П’єдестал бешкетників

Якби існував конкурс на інтелігентне хуліганство, то нагороджувати переможців було би доречно так само ─ по-хуліганськи. Відповідно, замість дошки пошани ─ вішати портрети щасливців на круглу мішень для дартс. Це, звичайно, жарт. Однак ви вже, певно, здогадалися, куди ми хилимо. Хто, як не «Друг читача», може провести свій незалежний рейтинг серед інтелігентних хуліганів, які були помічені на акціях Форуму за розбишацькими діями? Отож, шановні, просимо ознайомитися: почесний хуліганський п’єдестал.

 

Місце перше. Анахронічна диверсія

Приступаючи до створення безпрецедентного проекту «СучУкрРік», колеги з мистецької агенції «Арт-Вертеп», певно, керувалися думкою про те, що Нового року забагато не буває. У їхньому календарі цих свят аж три. Так-с, рахуймо: новий Новий рік, Старий Новий рік… А третій?.. А третій, дорогі книголюби, спеціально для вас ─ новий Літературний рік. Відкриваємо календаря, а там перша дата ─ 10 вересня ─ збігається з першим днем Форуму. Певно, «Арт-Вертеп» своїм новаторським фотокалендарем хотів нагадати, що опівночі 10-го треба відкорковувати шампанське, а вранці 11-го ─ мучитися головним болем.
Але то пусте. Лишень подумайте, яка вишукана диверсія ─ підсунути «СучУкрРік» людям, що не переймаються літературними подіями вітчизни. Це ж може призвести до всенародного святкування просто на початку осені й до подальшого кількадобового масового невиходу на роботу (самі розумієте ─ похмілля та інші стандартні новорічні незручності)… О так, «Арт-Вертеп» мілко не плаває, низько не літає ─ тільки глобальні масштаби.
Утім, «СучУкрРік» заслуговує на першу хуліганську винагороду не лише за спробу ввести замість Григоріанського Форумний календар. Творці видання ─ Олександр Кузьмюк (людина з фотокамерою) та Вікторія Наріжна (людина із концепціями в голові) ─ вирішили виготовити літературний календар, з одного боку, як книголоволомку, а з іншого ─ як творчу резервацію для письменників. Уявіть на сторінках фотокалендаря сучасних зірок українського письменства, повністю перевтілених у своїх героїв, до того ж в обставинах, у яких живуть описані ними бідолашні персонажі. До речі, творці-хулігани і не подумали підписати назви під астрономічними світилами. Мовляв, кому треба ─ той знає/вгадає/з’ясує (потрібне підкреслити). Ну, а перевірити своє (не)знання сучасних літераторів можна ознайомившись із зворотом календаря.

 

Місце друге. Cуспільно небезпечна організація.

Хороші дівчатка граються ляльки. А погані дівчатка, ніби знущаючись, збираються у львівському арт-кафе «Лялька», аби постріляти з рогатки та побавитися в секс і чорну магію. Причому побавитися демонстративно і з шиком. Не важко здогадатися, що йдеться про вже згадуваних в попередніх номерах ДЧ осіб ─ піонерів нової книжкової серії «Сучасна сага», під час презентації якої, власне, вони й займалися моральним розкладанням населення. Ці екстравагантні персони оголосили про заснування неофіційного (і, певно, нелегального) «Клубу поганих дівчат», просто на очах публіки перевдягалися в хуліганські костюми, читали свої хуліганські романи і змусили своїх видавців (Братів Капранових ─ теж хуліганів) фотографувати себе в хуліганських позах на посвідчення щойно заснованого хуліганського клубу.
Катерина Хінкулова, авторка роману «Drifters», з’явилася перед публікою в образі леді вамп і взяла на себе роль ведучої. Ірина Кимличенко («Сьогодні сонячно»), яка, ймовірно, є клубним шаманом, вправлялася у ворожінні на картах Таро, пророкуючи добровольцям з публіки щасливе шлюбне життя. Ірина Потаніна («Чоловічий роман») проявила себе найагресивніше ─ після виконання чудової авторської пісні погана дівчинка намагалася поцілити з рогатки в одного з Братів Капранових (мовляв, той не читає клубну літературу), а потім перейшла на холодну зброю ─ стріляла у видавця з автомата, зарядженого крижаною водою. Справжня мокруха! Однак найбільшою хуліганкою виявилася Ада Самарка, авторка „Смаку заборони”. Вона не лише перевдяглася у вбрання жінки найпершої професії (тільки не лякайтеся, це не вбрання Єви ─ цього разу вона зупинила свій вибір на гейші) й заманювала чоловіків з аудиторії. Хуліганка відзначилася і під час своєї автограф-сесії в Палаці мистецтв, «заманивши» до свого стенду Вітора Ющенка і продавши йому свою не сказати, щоб цнотливу книгу. Страшна сила гейші… Словом, ви й самі помітили, що просто перед наші очі постала жіноча терористична організація.

 

Місце третє. Марія Матіос forever.

Певно, Марія Матіос, влаштовуючи презентацію своєї нової книги "Майже ніколи не навпаки", спеціально не планувала викликати комплекс неповноцінності у деяких своїх колег-письменників. Однак у найбільш вразливих літераторів він, певно, дав-таки про себе знати. Особливо, коли вони спостерігали аншлаговану конференц-залу Палацу мистецтв, де, власне, відбувалася презентація, та величезні черги за підписом письменниці, яка працювала ручкою на автограф-сесії кілька годин поспіль. Лише в перший день Форуму було продано тисячу примірників роману Марії Матіос. Та це не біда ─ наклад в 10 000 екземплярів зможе задовольнити попит українського читача. Принаймні, поки що.
Що ж, інтерес до книги виправданий ─ нагадаємо, що вона здобула головну премію і гран-прі літературного конкурсу "Коронація слова 2007". "Майже ніколи не є навпаки" завершує трилогію, яку розпочали твори письменниці «Солодка Даруся» і «Нація». Але найбільш приємно з нашої, хуліганської, точки зору, що Марія Матіос потроху починає окупацію книжкового ринку північних сусідів, пропонуючи їм «Націю», перекладену російською. Хай щастить в цій нелегкій хуліганській справі!

Антоніна Окініна.