Нові вірші про Майдан

*

 

У новому році про Майдан (Євромайдан) пишуться й нові тексти. Народжуються вірші у суголос із народженням нації в Україні. Пропонуємо Вам почитати найрізноманітніші вірші, знайдені у просторах мережі Інтернет, від корифеїв і менш знаних авторів. А ще унікальна знахідка – вірш російського поета Дмитра Бикова про все той же – наш Майдан!

 

Слава Україні!

Юрій Винничук
Троє поросят

Троє поросят
Пішли собі до Хряка,
Троє поросят
Сказали грізно: «Кака!»
 

Троє поросят
Потисли йому ручку
А Хряк сказав: «Давай
Зіграєм у трясучку!
 

Кому впаде «орел»,
Кому судилась «рішка»,
Хто з-поміж вас козел,
Хто слон, а хто з вас пішка».
 

Троє поросят
Верталися від Хряка.
Троє поросят
Зітхали сумно: «Кака».
 

З наперсточником грати
Забракло їм таланту:
Монета тричі впала
Й на диво тричі кантом.

 

Олександр Ірванець

***
Ось і знову ми з вами до краю дійшли,
Бо почули: “Вставай і йди”.
Стоїмо тепер тут – ми єврохохли,
Єврокацапи і єврожиди.
 

Ми на повні легені п’ємо
Газ із димом – за жмутом жмут.
А чому ми тут стоїмо?
БО НАША ЄВРОПА ТУТ!

 

Сашко Лірник

***

Темна хмара наступила,
Київ весь пітьма накрила-
Налетіли чорні круки
Щоб узять дітей на муки!
Приспів:
Гей,гей,Україно!
Встань за дочку,встань за сина!
Опівночі дзвонять дзвони-
На Майдан до оборони!

На Різдво зірки палають,
В небі Ангели літають
Проти нас щити і лати
І рушниці і гранати!
Приспів:
Гей,гей,Україно!
Встань за дочку,встань за сина!
Опівночі дзвонять дзвони-
На Майдан до оборони!

Нам не страшно помирати,
Тільки страшно відступати
Честь і віра захистила-
Разом- воля,разом- сила!
Приспів:
Гей,гей,Україно!
Встань за дочку,встань за сина!
Опівночі дзвонять дзвони-
На Майдан до оборони!

Не за срібло ,не за злато,
Боронімося затято!
Не з бандитами у владі-
З нами Бог на барикаді!
Приспів:
Гей,гей,Україно!
Встань за дочку,встань за сина!
Опівночі дзвонять дзвони-
На Майдан до оборони!

Нас уже не залякати
І нікому не здолати-
Українському народу
Вік не буде переводу!
Приспів:
Гей,гей,Україно!
Встань за дочку,встань за сина!
Опівночі дзвонять дзвони-
На Майдан до оборони!

 

Тетяна Власова (Кліш)

***

Я в такому, бачиш, відрядженні,
Звідки люди приходять незрячими.
Де ведуться якісь перемовини,
Найміцніші коктейлі замовлені.

Тут, забувши про маму з татом,
Називаються гордим птахом,
Полонених ганяють голими,
А для захисту цілять в голови.

Тут калічать і зносять повністю,
Відзначаючи День Соборності,
Викрадають, збивають з ніг,
Поливають водою в сніг.
Тут повітря – із газу вата.
Тут уже почали вбивати

Але, знаєш, тут кожен сяє:
«Переможемо. Обіцяєм».
І з здобутком, безмежно цінним,
Я приїду додому цілим

 

Ольга Перехрест

***

Здраствуй, мамо, я – екстреміст.
Я ношу синьо-жовтий прапор,
їжджу під межигірську хату,
ланцюгами єднаю міст.

Знаєш, мамо, я – екстреміст.
Я співаю “іще не вмерла…”,
я вважаю “героям – слава!”,
я до чорта ночей провела
з ліваками та ультраправими.

Мамо, я тепер екстреміст.
За усі наші люті гасла,
за шоломи, шарфи і маски
Мені світить до десяти.
Тож домів можу я не прийти.

У системи окремий хист –
нам ламати хребти і ребра.
І сьогодні нам дуже треба
не віддати своїх під тиск.

І який тепер сенс мовчати?
Я не маю чого втрачати.
Мамо, я тепер екстреміст.

 

Дмитрий Биков, російський письменник
Истерика Виктора Януковича 

По свежайшим озвученным данным,
Доносящимся с той стороны,
Все не кончилось мирным Майданом,
А дошло до гражданской войны.

Янукович, тебе не по силе
В этот раз повернуть времена.
Если хочешь решать, как в России, –
Значит, надо и жить, как она.

Как российские учат драконы,
Что российскую массу жуют, –
Ты драконские принял законы,
Но драконы у вас не живут.

Мы огромней, мертвей и железней,
Нас сковал безнадежной покой,
А в Украйне – ни сонной болезни,
Ни голландской болезни такой.

Запрещать и грозиться по-хамски –
Значит гробить карьеру свою:
Ведь ни ханский подход, ни паханский
Не сработают в вашем краю.

Там была за тебя половина,
Но теперь ты дошел до черты:
Не захочет тебя Украина,
Коль у Путина учишься ты.

Отыграл ты свое, Янукович.
Даже выстроив хрупкую тишь,
Ты их, может, сейчас успокоишь,
А потом навсегда улетишь.

Так кончаются южные путчи.
Сам же знаешь, видать по глазам…
Приезжай к нам преемником лучше.
Лучше ты, чем Кадыров Рамзан.

 

 

Сергій Цушко

ІДИ!

Гаранте! Ти казав, що всіх почуєш.
Що ж нині, як наперсточник, блефуєш?
Що ж мурами себе відгородив?..
Якщо глухий – іди собі! Іди!

Ти обіцяв, що про народ подбаєш,
то що ж під себе все підряд згрібаєш,
на унітазі золотім сидиш?
Якщо крадій – іди собі! Іди!

Ти богомільним числишся без міри.
Які ж засади у твоєї віри?
Твій бог – московський кадебіст рудий.
Молись йому – іди собі! Іди!

Повстала нині гнівно вся країна,
яка не хоче стати на коліна.
Щоб не було ще більшої біди –
пощезни геть! Іди собі! Іди!

Вже пізно говорити й прислухатись,
за “беркутами” й мурами ховатись.
Банкроте політичний, не смерди –
під улюлюкання іди собі! Іди!!!

Друг Читача
  • Прохожий

    Крошка-сын к отцу пришел и спросила кроха:
    «На майдане хорошо, или все так плохо?»
    Что сказать тебе, сынок, просто на майдане
    собрались с Галичины дикие селяне.
    Про невмершую поют, строят баррикады,
    кофейку с утра попьют и штурмуют Раду.
    Запах стойкий там стоит пота и фекалий,
    а в палатке там сидит Портников Виталий.
    Днем с трибуны говорит про союз с Европой,
    ночью с дядями он спит, любит дядя попы.
    Воспевают там всерьез подвиги Бандеры,
    косит их педикулез , триппер и холера.
    Весь зеленкою облит Югик вечно пьяный,
    синим пламенем горит тетенька Руслана.
    На трибуне там стоят трое депутатов…
    и звездят, звездят, звездят для дегенератов.
    Крошка сын прослушал все и сказала кроха:
    «Дуракам там хорошо, а стране всей плохо». (С)

    • vita

      тебе полечиться надо, а не стихи писать, поэт завусь
      незнайка.

  • Днепр

    Вдруг из подворотни
    Страшный великан,
    Рыжий и усатый
    Та-ра-кан!
    Таракан, Таракан, Тараканище!

    Он рычит, и кричит,
    И усами шевелит:
    “Погодите, не спешите,
    Я вас мигом проглочу!
    Проглочу, проглочу, не помилую “.

    Звери задрожали,
    В обморок упали.

    В свое время это написали про сталина, но сегодня это тоже актуально

    • Прохожий

      …Начало мифу дано самим Чуковским: ”
      9 марта 1956 года, вскоре после “Секретного доклада” Хрущева на ХХ съезде, К. Чуковский сделал в своем дневнике следующую запись: Когда я сказал Казакевичу, что я, несмотря ни на что, очень любил Сталина, но писал о нем меньше, чем другие, Казакевич сказал:
      – А “Тараканище”?! Оно целиком посвящено Сталину.
      Напрасно я говорил, что писал “Тараканище” в 1921-м году, что оно отпочковалось у меня от “Крокодила”…

      • Днепр

        а как же письмо 25 деятелей в 1966 против реабилитации Сталина

        • Прохожий

          Деятели были аж в 1966 году, а тут сам автор сказал.
          …что я, несмотря ни на что, очень любил Сталина, но писал о нем меньше, чем другие…

  • Люцина Хворост

    Ось майданна лірика з Харкова.

    Лариса Вировець

    Нам нікуди іти — за нами Україна,

    обкрадена, німа, скривавлена земля.

    Нас годі, як батьків, поставить на коліна,

    бо попіл праотців серця нам спопеля.

    Ми знову, як колись, із тьмою наодинці:

    на варті стоїмо, неначе на війні.

    Супроти нас — кати, озброєні ординці,

    а все, що є у нас, — звитяга і пісні.

    Звитяга і пісні, надії на майбутнє,

    і злидні матерів, і віра, і любов.

    Ми вірили, що це — важливе, дійсне, сутнє,

    та сипле перший сніг, прикривши першу кров.

    Нас ніч оповила і душить поодинці,

    та прах дідизни знов нам стукає в серця:

    Тримаймося, брати! Тут завжди українці

    стояли до кінця, стояли до кінця.

  • Костянтин

    В мене так болить душа,

    коли бачу як країна

    рідна ненька Україна

    помирає на очах.

    Коли бачу як вона

    плаче, стогне, мов дитя

    і благає-зупиниться

    і до Бога поверниться.

    Люди,прошу скамениться,

    навкруги ви озирніться

    подивіться що зробили

    зі своєї України.

    Що ви з нею наробили

    рідну землю розділили,

    мов скажені злиї пси

    розірвали на шматки.

    І тепер від болю стогнить

    і у Бога щиро просить

    зупиниться,зупиниться

    тільки б крові не пролиться.

    Боже,прошу захисти,

    Україну від війни,

    Захисти її від болю

    захисти її від крові.

    Щоби мир настав в країні,

    щоби дружно люди жили,

    щоби їздили у гості

    і в серцях не було злості.

    Миру, злогоди,любові

    українському народу!

    22-23.01.14

  • Тарас Шевченко

    ПРОКЛЯТТЯ РЕГІОНАЛАМ

    Перша кров на руки впала
    Кожного регіонала.
    Кров безвинного вірмена,
    Що застрелений за мене.

    І за мене, і за тебе
    Хлопець той пішов на небо…
    І зоря кривава встала –
    Прокляни регіонала!

    Банда вбивць і лиходіїв
    Осквернила древній Київ,
    І постали брат на брата,
    І нема кінця розбрату.

    І мовчить Верховна Рада…
    Хто тепер державна влада?
    Президент? Нема довіри!
    Бо регіонали – звіри!

    «Беркут» за криваві гроші
    Службу служить їм «хорошу»,
    За наказом в нас стріляє,
    На замовлення вбиває.

    Роздягнули козака,
    І побили голяка.
    «Беркут» прощення не має –
    Хай прокляття їх здолає!

    Бо вже ненависть по вінця,
    Довели нас, українців,
    Поки правда не настала –
    Засуди регіонала!

    Знову кров на руки впала
    Президента-кримінала.
    Україна застогнала:
    Виганяй регіонала!

    Побратими українці!
    Ще на президента-вбивцю,
    Суд чекає свого часу –
    Хай так буде цього разу!

    Досить потайки боятись,
    Досить в стороні ховатись,
    Україна вже повстала:
    Геть жени регіонала!

    Тарас Шевченко

    • Марія

      Що за дивная країна-непокірна Україна?
      Скільки літ її катуєм, скільки літ її мордуєм,
      скільки ставим на коліна той народ козацький впертий-він не кориться віками, воскресає козаками!
      Русь-наймення в них украли, мову рідну звоювали,
      Голодом ми їх морили, до Сибіру вивозили,
      на хрестах їх розпинали і церкви їм закривали-
      не скоряються віками-воскресають козаками!

      • Марія

        Вставай, народе, і гуртуйся в лави!
        Не час вагатись і боятися не час!
        Прийшла пора з колін піднятись-
        Вкраїна кличе нас, всіх нас.
        Там. на Майдані, наші діти!
        Стоять без страху, без вагань.
        Вони не хочуть більше тліти,
        Стань поруч з ними. в очі глянь.
        В них крик душі юначощирий-
        Це голос предків їх підняв.
        Народе мій, ти будеш жити,
        Бо сам Христос тебе під захист взяв!

  • innashuller

    вы все-больные люди…и вряд ли вас вылечат

  • Андрій Чернівець

    Я був кочегар на Майдані,
    а він був тітушка блатний.
    Я встав за свободи останні,
    а він – за рубе́ль дармовий.
    Я встав за свободи,
    свободи останні,
    а він – унітаз золотий.

    Злодю́ги, кати́ України,
    як носить вас наша земля́?
    Кидав я в буржуйку полі́на,
    щоб жар долітав до Кремля.
    Кидав я в буржуйку,
    в буржуйку полі́на,
    щоб жар долітав до Кремля.

    Сусід по наме́ту – зам.ме́ра
    з приморських, безкраїх степі́в,
    мав зуб на Москву і прем’єра,
    щоно́чі на них скреготі́в.
    Мав зуб на Москву,
    на Москву і прем’єра,
    щоно́чі на них скреготі́в.

    Зібра́лось студентів чима́ло,
    підня́лися люди прості́.
    Брехне́ю народ докона́ли,
    дістали мажори круті.
    Безправ”ям народ,
    весь народ доконали,
    дістали мажори круті.

    Всі ру́шили до президента,
    щоб він дав отвіт нам на то́,
    а там беркута́ і тоді я
    дістав під леге́ню Блондо́.
    Почув він мене́ і за це,
    і за це я
    дістав під леге́ню Блондо.

    Чи зми́є коли́сь усю не́чисть
    пречи́ста дніпровська вода́?
    Лилася у воду йорда́нську
    крови́ця моя молода.
    Лилась аж до Чорного,
    Чорного моря
    кровиця моя молода.

    А після і хлопці відважні
    безстрашно у наступ пішли.
    Мене ж катували в муса́рні,
    а потім у ліс повезли.
    Мене ж катували
    бандюги в ментярні
    а потім у ліс одвезли.

    Терпі́в я знущання тіту́шки
    за волю, за свій рідний край.
    Помри, – казав ба́тьк, – а гідність
    ніко́му її не давай.
    Помри, – казав батько,
    мій батько, – а гідність
    нікому її не давай.

    Мину́ли давно ті події.
    Звитягу здобули тоді.
    На площі людської надії
    каштани цвітуть молоді.
    На площах героїв,
    героїв країни,
    каштани ростуть молоді.

    Пано́ве, шановна громадо!
    З тих пір я незмінно в бою́,
    хоч сила щохвилі втіка́є
    в пробиту леге́ню мою.
    А сила щохвилі,
    щомиті втікає
    в пробиту легеню мою.

    Я був кошова́р на Майдані,
    а він був тітушка блатний.
    пода́йте брати ветерану,
    пода́йте мідя́к трудовий.
    пода́йте брати ветерану,
    пода́йте мідя́к трудовий.

    Дякую сестричко!
    Дякую братику!
    Дякую бабцю!
    Дяку.. а ти, в пого́нах, чом не подаєш?
    Так це ж ти…падлю…?!

  • Віктор Полтавець

    Здіймалось сонце з небокраю
    Як кров багряне, як небо вічне
    Антихристів шалена зграя
    Відкрила пащу на одвічне:

    На зорі, мрії, дітей й волю
    Гуртуймось, браття, всі за зброю,
    Зламаймо шию тому звіру,
    Не все, ви, нелюди, купили

    Живі Тарасові онуки,
    Хай сняться вам тризуба вили
    Вже час відповісти за муки
    За розграбовану країну,

    За морок, сором та знущання,
    Мов за зґвалтовану дитину,
    Не прийме небо покаяння!

  • Юра

    Драматично-реалістичний вірш-заклик до совісті та гідності українського народу або хроніка з власної душі

    Треба «інці» щось робити
    Бо скільки можна в рабстві жити
    Чи кігось на кіл посадити 
    Щоб дітям добре було жити
    Та ні, не можна так робити.

    Чи люльку миру розкурити
    Як християни вчать нас жити
    За зраду ворога простити
    Один за одного не мстити
    Лишень просити і молити
    Та власним прикладом навчити
    Цього б з дитинства нам привити
    А так до цього нас ще вчити
    Бо легше кривдника зганьбити
    Щоб гнів в душі своїй згасити
    І цим ще більше розізлити.
    Та досить лірику водити.

    Вставай! Добав монету в тій копілці
    Де всі ми товчемось в одній тарілці,
    Де кати силу міряють на жінці,
    Де долю пишуть ненародженій дитинці,
    Оті так звані воїни-сміливці.

    Я був там, бачив, як народні вмільці
    Із відчаю, в жовто-блакитній дірці
    Готові латку ставити, та не в червоній нитці,
    Яку нав’язують нам владні кровопивці.
    Невже ми варті заробляти синці,
    Вони ж гниють удома наодинці,
    А там разом, узявши два полінця
    Зігріє рани й наче затаїться
    Той дух надії й віри, що долає страх
    Ламає кригу ненависті та збира в мішках.

    Давайте «інці» будем щось робити,
    Історію таку пора змінити,
    Теорію у практику втілити,
    Бо «спросять» скоро наші діти,
    Якщо не будемо «сидіти»:
    «А що то тату за реклама, дихни за гривню – майже дарма,
    Це ти за це протестував, що аж дивана поламав?»

    Так нуж-бо «інці» щось робити,
    Бо так і зватимуть нас діти
    А то і геть поглинуть нас «путяни»,
    Але не ті, що є брати словяни,
    Що й самі у ярмі по самі…,
    Та годі вже, готуйте сані.
    І не здавайтесь, руки не пускайте,
    Бо хитрий східний звір, від нього все чекайте.
    Давайте ж всі пристанемо з колінця
    Та скажем гордо: «Ми є УКРАЇНЦІ !»
    Луцьк, Волинь, Юрій, грудень 2013 – січень 2014 року.

  • Юра

    « ЄВРОМАЙДАН »

    Кат у шкурі Президента
    Проявив свою істинну суть:
    Київ горить ! І за волю народу
    Наші сини встають.

    Кров’ю омитий кат наш обраний
    Кулями мече в народ ,
    Щоб українці ніколи не знали
    Більше ніяких свобод .

    Не іноземці кати-супостати –
    Свій об’явився кат !
    Хоче зневолити неньку Вкраїну ,
    Все повернути назад !

    Ні , не здаваймося , проявимо силу ,
    Знищимо враже кубло !
    Ну , а інакше піде по миру :
    « Їх на землі не було .»

    Тамара Волянюк
    січень 2014

  • Анастасія

    Вперед до бою всі, хто хоче жити!
    Хто хоче жити, а не виживати,
    Хто прагне всіх позбутися бандитів,
    Що Україну ладні вже продати.

    ВОНИ наказують вбивати непокірних
    І катувати голих серед лісу,
    А потім арештовують спокійно,
    бо ж не схилили голову ми звісно.

    Хто винуват? Бандерівці, фашисти…
    Усі крім НИХ! «Святих», як із ікони.
    А на Майдані всі лиш терористи
    І злісні порушники закону.

    Нам не дістать того життя, що хочем,
    Нам не отримати свободи думки й волю,
    Якщо не здатні ми посеред ночі
    Стоять за щастя і за власну долю.

    Вставай! Якщо ти здатен ще боротись,
    Якщо диктаторський режим ти не вподобав.
    Ти ненці Україні треба доти,
    доки не стане влада «із народом»!

  • Володимир Сарматов

    Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи
    там на межі-передовій, народ боронять волонтери.
    Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати,
    Перед екраном матері і там, і там їхні солдати..

    Там у шоломі зі щитом,стоїть з Франківщини хлопчина,
    з червоним на грудях хрестом,поранених несе дівчина.
    Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону,
    він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону.

    Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети,
    морозно трошки: «-2», горять позаду вже намети…
    Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!) наш дух зламають
    Та хтось із права затягнув, народний гімн усі співають.

    Тримати крепко треба щит, бо там позаду наші діти,
    батьки стоять і матері, нема куди нам відступити.
    Лунає вибух поруч десь, то світло-шумова граната
    це «Беркут» мило передав, нам подарунок від Ґаранта.

    І ще учора ти і я , були звичайні активісти.
    А вже сьогодні, всі ми тут: БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.
    Дивись Франківщина і Львів вже захопили самі владу
    і Тернопілля – молодці, дали відпір бандитським гадам!

    По ліву сторону, під щит, знову граната залітає,
    і мій колега «екстреміст», на неї стрімко так, лягає!
    Та, що ж ти робиш брате мій?! Знімаю з нього «балаклаву»,
    лице криваве, очі, біль… Дівочі коси розгортаю…

    Та, що ж це люди за війна?Де бій приймають ненависний,
    ті хто міцний бронежилет, вибрав сьогодні, ніж намисто.
    Хто замість плаття та цяцьок, вже надіває «балаклави»
    і так хоробро за щитом, стоїть під натиском навали?

    Ви й досі кажете, що ми, стоїм тут всі за якісь гроші?
    А може й в морзі хлопчаки, лежать за мзду, мої хороші?
    А може й це мале дівча, якому вже добу не спиться,
    стоїть бо радісно їй жить, під панським катом і молиться?

    Володимир Сарматов (c). 19/02/2014

  • Guest

    Обороні майдану присвячується…

    Лунає гуркіт шумових гранат,
    В бестрашних душах батька, брата, сина,
    В цих душах після штурмів і блокад,
    Відроджується з попелу Вкраїна!

    У справедливість віруєм цілком:
    Хай омине невинних домовина!
    А на залякування Яника і Ко,
    Шле лист козацька славна Україна:

    “Шановні” владосластні храбаки,
    Не звалите народ ви на коліна!
    Не слабшає наш дух, а навпаки –
    З кожною миттю кріпне Україна!

    За вами зброя й перевертні лихі,
    За нами – совість й честь громадянина,
    Ми не сліпі віднині й не глухі,
    І не мовчатиме вже більше Україна!

    Господь пролиту кров вам не простить,
    Братоубивсто – гріх, а не провина!
    Здригайтеся, кати, настала мить,
    На вас чекає з нетерпінням гільйотина!”

  • Гала Зубко

    Обороні майдану присвячується…

    Лунає гуркіт шумових гранат
    В бестрашних душах батька, брата, сина,
    В цих душах після штурмів і блокад
    Відроджується з попелу Вкраїна!

    У справедливість віруєм цілком:
    Хай омине невинних домовина!
    А на залякування Яника і Ко,
    Шле лист козацька славна Україна:

    “Шановні” владосластні храбаки,
    Не звалите народ ви на коліна!
    Не слабшає наш дух, а навпаки –
    З кожною миттю кріпне Україна!

    За вами – зброя й перевертні лихі,
    За нами – совість й честь громадянина,
    Ми не сліпі віднині й не глухі,
    І не мовчатиме вже більше Україна!

    Господь пролиту кров вам не простить,
    Братоубивсто – гріх, а не провина!
    Здригайтеся, кати, настала мить –
    На вас чекає з нетерпінням гільйотина!”

    #Gala 19.02.2014

  • Андрій Чернівець

    Пісня про нескорених.

    Виглядайте його. Він вернеться свободи дорогою,
    що утоптана рясно ганьбою невільних століть.
    Із нерівних боїв, до внучаток прийде, з перемогою.
    Правди нашої клич на увільнених крилах летить.

    Застеляйте обруси, сховавши пелени покійницькі.
    Зачекались звитяжного яства дубові столи.
    Чорнокрові хрестки, на ряднинах невістами вишиті,
    буйним цвітом взялись, дочекавшись своєї весни.

    Витріть чистим краєчком матусеньці сльози непрохані
    і пекучу росу, хліборобську із таткових скронь.
    Їх синочки у землю святую навічно закохані,
    прагнуть віттям смерек пригорнутись до рідних долонь.

    Марно будуть шукати лукаві, чужинців пособники,
    попри наші дороги, для себе місця під хрести.
    З невичЕрпних джерел, української віри поборники,
    зможуть спраглим в неволі живої води піднести.

  • Андрій Чернівець

    Я був кошовар на майдані.

    Я був кочегар на Майдані,
    а він був тітушка блатний.
    Я встав за свободи останні,
    а він – за рубе́ль дармовий.
    Я встав за свободи,
    свободи останні,
    а він – унітаз золотий.

    Злодю́ги, кати́ України,
    як носить вас наша земля́?
    Кидав я в буржуйку полі́на,
    щоб жар долітав до Кремля.
    Кидав я в буржуйку,
    в буржуйку полі́на,
    щоб жар долітав до Кремля.

    Сусід по наме́ту – зам.ме́ра
    з приморських, безкраїх степі́в,
    мав зуб на Москву і прем’єра,
    щоно́чі на них скреготі́в.
    Мав зуб на Москву,
    на Москву і прем’єра,
    щоно́чі на них скреготі́в.

    Зібра́лось студентів чима́ло,
    підня́лися люди прості́.
    Брехне́ю народ докона́ли,
    дістали мажори круті.
    Безправ”ям народ,
    весь народ доконали,
    дістали мажори круті.

    Всі ру́шили до президента,
    щоб він дав отвіт нам на то́,
    а там беркута́ і тоді я
    дістав під леге́ню Блондо́.
    Почув він мене́ і за це,
    і за це я
    дістав під леге́ню Блондо.

    Чи зми́є коли́сь усю не́чисть
    пречи́ста дніпровська вода́?
    Лилася у воду йорда́нську
    крови́ця моя молода.
    Лилась аж до Чорного,
    Чорного моря
    кровиця моя молода.

    А після і хлопці відважні
    безстрашно у наступ пішли.
    Мене ж катували в муса́рні,
    а потім у ліс повезли.
    Мене ж катували
    бандюги в ментярні
    а потім у ліс одвезли.

    Терпі́в я знущання тіту́шки
    за волю, за свій рідний край.
    Помри, – казав ба́тьк, – а гідність
    ніко́му її не давай.
    Помри, – казав батько,
    мій батько, – а гідність
    нікому її не давай.

    Мину́ли давно ті події.
    Звитягу здобули тоді.
    На площі людської надії
    каштани цвітуть молоді.
    На площах героїв,
    героїв країни,
    каштани ростуть молоді.

    Пано́ве, шановна громадо!
    З тих пір я незмінно в бою́,
    хоч сила щохвилі втіка́є
    в пробиту леге́ню мою.
    А сила щохвилі,
    щомиті втікає
    в пробиту легеню мою.

    Я був кошова́р на Майдані,
    а він був тітушка блатний.
    пода́йте брати ветерану,
    пода́йте мідя́к трудовий.
    пода́йте брати ветерану,
    пода́йте мідя́к трудовий.

    Дякую сестричко!
    Дякую братику!
    Дякую бабцю!
    Дяку.. а ти, в пого́нах, чом не подаєш?
    Так це ж ти…падлю…?!

  • Льолік

    ГЕРОЯМ УКРАЇНИ присвячується!

    Спочиньте з миром, ви – Герої України!
    Що полягли із вірою в серцях,
    Ви не дали катам загарбать Україну,
    Обравши свій Козацький шлях!

    Сьогодні в траурі чекає Ненька Україна,
    І матері, синів чиїх згубив режим,
    Скільки жінок сьогодні овдовіло?
    Сестри в останній путь спроваджують братів.

    Не скаже більше рідне слово – “тато”
    Маленька доця, що удома спить,
    Ридає тихцем матір у подушку,
    Вона не вірить, що більш йому не жить.

    Господь, благаю я Тебе одвічно,
    Дітей Своїх, що на Майдані захисти,
    А тих, хто полягли уже сьогодні,
    До Раю Свого, як Ангелів прийми.

    Пречиста Діва, молю я не за себе,
    Своїм Покровом Ти вкраїну огорни,
    І хай ЖИВУТЬ (!!!) оті сміливі волонтери,
    Які життям своїм нас захищають від біди!

    *Оля Росяк (21.02.14р.)

    Горять серця, сміливо сяють очі,
    І хай вогонь вовік не згасне той!!!

  • Валентина

    ДО ТЕБЕ СЛОВО, УКРАЇНО!

    До тебе слово, Україно:
    Прийми обійми Бога-Сина!
    За тебе проливав Він кров,
    Для тебе вся Його любов.

    Ти шлях пройшла тернистий, довгий
    Страждань, очищення вогнем.
    Була в приниженні, у рабстві,
    У голоді і під мечем.

    Але тебе це не зламало,
    Ти встояла лише тому,
    Що зберегла любов і віру,
    Що бачила свою мету.

    І ось тепер ти на порозі,
    Стоїш у вікових воріт,
    Подій великих і чудових,
    Які перевернуть весь світ.

    Здивуєш сильно ти народи:
    В тобі життя є джерело.
    Такої вільної країни
    Ще в цьому світі не було.

    Усі побачать в тобі світло:
    Народ повстане серед дня,
    Той, у якого в серці сяє
    Любові Божої зоря.

    Коли стояла на Майдані,
    На варті правди, добрих справ,
    Весь світ великий за тобою
    З цікавістю спостерігав.

    Це були твої перші кроки:
    Нарешті встала ти з колін.
    Яке захоплення і єдність
    Ти відчувала там тоді.

    І ось, летіла ти на крилах
    Любові, волі і життя,
    Була щасливою, мов птаха,
    І тішилась немов дитя.

    Умить повстали темні сили:
    Відтяти крила знов тобі,
    Щоб ти не сміла так літати,
    І щоб загинула в журбі.

    Але ти вільною вже стала,-
    В життя твоє прийшла весна,
    І хоч ти молода роками,
    Все ж мудрість серця набула.

    Ти стала сильною у дусі,-
    Стоїш вже твердо на ногах.
    Таку зло знищити не зможе,
    Ні на землі, ні в небесах.

    Твоє призначення, країно:
    Бути обителлю життя,
    Обителлю, де править правда,
    В якій є мир і майбуття.

    Почав пробудження Бог з тебе –
    Воно охопить цілий світ:
    Зло і неправда втратять силу,
    Прийде любов, розтане лід.

    Вперед, країно, йди так далі,
    Не зупиняйся ні на мить,
    Впадуть в безодню всі печалі,
    І жде тебе Небес блакить.

    Своє призначення високе
    Ти пам’ятай і не втрачай.
    Бог дивиться на тебе пильно,
    Моя країно, пам’ятай.

    Валентина Радуга
    2004

  • Олександр.

    Олександр Шевченко.
    Україні.
    Зневажена, обдурена, зґвалтована
    Стоїть моя вітчизна на шляху.
    Над нею кружать жадноокі ворони,
    Холодний дощ цілує у щоку.

    Багато хто неситими очима
    Під одягом нікчемним шурхотить:
    В надії розтерзать чарівне тіло,
    А розум, волю, серце – підкорить!

    Ніхто у тебе, змучену, не вірить, –
    Лиш тільки зуби скалять з-під тишка,
    В пітьмах душі ростять брудну надію…
    Та чуєш: вірю, вірю в тебе я!

    Не станеш ти томитись на колінах,
    Не змучиш тіло по брудних руках!
    Хай загориться вогнищем Надія
    В твоїй душі – і вкаже кращий шлях.

    Плечі розправ: не варто болем жити,
    Всміхнися, що всіх з розуму звела.
    Розкинь волосся золотаве жито
    І пам*ятай: тобі рівні нема!

    І пам*ятай: найбільшого ти варта,
    Найкращого, що є лиш у житті.
    Співай пісні, як хочеться співати,
    Сама не плач, хай ліпше плачуть ті,

    Хто не ввійшов у коло твоїх друзів,
    І хто не вірить в тебе так, як я,
    Хай той тепер ридає, плаче й тужить:
    Сльозами власними бруд із душі змива.

    Це шлях важкий. Дуже важкий: я знаю.
    Але у тебе іншого нема!
    Не я один у тебе вірю і кохаю –
    В мені народ – твоє мале дитя.
    * * * 29.11.95