Ірина Негован: «У нас не так багато часу вибудувати найцінніше — стосунки»

 

Ирина Негован фото блог 448px

Ірина Негован — активна мама двох дітей, дружина, фінансовий директор, художник-аматор і авторка «Яскравого щоденника». Вона знає, як у шаленому життєвому темпі не загубитися й будувати стосунки з дитиною таким чином, щоб вона не лише пізнавала нове й виробляла корисні звички, а й знала, що її люблять і цінують.

Ірина Негован розповіла нам про своє життя, улюблені книжки та, звісно, «Яскравий щоденник».


 

Про ідею «Яскравого щоденника»

Наша з чоловіком ідея полягала в тому, щоб діти усвідомлено реагували на те, що відбувається. Діти не позбавлені усвідомленості, але вони менше помічають взаємозв’язки. Ми хотіли показати дітям: ось ти, наприклад, з’їв оце, й почуваєш себе отак. Або, якщо не поливати квіти в бабусі, вони не ростуть. Так згодом дитина виробляє звичку до здорового або екологічного способу життя. Від простого ми хочемо перейти до складнішого.
В основі щоденника ідея про те, що звичка виробляється 21 день. На наших дітей нічого не діє з першого разу, тільки солодощі спрацьовують моментально. Ми вирішили помножити це на 4, вийшло 84 сторінки.
Особливість щоденника в тому, що його не можна дати дитині, залишити її саму й піти. Деякі батьки так хочуть. Але сенс у тому, що мама чи тато запитує, заглядає, цікавиться, пише. Ми пробували тільки розмовляти, але помітили, що діти більше зосереджуються на тому, що говорять, коли водночас це записують або бачать, що за ними записують.

Яркий_Дневник_Big.mp4_snapshot_01.57_[2016.01.27_10.12.39]

Про труднощі на початку

Найважче було переступити через сумнів «а чи потрібно це ще комусь, окрім мене». А далі вже тільки «бери і роби». 🙂

Про психологічну й педагогічну базу

В основі щоденника — особистий досвід занять із дитиною, свої напрацювання й ціла бібліотека прочитаного в голові. Це книги як про виховання в іграх, так і про дитячу психологію.

Про структуру щоденника

Поле «Тема дня» — це свого роду план для мам і для тат, про що говорити. Спочатку я його писала для себе, потім він ліг в основу щоденника. Вигадували ми з чоловіком, наші друзі теж внесли лепту. Мої улюблені теми — завуальовані, складні, соціальні: «Протягом дня спробуй обходиться без одного почуття по черзі (наприклад, зав’яжи очі на 30 хвилин)» або «Протягом дня поводься, як хтось інший (побудь татом / мамою, наприклад, або своїм другом / подругою)». У першій мовиться про людей з особливими потребами. З другої, наприклад, можна дізнатися багато нового про себе очима дитини.

Ліва сторінка (із завданнями. — ред.) — це не самоціль щоденника. Це ігрова обгортка й допомога мамі. Завдання розраховані, щоб робити їх із дитиною разом.

Про творчі завдання

Насправді далеко не всі мами й тата можуть зробити такі завдання. Дітям вони даються простіше, тому що вони відкритіші, в них менше шаблонів.
Нам у садочку пояснили, що таке будиночок чи грибочок і як вони малюються. А наші завдання типу «Намалюй неквапливого песика» дуже звільняють думки, змушують піти від звичного.
У третє видання ми додали кросворди. Чому? Нашій дитині це зараз цікавіше. Заради Іллі (син Ірини. — ред) усе це створювалося. Я з ним росту, я за його інтересами йду.

Наукові факти брали з дитячих енциклопедій. Також дуже любимо ресурси типу GEO і National geographic.

12715776_1305676392791381_3862310137229276202_n

Фото зі спільноти “Яскравого щоденника” у Facebook

Про порожні сторінки

Частина сторінок порожня, тому що діти часто казали, що мало місця, де можна помалювати. А ще діти звикають до того, що їм постійно дають завдання. Коли завжди йде креативне завдання, креатив усе одно закінчується. А тут — білий аркуш… Що з ним можна зробити?
Уся суть щоденника в тому, що тут немає відповідей, все побудовано на запитаннях.
Нам у школах казали: є запитання, і є одна правильна відповідь. Мені б хотілося, щоб мої діти могли знайти не правильну відповідь, а відповідь загалом. Бо є багато життєвих ситуацій, в яких немає правильної відповіді.

Про пророче гасло «Кожен день — це відкриття»

Кожен день протягом цього проекту — це воістину було відкриття в абсолютно різних речах. Що, наприклад, папір можна порізати так, щоб він не різав пальчики.

12924562_782862558514616_4559817499095712612_n

Фото зі спільноти “Яскравого щоденника” у Facebook

Про найкращий вік для ведення щоденника

Від початку ми робили щоденник для дітей 4—11 років. Але інколи 4 роки — це зарано. Діти дуже різні. Тому оптимальний вік — 5—10 років.

Про реакції дітей

Цікаво, що діти один і той самий щоденник заповнюють геть по-різному. Начебто шаблон один, але діти роблять це неоднаково. Це і є суть — кожна дитина унікальна, її враження неповторні.
Є хлопчики — на вигляд шибеники-непосидючки. Та ось вони приходять додому, знімають порвані джинси й кажуть мамі: діставай кольорові ручки й пиши в щоденник.

942869_790779431056262_4036960725175488190_n

Фото зі спільноти “Яскравого щоденника” у Facebook

Про глобальну мету

На початку є віконечко для фотографії. Під ним дитина пише своє ім’я, зріст, вагу, особливі прикмети. Після того, як дитина закінчує щоденник, вона знову знаходить таке саме віконечко. Цим ми хочемо сказати, що зріст і вага за час ведення щоденника не надто змінилися. Найбільші зміни відбулися всередині. Хочеться трошки нівелювати вплив матеріалістичної моди й показати, що все найважливіше відбувається всередині.

Про реакцію батьків

Лейтмотив відгуків — «я дізналася багато нового про свою дитину». Але кожен відгук наповнений індивідуальними емоціями й відкриттями. Були й такі, де, наприклад, мама через щоденник дізналася про неозвучені дитиною проблеми з «туалетним питанням», чи про не дуже добросовісну няню.

Про те, як важливо дякувати й бути оптимістом

Різні бувають стани, але оптимізм — це реальний м’яз. Якщо ти звик бачити хороше, то тебе дуже важко зіштовхнути в прірву смутку. Мені дуже хочеться це передати дітям.

Про свій блог

Блог і стрічка Facebook для мене — це можливість ділитися думками, ідеями та знайденим корисним, на мій погляд, матеріалом. Теми не вигадую. Це те, що турбує і цікавить мене, працюючу маму, зі своїми проблемами й переживаннями.

Про гаджети

Моє життя — це гаджет-життя. У мене організовані всі процеси. Дуже люблю Evernote, Pocket, Trello, Informant, додатки з картами типу maps.me.

Про те, звідки мамам і татам брати сили й натхнення, щоб заповнювати з дитиною щоденник регулярно

Із усвідомлення того, що все минуще, а бути батьками — це назавжди. Діти дуже швидко ростуть. І в нас не так вже й багато часу вибудувати найцінніше — стосунки. І чим ми ближчі до сім’ї, чим більше розуміємо й приймаємо природу близьких, тим легше проходять складні періоди в житті, тим цікавіше нам бути разом і знаходити натхнення й підтримку один в одному.

11010628_667393470061526_955041315196399155_n

Фото зі спільноти “Яскравого щоденника” у Facebook

Про плани на майбутнє

Зараз я роблю щоденник для підлітків. Це дуже складний проект, тому що складна аудиторія. Моя фокус-група — це діти 12-15 років, й вони можуть по-різному відповісти на одне й те саме запитання в різні дні. До того ж вони не завжди кажуть прямо, що їм щось не подобається. Малюки не церемоняться, тому з ними в цьому плані простіше працювати.
Мені хочеться показати підліткам: дорослим бути класно. Так само, як класно бути підлітком, бути дитиною. Всьому свій час.

Книжки для саморозвитку, які радить Ірина Негован

— Брено Браун «Великі дерзання»
— Дейл Карнегі «Як перестати турбуватися і почати жити»
— Тімоті Ферріс «4-годинний робочий тиждень»
— Брайан Моран, Майкл Леннінгтон «12 тижнів на рік. Як за 12 тижнів зробити більше, ніж інші встигають за 12 місяців »
— Даррен Харді «Compound effect»
— Райан Холідей «Вірте мені — я брешу!»
— Ален Бомбар «За бортом по своїй волі»

5 книжок, які допоможуть дітям зрозуміти важливі речі

— Джулія Дональдсон «Равлик і Кит» (про силу наміру!)
— Елеонор Портер «Поліанна»
— Анна Хромова «Монетка»
— Бодо Шефер «Мані, або абетка грошей»
— Йосип Бродський «Балада про маленького буксира»

Друг Читача