Школа вільного слова

А все-таки бути письменним і бути письменником – зовсім різні речі. На щастя, це відкриття уже зробили деякі молоді українські літератори. І у них з’явилася можливість доповнити свій головний творчий метод – проб і помилок – базою, напрацьованою поколіннями і поколіннями літераторів. Забезпечити тяглість традицій узявся невтомний Сергій Пантюк. Його спільний проект зі «Смолоскипом» носить назву «Студія вільного слова», і вона вже зробила свій перший випуск – умовно кажучи, бакалаврат.

Важко порахувати поголівно усіх митців, які зазнали впливу «Студії вільного слова», бо склад груп постійно змінювався – деякі люди приходили, інші йшли, узявши те, чого їм бракувало… Та й випускний вечір обійшовся без канапок із червоним кав’яром та вечірніх суконь. Але в будь-якому разі про цю школу літераторів-початківців уже можна говорити предметно.

 

 

Сергій Пантюк, натхненник та організатор: Чия це була ідея? Та вона просто давно витала в повітрі! Автора ідеї як такого нема – багато хто говорив, що це треба якось зробити, а я, як завжди, взяв і зробив:). Ішлося про те, що гарно було би створити таку фахову літстудію, куди б могли прийти люди і реально щось почути, чогось навчитися… І щоб вона не збиралася раз на два-три місяці, як це роблять наші літстудії, а діяла у визначений час у визначеному місці. Ми займаємося по понеділках та середах із 17.00 і «до упора». На сьогодні у нас працюють групи поетів і прозаїків – як ви знаєте, ми вже зробили перший випуск.

Звичайно, сам процес навчання відрізняється від того, який можна спостерігати в навчальних закладах – нема ніяких журналів, де ставлять «НБ». Кожен сам вирішує, що йому відвідувати.

Наші курси – справа в принципі платна, хоча платня є дуже умовною. Зрозуміло, що просто безкоштовно працювати – це неправильно, але брати великі гроші з цих людей – це теж неправильно. Мені це в задоволення – це не бізнес, а радше громадська і мистецька дія, але разом із тим є потреби, які треба оплачувати. Тому ціна заняття становить 60 грн – це курям на сміх, бо, скажімо, коли я щось подібне читаю у «Кругозорі», то у них квиток коштує 99 грн. Але у них це бізнес. Вони півроку збирають групу, запрошують якусь цікаву людину – мандрівника, письменника… У мене там теж є постійний курс – «Як не стати графоманом», вони беруть по 100 грн з людини, мені платять гонорар 150-200. Я подумав, що можу це робити і сам. І розробив програму…

Альтернативи нашим курсам я поки що не знаю. Є літстудії, але це трошки інше. Туди молоді автори приносять свої доробки, вони там читають, обговорюють… а у нас усе побудовано по-іншому. Люди реально працюють – у них є курс лекцій, вони отримують безпосередні завдання, вони вчаться писати все: від одновірша до якихось складних форм… Я їм напрацьовую м’язи, щоб вони вільно почувалися у цій стихії. Зрозуміло, що людину не можна зробити поетом, якщо він не поет, якщо йому не дано. Проте коли є якийсь талант, але він вариться у власному соку і не має ні взірця, ні середовища, ні якогось врешті критика – доброзичливого… Дуже часто тато-мама кажуть: «Ой, яка ти, дитино, молодчина!», а хтось сторонній – «Ану покажіть свої вірші – та це херня!» З такими крайнощами зазвичай стикається кожна людина, яка хоче щось писати. А тут вона потрапляє у середовище таких самих, плюс хороший і справедливий я:) та інші письменники, які беруть участь у наших лекціях! Півзаняття запрошеного письменника розпинають, розпитують усе, він свої твори їм показує, вони цікавляться, чому так, а не так – відбувається живий діалог у такому абсолютно дружньому колі. Крім того, є домашнє завдання, яке чітко обговорюється і виконується. Люди, які вже пройшли курс, кажуть: ми прийшли і не уявляли собі, що ми можемо робити! Ну, писав собі якісь віршики – та й усе. Минуло три місяці – і люди почали писати нормальні, якісні, можливо, не геніальні, але кожен зі своєю якоюсь Божою ознакою вірші. Ці люди отримали чітке спрямування – як вибирати поезію, як поповнювати свій тезаурус, як цим користуватися – не боятися, примушувати себе вставляти якісь барокові штуковинки задля розваги, які потім стають популярними…

Ми стараємося за короткий термін пройти той величезний курс, який читають в університеті, – «Літературна творчість», але там купа всього непотрібного, а у нас практика, теорією вони собі займаються самі, я даю їм чіткі посилання, де що взяти, бо ще на теорію витрачати час нема сенсу. Кому потрібна теорія, той собі прочитає, а практика – вона дуже ефективна… І я цьому радий, бо коли я це починав, то побоювався, що зараз набіжить графоманів, які почнуть казати: от я звєзда… Але прийшла лише одна така дєвочка на заняття, я попрацював із нею, пояснив, вона сказала: все, я більше не прийду! Ну, ваша воля… Потім знайшов в інтернеті її твори – все зрозуміло…

Кожен курс розрахований на 9 місяців. 4 лекції на місяць. Результатом усіх цих занять має бути не одержання якогось папірця з печаткою (кому це потрібно?), а збірка. Тому моя перша група, що закінчила студію – з них уже є чотири людини, які за цей час готові робити першу збірку.

Зараз набираємо групу, умовно кажучи, самовидавців – курс називається «Як видати книжку». Адже є багато людей, які хочуть видати книжку, ідуть до якогось видавництва – їм там кажуть: «Платіть гроші, і все». Але насправді то все трошки по-іншому, тому я прагну показати людям, як це робити, щоб обійтися малою кров’ю, а також як зробити собі промо…

Є ідея з часом перетворити «Студію вільного слова» на серйозну школу. Проте це поки що далека перспектива.

 

 

Дмитро Стембковський, випускник: Побачив у інтернеті оголошення, що Сергій Пантюк проводить такі курси, прийшов… І дуже задоволений! Перш за все спілкуванням із талановитими хлопцями і дівчатами, а особливо із самим Пантюком! Він навчив нас достатньо багато літературних прийомів. Я продовжую навчання – більше в індивідуальному порядку. Чесно кажучи, справжнім письменником ще не почуваюся, бо ще не видав жодної збірки, але мені дуже приємно, що Пантюк мене таким вважає :).

 

Тетяна Шептицька, випускниця: Студія дала мені чимало. Я йшла туди з певним упередженням, бо не уявляла, як можна людину чогось навчити у такій сфері, як поезія. Але виявилося, що можна! Сергій Пантюк зумів до кожного достукатися, підібрати якийсь свій ключик… Головне, чого він від нас вимагав, – це знайти свій неповторний стиль у поезії, хоча зрозуміло, що кожен із нас, хто працював у цій студії, пройшов певні етапи учнівства і наслідування інших поетів.

Найбільше мені сподобалося те, що пан Сергій нас зацікавив іншими жанрами, іншими формами. Ми на літературній студії намагалися писати різні вірші – й одновірші, й акровірші, і паліндроми, і сонети, і верлібри… Ми мали засвоїти кожну форму, навіть якщо вона нам не особливо подобалася. Можливо, у майбутньому ми не будемо працювати саме в цій формі, але мусимо це вміти, бо це певний рівень майстерності. Особисто мене пан Сергій спонукав писати дитячі вірші, яких я раніше навіть не намагалася пробувати писати.

Заняття проходили дуже цікаво! Ми не лише читали твори одне одного і намагалися помітити якісь хиби чи то у ритміці, чи то у образотворенні – до нас приходили поети, які вже відбулися: Олег Коцарев, Вано Крюгер… Вони розповідали щось із своєї творчої «кухні». Спілкування з ними теж чимало дало. Обов’язково піду на наступний курс!

 

Спілкувалася Атанайя Та

 

 

Заходи на майданчику «У Пегаса» на 14 Київській міжнародній виставці-ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ-2011»

 

11 листопада, п’ятниця

18.00-19.00 Презентація книги Якова Гальчевського “Проти червоних окупантів”. Мадератор – Сергій Пантюк.

 

12 листопада, субота

17.00-18.00    Студія вільного слова на «Книжковому світі»
18.00-19.00 Дебют літературного критика Ярослава Карпця – презентація книги «Гірка амброзія». Мадератор – Сергій Пантюк.

 

 

  • Хмаринка

    А хіба можна навчити таланту?

    • Mavka

      якщо є уява ти неабияка працездатність талант відступає на друге місце

  • ААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!