Педро Ленц і Рафаель Урвайдер: «Поетичний рух в Україні справді потужний»

1Доки в українській боярській палаті коїться чергове казна-що, митці спокійно і впевнено роблять свою справу, а саме — зміцнюють культурні зв’язки з Європою. У рамцях проекту «Культпохід 2х2» провідні літературні дипломати вітчизни Юрій Андрухович і Сергій Жадан познайомили українську публіку із творчістю двох швейцарських поетів — Педро Ленца й Рафаеля Урвайдера. З 5-го по 9-те вересня четвірка талантів об’їхала чотири міста: Харків, Київ, Івано-Франківськ і Львів. У столиці поетичну делегацію приймала галерея «ПідWall» при Києво-Могилянській академії. Там-то нам і вдалося поспілкуватися з гостями, обдарованими синами далекої Швейцарії.

Що передовсім український читач має знати про швейцарську літературу?

Рафаель Урвайдер: Він має знати, що ми пишемо не так, як говоримо. У нас люди розмовляють швейцарським діалектом німецької мови (Schweizerdeutsch. – Н. С.) — німець нізащо його не зрозуміє. Тому писати доводиться тією мовою, яку ми вивчили у школі, — німецькою (Hochdeutsch. – Н. С.) — а це не дає жодного уявлення про повсякденне спілкування між швейцарцями. Ось Педро використовує для поезії швейцарський діалект, але це дуже специфічно.
Педро Ленц: Так, бо немає офіційної граматики. Літературна традиція всередині діалектів дуже слабка — ними послуговуються лише в усному мовленні.
Що ще має знати читач. Швейцарська література поділена на три сектори. Ми — німецькомовні письменники, а ще є франкомовна й італомовна частини нашої братії. Не можна говорити про якусь типовість для швейцарської літератури.

Письменники-носії різних мов співпрацюють між собою?
Р. У.:
Так, наприклад видають журнали, де зібрано тексти всіма трьома мовами.
П. Л.: Особисто я беру участь у двомовній програмі, де поєднано швейцарські діалекти німецької та французької. Ми з літераторами разом виходимо на сцену читати свої тексти, як от сьогодні.
Коли розглядати літературу Європейського Союзу загалом, певним корпусом, то яке місце ви посідаєте в ньому?
Р. У.: Оскільки я пишу німецькою, мене вважають німецьким письменником — багато людей навіть не здогадуються про моє походження! Доводиться часто читати на міжнародних фестивалях у всьому світі. Те, що я швейцарець, можна вгадати хіба що з акценту, але мало хто його помічає, мало хто розбирається.
П. Л.: Моя ситуація дещо інша. Завдяки живій мові текстів мене добре знають на батьківщині, однак зазвичай не перекладають. Тому виїзди за межі Швейцарії влаштовують переважно друзі, які й роблять переклади, ось як зараз. У мене є варіанти поезій літературною німецькою мовою — ними й користуються при перекладі. Щиро кажучи, втішений бути тут, в Україні, адже ми їздимо за кордон переважно по сусідах і вже знаємо їх як свої п’ять пальців. У вас ніколи не були — а дарма. Нам так подобається!
Р. У.: Поетичний рух в Україні справді потужний. Деінде він складається з маленьких груп і невеличких аудиторій, а тут безліч глядачів, сильна енергетика, широкі читацькі кола. Швейцарці мало цікавляться віршами, їм ближчі романи, вітчизняні й зарубіжні, часто німецькі.
П. Л.: Позавчорашня публіка у Харкові нас просто вразила. Та й сьогоднішня не менше. Якщо вдома ми влаштовуємо поетичні читання, аудиторія нечисленна і дуже тиха — тут же геть інакше. Ми просто в захваті від такого прийому, фантастично!

2Над чим ви зараз працюєте?
П. Л.: Я пишу п’єсу для Бернського міського театру (Stadttheater Bern) і роман на швейцарському діалекті німецької.
Р. У.: Поки що я художній директор Шляхтгауз-театру (Schlachthaus Theater). До речі, там у березні відбулися перші читання сьогоднішнім складом 2х2 — після того ми й вирішили приїхати до вас у гості. Працюватиму в театрі до грудня, а потім… хто зна? Активно займаюся музикою. Виступаю з хіп-хоп гуртом LDeeP, читаю реп, і він також на швейцарському діалекті німецької.

Можливо, у вас уже виникло бажання виступити в Україні? Тут синтез поезії та музики — на гребні хвилі.
Р. У.:
Жадан сказав, що хотів би мене запросити. Поки все туманно і лише на рівні ідей, але я з радістю прийму його пропозицію. У Сергія також є музична банда, тому експеримент над поєднанням нашої музики був би вельми цікавим.

Це приємний та продуктивний досвід культурного обміну. А які іноземні літературні відкриття залишили по собі сильні враження?
Р. У.: Для мене найбільшим переживанням останнього часу став румунський письменник Джéллю Нáум, чиї тексти перекладав Оскар Пáстіор — німець румунського походження. Звісно, вразили книги Сергія Жадана, раніше я не був аж так добре знайомий із його творчістю. Ось що в мене є (Рафаель демонструє книжку «Die Geschichte der Kultur zu Anfang des Jahrhunderts» – переклад поетичної збірки «Історія культури початку століття», виданий у Німеччині 2006-го року).
П. Л.: Видавництво Suhrkamp, де вийшла збірка — одне з найбільших у Німеччині. Я теж читав її напередодні, а ще Сергіїв роман «Anarchy in the UKR». Його книги справили сильне враження. Раніше ми обоє знали лише Юрія Андруховича завдяки його частим візитам до Швейцарії. Познайомитися із Сергієм Жаданом випало тільки в березні. Завдяки цим зв’язкам склалася наша перша поїздка в Україну і сподіваємося, будуть іще!

Що ви, панове, побажаєте українським літераторам і читачам?
Р. У.:
Обов’язково любити свою мову. У Швейцарії багато людей читає англійською або, наприклад, лише німецьких авторів — а свого не читає взагалі. Мені імпонує, що українськомовна література в Україні має вдосталь читачів — це справді дуже цінно. Попри глобалізацію, не слід відвертатися від свого.
П. Л.: Я ось що думаю. Через кілька років ваша країна виросте в економічному плані до вищих стандартів якості. Адже коли в державі високі стандарти, люди переважно забувають про літературу.
Р. У.: Вони більше часу віддають телевізору, ніж книжкам.
П. Л.: Від усієї душі бажаю вам якнайшвидше досягти високого рівня життя — тільки прошу, не забувайте читати й писати. Літературою треба ділитися, як сьогодні. Бо сьогодні було чудесно.

Біографічна довідка

Педро Ленц (Pedro Lenz)
Поет, прозаїк, колумніст, переможець кількох поетичних слемів, будівельник, муляр. Народився 1965 р. в Лянґенталі (кантон Берн). З 2001 р. — вільний письменник. Живе в Берні. Учасник сценічного проекту «Високі чола» і спокен-ворд-групи «Bern ist überall» («Всюди Берн»). Пише тексти для театру й радіо. Лауреат літературної премії кантону Берн (2008), інших відзнак, серед яких премія Швейцарського бюро професійно-технічної освіти робітників (1994).

Рафаель Урвайдер (Raphael Urweider)
Поет і композитор, лауреат численних премій (зокрема, літературної премії кантону Берн, відзнаки Швейцарського телебачення, а також премії ім. Клеменса Брентано). Народився 1974 р. в Берні, студіював у Фрібурі германістику та філософію, випускник загальноосвітньої джазової школи в Берні. Записав кілька композицій разом з бернською гіп-гоп-групою «LdeeP». Пише лібретто, перекладає з англійської п’єси та поезії.
Автор трьох поетичних збірок: «Ліхтарі Менло-Парку» (2000) — книжка року за версією Швейцарської фундації ім. Шіллера; «Протилежність до плоті» (2003) та «Усі твої імена» (2008).
З 2008-го року працює художнім керівником Шляхтгаус-Театру в Берні.

Розмовляла Настя Сідельник

  • Жека

    Два перця з Швейцарії потрапили в одну обойму з Андруховичем і Жаданом, а тепер думають, що в Україні до всіх поетів так. Смішно.