Кримський притулок Пушкіна й Чехова

Літнього відпочинку без Криму не уявляє добра половина українців. Цей півострів спокон віків приваблює мандрівників своїм лагідним кліматом, екзотичними краєвидами та теплим морем. Однак міста чорноморського узбережжя стали місцем масового паломництва туристів не так давно. Важко уявити, але якихось сто років тому відпочинок у Криму могли дозволити собі лише заможні „курортники”, серед яких, слід зазначити, було чимало письменників – через відомі історичні чинники переважно російських.

 

На щастя, ситуація змінилася, і літній відпочинок у Криму зараз може дозволити собі кожен охочий. А завдяки численним літераторам, які свого часу гостювали у цьому казковому куточку, мандрівка може стати не лише приємною, але й пізнавальною. Пропонуємо вашій увазі невеличкий екскурс Гурзуфом, серед гостей якого „відмітилися” Олександр Пушкін та Антон Чехов.

 

„Найщасливіші дні” Пушкіна

Якщо подивитися на мапу Криму, то Гурзуф можна знайти якраз між Ялтою й Алуштою. Це містечко примостилося під знаменитою Ведмідь-горою – своєю формою вона дійсно нагадує велетенського ведмедя, котрий приліг спочити біля моря. Гурзуф, без перебільшення – один з наймальовничіших куточків Криму. Тож не дивно, що ця місцина задовольняла тонкий смак та високі естетичні вимоги відомих письменників.

 

Зокрема, Олександра Пушкіна, на якого перебування в Гурзуфі справило настільки сильне враження, що  у одному з листів до брата він називає три тижні, проведені в містечку, найщасливішими у своєму житті: „ В Гурзуфі прожив я три тижні. Мій друже, найщасливіші хвилини життя мого провів я у колі шановного сімейства Раєвського… Суди, чи був я щасливим: … щасливе південне небо, природа, яка захоплює уяву, гори, сади, море…”. Знавці творчості поета кажуть, що не лише гори та море сприяли гурзуфській ейфорії Пушкіна: він упадав за Марією – однією з дочок родини Раєвських. Саме Раєвські приймали поета у своїй гурзуфській резиденції у серпні-вересні 1820 року. У чернетках „Бахчисарайського фонтану” Пушкін називає Марію коханням „зневаженим та вічним”, а у присвяті до поеми „Полтава” – „таємним коханням”. Дівчина взаємністю не відповіла, й невдовзі вийшла заміж за князя Волконського. Пушкін же під впливом мальовничих пейзажів та романтичного настрою написав у Гурзуфі частину поеми „Кавказький полонений”, а враження від кримських краєвидів стали пізніше рядками роману „Євгеній Онєгін”.

 

Незважаючи на те, що перебування поета у містечку було не надто тривалим, вдячні нащадки назвали на його честь парк, санаторій, одну з оливкових алей, встановили пам’ятник й меморіальну дошку, а у колишньому будинку Раєвських починаючи з червня 1938 року діє музей Пушкіна. Експозиція музею дозволяє дізнатися про час, проведений поетом у Криму, побачити його особисті речі та рідкісні рукописи. Поблизу музею зберігся „пушкінський кипарис”, про який поет писав у листі Антону Дельвігу: дереву більш, ніж 170 років; є й інше знамените дерево – платан Пушкіна. Мешкаючи в Гурзуфі, поет часто їздив верхи на Ведмідь-гору, тож стежина, по якій здійснювалися ції поїздки, називається „пушкінською”. Три тижні, проведені Пушкіним у Гурзуфі, до наших днів приваблюють до містечка не тільки шанувальників літератури, але й звичайних туристів.

 

„Маленька бухта” Чехова

Якщо Пушкін провів у Гурзуфі менше місяця, то інший відомий російський письменник – Антон Чехов, прожив тут декілька років. 1900 року Антон Павлович придбав у Гурзуфі невеликий будинок: Ялта, де він побудував собі дачу, видалася письменникові надто галасливою. "Мені належить маленька бухта з чудовим краєвидом, власними скелями, купанням, рибним ловом. Пристань і парк дуже близько, три хвилини ходи. Будиночок є, але жалюгідний, у три кімнати".

 

Саме у цьому будиночку Чехов почав працювати над п’єсою „Три сестри”. Чехов полишив дачу за кілька місяців до своєї смерті. Відповідно до заповіту, 1904 року будиночок, який місцеві мешканці називають „дачею Чехова”, перейшов у спадок його дружині Ользі Кніппер. Кніппер відпочивала в будиночку мало не щороку – до 1953-го.

 

А починаючи з  1987 року дача стала відділенням музею Чехова в Ялті. З тих пір у музеї діє тематична експозиція та змінні виставки сучасних митців. Одна з кімнат присвячена Чехову та його дружині, інша – п’єсі „Три сестри”: тут виставлено копії рукописних сторінок, фотографії прототипів головних героїв, перша публікація п’єси. У третій з кімнат діє експозиція, присвячена оточенню письменника. А затишна „буха Чехова” є улюбленим місцем відпочинку „пляжників”. Утім, їх тут не так багато: бухта завалена уламками скель – засмагати на теплих каменях приємно, а от щоб дістатися до них, треба докласти чимало зусиль. Однак враження, здобуті під час такої „вилазки”, залишаться з вами надовго. Хтозна, може, вони стануть стимулом до написання літературного шедевру?

Тетяна Самчинська