не закінчилися б, якби книга раптово не добігла кінця. далі »»

Стабільність… Це те, чого всі так хочуть, до чого так прагнуть. Постійна робота, вчасно виплачена заробітна сплата, сім’я, яку потрібно нагодувати, дім, який потрібно прибрати, і ще купа обов’язків, які ти виконуєш щодня. Стабільність… Це те, що починаєш ненавидіти. А все йде по колу, і повторюється, і повторюється... Щодня, щомісяця, щороку. В один прекрасний день (або ж, навпаки, в день, коли все дістане так, що захочеться, як страус, заховати голову в пісок) розумієш – я більше так не можу. далі »»

Є люди, які так ніколи й не виростають із коротких дитячих штанців, усе життя ховаючись від дорослих проблем. Джером Селінджер, який прославився як літературний батько проблемного підлітка Холдена Колфілда, так до сивого волосся й не позбавився юнацького максималізму. Письменник і досі кидається з однієї крайності в іншу та робить купу вчинків суто з духу суперечливості, на зло комусь. Юнацькі пошуки ідеалу та комплекси підліткових розчарувань привели письменника аж до відсторонення від світу. далі »»

Сучасна енциклопедія етикету /

Автор-укладач О. Сиплива.

– Донецьк: БАО, 2007. – 304 с.

 

У серпні на представників усіх знаків Зодіаку чекатиме рідкісне явище, яке вплине на настрій та поведінку протягом місяця. Це — парад планет у знаку Лева, за участі чотирьох впливових небесних тіл Сонячної системи: Сонця, Меркурія, Венери і Сатурна. Сатурн символічно означає рамки, обмеження, а Меркурій з Венерою — внутрішній світ людини, думки, почуття, переживання та внутрішню боротьбу. Не слід забувати й про те, що у параді планет братиме участь Сонце, а сам парад буде відбуватися у знаку Лева — царському, публічному знакові, символі творчості, гри, сцени. далі »»

Неказкар пан Ульян вкотре, наче молитву, оповідає свої нежиттєстверджуючі, а тому життєві історії. Мало віриш у те, що він – людина віруюча, бо хоч пан Ульян і греко-католик, але віра його якась безвідрадна, наче він вже не може дочекатись раю, знаючи, що все одно буде пекло.

 

Ось і ця неказка – про дівчинку, майже янгола, із ртутними очима, генія отрути. І звуть її невідомо як, хоч назвала вона сама себе Серафимою, живе вона мало і помирає молодою. То що, шановні наївні слухачі неказки, чи вам варто розповідати далі цю правду життя, яке поруч? Неказкар змальовує світ таким реальним, що бажання жити у ньому відпадає відразу, радує одне – тут ти начебто тільки читач, а не мешканець. далі »»