Літературна кухня, або Чим куховарcтво подібне до письменницької справи

Уже другий рік на київських книжкових виставках працює літературна кухня, де українські майстри слова діляться своїми кулінарними та літературними секретами. Не стала винятком і цьогорічна «Літературна Країна Мрій», де письменники змагалися у приготуванні юшки на багатті. Цікавість розмови та смак страви визначали слухачі шляхом голосування гривнею. Отже, найбільше гривень і відповідно симпатій заробили переможниці цьогорічного конкурсу «Коронація слова» Вікторія Гранецька (перша премія) та Наталія Тисовська (друга премія).

Власне з ними ми і розпочинаємо цикл літературно-кулінарних досліджень – про літературу на кухні, кухню в літературі та літературну кухню українських письменників.

 

 

«Куряча юшка від бангладеської князівни Султани».
Готують Вікторія Гранецька та Наталія Тисовська

 

Інгредієнти: курячі стегенця, картопля, гриби, морква, часник, цибуля, лаврове листя, петрушка, селера, яйця зі сметаною, два секретні інгредієнти*.

 

Переможниці «Літературних юшок від «Коронації слова» Вікторія Гранецька (на фото ліворуч) та Наталія Тисовська (друга праворуч)

«Праця письменника трохи схожа на приготування їжі», – каже Наталія Тисовська, що отримала ІІ премію «Коронації слова-2011» за роман «Три таємниці Великого озера».

 

Для юшки спершу потрібен казан, а для написання твору – ноутбук чи друкарська машинка.

 

«Казан у нас на 8 літрів – це роман на 8 авторських аркушів, – підхоплює Вікторія Гранецька. – Вода, яка закипає у нас у казані, – це нехай буде час і простір твору. Поки що ми її нічим не заповнюємо, далі почнемо класти інгредієнти». Вінничанка Гранецька – відкриття «Коронації слова». Її дебют «Мантра-омана» – перший досвід у професійній літературі, перший закінчений твір, перший конкурс і одразу перемога – І премія.

 

У казані одразу відбувається «зав’язка»: кипить вода. Кладемо туди 13 шматочків м’яса – це оптимальна кількість персонажів, головних і другорядних, для роману на 8 авторських аркушів. Вікторія Гранецька додає у страву трохи зеленої петрушки і коріння селери – щоб надати смаку відтінку.

 

«Якщо говорити про роман, то це буде тема та ідея. Коли юшка приготується, дістанемо і викинемо. Тобто головне – покласти якусь тему, а далі – як роман поверне…»

 

Ідея з «Трьох таємниць…» з’явилася у Тисовської ще 2000 року. Під час навчання у Канаді дівчину поселили у підвальному поверсі, це надихнуло її написати першу сцену роману про пригоди у підвалі, яка, до речі, так і не потрапила до кінцевого варіанту.

 

У Гранецької для «коронованого» твору було багато ідей: якась наснилася, якась прийшла з життя, якась придумалася, та спрацювала лише одна.

 

Вариво переживає «кульмінацію»: знову кипить вода. На твір бажано мати 2-3 кульмінації, вважає пані Вікторія. Пані Наталія зауважує: «Можливо, читач буде весь час почуватися, як на американських гірках: то вгору, то вниз. І не всякий читач це любить». Час знімати накип з юшки – це ніби перше, авторське редагування твору.

 

Закладаємо картоплю. Її дрібні шматочки – це ніби пригоди, колізії у романі, через які проходять герої. В кінці всі перешкоди мають розваритися. У героїні «Мантри-омани» перешкоди невідворотні. «Взагалі-то в романі, як такого, самогубства нема. Це вже пішли чутки. Героїня – дуже сильна особистість, аж ніяк не суїцидальна. Це скоріше убивство, а то і страта».

 

Наступними до казана підуть гриби. «Грибами» для роману є психологічні портрети героїв, їхні мотивації та характери. Терта морква – то сатира і гумор, щоб твір легко читався і сприймався.

 

У казан стрибає цілий часник. «Я думаю, що часник ми можемо прирівняти до якоїсь містики, детективу, такого, що надає інтриги», – пані Вікторія знає, про що говорить: наразі вона працює над кількома новими творами. За її словами, це буде коктейль з містики, медицини і психології. Трохи детективу в наступному, п’ятому за ліком, романі обіцяє Наталія Тисовська. А ще багато індіанської міфології та революційних подій.

 

Лаврове листя – цікавий інгредієнт. Кинемо у юшку один листочок зараз, а ближче до кінця ще два. «Їх не повинно бути багато, – це Гранецька каже і про приправу, і про еротичні сцени в романі. – І вони мають бути розкидані по твору».

 

Час розкривати секретні інгредієнти*! Перший – це зелений стручковий перець, дуже гострий. «Коли він трапиться, я його розжовувати не раджу», – каже пані Наталя, яка власноруч виростила його у себе на дачі. Вікторія Гранецька припускає, що аналогом перцю в романах є нецензурна лексика – зловживати кількістю цього «інгредієнта» не слід і розкушувати його не варто. Друга таємниця рецепту – суміш солі і карі. Бангладеські принцеси без карі нічого не готують!

 

Вікторія Гранецька щось нарізає: «Зелень для юшки, це щоб прикрасити тарілку та для смаку. А для книги це, мабуть, обкладинка, прикраса, форма книжки, в якій вона побачить світ». Обкладинку свого першого видання письменниця вже бачила і цілком нею задоволена. А читачі побачать книжку у вересні.

 

Ось юшка і готова. Подається із яйцем і сметаною – це хепі-енд. Хто полюбляє гостріше, може знехтувати останнім додатком. Можна з хепі-ендом, можна без, хто як хоче. Чи обов’язковий він для книжки? «Це від книжки залежить», – каже Наталія Тисовська. Сама вона любить щасливі кінцівки, але вважає, що треба йти за логікою твору.

 

Ммм, смачна юшка! А чому така чудернацька назва страви? Нічого дивного: Султана – героїня останнього роману Наталії Тисовської. Час від часу ця принцеса куховарить. А чому юшка куряча? Певне, тому що в обох письменниць улюблена їжа – м’ясо. Публіці гостренька куряча юшка також до смаку. Тому – заслужена перемога від найприскіпливішого журі – майбутніх читачів…

 

Смачного читання!

 

Юлія Кузнєцова

 

 

  • оленька гюрза

    Жаль, что я не попробовала, наверное безумная вкуснятинка 

    • Вертипорох

      Свідки говорять, що дійсно було смачно. Але мені не дісталося 🙁