Світлана Талан: «У суспільства дуже багато наболілого, про яке потрібно писати»

index5

Світлана Талан – одна з найпопулярніших українських письменниць сьогодення. Її перу належать романи на гостросоціальні теми. Зокрема, цього року видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» опубліковало її роман «Оголений нерв», що є реакцією на окупацію Сєвєродонецька та Сходу України сепаратистами. Нещодавно нам вдалося порозмовляти з письменницею про літературу й не тільки.

Пані Світлано, власні книжки ви почали публікувати в зрілому віці. Відповідно виникає запитання: писати мріялось завжди чи цей талант у вас прокинувся відносно нещодавно?

 

Писати твори, особливо на вільну тему, подобалося ще зі шкільних років. Чекала такі роботи з особливим душевним трепетом, мала піднесений настрій, навіть можна сказати  святковий, і, коли нікого не було поруч, поринала у творчість.

 

Потім була позаштатним кореспондентом місцевої газети. Отримувала запрошення на офіційну роботу журналіста до обласної, але життя внесло свої корективи, і я на довгі роки замовкла. Це було насилля над собою, але я не шкодую про це. Напевно, таким було розпорядження долі: щоб «достигнути», як достигають плоди на дереві. Бути письменником навіть не думала, хіба що в першому класі була мрія написати дитячу книгу й самій її ілюструвати. Випадок змінив мою долю: чоловік запропонував написати роман. І почалося…

 

Нині ви одна з найпопулярніших письменниць України. Ваші книги продаються багатотисячними накладами. Чи змінився стиль життя після загального визнання?

 

Змінився в тому плані, що я займаюся улюбленою справою, тією, від якої дістаю задоволення. Це дуже важливо, коли людина відчуває, що вона в житті займає саме свою, не чужу, нішу.

 

Кого з читачів, передусім, ви бачите власною аудиторією?

 

Насамперед орієнтуюся на молодих людей, бо від того, як буде сформована їхня свідомість, яким буде в них виховання, світогляд, залежить майбутнє країни. Приємно, що моєю аудиторією стають люди різних поколінь і статей.

 

index3

 

Кожен письменник формується під зовнішнім впливом. Що впливає на вас, як на письменницю?

 

Я пишу в жанрі реальних історій, тому теми обираю наболілі для суспільства. Не можу писати на якусь популярну тему, якщо вона мені не цікава або не зачепила за живе. Якось у мене запитали: «Про що будете писати, коли закінчаться гостросоціальні теми?» Вони нескінченні. У суспільства дуже багато наболілого, про яке потрібно писати. Іноді якісь негативні фактори дають поштовх для написання твору. Так було з романом «Коли ти поруч». Несприйняття багатьма людьми хворих на СНІД, хибна думка про те, що це хвороба людей, які ведуть аморальний спосіб життя, спонукало мене написати цей роман. Я зрозуміла, що потрібно змінити думку про ВІЛ-інфікованих хворих, привернути увагу суспільства до цієї теми.

 

 

Які книги ви полюбляєте читати? Хто з сучасних авторів вам близький та цікавий?

 

Передусім читаю сучасних українських письменників. Нині помітний злет української літератури і є з чого вибрати: кожен читач може знайти собі книгу до вподоби. Читаю і люблю багатьох сучасних авторів, виділити когось окремо не можу.

 

У своїй останній книзі «Оголений нерв», що була опублікована цього року, ви торкаєтеся болючої теми для всіх українців – окупації сепаратистами та російськими найманцями Сходу України. Як виникло бажання написати цей роман?

 

Теми мені підказує саме життя. Роман «Оголений нерв» не є винятком. Я живу в місті, де відбувався перший сепаратистський з’їзд, потім стала свідком псевдореферендуму, побиття патріотів на флешмобі… Місто опинилося в окупації, і саме тоді я почала писати цей роман. На той час не було зрозуміло, чи побачить він світ узагалі, але було розуміння, що потрібно все записувати по свіжих слідах хоча б для історії, для своїх нащадків. Цей роман – мій суцільний душевний біль, він написаний під вибухи, коли було дуже страшно й ніхто не знав, що з нами буде завтра.

 

Ще до публікації роману «Оголений нерв» проросійські ресурси анонсували його під назвою «Бидлота» та негативно відгукнулися про нього за принципом  “не читав, та засуджую”. Чи вплинуло це на вас як на автора?

 

Щодо тих публікацій, які з’явилися в російських ЗМІ за два місяці до виходу книги, зробила висновок: раз пишуть, значить зачепила їх ахіллесову п’яту й досягла своєї мети. До погроз, які почали після того приходити у приват, ставилася з гумором. Зранку вмикала комп’ютер і казала: «Чим сьогодні мене порадували сепаратисти?».

 

Болючіше сприймалися такі листи від знайомих людей, про яких я була гарної думки. Але війна не лише оголила нерви, а й скинула машкари з облич людей, показала, хто ким є насправді.

34174_50695

 

Як ви ставитеся до подій, що сьогодні відбуваються в Україні? Чи бачите можливість стабільності найближчим часом?

 

Кажуть, якщо не думати про погане – воно й не прийде, але реальність життя інша. Маю оптимістичний настрій щодо майбутнього України. Для покращення життя нам усім слід навчитися чесно й наполегливо виконувати свої обов’язки й робити на совість свою справу.

 

На жаль, зараз багато розмов та популізму й мало конкретних справ. На прикладі нашого міста можна спостерігати, що нема злагодженості в роботі патріотів. Коли звільнили місто від загарбників, було стільки оптимізму та надій! Минуло небагато часу, й патріотичні сили розкололися на групи, пересварилися між собою, внаслідок чого програли місцеві вибори. Це сумно, але, напевно, потрібен час для єднання. Війна сколихнула людей, як воду в ставку з мулом. Потрібен час, щоби щось осіло на дно, щось сплило на поверхню, щоб вода знову стала прозорою. Аби настала стабільність, потрібен час. Сподіваюся, що чекати доведеться недовго.

 

Яке ваше бачення майбутнього української літератури?

 

Я працювала в складі журі кількох літературних конкурсів для молоді. Можу з упевненістю сказати, що в сучасної літератури є великий потенціал. Не вистачає лише підтримки для розвитку української літератури з боку держави. Вірю, що незабаром про українську літературу, сучасних письменників, знатимуть у всьому світі, полюблять її та читатимуть.

 

Чи є у вас неопубліковані твори?

 

Є кілька неопублікованих творів, написаних раніше. Один із них незабаром вийде друком. Сподіваюся, що побачать світ й інші романи.

 

index1

Над чим зараз працюєте? Чи скоро шанувальники зможуть придбати вашу нову книгу?

 

Працюю зараз над другою частиною роману «Оголений нерв», в якому можна буде дізнатися про подальшу долю героїв. Сподіваюся, що скоро закінчу. Також незабаром читачі зможуть почитати роман «Купеля», він про вічне почуття – кохання.

 

Розмову вів Микола Петращук

 

Читати рецензію на книгу “Оголений нерв”

Придбати книгу