Реве та стогне Кібер-Пушкін

Міф про можливість винайдення штучного інтелекту турбує людство давно – десятки кінофільмів від “Пригод Електроніка” до “Матриці” лякають нас наслідками такої події, сотні, якщо не тисячі романів написано про роботів – починаючи з Чапека і закінчуючи легіонами сучасних фантастів. Більшість авторів заспокоює нас тим, що машинам попри їх унікальну швидкість та пам’ять, ніколи не вдасться навчитися людських почуттів. Але інженери цим не переймаються і вперто йдуть своєю дорогою. Вони для початку навчили машини грати в шахи – хай спочатку гросмейстери сміялися з цих спроб і ставили комп’ютерам дитячий мат, зате тепер чемпіони світу безсилі проти всезнаючих програм.

Одночасно з логічними іграми програмісти почали ставити собі творчі задачі. Пам’ятаєте жарти сімдесятих, що висміювали спроби машин складати вірші? Сьогодні вони перетворилися на реальність.
ДЧ (№ 3, 2008 р.) повідомив читачів про те, що японці навчили комп’ютер писати хоку. А уральський поет Сергій Тєтєрін з міста Пєрмь ще 2002 року запустив програму “Кібер-Пушкін”, яка, хоч і видає повну маячню та ще й з граматичними помилками, однак робить це швидко і отримує схвальні відгуки від аматорів білялітературного стьобу, оскільки наслідує “автоматичне письмо” сюрреалістів.
Те, що поезія стала першою “жертвою” комп’ютерної творчості, зрозуміло – адже в ній є чітка структура, яку легко алгоритмізувати. Довідник рим, словник, трошки знань у програмуванні, безодня вільного часу – і кожен зможе написати собі подібного віртуального поета.
Але програмісти взялися вже до прози. Першими, зрозуміло, про це гучно заявили на батьківщині сучасного “теле-мила”, у Мексиці. Вчений з Автономного столичного університету Рафаель Перес-і-Перес оголосив минулого року про винахід із патріотичною назвою MEXICA, який спроможний писати прозу. Для того, щоб ініціювати процес, треба лишень задати героїв та сюжет – наприклад: “Ворог поранив лицаря, дама вилікувала лицаря, лицар помстився ворогу, лицар одружився з дамою”, — далі програма позначає героїв математичними перемінними і комбінує сюжет. Додатковий сервіс – митець-програміст може задавати стосунки між героями, зокрема любов, ненависть, приязнь за шкалою, і кібер-письменник враховуватиме ці дані у своїх розробках. На відміну від поета-росіянина, мексиканський винахідник ставиться до свого дітища цілком серйозно і обіцяє, що воно зможе замінити “літературних негрів”, послугами яких, як відомо, користуються деякі дуже відомі й дуже плодючі автори.
Ну, а 2008 рік обіцяє стати роком прориву у царині комп’ютерної творчості, оскільки російське видавництво "Астрель-Спб” оголосило про випуск першої книжки, повністю написаної комп’ютером. Як повідомили видавці, за основу тексту взято героїв відомого роману Льва Толстого “Анна Кареніна”, але дії перенесено на острів серед океану. Автори програми заявляють, що за стильову основу обрали творчість Харукі Муракамі (!) із застосуванням додатково текстів тринадцяти відомих письменників минулого сторіччя. Фахівці вважають цей проект розіграшем, але, враховуючи потужності сучасних програм, можна припустити, що у цьому жарті, як то кажуть, є тільки частина жарту. Звичайно, до копіювання “стилю Харукі Муракамі” та ще й російською мовою справа не дійде, але комбінувати сюжетні лінії сучасні комп’ютери можуть заввиграшки. Та, власне, при читанні деяких сучасних книжок і перегляді серіалів не полишає думка, що без допомоги програмістів тут не обійшлося.
Одне тільки прикро – ніхто з програмістів не взявся за розробку кібер-читача або, наприклад, віртуального глядача, тоді б машини нарешті зайнялися одна одною і залишили нас при своїх старомодних, але надійних книжках.

 

Олекса Вертипорох