Зростання книговидання в Україні: омана чи реальні цифри?

На минулому тижні видавців і читачів облетіла звістка, що – о, диво! нарешті сталося! – книговидавничий ринок оживає, друк книжок у 2012 році зріс на 46% у порівнянні з 2011-м.

Статистика від Книжкової палати – покращення в дії, бальзам на порепане серце видавця. Чому ж видавці гордо не підіймають голови і не хваляться новинками? Чому протягом минулого року всі з жахом спостерігали, як гине книжкова Петрівка? Чи, можливо, розмови про банкрутство Empik’у сприяють кращим продажам? І для чого видавцям об’єднуватись в «Український книжковий альянс» та бити на сполох, якщо справи йдуть так добре?

Що це: традиційне українське скиглення (від видавців) чи Книжкова палата жонглює цифрами? Ваш вірний слуга, «Друг Читача», спробував розібратись у ситуації.

 

На тлі загального піднесення засоби масової інформації та читачі якось тихо проковтнули інформацію про те, що «значно збільшилась частка видання літератури російською мовою». Проте Книжкова палата поспішає нас із вами заспокоїти: «на вітчизняному видавничому ринку минулого року було представлено більше нових назв книг саме державною мовою».  До речі, чому вони не зараховують російську до мов національних меншин? Це питання заслуговує окремої розвідки.

 

Повернемось до наших цифр. Загальний тираж у 2011 році – 34 865,6 тис. примірників, у 2012 – 50 960,2 тис. примірників. Сталось якесь економічне диво, про яке ми не чули, але завдяки йому у 2012 р. з’явилось на більш ніж 16 мільйонів книжок більше? Чи реальні ці цифри? Зрештою, краще видавців цього ніхто не знає, то ж їх ми і розпитали.

 

Олена Бойко, директор видавництва «Либідь», вважає, що шальки терезів нарешті зрушились у кращий бік. Звідки щастя? – У них держава закупила книжок в минулому році, попередні три такого не було. На питання, чи зросли тиражі та кількість назв, нам відповіли, що «збільшився обсяг виданої літератури, а це головний критерій, за яким треба міряти». Між іншим, видавництво державне. (На жаль, нам не вдалось дізнатись думку інших державних видавництв, оскільки на минулому тижні вони були ще на канікулах.) Перейдімо до приватних. Позитивно налаштована й Мар’яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева», яка також вірить у ці цифри. «У нашого видавництва було велике зростання минулого року і за кількістю назв, і за тиражами», – розповідає. На питання, за рахунок чого зросли продажі, пані Мар’яна відповідає, що це через збільшення попиту, вдалі книжкові ярмарки, входження до некнижкових мереж (н-д, Львівська майстерня шоколаду) (видавці, мотайте на вус!) і державні закупівлі теж посприяли. Чи прогнозує збільшення у 2013-му, піднесено і чітко відповідає: «Для себе – так». І вже не так впевнено, але для ринку загалом також пророкує зростання, адже бачить позитивну тенденцію.

 

Іншої думки про ситуацію її колега, директор та головний редактор видавництва «Нора-Друк» Елеонора Сімонова: «У нашого видавництва показники не зросли. Перша причина – неплатежі торговельних мереж, фактично заморожені кошти. Відповідно у нас знизились наклади. Інша причина – це піратство. Дуже багато текстів у Мережі можна знайти безкоштовно. Ну і загальне зубожіння населення, особливо, яке працює в інтелектуальній сфері».

Що стосується показників Книжкової палати, то Елеонора Сімонова пояснює це недоліками в системі обліку: «З одного боку під книжки попадають і підручники, і брошури, і все на світі. Мабуть, збільшився друк підручників. Багато видавництв кілька років поспіль взагалі не подавали звітів, а за чинним законодавством за їх неподання передбачений штраф. Можливо, ті з видавців, які раніше не подавали цих даних про тиражі й інше, у минулому році масово побігли здавати звіти».

 

Цієї ж думки дотримується Світлана Скляр, головний редактор «Клубу Сімейного Дозвілля»: «Оскільки вступила в сила постанова КМУ про адміністративне покарання для тих видавців, які не дають обов’язкових примірників, тому ці показники (Книжкової палати, – ред.) зросли, бо всі більш відповідально почали ставитись до звітності. Наше видавництво до цього почало ставитись більш ретельно, можливо до цього почали ставитись більш ретельно й інші видавці. По тому, що я порахувала, за яку кількість ми відзвітували перед Книжковою палатою, то у мене вийшло 16,700,000 за 2012 рік. Це приблизно 32% від усіх книжок. У нас збільшення на 20% за назвами, а от наклади залишились на тому самому рівні. Ми обережні із першим накладом, вже не робимо як раніше, коли розуміли, що продамо 30 чи 10 тисяч, то стільки й друкували. Тепер краще почнемо з 3-х чи 5-х тис., а краще потім додрукуємо, якщо піде».

 

Олександр Красовицький, директор видавництва «Фоліо» також думає, що «це за рахунок тих книжок минулих років, які були надані у Книжкову палату». Що стосується справ «Фоліо», то у них кількість назв зросла десь на 18.9% (516 назв), а середній наклад зріс на 18% (1 млн 45 тис. прим.). Уперше після 2008 року – зростання.

 

Богдан Будний, директор видавництва «Навчальна книга «Богдан», взагалі обурюється: «Я думаю, що це нереальна цифра. Мені відомо про негативну динаміку. Можливо, я чогось не знаю?! У нас (у видавництві, – ред.) кількість найменувань збільшилась, зате тиражі впали». А потім згадує про підручники: «Оскільки вони включають туди й підручники, то це некоректно. У 2012 році були надруковані підручники для першого і другого класу. Другий клас ще не почав вчитися, але тиражі за державним замовленням здані. Це приблизно 500 тисяч дітей, а помножити на кількість предметів і вийде солідна цифра. Це до стану на ринку ніякого відношення немає. Щодо того скільки книжок припадає на одну людину, то показник 2012-го гірший за 2011-й».

 

Здогадки здогадками, а пояснень таки треба. По них ми звернулись до Олександра Афоніна, президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, який впевнено заявляє, що ці цифри правдиві, але… «У 2012 році було виділено дещо більше грошей на видання підручників, на закупівлю книжок для бібліотек (три роки поспіль не закуповували, а у 2012 році це зробили) було виділено 20 млн,  виділено більше на видання книжок у рамках програми «Українська книга». Це перше. Минулого року були прийняті поправки до закону про обов’язковий примірник, згідно з яким введено штрафні санкції до видавців, які не своєчасно здають обов’язкові примірники. У 2012 році видавці понесли примірники, починаючи аж 1997 року. Тобто збільшилась кількість книжок попередніх років, які надійшли у Книжкову палату. За існуючою методикою Книжкова палата реєструє книгу не тоді, коли вона видана, а, коли вона до неї надійшла і зареєстрована. Це друге. Ринок вільного продажу не виріс, а навпаки скоротився. Виглядає це більш-менш оптимістично за рахунок дотацій, а статистика вона теж лукава…», – ділиться пан Афонін.

 

Висновки, на жаль, не втішні. Видавці бояться ризикувати із накладами, тому намагаються достукатись до читача за рахунок широкого асортименту. Тому тиражі книжок на вільному ринку не збільшились попри запевнення Книжкової палати: «показники книговидання в Україні порівняно з минулим роком значно зросли». Хіба що підручників. Варто б розділяти ці дві категорії, щоб не вводити в оману видавців-продавців-читачів. А ще Книжковій палаті варто налагодити свою систему обліку, негоже зараховувати книжки, н-д, 2008 року видання до новинок 2012-го.


Щиро ваш,

вартовий книжкових справ «Друг Читача».