«Мама читала нам перед сном до непристойно дорослого віку» — видавець Марія Магура

Віч-на-віч зі співзасновницею незалежного сімейного видавництва «Круговерть» та істинним книголюбом. За її тендітними плечима — дві видані книги авторства бабусі і брата. Ще дві попереду. Про створення і розвиток маленької незалежності під назвою «Круговерть» в одинадцяти питаннях до Марії Магури.


— На сайті «Круговерті» згадано про ще одне видавництво — «Кленовий листочок», яке ви з братом створили в дитинстві. Скільки років розділяє «Кленовий листочок» і «Круговерть»? Скільки минуло між мрією та її втіленням?

— Не можу сказати, що ми мріяли буди видавцями з пелюшок, але книжки у нашій сім’ї займають велике місце. Мама нам завжди читала перед сном до майже непристойно дорослого віку. «Кленовий листочок» з’явився, коли нам було років по сім. Ми любили малювати. Тарас завжди щось писав. Але коли маленький, швидко перегораєш. Пройшло близько 15 років, і ми повернули до цієї ідеї. Звичайно, за той час ми перебрали сотні професій.

Спочатку виникла ідея блогу «Круговерть», де ми ділилися з батьками (на той час вони були за кордоном) враженнями про прочитане. У нас ніколи не було думки кудись виїжджати, тому ми вирішили створити власну справу тут. Попри зневіру багатьох людей, зараз гарний час починати. Подумавши, що ми любимо і можемо робити, ми почали з книжок.

mahura2

— Ви згадуєте батьків. Хто ще з ваших близьких причетний до створення видавництва?

— Батьки, я і Тарас. «Круговерть» — це, по суті, нас четверо. Мій чоловік розробив і підтримує сайт. Бабуся віддала нам свої спогади — для неї це було нелегко — і ми зробили книгу. Моя подруга Оля Карасьова створила обкладинку «Бузькових вогників». Нас підтримують всі, хто в нас вірить.

— Після книги вашого брата і бабусі було очікувано, що ще хтось із вашої сім’ї напише книжку. Чи з’явиться таки ще один твір вашого авторства чи авторств ваших близьких?

— Ми не плануємо, так виходить. Не знаю, чи колись напишу книжку. Я трохи не до писання, хоча мама каже, що в мене вийде. Але мама як мама — вірить в мене найбільше (усміхається). Може, Тарас напише ще одну книжку. Зараз працюємо над виданням перекладів європейських авторів.

— В Україні вас знають як маленьке сімейне видавництво. Чи бачите ви «Круговерть» такою і в майбутньою, чи у ваших планах це велика видавнича корпорація?

— Ми часто про це думаємо: треба розкручуватися і виходити на великий ринок. Але швидко відкидаємо цю ідею, бо великі тиражі потребують великих вкладень. У нас ще купа ідей, окрім книжок: і робити меблі, і знімати фільми — час покаже, що з нас буде.mahura1

— Багато видавців беруться за комерційні проекти: автор платить — видавництво видає. Чи не перетворює це книговидання на бізнес, позбавлений ідеї? І що про це думаєте ви?

— Ми вирішили цим не займатися. Може, і добре було б — ми заробили б грошей для власних проектів. Але незалежне видавництво тим і вирізняється з-поміж інших — їм ніхто не диктує редакційну політику. Ідей нам не бракує. Щойно ми вийшли в інформаційний простір — у нас ще жодної книжки не придбали — вже почали надходити рукописи. Комерційно чи не комерційно, кілька письменників на місяць надсилають нам свої твори.

— Чи є серед них такі, які б ви могли/хотіли видати?

— От власне. Якби були — ми б за них взялися. Ми б обов’язково видали щось близьке для нас і класне. Коли такий проект прийде — ми його зробимо і, напевно, не візьмемо за це коштів. Часом я раджу авторам, в яке видавництво краще звернутися — таким чином вже одну книжку видали. І видавництво, і автор задоволені. Це нормальний процес.

— Товаришуєте з іншими видавництвами?

— Товаришуємо, чому б і ні? Я раніше працювала у видавництві «Родовід», тож завдячую їм своїм професійним досвідом. З іншими мало знайомі. Але готові з усіма дружити.

— Скільки часу на день присвячуєте «Круговерті»?

— Щоразу по-різному. Коли я малювала обкладинку для «Літак в небі» — три дні не вставала, бо гарно йшло. Зараз багато роботи, тому що працюємо над новими проектами. Є час спокійніший. Хочеш кудись поїхати — встаєш і їдеш. У тому то і краса власної справи.

mahura3

— Чого не вистачає видавничій справі в Україні?

— Я завжди дивилася на книжки лише як читач. В якийсь момент я перестала читати російською, і україномовних книжок мені цілком вистачало. Але, коли навчалася в університеті, зрозуміла, що дуже мало наукових текстів перекладено українською. Мало видавництв випускають таку літературу — думаю, в цьому і проблема. Цей продукт для вузької аудиторії, тому ніхто не хоче ним займатися. Але ж це престиж держави! Ми не можемо постійно споживати цей продукт з Росії і не завжди можемо читати в оригіналі.

— Умберто Еко якось сказав, що паперова книга, як колесо — щойно її винайдеш, удосконалити вже неможливо. Однією зі спроб удосконалення можна вважати появу електронної книжки. Чи це намагання поліпшити паперову книгу не стане зрештою причиною її зникнення?

— Я б не розглядала електронну книгу як спосіб вдосконалення. Просто це різні види коліс, як дерев’яне і металеве. Я вірю і в такі, і в такі книжки. І не думаю, що вони одні одним якось шкодять.

— Ідеальний читач — який він у вас?

Коли ти ставиш собі цільову аудиторію — ось цей підліток у маршрутці, що їде до школи і читає «Літак в небі» — ти дуже звужуєш коло можливих читачів. Ми просто видаємо гарні книжки і сподіваємося, що є люди, яким вони стануть близькі. І дивуємося, наскільки різними є ці люди: і зовсім маленькі, і старші, з різних куточків України і не тільки. А їхні відгуки для нас — то справжнє свято.

P.S. 17 жовтня стало відомо, що книга Тараса Шила «Літак в небі» увійшла до Довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2016.

Бесіду вела Анна Мойшевич

Фото з архіву Марії Магури

Книги «Літак в небі» та «Бузькові вогники» можна придбати в онлайн-книгарні ВсіКниги