Невтомне читання Марії Бурмаки

*Завдяки відомій співачці, Cultprostir дізнався, що про книги можна говорити швидко, але із величезною любов’ю, захопленням та знанням справи.

 

Вся література, всі книжки для мене поділені на три частини: те, що я читаю зараз; те, до чого я завжди повертаюсь; те, що відкладено на потім. Зараз читаю Ірвіна Ялома«Шопенгауер як ліки». Взагалі, в моменти, коли я відчуваю певний психологічний занепад або якісь песимістичні нотки, а таке трапляється з усіма, намагаюся читати філософську літературу. Сам Шопенгауер у таких випадках допомагає, особливо його розуміння страждання, яке притаманне життю… Книга Ірвіна Ялома – література про літературу. Його твори я б багатьом радила почитати, адже вони висвітлюють психологічні проблеми, які бувають у житті кожного з нас.

 

Продовжую читати «Шантарам» Ґреґорі Девіда Робертса. Це триває вже декілька місяців, адже це не та книжка, яку можна проковтнути за ніч. Її теж більше сприймаю як твір про філософію буття, про пошуки відповідей на питання про те, хто ми, де ми знаходимося і чим є насправді наше життя.

 

Оновлюю в пам’яті «Бунт мас» Ортеґа-і-Ґассета. Читала його ще в університеті. Але зараз мені цікаво поновити враження про цей твір, щоб розібратися у психології поведінкових реакцій великої кількості людей. Адже ми нещодавно мали і маємо досі досвід масових подій. З іншої сторони, я є тією людиною, яка тим чи іншим чином впливає на суспільство: я звертаюсь до людей з екранів телевізорів, виступаю на концертах, говорю через ЗМІ… Не знаю, наскільки добре у мене це виходить, але зараз у книзі Ортеґа-і-Ґассета я знаходжу багато підтверджень чи спростувань своїх думок з цього приводу.

 

Необхідною для мене є і книга Ларрі Кінга «Як розмовляти з ким завгодно, коли завгодно і де завгодно». Адже я як викладач постійно спілкуюся з людьми, постійно раджу їм, як поводитися в кадрі, як брати інтерв’ю, як розкуто почуватися перед камерою. Тому я повинна читати відповідну літературу, щоб давати саме корисні поради.

 

І ще одна книга з професійної тематики – Крістін Лінклейтер «Звільнення голосу». Вона присвячена психологічному аспекту постановки голосу. Дуже цікава книга для мене як для вокаліста та людини розмовної професії.

 

Ще на столику у мене лежить «Знеболювальне і снодійне» Катерини Бабкіної, збірка «10 українських поетів останніх років» , укладена Сергієм Жаданом, книжки Маріанни Кіяновської, Катерини Калитко, Анни Малігон. Це те, до чого я постійно повертаюся. Я багато читаю поезії, щоб бути в тонусі самій як авторці. Бути в тонусі для людини, яка пише, − означає вміння інколи у стані афекту про свої почуття розповісти римовано.

 

З того, що вийшло нещодавно, я б дуже радила прочитати «Марусю» Василя Шкляра. Описані в книзі події дуже нагадують те, що відбувається в нашій країні зараз, можуть застерегти від якихось моментів. У романі йдеться про громадянську війну, це 1918-1919 роки, улиці Києва, якими ти ходиш зараз…«Маруся» − цікава книга, що збагачує твоє знання історії власної країни.

Cultprostir