«If» – вірш на все життя

У 1995 році британська медіа-корпорація ВВС запустила телепередачу з промовистою назвою «Книгоїд». Думаю, про формат не важко здогадатися. Ведучий запропонував глядачам проголосувати за улюблений вірш; переможець набрав більше голосів, аніж п’ять найближчих переслідувачів разом узяті. І звісно ж, це був Кіплінґів вірш «Якщо».

Малюнок із найновішого англійського видання вірша «If»

 

Багато хто з критиків не вважає цей вірш видатним поетичним твором. Кіплінґ і сам був здивований успіхом цієї окремо взятої поезії. У автобіографічній книзі «Дещо про себе» він пише, що «вірш цей вихопився з книжки і несподівано облетів цілий світ». Його вишивають на панно і друкують на плакатах, його вчать і цитують, примушують переписувати у школах, як покарання; його перекладено щонайменше на три десятки мов, не кажучи вже про постійні з’яви більш чи менш дружніх пародій.

 

Пітер Кітінґ у своїй блискучій розвідці «Поет Кіплінґ» зазначає, що надмірна популярність цього вірша спричинила ставлення до нього як до «неприпустимого і надмірного моралізаторства». Пишучи про результати голосування «Книгоїда», найпопулярніша англійська газета «Тhe Sun» назвала «If» «шовіністичною барганиною». Навіть у одному з найбільш респектабельних часописів – «The Times» – оглядач Філіп Говард назвав цей вірш зразком «шапкозакидацького і твердолобого патріотизму».

 

І що ж? З часу того голосування нічого не змінилося – той самий вірш і далі збирає голоси загалу в Англії.

 

Так само і в Україні цей вірш є знаним і улюбленим. На сьогодні існує вже близько двох десятків варіантів перекладу, а найперший з них зробив Михайло Рудницький ще 1932 року. І хоча Кіплінґ писав свій вірш, як кредо англійського джентльмена, для українських перекладачів він став радше кредом сильної незламної особистості. Не даремно чотири українські перекладачі створювали свої варіанти перекладу великого вірша, перебуваючи в ув’язненні. В радянських тюрмах тлумачили «If» та знаходили у ньому розраду і стимул опиратися системі Святослав Караванський, Дмитро Паламарчук, Євген Сверстюк та Василь Стус. Перші два – ще в сталінських таборах, два другі – вже за брежнєвської доби.

*

Лист Василя Стуса синові з текстом перекладу

 

Про ставлення радянської системи до українського Кіплінґа може свідчити бодай історія з публікацією першої презентативної добірки його віршів, яка відбулася 1989 року і натхненником якої був Максим Стріха. Мало хто знає, що «Всесвіт», де зрештою її було видрукувано, був не першим журналом, куди було подано вірші Кіплінґа. Редактори інших видань, відзначаючи високу художню якість і віршів, і перекладів, відмовлялися пускати у друк вірші «барда британського імперіалізму». І це вже наприкінці 80-их!

 

Тож зрозуміло, що у давніше написані настанови справжньому чоловікові від англійського джентльмена українці завжди вкладали дещо інший зміст. Тому й найвідоміший його переклад – авторства Василя Стуса – зветься не «Якщо», а «Синові». Поет справді надіслав його у листі синові з ув’язнення. І уже не важливо, що сам Кіплінґ ніколи не адресував цей вірш своєму синові Джону (насправді він присвятив його генералу колоніальної армії Ліндеру Джеймсону).

 

Торік саме цей вірш неодноразово звучав зі сцен Майданів у Києві та Харкові, надихаючи людей на спротив та вселяючи у їхні серця мужність.

 

Відео «Якщо» на Майдані у Харкові:

 

А нещодавно з його допомогою було розпочато акцію підтримки українських солдатів. Проект «Книга, що зупиняє кулю» видавництва «Навчальна книга – Богдан» – це ще одна «книжка одного вірша». У вартість кожного примірника тоненької книжки-метелика «Синові» закладено вартість частинки бронежилета.

*

Окрім тексту вірша, книжка включає фрагменти фотокопії листа Стуса синові, а ще портрети Джона Кіплінґа, який був солдатом і загинув на полях Першої світової війни.

 

Відео пісні Крили Булкіна на вірш «Синові» та ілюстрації до книжки:

 

Такий символізм майже містично пов’язує поета, перекладача та нас сьогоднішніх, готових витримувати нові випробування «не прохопившись ні словом про утрату», як заповідав колись англійський поет.

 


Книжка, що зупиняє кулю – «Синові» Р. Кіплінґа у перекладі В. Стуса. Кожна книжка – частинка бронежилета для українського солдата. Придбати книгу можна у мережі книгарень «Є», «Дім Книги», або на сайті видавництва.

*

Проміжні результати збору коштів на бронежилет українському солдату.

 

Джон Вокер, Володимир Чернишенко