«Книжковий світ-2011»: ПІСЛЯМОВА

ХОДІННЯ В НАРОД

Чотирнадцята Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок «МЕДВІН: Книжковий світ-2011» з одного боку демонструвала тяглість традицій, а з іншого – запропонувала читачам сюрпризи (як то, наприклад, Перший всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка). А для пересічного відвідувача він виглядав мозаїкою людських облич та різних подій. Цікаво було вихоплювати з цієї круговерті окремих людей і цікавитися, яким цей ярмарок видається з їхньої точки зору, порівнюючи їхні враження зі своїми.

 

Василь Шкляр, письменник: «Книжковий світ» дуже виріс за час свого існування. Пам’ятаєте перші ярмарки? Тут узагалі було порожньо! А тепер цими переходами вільно не пройдеш… Мені здається, що попри всі прогнози про смерть паперової книжки вона лише почала набирати темпу!

 

Олексій Богданович, актор: Відверто кажучи, я не дуже багато бачив, бо потрапив лише сьогодні, «пролетая над Череповцом», але мені дуже приємно було зустріти тут багато своїх знайомих – виявляється, вони сюди ходять… Взагалі прекрасно, що такі ярмарки відбуваються! Що це ще не вмерло! Раніше мені здавалося, що книга перетворюється на такий собі атавізм. Але тепер я бачу, що книжка і не думає зникати, і так хочеться, щоб вона була, розвивалась і розширювалася! Я вношу в це свій посильний вклад…

 

Генрі Лайон Олді, письменник(-и): Ми приїхали і на Дні фантастики у Києві, і взагалі на «Книжковий світ». З великим задоволенням походили по ярмарку, взяли участь у відкритті, оглянули стенди, багато чого собі придбали. Ярмарок цього року достатньо представницький. Та й народу достатньо. Цього року побільшало російських видавців, з’явилися ще й турецькі… Нам це подобається!

Також ми неодмінно відвідаємо виставу за нашою повістю «Ваш вихід» київського театру «РАЙДО». До речі, ми були на прем’єрі – нам дуже сподобалося! І вас запрошуємо!

 

Шамсуддін Тюркан, представник турецької делегації: Ми постійно відвідуємо різні міжнародні книжкові виставки – були в Іспанії, Індії, Німеччині (нещодавно повернулися з Франкфурта), а в Україні вперше, хоча насправді наші країни зовсім поруч – нас розділяє лише одне море:). Хочемо надолужити свій брак уваги до України і приїздити сюди частіше.

Інформацію про існування цього книжкового ярмарку ми знайшли в інтернеті. Плануємо також взяти участь у Львівському форумі видавців та Книжковому Арсеналі.

Ми вважаємо, що досягли своєї мети. Спочатку люди насторожено ставилися до наших круглих столів, але поступово нам вдалося зацікавити багатьох, і навіть представники книгарень підходили і залишали свої координати, щоб можна було якось організувати продаж наших книг.

Якби ми знали, що тут можна і продавати книжки, то підготувались би до цього. Поки що ми свої книжки лише роздаємо. Людству вже набрид матеріалізм, люди потребують духовності. Тому наші книжки користуються попитом.

 

Оксана Капранова, майстриня з гарбузового друку: Враження від ярмарку дуже позитивні. Було багато дітей, тому було дуже весело – особливо на моєму майстер-класі! Взагалі на ярмарку весь час щось відбувалося, тому завжди можна було кудись піти, щось подивитися…

 

Ольга Верменич, художник, каліграф: Усі актори, яких питають під час інтерв’ю: «Як Вам наше місто?», знизують плечима і відповідають: «Я бачив лише хол готелю». На жаль, вражень у мене не так багато, бо майже весь час я проводила на майданчику «Майстер-кляса». Також у рамках ярмарку відбувся фестиваль шрифту, каліграфії та книжкового мистецтва «Манускриптум». Якщо ви бачили, ми, група каліграфів, під час авторського читання писали щойно почуті тексти та свої враження від них каліграфічними літерами.
Загальне враження – багато молоді, яка прийшла на ярмарок, аби узяти автограф у улюбленого письменника чи відвідати якийсь із численних заходів. Мені здається, що більшість людей приходить сюди навіть не за книжками – бо книжки можна знайти і в інтернеті, і на Петрівці – а саме заходи «Медвіна» привертають увагу відвідувачів. Це і творчі зустрічі, і кухня, і спілкування з письменниками під час автограф-сесій…
Експоненти майже ті самі. І видавничі плани не настільки великі, щоб до кожного ярмарку видавати нові книжки – для цього треба мати великі кошти, а коли їх небагацько, то треба продати те, що вже навидавали… Через те не можу сказати, що багато новинок. Так, вони є! Вони анонсуються, як і зустрічі з авторами та видавцями. З новинок, які я запам’ятала – нові книги Ліни Костенко, Лади Лузіної та Світлани Балагули.

 

Христина Бедрик-Білан, відвідувачка виставки: Я регулярно ходжу на такі ярмарки. Мені подобається, що тут можна дешевше купити книжки (іноді з автографом автора), та й вибір більший, ніж у будь-якій у книгарні – видавництва привозять весь свій асортимент. Новинки можна знайти… А ще тут проводять майстер-класи та інші заходи – особливо цікаво побачити письменника з іншого боку, як він на кухні їсти готує.
Цей ярмарок відрізняється від попередніх тим, що тут з’явились іграшки – шиті, мотані, плетені… Може, вони й раніше були, а я їх просто не помічала? В будь-якому разі поєднання книжок з іграшками – ще одна дуже вдала ідея організаторів!

 

Едвін Задорожний, директор виставкової компанії «Медвін»: Я дуже задоволений ярмарком. Відбулося багато заходів – особливо слід відзначити такий безпрецедентний захід, як конкурс двійників Шевченка. Він пройшов чудово, а коли ми підбивали підсумки, то стало ясно, що це серйозний, новий і потенційно сильний захід. Він дає змогу фактично у рамках виставки постійно робити день, присвячений Шевченку. Само собою, Кобзар і так того вартий, але ж його можна показувати дуже цікаво, у несподіваному ракурсі. Ось підключили двійників, а коли ми просто подумаємо трошки всі разом, то знайдемо спосіб, як максимально використати «шевченківський» день для дітей… І таким чином цей захід показав зовсім інші обрії.

Цей ярмарок – одна зі складових частин боротьби за розширення української мови у нашій державі. Мета, яку ми перед собою ставимо, з року в рік організовуючи «Книжковий світ», з одного боку – просвітницька (особливо коли йдеться про книги для дітей), а з другого – коли нема ринку для книговиробництва (мала кількість книгарень тощо), то треба ж просувати цю книгу! А по-третє, для того, щоб видати і просувати, треба рекламувати цю нашу українську книжку.

Само собою, що Київ насичений книгою. Такого величезного книжкового ринку, як Петрівка, нема у тому ж західному регіоні, навіть у Львові… І ми це враховуємо.

Учасники традиційно скаржаться на високу вартість орендної площі, низьку відвідуваність виставки і падіння купівельної спроможності відвідувачів. Це вірно. Але, мабуть, організатори виставки не причетні до того, що в українців економічний потенціал маленький:). Ми докладаємо максимальних зусиль, щоб люди зацікавились і прийшли на виставку. Брати Капранови займалися культурною програмою ярмарку, бо вони багатьох знають, беруть участь у багатьох заходах, вони самі видавці, письменники… Ми підходимо до цього питання професійно.

Ми плануємо з грудня виходити у спеціалізований виставковий зал, тому наступна виставка буде в «КиївЕкспоПлазі». І ми запрошуємо всіх, хто займається просуванням книжки, до себе. Наприклад, наша виставка вже об’єднується з акцією «Книжка року», і виставка вже називатиметься «Книжка року»…

У виставковому центрі ще вищою буде ціна, але для експонентів ціна у грудні не зміниться, ми поки що триматимемо її на рівні Національного університету фізичного виховання і спорту. У нас є економічна проблема з переходом у виставковий зал, тому що ми не змінюємо ціну орендної площі, а там ціна значно вища. Тому ми будемо старатися свій рахунок якось компенсувати.. А далі ми всі залежимо від економіки – сподіватимемося, що зможемо вже не повертатися в університетське приміщення…

Усі регіональні виставки з якої завгодно теми у інших містах – у Донецьку, Львові, Харкові – всі мають ціну значно нижчу, ніж у Києві. Причина проста: у Києві все коштує значно дорожче! Наприклад, ми виставкова компанія, котра проводить виставки по стоматології у трьох регіонах України і в місті Києві. І в Києві ціна удвічі вища, ніж у регіонах. І якби ми співвідносили ціну Львівського форуму видавців з ціною Києва, то вона мала би бути удвічі вищою, ніж у Львові. А такого у нас нема – ми навіть робимо трішки нижче, ніж у Львові…

Інформаційна підтримка цієї виставки проводиться значною мірою за наш кошт. Те ж міністерство культури нічого не робить для інформаційної підтримки – від нього приходять представники на відкриття, але щоб Мінкульт запросив якісь ЗМІ або оплатив їхню участь у інформаційній підтримці виставки – таких випадків поки що нема. Тому все це поки що на рівні наших економічних можливостей і тих цікавих заходів, які приваблюють мас-медіа. Є велика-велика потреба в тому, щоб інформаційно розкручувати виставку…

 

Розпитувала Атанайя Та