В Україні бракує серйозних дитячих книжок – експерти

*

В Україні з’являються хороші дитячі книжки, але водночас багато видань мають низький художній рівень і є небезпечними “для здоров’я, смаку та інтелекту” дитини, кажуть експерти.

 

Вони також нарікають на брак серйозної літератури для підлітків, яка б допомагала їм переживати проблеми свого віку, і низький рівень науково-популярних видань.

 

До Міжнародного дня дитячої книжки видавці, критики й літературознавці відповіли на запитання ВВС Україна.

 

Що найцікавішого з’явилося останнім часом?

Тетяна Щербаченко, редакторка порталу BaraBooka


Безперечно, це вельми новаторська для українського ринку (а тим часом – трендова для європейського) книжка Романи Романишин та Андрія Лесіва “Війна, що змінила Рондо” (“Видавництво Старого Лева”), цьогорічна лавреатка BolognaRagazzi Award.

 

Серед довгоочікуваних перекладів відзначу появу світового бестселера від Еріка Карли “Дуже голодна гусениця”. Цією книжкою не побоялося дебютувати щойно створене харківське видавництво “Читаріум”. Саме “не побоялося”, бо український споживач дитячої книжки досі вважається консервативним, таким, що очікує більш традиційну подачу й змістовність текстів.

 

Валентина Вздульська, веде сайт Казкарка про дитячу літературу


Це перевидання класики в якісному, сучасному оформленні: “Фарбований лис” Івана Франка (“А-ба-ба-га-ла-ма-га”), “Лісова пісня” Лесі Українки та “Вечори на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя (“Основи”), поезія Гуцала (“Видавництво Старого Лева”).

 

Також суто академічне видавництво “Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія” почало працювати з підлітковою літературою, видавши друком дві книжки фантаста Володимира Арєнєва з першокласним художнім оформленням.

 

Віра Агеєва, літературознавець, професорка НаУКМА, член журі “Книги року ВВС”


Лідерами лишаються “А-ба-ба-га-ла-ма-га” та “Видавництво Старого Лева”. Вони працюють стабільно.

Щодо імен, то цього року відкриттям стала книжка відомої художниці, ілюстраторки Катерини Штанко. Її “Дракони, вперед!” – чудова сюжетна книжка, ще й з прегарними ілюстраціями. Я б відзначила також другу книжку Мар’яни і Тараса Прохаськів з циклу про кротенят у Буковому лісі – “Куди зникло море”. Це такі новинки, що одразу стають класикою жанру.

 

Міра Київська, літературний сайт “Букмоль”


Безперечно вартими уваги є продовження серії двомовних книжок видавництва “Братське” – білінгва Ані Хромової “Монетка/A Coin”, книжка “Як розмовляти з дітьми про мистецтво” Франсуази Барб-Ґалль (“Видавництво Старого Лева”).

 

Особливо хотілося б відзначити дитячу повість італійки Анджели Нанетті “Мій дідусь був черешнею” (“Видавницво Старого Лева”). Поява україномовного видання цієї не зовсім звичної нашій аудиторії, проте дійсно чудової і потрібної дитячої книжки – гарний знак і важлива подія для простору українського дитліту.

"Куди зникло море"“Куди зникло море” – продовження історії про кротячу родину від Мар’яни і Тараса Прохаськів

Яких дитячих книжок бракує в Україні?

Міра Київська, “Букмоль”


Надзвичайно мало серйозної і проблемної дитячої літератури. Письменники, видавці, батьки й інші “дорослі” у нас здебільшого плекають міф про щасливе й абсолютно безхмарне дитинство, тому справжніх переживань і страхів, яких у дітей чимало, український дитліт цурається. Як справлятися з маленькими і великими невдачами, як порозумітися з однолітками і пережити перше побачення – дуже рідко українські книжки можуть дати відповіді навіть на ці відносно прості питання. Що вже й казати про потребу у книжках про смерть, війну й інші травматичні досвіди.

З іншого боку, складно не помітити жанрові та вікові прогалини. На українському ринку бракує якісних книжок-картонок та книжок-концептів для наймолодших.

 

Олександр Афонін, президент Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів


Український ринок дитячої книги дуже потерпає від браку підліткової літератури. На сьогодні, на жаль, авторська школа не працює в цьому напрямку і видавці теж не дуже поспішають. Хоча це не модно говорити, але варіанту “Тимуру і його команди” в Україні ще не створили. Якщо абстрагуватися від суто ідеологічних мотивів, ця книжка давала розуміння добра і зла в прикладному значенні. Як захищати себе, як гуртуватися, як виводити зло на чисту воду й так далі. Книжки, які є в цій ніші, є дзеркальним відображенням того, що відбувається, але вони не є путівниками для дитини.

 

Валентина Вздульська, “Казкарка”


Це питання слід розглядати тільки в комплексі з якістю. Адже статистика може показати, що та чи та ніша відносно заповнена, але насправді ситуація буде катастрофічною. Наприклад, у нас немало книжок для дітей до трьох років. Але великий відсоток цих книжок виготовляють з порушенням санітарно-гігієнічних норм. Понад те, ці книжки в більшості не мають жодної естетичної вартості, є еталоном поганого смаку та порушують усі можливі вікові вимоги. Тож давати такі книжки дітям небезпечно для їхнього здоров’я, смаку та інтелекту. Якісних книжок для найменших – одиниці.

 

Інший приклад – нон-фікшн. Так, у нас виходять друком книжки про рослин, тварин, космос, історію, техніку тощо. Але вони так само не вирізняються естетичною вартістю, а їхні автори часто не мають ані найменшого уявлення про елементарні вимоги до нон-фікшн, давно вироблені у світі, тож книжки робляться бозна-як.

 

Дуже голодна гусениця“Дуже голодна гусениця” – класика американської дитячої літератури. Вперше вийшла 1969 року

Як ви оцінюєте діяльність уряду в плані сприяння видавництвам?

Тетяна Щербаченко, BaraBooka


Неможливо оцінити те, чого немає. Ця “діяльність” на тлі катастрофічної ситуації з дитячим читанням, з бібліотеками, зі шкільними підручниками не є помітною. У цьому питанні уряду слід прислухатися до громадських ініціатив і замість популістських навколоподаткових подачок, наприклад, виділяти кошти на придбання книжок для бібліотек. Це – добре сприяння не тільки видавцям, а й шлях до зміни ситуації загалом.

 

Олександр Афонін, Асоціація книговидавців


На жаль, сьогодні говорити про системну підтримку з боку держави надзвичайно важко. Так, ми маємо пільги, але видавці мають ці пільги не завдяки, а всупереч. Вони не є приводом для розвитку, а можливістю хоч якось зберегти цей сектор національної економіки і культури. Починаючи з 1994 року, видається менше однієї книжки на душу населення – це нижче будь-якого цивілізаційного рівня.

 

Минулого тижня відбулося чергове засідання міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку книговидання, і ми спробували закласти програму системних дій, які б дозволили змінити ситуацію. Словом, живемо сподіваннями, хоча я такими сподіваннями живу вже 20 років.

 

Віра Агеєва, літературознавець


Щодо проблем, то зараз якось важко нарікати на неувагу уряду, бо бронежилети, мабуть, потрібні не менше, ніж книжки.

 

Я б сказала, що треба більше пропаганди дитячої книжки, треба робити читання модним і престижним. І замість щовечірньої розповіді в новинах про чергову автокатастрофу і розбірки в родині алкоголіків, хоч раз би мені розказали про дитячі книжки. Тобто не так фінансування, як пропагандистська підтримка була би потрібною.

 

І ще велика проблема – це економія на коректурі. У дитячих книжках граматичних помилок не повинно бути ні за яких умов. Культура видання ще часто дуже низька.

ВВС Україна

  • Oukromirus

    У світі зростає попит на українську книгу. Жаль, що на цей попит нікому відповісти. Прийдеться перекладати Українські народні казки.

  • Прочитавши цей матеріал, дізнався про цікаві сайти дитячої літератури.