«Ніч з Другом Читача»: еротика на Івана Купала

Вітаю напередодні Івана КупалАааа!!!

Це – одне з найсексуальніших та найеротичніших свят.

«Ніч з «Другом читача» вирішила не порушувати традиції, привітати зі святом, і запропонувати кінопоказ «Таємниці українського сексу»:
  

 

У міжрядді згадаєте й про 7 липня…Кажуть,що підготовка до свята починається ще вранці. Ще до сходу сонця, дівчата беруть довгу тичку, насаджують на неї мітлу, вибігають на вулицю, розмахують тою мітлою й співають насмішливих пісень на адресу хлопців. Як ось:

Купала Івана,
Сучка в борщ упала.
Хлопці витягали,
Зуби поламали.
Дівчата граблями,
А хлопці зубами;
Дівчата палками,
А хлопці руками…

 

Принаймні, про це йдеться в книзі олекси Воропая « Звичаї нашого народу», далі автор запевняє, що хлопці, почувши глузливі вигуки дівчат, нападають на них, віднімають тичку з мітлою, все це ламають на шматки й розкидають по вулиці. Часом хлопці й самі беруть тичку з мітлою і теж вигукують глузливі слова, але вже на адресу дівчат.



Дівчата ж починають робити купайлицю-Марену. Роблять це так: беруть гілляку з трьома сучками, один з сучків — голова, а два інші — руки. Для цього найчастіше вибирають вербу, вишню, рідше клен, , березу або сосну. Гілку цю увивають вінками, квітами, намистом, стрічками, — роблять ніби опудало на людську подобу. Майструють купайлицю найчастіше у чийсь хаті, де збирається багато дівчат. Хлопці намагаються пройти до хати, але їх дівчата не пускають. Гілку ставлять посеред хати і гарно вбирають і квітчають. Під час квітчання гільця дівчата співають купальських пісень.

 

Коли вже гільце готове, одній з дівчат, кладуть на голову вінок і доручають їй нести Марену за село, на призначене місце. Дівчина несе Марену мовчки, а інші дівчата йдуть за нею й співають. По дорозі хлопці можуть обливати дівчат водою, щоб вони покинули купайлицю. Гільце, звичайно, несе одна з найміцніших дівчат, яка при потребі може відбитися від хлопців. Буває так, що коли хлопці нападають, то одна з дівчат випустить гільце, а друга підхопить.

 

Прийшовши на місце, дівчата встромляють у землю Марену, а самі, взявшись за руки, водять навколо неї хоровод. За якийсь час з’являються хлопці, і знову пробують відняти Марену у дівчат. Якщо вже віднімуть, беруть її в своє коло й собі стрибають навколо неї й співають жартівливих пісень. Дівчата в цей час роблять нову Марену, але й цю другу можуть відняти хлопці. Часом буває так, що дівчатам доводиться робити кілька Марен протягом цього дня, але вони на хлопців не сердяться, мовляв, хлопці обманулися: забрали ту Марену, яка не гарна, а ось тепер буде ліпша.

 

Ввечері, тільки-но заходить сонце, вся молодь йде до дерева-купайлиці з піснями, в яких усіх запрошує на свято і погрожує всілякими карами тим, хто не прийде. Іноді дівчата звертаються до молодиці , яка щасливо народила цьогоріч  дитину, з проханням «розвести дівкам купайлицю», тобто розпочати свято. При цьому співають:

Ой ти, зелена зеленице!
Ой ти, молода молодице!
Ой вийди, вийди на вулицю,
винеси дівкам купайлицю…

 

Як правило, молодиця відмовляється від такої честі, мотивуючи це тим, що у неї мала дитина і лиха свекруха. Тоді вона благословляє на те, щоб всі дівчата стали молодицями і народили дітей. Деколи така молодиця пов’язує купайлицю своїми ще дівоцькими стрічками.

 

Дівчата, вбрані у святковий одяг, йдуть на святкове місце, збирають квіти і зілля, та гуртом виплітають віночки, як символ своєї дівоцької цноти. В коси вплітають запашні трави, прикрашають себе квітами. Вінки плетуть із кануперу („пижмо звичайне”), любистку, сокирок, барвінку, васильків, м’яти, рути, резеди та інших пахучих трав. Кожна трава має своє значення  – липник (дереза) – «щоб хлопці липли», любисток – «для любощів», та ін. Дівчина, що втратила цноту, вже не має права брати участь у купальських обрядах і одягати вінок.

 

Шапки й брилі хлопців теж уквітчані цими самими квітами, але квітчають не вони самі, а ті дівчата, з котрими вони любляться.
Свято починається з розкладання біля обрядового дерева багаття. „Підпалку” для святкового вогнища хлопці збирають по всьому селу. Просити не годиться, і тому односельці виносять і складають на вулиці старі солом’яники, розсохлі бочки, подерті кошики, тріски та поліна. Хлопці все це пакують у великий мішок або кошик, і несуть до купайлиці, де під дівочі співи розкладають велике вогнище. Ще донедавна зберігався прадавній звичай запалювати святкове вогнище «живим вогнем», здобутим тертям.

 

Зібравшись, дівчата беруться за руки і ходять навколо купайлиці – Марени, співаючи купальських пісень. Хлопці кидають квіти на ті стежки, де ходять дівчата.

 

Тут же встановлюють і солом’яне опудало. Звуть його по-різному: Купалом, Марою або Маринкою. Вбране це опудало у сорочку, плахту, вінок, намисто з горобини, деколи ще й прикріплене до високої щогли або стовпа.
За якийсь час, коли вже дівчата Мареною натішаться, хлопці обривають з неї стрічки, вінки й квіти, а саму гілку кидають у воду. Іноді до неї прив’язують каменя, бо вона повинна втопитися, а не пливти поверху. Дівчата ж йдуть у воду купатися і усі разом топлять Марену. Коли це робиться, то дівчата здіймають з голови свої вінки й розвішують їх на деревах; потім буває й так, що ті вінки дівчата несуть додому й вішають їх у хатах або в стайнях. Разом з Мареною топлять і солом’яне опудало – Купало, але перед тим, як Купало потопити, його ще й підпалюють.

 

Коли вже потоплені Купало і Марена, то дівчата тікають від хлопців, щоб ворожити. Звичайно, це вже буває пізньої ночі. Дівчата дістають з-за пазухи заздалегідь приготовлені свічі, запалюють їх, і кожна ліпить до свого вінка, а потім ті вінки пускають на воду. І ось у темну купальську ніч на спокійній поверхні води пливуть десятки вінків із золотистими вогниками, віщуючи дівочу долю. Купальські пісні співають і тоді, коли плетуть вінки, і коли ворожать за ними:

По садочку ходжу, виноград саджу,
Посадивши та й поливаю,
Ой поливши та й нащипаю,
Нащипавши, віночок зів’ю,
Віночок зів’ю, на воду пущу:
Хто вінок пійме, той мене візьме.

 

Кожна дівчина пускає свій вінок на воду і дивиться: як рівно пливе, то скоро заміж вийде, а якщо крутиться на місці або потоне, то ще дівуватиме. Якщо вінок відпливе далеко і десь пристане до берега, то мабуть туди дівчина і заміж піде. Інколи пускають два вінки, загадуючи один на себе, а другий на коханого, і якщо вони сходяться на воді, то це вірний знак, що будуть у парі.

Хлопці слідкують за тим, як дівчата пускають на воду вінки, вони збираються на протилежному березі річки, щоб дівчатам не заважати.

 

Звичайно пущений на воду вінок переймає «переємець» — наречений дівчини, що має женитися з нею. Коли вже парубок гуляє з дівчиною, то старається зловити її вінок. Часом хлопці й на човни сідають та пливуть ловити вінки. Парубок знає, котрий вінок пустила його дівчина: вона йому про це каже. Кожна дівчина плете такий вінок, щоб можна було його пізнати: вплітає велику квітку, чи листя, а то часом стрічкою перевиває свій вінок.
Не довго пливуть віночки: їх виловлюють юнаки й кидаються розшукувати по них дівчат, бо, зазвичай, той, хто розшукає дівчину, має поцілувати її.

 

Як закінчується метушня з розшуками дівчат, починається стрибання через вогонь. Хлопці й дівчата беруться за руки й перестрибують через вогонь, а інші в цей час співають. Стрибають через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, як поодинці, так і парами. За повір’ями, вогонь очищує, наділяє здоров’ям і силою. Молоді парубки і дівчата перестрибують через вогнище, побравшись за руки, і загадують: якщо руки не розійдуться, то хлопець і дівчина поберуться, як рознімуться, то ні. Якщо необережно попасти ногою у вогнище – то нічого доброго не віщує. Подекуди з пагорбів та крутих берегів також спускають у воду запалене дерев’яне колесо — символ сонця.

 

Крім пісень, всі обряди протягом купальської ночі супроводжуються примовляннями, важливо відзначити, що Купайло здавна було загальносільським святом, де є місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами є молоді купалки та хлопці, переважно такі, яким вже виповнилось 16 років, однак до обрядодій іноді залучаються й молодиці, які допомагають “наставляти” купайлицю.
Присутні і старші чоловіки, і підлітки. Отже, це свято, хоч і є по суті глибоко еротичним, але в той же час не є розпусним. Діти і підлітки, присутні на святі, спостерігають за цим чуттєвим дійством, і завдяки цьому теж роблять крок до дорослого життя.

 

Навіть малих діток приносять мами й тримають на руках протягом свята. Інколи для малечі батьки роблять купалицю у когось у дворі, куди сходиться малеча з цілого кутка чи вулиці села. Дітлахи влаштовують своє святкування ввечері проти Івана Купала, а так само і на другий день. Нагрібають вони купу піску і в той пісок і устромлюють жмут кропиви. Іноді беруть ще м’яту, любисток, рожу й різні лугові квіти, рвуть оберемок високої трави, міцно її зв’язують. Потім обивають пучок трави тими квітами, а зверху застромлюють кропиву, колючки, будяк, — це і є «Купайло».

 

Діти нагрібають навколо цього купу землі, так, щоб він стояв. Хлопці стають поруч проти кропиви, а один із них стає ближче до жмута (він називається сторож, або вартовий) і всі разом починають співати пісень:

На Івана хліб сажала,
А на Петра вибирала.
Треба по телята йти,
Дай, Боже, Василя знайти.

 

Коли закінчать співати, то хлопці розбігаються і перестрибують через «Купайла»; потрібно пильнувати, щоб не зачепити ногами кропиву, бо обпече не гірше за вогонь. Хто побоїться перестрибнути, того «вартовий» жалить кропивою по ногах.

 

Коли вже набавляться, то беруть цей жмут й несуть до озера, кидають у воду й кажуть: «Іван купався та й у воду впав!». Отак діти і святкують.

 

*

Ото, мої любі читачі, щоб Вам кропивою нічого, раптом, не нажалили – дивіться 2 серії « Таємниць українського сексу»!!! Й сексуйтеся!!!Бог – в поміч)))

Ваша – Леся Мудрак

 

Увага! На Ночах з «Другом Читача» не шукайте порно та непристойності – тут панують лише еротика, високе мистецтво і найчистіші фантазії! Також на Ночах з «Другом Читача» суворо заборонено перебувати неповнолітнім особам!

.

Щиро Ваш нічний вартовий «Друг Читача»