Розтікаючись мислію по древу




«Боян бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікався мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами… Боян же, браття, свої віщії персти на живії струни накладає і вони самі князям славу рокотали…» – фактично, це все, що нам відомо про Віщого Бояна зі «Слова о полку Ігоревім». Згаданий у тексті досить побіжно лише сім разів, пізніше цей загадковий поет-співець стає не тільки символом справдешнього Поета, але й чи не основною темою для наукових полемік (звісно, одразу після питання про автентичність «Слова…»).

 

Русин чи болгарин?

 

Іще від часу відкриття «Слова» у тлумаченні образу Бояна намітилися дві тенденції: одні воліли бачити в ньому реальну історичну особу, інші вважали, що Боян – ім’я загальне, синонім до слів «поет, скальд, менестрель». Свого часу науковці твердили, що «Боян» – це похідне від «баяти, говорити», себто узагальнена назва співців-оповідачів. От, скажімо, відомий філолог Алєксандр Востоков вказував, що «Баянами» називалися всі руські придворні поети. Російський поет Алєксандр Пушкін, вочевидь, поділяв цю думку, адже в «Руслані й Людмилі» він уживав це ім’я водночас як власне і як загальне. А от, приміром, фольклорист Всеволод Міллер бачив ув образі Бояна лише поетичну окрасу. Мовляв, автор використовує ім’я віщого поета, щоб привернути увагу читачів і піднести твір у їхніх очах. Так, Боян заміняє авторові «Слова» музу епічних поетів.

 

Попри виразну міфічність образу, на сьогодні вже усталилася думка, що Віщий Боян – усе ж таки особа історична (про це свідчить напис на стіні Софійського собору в Києві). У примітках до першого видання «Слова…» і зазначалося, що дізнатися «коли і за часів яких правителів жив Боян, ніяк не можна» (те ж саме стверджує і російський історик Ніколай Карамзін у «Пантеоні російських авторів»), однак учені вже протягом двох століть намагаються відтворити його біографію. І дещо їм таки вдалося.

 

Дослідники досі не дійшли згоди з приводу етнічного походження легендарного співця: для одних ім’я Боян – протоболгарське, і сам співець болгарського походження, тоді як ж більшість дослідників відстоюють суто руське походження Бояна. Зокрема, учений-болгарист Юрій Вєнєлін вважає, що Боян – це насправді болгарський князь Боян Володимирович (помер 931-го року). Навіть Міллер, для якого Боян – тільки вигадка автора, згоден, що цей образ потрапив до «Слова…» з болгарського джерела. Однак на користь руського походження Бояна свідчать як широка поширеність імені «Боян» у Давній Русі, так і назви «Бояня вулиця» в Новгороді й згадка про «землю Боянову» в купчому записі, датованому ХІ-ХІІ століттям.

 

Так само вагаються вчені й щодо років життя «першого відомого руського співця». На щастя, сам текст «Слова…» дає натяки, адже в ньому згадано князів, яким Боян співав свої «слави» – це Ярослав Мудрий, його брат Мстислав Володимирович («Мстислав Хоробрий»), Роман Святославович (онук Ярослава і Мстислава). Крім того, в тексті є дві приспівки Бояна, одна з яких адресована Всеславові Полоцькому, а друга – дружині Олега Святославовича. Виходячи з цього, вчені віднесли творчість Бояна до другої половини ХІ – початку ХІІ століття.

 

Та й ці дані, звісно, тільки натяки, і гіпотез щодо того, за яких князів творив Боян, надзвичайно багато. Не всі дослідники погоджуються з тезою, буцімто князі, згадані у «Слові…», мають значення для визначення років життя Бояна. Так, відомий науковець, перекладач і коментатор «Слова о полку Ігоревім» Леонід Махновець вважає, що Боян оспівував не сучасників, а видатних героїв минулого. У такому разі епітет «віщий» характеризує Бояна як добре поінформовану людину, людину, яка добре «відала» минуле. Творчість Бояна вчений відносить до середини ХІІ століття, а автора «Слова…» називає Бояновим учнем.

 

Віщий «бо Янь»?

 

Ув історії Бояна найбільш сумнівним видавалося те, що про нього немає згадок ув інших пам’ятках тієї доби. Дивно, чому автори «Повісті врем’яних літ», віддаючи хвалу й шану кожному книжникові, не згадали жодним словом славетного Бояна? Можливо, Боян – це всього-на-всього штучно створене ім’я? Так, 1842-го року російський археолог Алєксандр Вельтман вперше висловив думку, що Боян – це не хто інший, як київський воєвода Ян Вишатич. Вірогідно, в початковому тексті перед іменем Яна стояла частка «бо», й на певному етапі переписування вона приєдналася до головного слова. Так, у «Повісті врем’яних літ» під 1106 роком Нестор говорить про смерть 90-річного Яня, а значить, маємо досить чітку біографію співця – «Віщого Яна».

 

Утім, не так давно сучасна українська дослідниця історії культури Людмила Настечко-Капалєт заперечила версію Вельтмана про «бо Яна» Вишатича. Згідно з її висновками, Нестор згадує не про Вишатича, а про зовсім іншого Яна – того, який у «Слові…» став Бояном. Цей піснетворець Ян, як виявляється, був істориком, другом і однодумцем Нестора, а також «мирським чадом» ігумена Києво-Печерської лаври святого Феодосія Печерського. Він народився 1016-го року, отримав визнання у 18-річному віці, коли вперше заспівав Ярославові Мудрому. Помер же «бо Янь» 24 червня (яка точність!) 1106 року, й був похований у притворі Успенської церкви Печерського монастиря, з лівого боку, поруч із батьком Феодосієм і дружиною Мар’єю. Ця версія дозволяє розв’язати питання про характер Боянової творчості. Та характеристика Бояна, на яку натрапляємо на самому початку «Слова…» (мовляв, Віщий Боян умів перекидатися то на вовка, то на орла сизого), для декого свідчила про шаманські, надприродні здібності поета і його зв’язок з язичницькою обрядовістю. Проте якщо «бо Ян» був ув одному колі з Феодосієм, зрозуміло, що язичницьким співцем він бути аж ніяк не міг.

 

Зрештою, і сьогодні історія легендарного співця ще далеко не остаточна. Маємо кілька найбільш вірогідних версій біографії Бояна (або ж Яна), які, втім, так і лишаються «найбільш вірогідними». Хоча, можливо, це й на краще. Адже читач, напевне, погодиться, що зазвичай привабливість таємниці полягає саме в її нерозкритості. Так само й Боян зі «Слова о полку Ігоревім» значно цікавіший саме як Віщий Боян, а не звичайнісінький воєвода чи історик Ян.

Наталя Жищенко