Літературна Софія (ФОТО)

КНИЖКОВИЙ ТУРИЗМ

Слово «софія» у перекладі з грецької мови означає мудрість. Судячи з доволі насиченого літературного життя сучасної двомільйонної столиці Болгарії, назва міста цілком відповідає своєму змісту. Адже мудрість, як відомо, зберігається в книгах і… в любові до книг.

Софіяни дуже шанобливо ставляться до своєї літературної історії. Про це свідчить велика кількість пам’ятників видатним болгарським письменникам, а також вулиць, площ, бульварів і проспектів, названих їхніми іменами. Окрім того, в Софії налічується більше десяти будинків-музеїв, у яких свого часу мешкали майстри красного слова. Перший такий музей у місті відкрився ще дев’яносто років тому. Це – дім-музей Івана Вазова, поруч з яким тепер працює й однойменна літературна кав’ярня. Треба, до речі, зауважити, що всі музеї письменників офіційно підпорядковані Національному літературному музею Болгарії, розташованому в центрі Софії.

Будинок-музей Івана Вазова

Окремо хочеться сказати кілька слів про спілчанське життя. Спілка болгарських письменників, яка нараховує близько 700 членів, має невеличке триповерхове приміщення в центрі столиці. На жаль, тут немає зали для проведення презентацій і вечорів. Натомість на першому поверсі зберігся основний богемний заклад столичних спілчан – ресторан «Мон Парнас», в якому щодня тривають так звані неформальні посиденьки.

Спілка болгарських письменників та ресторан «Парнас»

Що ж до формальних заходів – відзначення дат, поетичних читань, вечорів співаної поезії, літературних виставок, фестивалів, презентацій, дискусій – то вони проводяться в найрізноманітніших місцях Софії. Це і вже згадані будинки-музеї, і літературні салони при домах культури, бібліотеках та приватних видавництвах, і гуманітарні університети (Софійський університет імені святого Климента Охридського та Новий Болгарський університет), а також книгарні й книжкові ярмарки.

Ще за часів Османської імперії роль культурно-освітніх осередків для поневоленого болгарського населення виконували так звані «чіталішта» (щось подібне до мережі «Просвіти» в Україні на початку ХХ ст.). Перші «чіталішта» починалися з приватних бібліотек (читалень), організованих у кожному болгарському містечку й селі, але з часом розрослися в цілі культурні установи, де організовувалися аматорські театри, самодіяльні фольклорні колективи, мистецькі майстерні. Традиція, започаткована майже двісті років тому, збереглася в Болгарії і донині. Відтак, у сучасній Софії є чимало «чіталішт», при яких працюють спеціальні літературні салони. Найактивніші з них – імені Ніколая Хайтова та імені Пенчо Славейкова. Тут навіть засновано свої літературні премії, що носять статус державних і вважаються досить престижними відзнаками для сучасних болгарських авторів.

Столична бібліотека

Бібліотек у Софії налічується понад півтори сотні. Центральною є Столична бібліотека. Окрім кількох презентаційних залів, у ній також є затишний літературний клуб-кав’ярня, де щотижня проводяться творчі вечори та презентації нових видань.

Найбільша книготорговельна мережа в Болгарії існує з 1992 року і називається «Хелікон». У Софії є три книгарні цієї мережі. Усі вони – доволі просторі та ошатні. Одна з них розташована в приміщенні готелю «Гранд-Болгарія», напроти колишнього царського палацу. Щомісяця тут проходять цікаві літературні зустрічі, які зазвичай супроводжуються живою фортепіанною музикою і келихом доброго болгарського вина. Книгарні мережі «Хелікон» пропонують своїм читачам понад 22 тисячі найменувань болгарською, а також видання англійською та іншими іноземними мовами. При кожній такій книгарні є невеличкий бар, у якому «задля солодшого читання» відвідувачам пропонується широкий асортимент чаю та шоколаду. «Хелікон» видає п’ятдесятитисячним накладом власний часопис «Книжарница» (з болгар. – книгарня), а також щороку оголошує конкурс на кращу книгу сучасної болгарської прози.

Книгарня «Хелікон»

Дві інші відомі в Софії мережі книгарень – це «Пінгвіни» та «Болгарські книжечки». Вони трохи менші за площею і мають не таких широкий асортимент видань, як «Хелікон», а проте, і тут постійно діють для читачів різні цікаві акції.

У центрі Софії, одразу ж перед приміщенням Столичної бібліотеки, розташований найбільший у Болгарії книжковий ринок. На ньому можна знайти словники, навчальні, пізнавальні та художні книги, розкішні подарункові видання. Чимала площа цього ринку відведена для яток із букіністичними виданнями – якщо пощастить, можна придбати потрібне видання зі значною знижкою.

Книжковий ринок біля Столичної бібліотеки

Презентації нових книжок за горням кави відбуваються у Клубі журналістів, в Агенції «Софіяпрес», а також у літературному салоні при видавництві імені Захарія Стоянова. У мистецькій кав’ярні при театрі «Софія» щомісяця засідає письменницька спільнота «Літературне кафе», яка, до того ж, має власний культурно-мистецький портал в Інтернеті. Більш масштабні заходи, як, наприклад, відзначення письменницьких ювілеїв, проходять або в Палаці культури, або на сценах великих театрів. Для зустрічей з іноземними авторами найчастіше використовуються культурні центри різних держав світу. Відомі сучасні письменники нерідко стають і гостями книжкових ярмарків, що проводяться в софійському Палаці культури двічі на рік – у травні й грудні.

Читають софіяни переважно вдома, хоча іноді можна побачити людей із розгорненими книгами у міському транспорті, в парках і скверах. Судячи з продажів у книгарнях, найбільшим попитом користується болгарська класика (в тому числі – для дітей), твори відомих світових авторів, а також довідкова, навчальна, наукова, психологічна література.

Цікавим є такий факт: за соціалістичних часів у книгарнях Софії продавалося дуже багато книжок російською мовою, які коштували дуже дешево. Нині ж російськомовна література для Болгарії – велика рідкість, а якщо такі видання і трапляються в окремих книгарнях, то ціни на них у кілька разів перевищують ціни на болгарські книжки. Це пов’язано з політикою молодої європейської держави, спрямованої на підтримку вітчизняного книговидання.

Ще одним пунктом державної підтримки болгарської книги є щорічна програма Міністерства культури – конкурс для видавців із подальшим фінансуванням і розповсюдженням найбільш значущих для Болгарії видань.

Пам’ятник Т. Г. Шевченку в Софії

Враховуючи чисельну українську діаспору в Софії, варто згадати й про кілька важливих «літературних місць» болгарської столиці, безпосередньо пов’язаних з Україною. Насамперед, це меморіальний знак у передмісті столиці Владаї – на тому місці, де колись стояла хата Михайла Драгоманова, і де у 1894-1895 рр. гостювала Леся Українка. Саме тут видатна поетеса написала цикл політичної лірики «Невільничі пісні». Шанують у Софії і нашого Кобзаря. У 2009 році на площі Відродження в центрі Софії було встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку, автором якого є скульптор Ігор Гречаник. Кошти на пам’ятник зібрали представники української громади Болгарії.

Софія славиться не одним поколінням фахових перекладачів-україністів. Насамперед, це Іван Давидков, Дімітр Методієв, Стоян Бакарджиєв, Пенка Кинева, Марія Петкова. А на початку 90-х років минулого століття на філологічному факультеті Софійського університету спеціально було відкрито кафедру української філології, де відтоді виховуються нові перекладачі нашої словесності.

Важливо й те, що Посольстві України в Софії вже десять років існує бібліотека української літератури. Її основу закладено у 2001 році, коли вдова відомого болгарського україніста Петко Атанасова подарувала домашню книгозбірню свого чоловіка українцям Болгарії.

 

Анна Багряна

спеціально для «ДЧ»