Еротика на ніч, щоб тіло не зароговіло

*Якщо Вас жага заганяє у чат –

І Ви – у фейсбучній напрузі –

Вас вітає «Ніч читача»…

Відпочиньте…у…друзі…)))))

 

Отже, читальники, шанувальники, вболівальники, міркувальники, ночувальники! Сьогодні я призначила еротичне рандеву одній з найнесподіваніших письменниць – містичній, архетипній, больовій, та контраверсійній Анні Багряній.

 

Я, зізнаюсь чесно, що таким жінкам, як Анна, зізнаватися в любові-нелюбові – нелегко… Так само, як і писати рецензії, відгуки, або різні аналітичні штукенції. Сама рік намагалася Це для неї зробити, але зрозуміла, що без еротичних видив не обійдеться. Оскільки автор дуже органічно поєднує в собі тонкого психолога, профатичого вигадника і вишукану феміну… І таке відчуття, що у своїх творах вона стоїть над цим усим високо і спостерігає за своїми персонажами. Вона не втручається в оповідь, не нав’язує свого бачення, а просто вільно і відверто, іноді навіть іронічно, веде розмову від першої особи однини, підкреслюючи важливість будь-якої дії, що відбувається в творі. Анна щоразу видозмінює себе, надягає на свої тендітні плечі кілька ситуативних шаликів. І , як відунка, чаклує над фрагментами побудований на інтризі.

Зрештою, еротика – завжди інтрига)

 

На хвилі ночі з «Другом Читача» слухайте Анну Багряну!

 

 

 

Анна Багряна. Дошкуляка. Роман. – К.: Нора-Друк. – 2012. — 216 с. — (Серія: Популярні книжки).

 

 

…Юлія скинула плаща, під яким не було ані одягу, ані білизни, ані пірсінґу.

– Сю-у-у-у-у-рпр-и-и-и-из! – проспівала.

Засмагле, підтягнуте напівдитяче-напівжіноче тіло аж пашіло від нерозплесканої любові. З радіоприймача на кухні залунав державний гімн. Отже – північ. У ту мить я відчув приємне збудження. Жінка – це завжди суцільний сюрприз, – усе, що міг тоді подумати.

– Іди до мене, моя солодка кицю у чоботях, любитиму тебе сильно-сильно, – почав корчити із себе палкого та романтичного коханця. Насправді ж мені просто потрібно було зняти усі пережиті за день стреси. Юлія добре підходила для цього, хоча любові до неї я не відчував. Та і що таке любов? Хіба реально ідентифікувати її серед інших почуттів – таких, наприклад, як пристрасть, симпатія, егоїзм чи елементарне бажання помсти?..

Жіночі пестощі поволі повертали мене до тями, пробуджували від дивного й недодивленого сну, тож, заплющивши очі, я намагався до деталей пригадати усе, що бачив до пострілу. Тролейбус – до Батурина… Голі пасажири зазомбовано перетравлюють порнокадри… У Марії чарівне, божественне тіло – я не помилявся! Кожен її вигин, кожен порух… Шовкове каштанове волосся, що спадає до плечей і в’ється легенькими кучерями, спокуслива й загадкова усмішка… Але найвиразніше – її бездонні зелені очі, що пропікають мене святим гріхом любові!..

– Няу! Тоньчку, не спи! – почув слушне зауваження.

Сконцентрував усі свої чоловічі сили і накинувся на гаряче тіло молодої самиці. Не хотів при цьому розплющувати очей, боявся загубити солодкі залишки сну. Мала застогнала, і мене раптом накрила хвиля божевільного й дикого задоволення. Я надзвичайно гостро відчув свою присутність у Жінці. У тій, на яку молитися б…

– Маріє, Маріє, ти – богиня! – не витримав тоді і – закричав, здригаючись у любовних конвульсіях – закричав, наскрізь прострілюючи її, ніби намальоване око “сонячного хлопчика”.

На якусь мить стало тихо. А тоді я почув, як вона тихенько плаче.

– Що сталося, кицю? – запитав розгублено.

Не хотіла нічого казати, лише мовчки встала, квапливо натягнула чоботи, накинула плаща, дістала з кишені телефон і викликала таксі під мій будинок.

– Може, все-таки поясниш, у чому річ? – я не вгавав.

Вона була схожа на порожній нічний трамвай, що прямує в депо. На квітку без води.

– Річ у тому, що називати в ліжку одну свою коханку іменем іншої – щонайменше неетично. Якби, припустимо, тобі було на кілька десятків років більше, це ще можна було б списати на старечий склероз… Але ж ти – такий молодий чоловік! Бувай, Тоньчику! Мене звали Юлія! Няу! – вимкнула світло в кімнаті і щосили гепнула вхідними дверима…

_____________________________________

 

…Чоловік під час тілесного зв’язку з Юлією, перебуваючи на хвилі потужного підсвідомого інстинкту, не контролював ситуації, тому невипадково назвав небайдужою йому Марією. Асоціації притьмарили його свідомість, викликали дезорієнтацію. Йому було невтямки, що жінка не пробачає, коли її не те, що «плутають», а й порівнюють з іншою… (На замітку чоловіцтву!)

 Придбати книгу “Дошкуляка”.

А ось і скандальний епізод тріумфального роману!!! Тут захоплюватись і захоплюватись таким дійством і мужністю прозаїка:

 

Анна Багряна. Етимологія крові. Роман. – 2008. – Київ. – Факт. – 156 с. (Серія: Exceptis excipiendis).

 

…Закохуватися я почала ще з дев’яти років. Найперше і найсвітліше моє кохання – учитель музики. Але найсмішніше те, що я зовсім не пам’ятаю, як його звали. Високий, з довгим русявим волоссям, блакитноокий легінь, він приходив на урок, виставляв учительський стілець посеред кімнати, аби всім було однаково добре його видно, діставав із футляра акордеон, сідав і починав грати. Спершу вдавав, що не бачить учнів, налаштовувався, так би мовити, на свою музичну хвилю, а вже потім відривав погляд від акордеонних клавіш, уважно дивився на кожного з нас і нарешті говорив: “Доброго дня”. Це був єдиний учитель, з яким ми віталися сидячи. Коли його погляд зупинявся на мені, я відчувала, як гарячішає подих, туманиться у голові і починає пришвидшено баламкати в грудях. Це було приємне відчуття – суміш тривоги, цікавості, радості і мрії… І, можливо, іще чогось, важливішого, ніж усе це вкупі. Я уявляла, що ми разом, під красиву музику, пливемо по морю. Раптом нас накриває велика хвиля. Я тону, але він рятує мене – виносить на руках із води, кладе на пісок, а потім ніжно цілує в губи. На цьому мої морські фантазії уривалися разом із красивою музикою, бо я ще не знала, що слід робити з чоловіком далі, після такого поцілунку…

Дізналася про це, коли вже вчилася на першому курсі універу. Якось на лекції з філософії у мене сильно розболівся зуб. Саме за кілька тижнів до того у центрі, неподалік від оперного театру, з’явилася вивіска нової приватної стоматологічної клініки – “Доктор Дюмін”. Біль був настільки нестерпним, що я навіть забула про злиденність власного гаманця, перш ніж переступити поріг цього закладу. Зовсім юний і не дуже ввічливий лікар, від якого безмірно тхнуло парфумами “Gucci”, зробив знеболювальний укол в ясна, видалив нерв, запломбував хворого зуба. І тільки по тому, як завершив свою роботу, повідомив, скільки все це коштує. Мені стало зле. Хоч і не бачила тоді себе у дзеркалі, проте уявляла, як червонію від сорому за те, що не маю і десятої частини тієї космічної суми. Запропонувала залишити якусь свою річ, наприклад, золотий ланцюжок, у заставу. На це лікар скорчив кисло-гірку гримасу. Відчула себе повною дурепою. Мені здалося, що цей шмаркач готовий мене придушити власними ж руками, якими щойно рятував мого нещасного зуба. І я заплакала. Спочатку тихо, а потім так голосно, що до кабінету прибіг, схвильований, сам лікар Дюмін, власник клініки. На вигляд йому було років п’ятдесят. До звабливого легенька посивінь у чорному волоссі, три-чотириденна неголеність на обличчі і гострий – аж до пронизливого – погляд темно-карих очей. Я ще ніколи не бачила таких вродливих чоловіків. Мені забракло слів і думок, сиділа перед ним, наче вкопана, і вже не плакала, лише схлипувала. “Що сталося, Віталю?” – запитав у мого рятівника і ката. Той зніяковів. Ми обоє відчували себе зніченими перед Дюміним, бо не знали, як усе пояснити. “Ще раз запитую, що сталося?” – тепер звернувся одночасно до нас обох. “Нічого страшного, – відповів Віталя, – просто у неї не вистачає грошей…” І тоді я сяк-так, захлинаючись слізьми і шмарклями, долаючи післяанестезійний параліч лівої щоки, пояснила Дюміну всю оцю ідіотську ситуацію – як мені було боляче, як відпросилася з пар і забула зазирнути до гаманця, коли йшла до нього в клініку, що, між іншим, є однією з кращих клінік у Києві (ну мусила ж щось таке сказати!). Пообіцявши, що неодмінно принесу потрібну суму вже сьогодні ввечері: годину їхати додому і годину назад, – отже, буду рівно за дві години. “Можеш не квапитися, заспокойся”, – провів долонею по моєму волоссю. Мене обдало жаром. Здалося, що від голови по хребті й аж до п’ят пройшов електричний струм. Я подивилася йому в обличчя. З очей Дюміна вилітали звабливі бісики і чіплялися за мої руки, шию, груди, живіт, просилися нижче, але я боялася пускати їх нижче… Для мене це було щось нове і несподіване. Віталя, спостерігаючи за нами, надувався, ніби ось-ось лусне. Від злості. На мене. А може, від заздрощів. До свого шефа. Гроші я привезла за годину до закриття клініки. Окрім Дюміна, там уже нікого не було. Грошей, ясна річ, ніхто не взяв. Далі все було, наче за сценарієм дешевої, а проте красивої, французької мелодрами. Холодне шампанське, медитативна музика, ввімкнений кондиціонер, м’який диван у кабінеті лікаря, сильні і ніжні руки, вологість лона і пружність плоті… Так я стала жінкою. І закохалася уперше – по-справжньому. Ми зустрічалися вечорами, коли розходилися всі лікарі й хворі. Тоді я приходила до Дюміна, і нам обом зривало дах. У нас не було жодних заборон і гальм, коли кохалися. Сміливо втілювали всі свої найпотаємніші еротичні фантазії, вибухаючи кожного разу з усе більшим божевіллям. З ним я відкрила у собі жінку – для самої ж себе, і для нього також. Відкрила і злякалася власного відкриття… Не пам’ятаю жодної секунди, щоб не думала про ЦЕ – на парах, на перервах, у тролейбусі, в метрі, в магазинах і вдома – за чашкою ранкової кави, в душі, в ліжку перед сном… Здавалося, що я ніколи не зможу насититися отим коханням. Воно затягувало мене у якусь страшну безодню і поглинало – повільно, але невідворотно. Це було якесь аномальне явище. Неприродне. Ніби вселився в мене якийсь гаспид, агел, біс, диявол, сатана… проник разом із плоттю лікаря… Тільки ж він – навпаки – постійно повторював – що це – я – сама – приворожила – його – “увірвалася в душу дорослого дядька” – “мале демоненятко з янгольськими крильцями”… так він казав… напівжартома…

Я почала любити і ненавидіти своє місто (його місто!), яке зробило мене жінкою, яке знищило в мені маленьку дівчинку. Приростала, вростала болючим нервом свого дівочого дорослішання, пускала коріння, напувала власними соками, і воно – місто – наповнювало мене собою – оселялося в мені, обіцяючи нове життя… кольорове і яскраве, ніби всуціль розписане моїми першими фломастерами…

 

_____________________________________

 

…Михайло сподобався Ликерці одразу ж, як побачила його. Більше того, напередодні їй сон наснився: гойдає вона на місяці-молодикові вродливого незнайомця… Гойдає й усміхається про себе: бачить, як очі його світяться – до неї. Очі – такі, як у Михайла, геть чисто.

 

Вони сиділи самі – на канапі в кухні. Обійнявшись. Ганя і Наталочка спали.

– Ти мене чуєш чи ні? Я тебе хочу… як жінку.

Шепотів і руки простягав до неї – так безсоромно, що аж Ликерці від того в голові паморочилося. Божеволіла. Звикла щоночі бути з чоловіком, але ж довго вже була без чоловіка…

Його долоні жадібно стискали красиві груди молодої жінки, опускалися нижче, до лона, пестили так грубо, аж якось по-тваринному. І від того у ній ще сильніше пробуджувалося бажання. Не могла стримувати себе, та й не хотіла цього робити… Дурна чи що – позбавляти свого тіла такої ось насолоди?!..

Вуста припали до вуст. Вона теж – вже давно – хотіла – багнула… Усупереч власній волі верталася до тієї миті, коли робилася жінкою. Чоловік у жінки завжди один. Той, який перший. І ніколи вже, це як вирок – НІКОЛИ – не буває других, третіх чи сорок третіх… Інші лише повертають до нього – першого і єдиного. Всього лише. Просто дають можливість знову пережити ТЕ САМЕ. Ликерка кохалася з Василем. Просто Михайло тоді не знав, що він – більше не Михайло, що він тепер – покійний Ликерчин чоловік. Наївний: думав, що це з ним їй тепер так добре.

Запалав Всесвіт. Не було нікого, окрім них, Ликерки і… і Василя.

Коли, вибухаючи, хотіла було закричати від несподіваного і короткого щастя, Михайло міцно стис її вуста долонею:

– Мовчи, бо дівчата попрокидаюся.

І ледве стримала себе – аби не закричати.

Михайло вибухнув також. Прямо всередину неї…

_____________________________________

 

Побутова історія зі студенткою, яка завершилася любовним романом. Дюмін – лікар престижної стоматологічної лікарні скористався безгрошів’ям дівчини, ініціював зустрічі прямо в клініці. Героїня внутрішньо була готова до них. Принаймні її підліткові враження від вчителя музики, дарма що вони мали споглядальний характер, вже засвідчували її готовність до зближення з чоловіком. Тому вона, відчуваючи в собі поклик крові, без вагання поринула у лібідозні реалії, відчуваючи в собі надзвичайне піднесення, забувши про навколишній світ. Ініціація змусила глянути її на себе іншими очима – очима жінки. Сповненої жаги і нестриму.

Другий фрагмент має також побутове підґрунтя, дає розуміти, як би Василь не ставився до Ликерки, до її дітей, між ними завжди стоятиме її колишній чоловік Михайло, на основі якої вибудувана сюжетна лінія з несподіваною розв’язкою.

 

 

 

Історія однієї вигадки (уривок з роману “Робінзони крейзі”) // НОВА ПРОЗА (Альманах сучасної української літератури). – Том 17. – Луцьк. – 2010. – ст. 8-41.

 

…Мушу встигнути ще згадати про одну з найголовніших речей у моєму житті – перше кохання. Кажу так – річ – бо не бачу великої різниці між дівчиною та, скажімо, більярдним києм чи скрипкою, чи чорнильною ручкою із золотим пером, а це є речі, до яких звикаємо і з якими завжди розлучаємося важко або, навпаки, з якоюсь неймовірною полегкістю. Так само і жінки. У моєму житті їх було дуже багато – надто багато, аби згадувати їх усіх тепер. Якщо їх зібрати докупи і вкинути до Океану, це б могло призвести до другого Великого Потопу. Звісно, дещо перебільшую, бо я – старий бовдур, поношене і тисячу разів перелатане тіло, яке, на жаль, вже ні до чого непридатне. Вони кохали мене, а я – їх, кожну – якоюсь окремою любов’ю. Це наче поглинання берега хвилею, коли там – покинуті дитиною пластмасові іграшки, мушлі, чиїсь капці і порожня пачка з-під цигарок, – усе тікає кудись вглиб, до отого паранормального зрощення неба і води… Але мова не про це.

Її звали Марі. Марія. Моє перше кохання. Моя непорочна грішниця… Моя важлива річ у житті… Ми познайомилися у бібліотеці. Авжеж, кращого місця для знайомства годі знайти. Був кінець спекотного шкільного дня, отруйна курява міста здушила мою горлянку і я мріяв померти у прохолодній тіні якогось екзотичного дерева. Але саме тоді мені був потрібен Гемінгвей, з його “Старим і морем”, а ще кортіло зазирнути бодай до одного з томів Ніцше, про якого наслухався від старшого товариша Вільяма. Найбільше мене цікавили категорії добра і зла, і трохи – категорія смерті, бо цей метафізичний процес завжди й у всіх, незалежно від віку, викликає патологічну цікавість.

Марі зиркнула на мене величезними очима, заллятими якоюсь неприродною блакиттю. Власне, ще тоді я не знав ані імені, ані віку цієї банькатої бібліотекарки, цієї довгоногої брюнетки з ледве підстриженим волоссям, у непристойно короткому рожевому сарафанчику на бретельках. Але вже тоді мене вразив незвичний тембр її голосу… Хвилин двадцять вона шукала для мене замовлені книги. Мав намір читати Ніцше в оригіналі.

“Мені потрібен німецько-англійський словник, деякі слова я вже забув, а деяких просто ніколи не знав”, – звернувся до тієї бібліотечної курви, – саме так, не боюся зізнатися, тоді думав про неї.

Вона взяла складану залізну драбинку і повела мене до книгосховища – кімнати з височезними шафами, від підлоги і до стелі заставленими книжками. Словники чомусь були на найвищих поличках – бовваніли там, присипані пилюкою, наче якісь беззмістовні кам’яні дороговкази з давно забутої доби.

“Потримай драбину, щоб я не впала”, – сказала трохи з акцентом і я подумав, що вона – нетутешня.

Коли граційна ніжка у напівпрозорому шкіряному сандалику опинилася на найвищій сходинці драбинки, а тонкі оголені руки потягнулися вгору до одного з запилюжених бовванів, тягнучи за собою і рожеве полотняне латаття, на мене раптом розгублено подивилися дві тугі і засмаглі сіднички, ніби сіамські близнята стиглого плоду манго, – здається, вона зовсім не носила трусиків… Я знітився і ненароком смикнув драбину. Мангові сіднички разом із кількома важкими словниками та драбинковими сходинками полетіли на мене. Тіло бібліотекарки було гарячим, надто гарячим для того, аби вважати її здоровою. Я сказав, що мрію стати лікарем. Саме тоді й дізнався, що вона Марія. І що пильно береже цноту для лицаря своєї мрії.

“Не хочу розмінювати себе на різні одноразові стосунки, секс без почуттів не для мене, мусить бути якась цілісність”.

Цю фразу вона потім повторювала постійно – “мусить бути якась цілісність”. Ніби власне кредо.

 

 

…Це був, може, чи не один із найкращих приводів для нашого зближення. І він спрацював. Марі сама запропонувавла мені давати уроки української.

“Не мучся”, – підійшла до мене, коли я саме намагався зрозуміти відмінність між прийменниками “у” та “в”.

Відвідувачі вже давно розійшлися, було по восьмій. Вона говорила англійською.

“Поясни, – попросив її, – чому в одному реченні пишеться “був у хаті”, а в іншому “вона в хаті”… звичайно, якщо тобі не важко”.

“Не важко. У мене закінчився робочий день і тепер я повністю твоя”.

На мене напала трясця. І пересохло у горлі. Чи це мені почулося? Чи вона справді так сказала: “Тепер я повністю твоя”?

Марі сіла біля мене, точніше вона сіла мені на коліна, тобто притулилася своїми сідничками до моїх стегон. Струм ударив мені по скронях і боляче розколов мою макітру, наче вражене блискавкою дерево, надвоє. Одна півкуля мозку волала: “Поклади руку їй на талію!”. Слухняно виконав цей наказ. Друга півкуля, оговтавшись, прошепотіла: “Поцілуй її”. Дихання Марі було гарячим і пришвидшеним. Я заплющив очі й потягнувся своїми вустами до її вуст. Це був мій перший поцілунок і я найбільше боявся залишити свій язик у неї в роті. Навіть не знаю, чи їй сподобалося. Тоді я сміливо запустив вільну руку під коротку спідничку.

“Я – дівчина”, – нагадала, але не прибрала моїх рук зі свого ніжного тіла.

Що я мав робити? Що мала робити вона? Ніхто не хотів втрачати своєї цноти, але невідкриті таємниці життя вабили сильніше за будь-який здоровий глузд. Тоді у мене це було вперше. Раніше я бачив це тільки у дорогих і непристойних журналах. І ще – стежив крізь щілинку дверей за мамою і дядьком Біллом. Але Марі обманула: бо жінкою її зробив не я. Хоча… можу і помилятися, адже анатомія – наука не менш хибна від решти точних наук. Ми кохалися на бібліотечному столі, за яким не один геній і не один двійочник докопувалися до мільйони разів віднайдених істин.

“Отже, коли попереднє слово закінчується на приголосний звук, а наступне починається також на приголосний, то вживається прийменник “у”, якщо ж попереднє слово закінчується на голосний, тоді – “в”, незалежно від того, на який звук починається наступне слово. А без контексту цей прийменник не має жодного значення, розумієш? Мусить бути якась цілісність..”, – продекламувала менторським тоном, розчісуючи дерев’яним гребінцем своє неслухняне волосся. Так, наче між нами ніколи нічого не було. І вже ніколи більше не буде.

 

_____________________________________

Любовна історія персонажа з бібліотекаркою Марі – не що інше як спроба подолати проблему відчуження в соціумі, коли жінку уподібнюють до речі. Тому йдеться про спростування таких уявлень. Інтелектуал, що сподівався осягнути світ за допомогою книг Ф. Ніцше, пізнавав його завдяки жіночому тілу( і це –чудово!!!), зробив для себе відкриття, що збагнути сутність жінки можна не фрагментарно, а як цілісний феномен. От!

 

Дивна така любов. Роман-соната. – Київ.: Нора-друк, – 2010. – 208 с. (серія “Популярні книжки”).

…Поцілунок його – парубка солтанівського найкращого – усі дівчата заздрять мені – заздрять мені – заздрять мені! – заздрять по-чорному – а я – уся така – для нього неприступна – така досі була дурна! – поцілунок його – парубка солтанівського найкращого – гарячий, вологий, глибокий – пронизує мене наскрізь.

Соромно – у сімнадцять іще дівчиною бути. Аби у місті жила – на глум узяли б, бо цнота дівоча – не вино, щоб роками її витримувати. Добре, що не в місті, що сільська, що… тіло його молоде поруч… близько так… добре… що… він – є…

Не казав ніхто: чи дівчина сама роздягатися мусить, коли… до цього доходить… Але сам обережно стягує, а потім зриває пристрасно одяг – із мене, із себе… Вже – інші, ніж колись, вже – дорослі, і любов наша – інша, вже доросла…

“Кохаю тебе, Надієчко, до самої смерті тебе одну кохатиму”.

Мовчу. Серцебиття шалене приборкати намагаюся. Але – намарно.

І тоді – він дарує мені –

біль

першої – не відчутої – насолоди.

У день народження мого.

У день Різдва Христового.

Господи, а тепер –

відпусти мене –

додому!..

Поки не заплакала іще. Від того болю…

 

…В келиху – бульбашки хмільні. Зі спогадами граються, дратуючи мене. Але впускаю їх з довірою в нутро своє, у кров, у пам’ять… Музика легка, весела – до такої не звикла – швидко в полон бере моє тіло молоде, після Руслана ніким незаймане. Танцювати хочеться. З чоловіком – чужим насправді – танцювати йду. Руки сильні обіймають ніжно, спалюючи – всю мене – вогнем невидимим – дотла. І хороше мені у танку такому. І – весело, а тому сміюся дзвінко. Вже спалена. Пристрастю власною. Пристрастю – чоловічою. Без любові.

Після ресторації Терлецький мене до якоїсь квартири повіз. Ні про що не запитувала у нього. Бо навіщо запитання зайві, коли все наперед ясно?..

“Цей не зробить боляче”, – по дорозі розмірковувала, острах так і не відпустивши на волю. В уяві моїй п’яній – Руслан із Нестором – співіснували, про біль тілесний та біль душевний щомиті нагадуючи. Ні, я нікого любити не хочу! Бо любов – це завжди біль.

На меблі й речі уваги тоді не звертала. Не існувало нічого довкола. Самі лише бульбашки, що в свідомості моїй – разом із думками надокучливими – так і не розчинилися. І білизна негарна – на мені – сором перед ним – страх перед невмінням власним – жінкою бути. Не тепер… нехай іншим разом… якось… тепер – не хочу, тепер – зле… бульбашки… не розчиняються, не зникають.

“Не бійся, Надю, кривдити тебе не буду, – Терлецький на ліжко мене поклав і по щоках провів лагідно долонею. – Ти забагато випила. Відпочинь”.

Одяг із мене повільно стягує. Очі заплющую і в круговерть якусь шалену втрапляю – весь світ довкола мене кружляє, стрімко обертів нових набираючи. Жахливо, холодно, темно… додому хочу… І провалююся раптом – у прірву – чорну, бездонну…

І сниться мені скеля висока над морем шумним, і якісь ракети страшні, що по небу, наче птахи, літають, вогонь донизу скидаючи. Ніби я пензля із землі хапаю навпомацки, щоб побачене на полотні зафіксувати, а пензель ворушиться між моїми пальцями – хробаком дощовим слизьким стаючи. І я кричу від жаху такого. І – прокидаюся. Поруч зі мною Терлецький спить, ковдрою вкритий. Чужий мені чоловік. Я в самій білизні.

Вже ранок. Вже сонце у вікно злодійкувато зазирає. Вже “перст Божий всеблагий” розпочинає свій суд земний. Тут, у цій кімнатці – тісній, незвично умебльованій. Повільно очима нишпорю довкола себе: люстро велике на стіні, над люстром – годинник старовинний, зупинений, на іншій стіні – натюрморт квітковий у тонах пастельних, кілька офортів і ню – красиве тіло дівоче на тлі яскраво-червоному. Стіл дерев’яний, плетене крісло-гойдалка біля столу. На кріслі – наш одяг, недбало до спільної купи скинутий, тужить.

Негайно звідси тікати! – вирішую. Але голова моя до подушки – бульбашками нерозчиненими, наче кайданами важкими – прикута, підвестися – несила. Води хочеться. Холодної. Ніби я вже у пеклі горю.

І тоді – уявляю, лежачи: як злість моя на Нестора – за нелюбов його – поза межі власні – раптом – вихлюпує. Бо сила зла – велика занадто, аби в серці одному триматися.

І – у відчай всеохопний перетворене – зло – усе вище й вище – із нутрощів моїх – викочується, галушкою глевкою поперек горла стаючи, аж – задихаюся, аж – нудить мене…

“Надю, доброго ранку, – Терлецький крізь сон зі мною вітається. – Болить голова?”.

“Угу”, – відповідаю.

Тоді він ковдру убік відкидає, встає, обходить ліжко – аби мене на руки взяти і в душову на руках віднести. Білизну скидаю, його вже не соромлячись. Струм холодний через голову до ніг – пронизує, тверезість повертає швидко. Вода мене збуджує. Чекаю, тремтячи, що Терлецький спокусою запалає і свіжість оцю ранкову зі мною розділить.

Вже – поруч… Вже відчуваю, як під потоками крижаними напруга його чоловіча тіла мого, вкотре воскреслого, торкається гаряче.

“Усе буде так, як ти сама захочеш”, – каже мені.

“Хочу, аби боляче не було”, – відповідаю пошепки…

 

 

…Нестор, заміру мого лихого так і не розгадавши, на спину мене перевертає. Сам – поруч, на краєчку ліжка – примощується. Блискавку на сукні моїй новій, модній повільно опускає донизу.

Останні схлипування у собі приборкую. Мовчанка страшна поміж нас виростає, нас живцем розтинаючи.

І що тепер буде?” – у себе самої запитую подумки.

Оголені груди мої молоді з вустами чоловічими напружено зустрічаються. І – зустріч оця – що спрагу придавлену і прадавню погамувати здатна – священною миттю – для нас обох – несподівано стає.

“Я люблю тебе”, – сльози останні ковтаючи, промовляю до Нестора тихо.

Руками худими, ніби зміями едемськими, довкола його шиї обплітаюся. Відчуваю, як лоно – довірливо – чоловікові назустріч відкривається. Без страху жодного. Тільки – з любов’ю. І груди мої – все тугіше й тугіше – в поцілунках солодких і щедрих розкошуючи – стискаються, двома крапками твердими стаючи.

“Я люблю тебе”, – голосніше, впевненіше повторюю.

Наче у помсті лютій – білизну тонку на мені рве – за ґудзики. Із паском своїм шкіряним широким боротьбу веде переможну, хутко одяг увесь із себе скидаючи.

І в обійми мої повертається знову. Очі – очам, а вуста – вустам віддаючи до рештки – повільно, тілом усім тремтячи, в мене – тріумфально – входить – чоловік – якого – кохаю!

О, Господи, невже муки мої недаремними були?!..

Невже – це – не сон?

І тоді –

“Я люблю тебе!” – щодуху кричу йому в обличчя,

крику власного не соромлячись. Нічого вже не боячись.

“Люблю тебе! Кохаю!” – голосніше кричу.

Вуха свої долонями затуляє, не витримуючи крику такого, обіч мене – із мене виходячи – падає – “ззззамовкни…” – крізь зуби – судому страшну від себе геть женучи – просить. І – замовкаю. Тихо стає – на мить одну.

І тоді – сама – на Нестора сідаю – д’горі – вершницею зухвалою.

Стогони любовні – до ритму сплетених тіл долучаючись – гармонію величну довкола нас творять. Очі заплющивши, видива казкові в уяві своїй викликаю: сни, що картинами стали колись давно, звуки, що серце
моє вразливе дитяче неземною благодаттю наповнювали… Сосни – високі, живі – мовою таємною бесіду між собою ведуть, сосни – високі, живі – і я поміж них танцюю радісно, кружляю, вгору підіймаючись, кружляю над ними… опиняюся високо… і музика, у дорослішанні загублена, із піднебесся десь вибухає раптом звуками срібними, золотими… І – дощ теплий – на мене – води небесні проливає… І – силу нову у собі відчувши – по очищенні такім – найвищої точки напруження власного сягнувши – відпускаю – повільно – солодко – гучно – потоками щедрими – себе – від себе – до чоловіка – відпуск…

“…аааааааааааааааааа-ю!”

_____________________________________

Перший епізод складається з імпульсивних жіночих рефлексій, фіксованих у «потоці свідомості», усвідомленням, що статеве задоволення досягається через біль. У другому епізоді таке розуміння сексуальної екзистенції унаочнене випадковим перебуванням сп’янілої жінки в господі Терлецького. Героїня, попри його стриманість, прагне тілесного зближення з ним, але без любові, тому що любов, як би до не покликалася ця героїня, також викликає в неї асоціації з болем. Статевий акт, як біль, а біль – як акт…

 

*Насамкінець хочеться побажати закоханим: щоб тіло не зароговіло!!!!!)

З вами була безкінечно Ваша – Леся Мудрак – Міс Катарсис, кандидат еротичних наук…

До зустрічі за два тижні!

 

Увага! На Ночах з «Другом Читача» не шукайте порно та непристойності – тут панують лише еротика, високе мистецтво і найчистіші фантазії! Також на Ночах з «Другом Читача» суворо заборонено перебувати неповнолітнім особам!

.

Щиро Ваш нічний вартовий «Друг Читача»

  • Katya

    Мене звуть Ванесса перебуваю тут , щоб свідчити велику роботу лікарем Сакура , Сакура є потужним заклинанням заклинатель , який допоміг мені в отриманні кохання всього мого життя назад , я і мій друг були у відносинах протягом більше 10 років з моменту наших шкільні дні ми жити і рости разом , як один ми любимо і дбаємо один про одного стільки , ми допомагаємо один одному під час проблем і фінансових потреб я люблю його з найглибшій частині мого серця я ніколи не думав , що будь-яка річ може відбулося між обома з нас , тому після шкільного ми закінчили ж році ми обоє працювали , і ми добре заробляти щомісяця найдивніше частина його була , що мій друг ніколи не думав про нас отримання заміж на увазі , я думав , що ще не час для цього , тому що ми любити один одного в моєму вірю , що він ніколи не може мене зрадив , так кілька років тому я їду в США , щоб заплатити мій дядько візит я провів 2 місяці їх так , коли я повернуся , я виявив , що мій друг має справу з кимось ще ця людина мова йде про , виявляється, його менеджер в компанії були він працює , так що я вважаю , що вона більшість з них використовують її гроші і її женихів , щоб отримати його , я відчуваю , що світ для мене закінчилася , тому що вони були навіть планує отримати заміж дуже скоро я був плутають , я не знаю , що робити , тому що я не можу дозволити собі втратити його з іншою жінкою після 14 років наших відносин , так що тепер настав час для нас , щоб зібратися разом , як одна сім’я виховувати наших дітей разом тепер він , що жити мені і перейти на іншу, як я можу любити знову? я збирався давати наркотики мій сам до смерті в один прекрасний день я подвиг хворий мої батьки взяли мене в лікарню для лікування я провели 3 дні в лікарні лікар сказав моїм батькам , що перебуваю під збираюся розбите серце через руки довіреної любите друг , я останній голову , що мій колишній друг і його новий коханець є про одруження , я плакав день і ніч кожен день в моєму житті , я відчуваю , як жити цей світ , тому що у мене немає ніяких підстав знову , живуть на цій планеті під назвою Земля , один день медсестра , яка була піклуватися про мене , коли я був у лікарні відвідав мене вдома, я сказав їй всі мої розповіді про мого розбитого серця з надійного коханця , вона відчуває дрібна для мене , і вона мені порадите , вона познайомити мене з онлайн заклинання заклинатель називається ДОКТОР Сакура , які також допомагають , коли вона була виникли проблеми в шлюбі її , я пішов ДОКТОРА SAKURA онлайн , і я підкорився йому , і я зробив все , що він просити мене зробити він добра людина , він нешкідливий , ДОКТОР Сакура заклинання для мене після 7 днів мій колишній хлопець повернувся до мене і просити у мене вибачення , так 2 місяці останнього ми одружилися , як кажу вам всім зараз ми найкраща пара досі , заклинання реально і є ще реальні заклинання заклинатель , все завдяки ДОКТОР сакура , якщо ви потрібна його допомога можна електронною поштою його з цієї електронною поштою : sakuraspelltemple@gmail.com

  • michael

    хто коли-небудь читає це свідчення сьогодні повинні ласка святкувати зі мною
    і моя сім’я , тому що все це почалося як жарт для деяких людей і інших
    сказав , що це було неможливо. мене звуть Майкл , я живу в Чикаго я щасливо
    одружений, має двох дітей і кохана дружина щось страшне станеться з моїм
    сім’я по лінії , я втратив роботу , і моя дружина упаковані з мого дому
    тому що я був не в змозі піклуватися про неї і моїх дітей у тому , що особливості
    Час . я управляти через п’ять років , не дружина , щоб підтримати мене , щоб піклуватися
    дітей і не прийде вірний день , що я ніколи не забуду в
    моє життя я зустрів старого друга , який я пояснюю всі мої труднощі , і він
    взяв мене до заклинателя заклинання і та ім’я храму називається , ДР
    Okundonor , я був запевнити , що все буде добре , і моя дружина прийде
    тому до мене після чудового роботі д -ра Okundonorgreatspell , мою дружину
    повернувся до мене , і сьогодні я є одним з найбагатших людей в моїй країні. я
    радимо вам , якщо у вас є які-небудь проблеми електронною поштою його з цієї електронною поштою :
    dr.okundonorgreatspell @ gmail.com і ви будете мати кращий результат. приймати
    як належне , і він буде приймати від вас . я бажаю вам всього самого найкращого.

    Контакти: dr.okundonorgreatspell @ gmail.com

  • Umar Huriyah

    чарівний світ
    DR Умар HURIYAH MAGICAL ХРАМ
    Я доктор Умар huriyah .
    Створення народи мрії шляхом з силою магії
    Я чарівник , який може кинути і розбити сильні заклинання.
    Просто назвіть ваші проблеми або що турбує вас і вважають їх вирішити.
    Я вилікував і виконується сильні заклинання для людей.
    Я зцілив захворювань і привіз відносини .
    Я можу кинути і скасувати всі види заклинань ви можете думати про.
    Ось деякі магічні заклинання я можу виконувати

    Полімеризації хворобу і ЗАХВОРЮВАНЬ
    У вас є ВІЛ або рак DAT ви думаєте його невиліковною.
    Чи є у вас хвороба , що лікар не може вилікувати , або Сая немає лікування .
    Чи є у вас хвороба або хвороба , що ви соромитися або що ганьбить вас публічно.
    Просто вкажіть будь-який з ваших хвороби , захворювань або проблем і розглянути це зробити.

    ХОЧЕТЕ добре виглядати АБО змусити людей захоплюватися вами
    Хочете бути красивим або гарною .
    Ви хочете , щоб добре виглядати в очах всіх.
    Ви хочете бути сексуальною , так що будь-який, хто бачить вас прибіжить за вами.
    Хочете заклинання , щоб ваш зовнішній вигляд зміниться на будь-який за вашим вибором.

    Змусити людей за неякісні або отримання їх шлюби і відносини НАЗАД
    Ви страждаєте від шлюбних чи взаємин проблем.
    Ви хочете , щоб ваш чоловік або дружина чи коханка , щоб бути присвячений і скоїв з тобою наодинці .
    Ви хочете , щоб отримати ваш чоловік або дружина назад.
    Ви хочете , щоб отримати ваші відносини.
    Ви хочете , щоб отримати своїх близьких назад.
    Хочете знати , якщо ваш поточний відносини призведе до шлюбу .
    Хочете знати , якщо ваш дружок / подруга , ваш коханець або хто ви отримуєте в шлюбі з афера.
    Хочете знати , чому ви ще незаміжня ,
    Хочете знати, чому , що чоловік або жінка продовжує ігнорувати вас або вашу пропозицію.
    Хочете знати , якщо ваш інтернет коханець це афера чи ні.
    Просто скажіть вашу проблему і розглянути це зробити.

    ВИ ХОЧЕТЕ , щоб ваш бізнес рости і розширюватися BEYOUND Ваші фантазії.
    Хочете бути успішним ділова людина або жінка.
    Хочете більше клієнтів і отримати більше прибутку.
    Ви хочете , щоб ваші товари або продукти , щоб бути самим продаваним продуктом на ринку.
    Ви хочете знати , якщо бізнес , який ви плануєте інвестувати на це реальний або підроблений .
    Просто назвіть все, що завгодно у вашому бізнесі , і розглянути це зробити.

    ВИ ХОЧЕТЕ , щоб передати ваші іспити хороші оцінки
    Ви студент шукає іспиту або академічних успіхів.
    Хочете бути самим блискучим студентом в класі.
    Хочете бути вашим учителем або викладачі улюбленою ученицею .
    Ви хочете бути кращим у вашій школі або в усьому , що ви робите.
    Просто вкажіть нічого і розглянути це зробити.

    Просто вкажіть ваші проблеми або ви хочете щось І відповість
    Доктор Умар Huriyah Чарівний храм
    +2348167266437
    [ Magicalhuriyah@outlook.com ]

  • Francisco

    МОЄ ІМ’Я-Франциско

    то не будьте обережні, ніхто не може допомогти вам у цьому, або навіть запропонувати, як ви можете отримати ЕХ або любов назад, БУДЬ свідоцтва МОСТ заклинателя ТУТ МАЄ БУТИ IGNORED.BECAUSE більшість з них Шахраї я це реальні SCAM якої я жертва і я GOT RIPPED тисяч доларів, тому що я був так хотів отримати мою дружину назад після KATARINA вона залишила мене протягом більш 2роки з моєї 3-х років син Джері, я застосував 7 різних заклинателя ТУТ я зустрів на цьому блозі і все безрезультатно ВОНИ ВСЕ ДЛЯ ASK ж саме ВІДПРАВИТИ Ваше ім’я Вашу адресу ім’я ЕХ і зображення ТЕЛЕФОН І Т.Д. який я зробив, знову і знову, і більшість з них були з Південної Африки, я був так збентежений і я завжди був хворим, тому що від цієї проблеми, і я був так відчайдушно МАТИ Катаріна до мене спиною, я її дуже люблю і може померти за неї. Я бачив це на e-mail Інтернет Про DR Умар HURIYAH ВЕЛИКИЙ заклинання ХРАМ (magicalhuriyah@outlook.com) ХРАМ чорного і білого в Нігерії, і я вирішив MAIL HIM.HE сказав мені, що всі мої ПРОБЛЕМА НАД ТАК я вирішив КОНТАКТИ нього за допомогою, він сказав мені, щоб пояснити, що сталося між мною і моєю колишньою ДРУЖИНА Катаріна і я, я сказав йому все, що сталося з самого початку. І він сказав мені МОЯ ДИТИНА, ЩО ВИ тільки що пояснив мені тепер невеличка проблема ДЛЯ РОБОТИ ПОРІВНЯТИ до серйозних проблем я впорався, я був так вражений, і я сказав мій сам ЩО ПРОБЛЕМА МОЖЕ БУТИ БІЛЬШ СЕРЙОЗНІ ніж це. Він сказав мені, що я повинен робити, як можна швидше, але те, що ВІН СКАЗАВ виглядати, що я чув у минулому, я мав сумніви через минулих досвід, але я вирішив спробувати, так як він з Нігерії HE МОЖЕ БУТИ дійсні і різні. Тому я дав йому 50% моїх довіру. ЦЕ БУЛО ЯК МАГІЯ І мрія для мене, після двох днів, коли заклинання було CASTEED Катаріна майнула мені в Про 9.PM я не міг заснути в цю ніч, бо я дійсно люблю Катаріна і хочу її повернути. ПО 7.AM наступний ранок вона подарувала мені ще один пропущений виклик, я вирішив не передзвонити, як я був все ще на СТРУМОМ, близько 10.AM то ранок вона подзвонила і я вибрав вона сказала ми бачимо сьогодні після роботи я сказав так ТАК Вона закінчила ДЗВІНОК НЕГАЙНО я отримав від роботи вона зателефонувала мені і сказала, були Зустрітися, я був все ще на СТРУМОМ от, коли я отримав там я побачив KATARINA CRYING зі сльозами на всьому протязі її очі, і вона сказала мені, що мій чоловік, Мені так шкода, я відразу обійняв її і поцілував, який я пропустив всі ці роки. ВСЕ СПАСИБІ Умару HURIYAH. ЯКЩО ВИ ЛЮДИНА A жінка готова це, і ви проходите через подібні проблеми як у мене, не можемо не КОНТАКТИ ця велика людина DR. Умаров HURIYAH. Він дійсно ДІЙСНО РЕАЛЬНИЙ заклинателя.

    Його спеціалізуватися на внизу проблеми

    (1) Якщо ви хочете, щоб ваш екс тому.
    (2) Для того, щоб вилікувати ВІЛ / AID або захворювань, пов’язаних з
    (3) Ви хочете бути підвищений на посаді.
    (4) Ви хочете жінки / чоловіки бігати за вами.
    (5) Якщо ви хочете дитини.
    (6) Ви підрядник, і ви хочете, щоб виграти контракти
    (7) Ви хочете, щоб зв’язати ваш чоловік / дружина, щоб бути
    твоє назавжди.
    (8) Якщо вам потрібна допомога духовно.
    (9) Як ви були шахрайським, і ви хочете, щоб відновити Ви втратили гроші.
    (10) Зупинка Розлучення
    (11) Виклик з грошей Ритуал
    (12) Щоб перевірити, якщо ваш коханець онлайн реально
    (13) Щоб перевірити, якщо ваш кредит онлайн є реальною
    (14) Для дуже яскравий
    (15) Якщо ви шукаєте гарну роботу
    (16) Якщо ви старі і хочете виглядати молодо
    І багато іншого ..

     Мобільний телефон … + 2348167266437

    E-mail … magicalhuriyah@outlook.com