Також книги

Можна припустити, що стародавні книголюби, які звикли до свитків, взявши в руки книгу зі зшитими сторінками, пирхали, говорили про марні спроби поліпшити те, що поліпшення не вимагає, і провіщали вічну прихильність людства до формату манускриптів. Але все виявилося трохи інакше. Книгу, як і колесо, люди будуть винаходити завжди.

Письменники продовжують шукати і пропонувати нові форми подачі своїх творів. У 2002 році американці Нік Монтфорт і Скотт Реттберг придумали проект «Впровадження» (Implementation) та здійснили його в 2004 році. Написаний ними текст складався з восьми «глав». Кожна «глава» була розбита на декілька абзаців приблизно однакового розміру. Кожен абзац друкувався на стікері. Наприклад:

Роксанна ненавиділа пісню «Roxanne» і групу The Police. За аналогією вона ненавиділа поліцію та й взагалі людей в уніформі. І при цьому вона відчувала нездолану тягу до них. Вона ненавиділа Стінга. І бджіл. Вона ненавиділа Пола Ньюмана, за аналогією. Вона трахнула копа, якого зустріла одного вечора в барі, який видався їй, після трьох коктейлів, віддалено схожим на Тома Круза. Вранці вона сказала йому, що він паршивий коханець, і пішов на хуй.
Кілька стікерів, що відносяться до однієї «глави», відсилалися поштою різним людям з проханням наклеїти стікер у доступному для широкого огляду місці. У супровідному листі пояснювалося, що людина може отримати наступну порцію твору, присвяченого «психологічній зброї, американському імперіалізму, сексу, жаху та індивідуальності» після того як зробить знімки-докази розклеєних стікерів і викладе їх на зазначений сайт. Поступово на сайті проекту Implementation були викладені тексти всіх стікерів. Роком пізніше текст був перекладений італійською та проект повторився в Італії.

У березні цього року невідомий автор розклеював сторінки свого оповідання «Срань Господня» (Holy Crap) на стовпах нью-йоркського району Іст Вілідж, позначаючи кожну сторінку порядковим номером і вказуючи внизу, де шукати наступну. Якість прози, що оповідає про якусь містичну таємницю молодого батька (або молодої матері, стать не ідентифікувався), не відрізнялася високим рівнем, але, тим не менш, народ охоче фотографував сторінки і викладав їх в соцмережі та блоги. Тобто, таким явно офлайновим методом була залучена аудиторія в онлайні.

Письменник Віктор Левін складає свій роман «Відправлено» (Sent) з імейлів. Підписавшись на розсилку, ви кожен день будете отримувати на свою електронну поштову скриньку форвард листа одного з персонажів іншому. Наприклад:<;/p>

Середа, 17марта, 2010 9:00

Sent: Wednesday March 17, 2010 9:00 AM EDT
From: Robert Martin <rm@rmpersonalservices.com>
To: Steven Brown <brownie@schadenfreudeenterprises.com>
Subj: Highly Confidential / Time Sensitive

Шановний Стівен Браун.

Я є приватним слідчим, найнятим третьою стороною. Хочу повідомити Вам, що Ваша дружина замішана в романтичних стосунках з якимсь Девідом Кларком, dclark@cloisterscapital.com. Їх ністосунки почалися недавно. Щоб переконатися у правдивості цієї інформації Вам достатньо ознайомитися зі змістом імейлів, якими обмінювалися ваша дружина і містер Кларк, починаючи з 27 лютого і по сьогоднішній день. Якщо Ваша дружина відмовиться надати вам ці імейли, і якщо Ви не маєте можливості вивчити їх без її допомоги, буду радий особисто переслати їх Вам.

Готовий відповісти на будь-які запитання, що виникли у Вас.

З повагою,

Роберт Мартін,

RMPersonalServices.com

Так, ви правильно здогадалися, це любовний роман. Він, до речі, триває по сьогоднішній день. Підписатися і прочитати пропущені «серії» можна на сайті.

Інший підхід, що дозволяє створювати у читача ілюзію реальності, відбувається через реєстрацію акаунтів персонажів книг в соцмережах і підтримку видимості їх життя за межами книги. У героїнь  онлайнового роману про вампірів «Моя затемнена» (My Darkling) є свої профілі на Фейсбуці і Твіттері. Це дозволяє експериментувати з інтерактивністю роману. Якісь вчинки, наприклад, не пояснювалися в тексті, оскільки передбачалося, що залучений читач відстежує твіти персонажів і, само собою, розуміє про що ідеться. Нові глави викладалися на сайт кожну п’ятницю, а натяки на розвиток подій у майбутньому публікувала на ФБ головна героїня – Наталі Поллок.

Наталі Поллок Фото: facebook.com/mydarklyng

 

Ще одна техніка, що була популярною і до появи Інтернету, а вже з появою переживає двадцять другу молодість: групове написання твору. Існувало й існує величезна кількість онлайнових проектів, де учасники практикуються у творі collaborative fiction, але тільки один раз це увінчалося виданням реальної книги. Трилер «Пандора», опублікований в 2008 році видавництвом WEbook, писало 17 авторів. Видавництво хотіло надрукувати після цього ще кілька різножанрових книг, і навіть проводило конкурс серед потенційних письменників, але другий раз нічого путнього з ініціативи не вийшло. Із 17 авторами для однієї книги везе тільки раз.

Відомий письменник-фантаст Ніл Стівенсон в колаборації з менш відомим письменником-фантастом Грегом Бером і групою дизайнерів та програмістів замахнулися на більше – на створення багатосерійного онлайнового роману з впровадженим відео, аудіо, фото та ілюстраціями. На їхньому  сайті  є платна підписка (на півроку – $ 5.99, на все життя – $ 999.99), за якою раз на тиждень читач буде отримувати чергову порцію тексту середньовічних пригод. Оскільки історія передбачається довга і багаторівнева, на сайті передбачена тематична вікіпедія, форум і голосування за бажаний розвиток роману в майбутніх розділах.

З поширенням «планшетників» з’явився жанр digi-novels представлений, правда, поки єдиним твором «Темне пророцтво» (Dark Prophecy) у версії для iPad. Написаний сценаристом серіалу «Місце злочину» (CSI) Ентоні Зуйкером, діджей-роман представляє з себе сплав тексту і відео. У кінці кожного розділу читача чекає цифровий пароль, ввівши який, можна подивитися епізод фільму, що заповнює лакуни в оповіданні.

Dark Prophecy Фото: thenextweb.com

 

Завдяки «планшетникам» очікується і швидка навала на західний світ visual novels, що тривалий час залишалися майже виключно японським захопленням (у Японії їх називають «біджуару ноберу»). Такі романи являють собою симбіоз графіки, тексту і аудіо. По суті, від адвенчур їх відрізняє тільки відсутність необхідності розгадувати загадки – досить клікати мишкою або тицяти пальцем, щоб перегорнути сторінку. Щоб зрозуміти про що ідеться, можете завантажити англомовний visual novel для PC або MacOS «Нарцис», представник популярного піджанру visual novel – melancholy novel. Його завдання – змусивши співпереживати героям, занурити вас у стан світлого смутку, а під кінець, коли у героїв все налагодиться, – викликати почуття радості і задоволення. Дивно наскільки сильніше виявляється враження від прочитаного, коли воно підтримується правильною картинкою і музикою.

У більшості випадків літературний рівень текстів у всіх вищеописаних «експериментах» рідко перевищує середній. Що абсолютно природньо. Схожа ситуація була і з комп’ютерною графікою. Талановиті художники, що добре володіють традиційними техніками, не поспішали хапатися за Painter, Photoshop або Illustrator – старої школи їм цілком вистачало для заробітку і самовираження. Тому піонерами комп’ютерної графіки ставали технарі і художники скромних здібностей, готові освоювати нове, щоб першими застовпити територію. Мультимедійні та інтерактивні книги переживають схожий етап. Але коли одна лише новизна «обгортки» тексту перестане залучати читачів, видавці почнуть підтягувати хороших авторів. Треба почекати.

Тимур Дорофєєв

znaki.fm