10 українських дитячих книжок, про які знає увесь світ

*

Українська книжка для дітей не так давно почала пробиватися в широкий світ.

 

Поява у престижних міжнародних каталогах на кшталт “Білих круків” та “почесних списках” премії Андерсена, участь видавців у Міжнародній книжковій виставці в Болонії, перемога в авторитетних преміях і як наслідок – переклад іноземними мовами та успіх у закордонного читача.

 

INSIDER дізнався, які саме дитячі книжки, видані в Україні протягом останніх років, стали відомими у світі.

 

 

______________________________________

Василь Голобородько, “Віршів повна рукавичка” (“Грані-Т”, 2010, ілюстрації Інги Леві)

2011 року книжка дитячих верлібрів “Віршів повна рукавичка” Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу “Білі круки” (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.

 

Гадаємо, не в останню чергу завдяки майстерності художниці. Для українського читача, звиклого переважно до повноколірних і багатих на деталі малюнків у дитячих книжках, витончені ілюстрації Інги Леві, виконані кольоровими олівцями, можуть виглядати надто “скупими”. Утім, вони бездоганно доповнюють метафорику віршів Василя Голобородька (на думку Оксани Забужко, поета, який найбільше з-поміж українців заслуговує на Нобелівську премію з літератури і, ясна річ, на переклади різними мовами).

 

Вдивлятися в ілюстрації так само цікаво, як і вчитуватися у вірші. Чимось вони нагадують дитячі малюнки, як і вірші – дитячі слова, логіку дитячого мислення. Крім того, на сторінках книжки багато “повітря”, зайві деталі не заважають зосереджуватися на головному – метафорах і образах, думках, закладених у поезію: “Загубив рукавичку. / Підняв. / Якби не підняв – / почалася б казка”.

________________________________________

“Рукавичка”, народна казка (“Навчальна книга – Богдан”, 2011, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)

З появою навесні 2012-го в “Білих круках” “Рукавички” творчої студії “Аграфка”, імена львівських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва надійно “прописалися” у списки тих, хто створює найкращі дитячі книжки у світі. Роком раніше книжка перемогла в конкурсі Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі “ВІВ 2011”.

 

“Рукавичка” – одна з перших ластівок “Аґрафки” у сфері дитячої книги, книжка-гра, експеримент, який, очевидно, й оцінили мюнхенські бібліотекарі. Узявши класичний текст української народної казки, художники “вдягли” його у справжню хутряну рукавичку, розселили персонажів по уявних “квартирах” (хтось опинився в пальці, хтось – потіснився в долоні), додали до книжки рукавичку-розмальовку й таким чином актуалізували українську казку для сучасних читачів, яким уже не достатньо традиційних ілюстрацій до загальновідомого твору.

 

Тут знайдемо характерні для Романи й Андрія схематизм у зображеннях, стриманість і смак у кольоровій гамі, ретельну роботу зі шрифтами й деталями, які й роблять якісну дитячу книжку. Видавництво пропонує також і англомовний варіант “Рукавички”, виконаний Оксаною Лущевською і Майклом Найданом.

________________________________________

Мар’яна Савка, “Казка про Старого Лева” (“Видавництво Старого Лева”, 2011, ілюстрації Володимира Штанка)

Водночас із “Рукавичкою” до “Білих круків” потрапила й “Казка про Старого Лева”Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка. Текст – чергова спроба міфологізувати для дітей міський простір “культурної столиці” України. Мар’яна Савка створює віршовану легенду про те, як “у місті, що зветься по-княжому Львів” живе Лев-казкар (властиво, цією легендою живиться й “Видавництво Старого Лева”), п’є каву й пише казки на друкарській машинці, а до нього в гості приїжджають звідусіль екзотичні друзі – слон, жирафа і крокодил.

 

Завдяки рефрену казка легко запам’ятовується, що у свою чергу допомагає поширювати легенду про Старого Лева серед дітлахів, може, навіть не лише львівських. Ілюстрував книжку Володимир Штанко, чия інтерпретація Гоголевих “Вечеров на хуторе близ Диканьки” (“Грані-Т”, 2010) того ж року потрапила до “Почесного списку ілюстраторів”, який що два роки укладає міжнародне журі літературної премії імені Г.Х. Андерсена.

Купити цю книжку. 

________________________________________

Іван Андрусяк, “Вісім днів із життя Бурундука” (“Грані-Т”, 2012, ілюстрації Ганни Осадко)

Наступного 2013 року в “Білих круках” з’явилася бешкетна повістина “Вісім днів із життя Бурундука” Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко. “Вісім днів із життя Бурундука”, себто семикласника Івана Боднарука, – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити “кишенькового” чортика (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.

 

Читайте також: Жінки у житті Івасика Бурундука

 

Написано жваво й місцями по-справжньому дотепно, а “фірмові” чорно-білі ілюстрації Ганни Осадко створюють враження, ніби перед читачем – дитячий щоденник у дусі популярної писанини Ґреґа Геффлі (“Щоденник слабака”).

 

Очевидно, трендове оформлення відіграло немалу роль у тому, що мюнхенські бібліотекарі вирішили включити книжку до свого каталогу. На початку 2015-го “КСД” видало скандальне продовження пригод “майже дорослого” Івася “Закоханий Бурундук”.

________________________________________

“Ріпка. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко”, (“Навчальна книга – Богдан”, 2012, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)

Водночас із книжкою Андрусяка й Осадко до “Білих круків” потрапив і другий артбук “Аґрафки” на тему української народної творчості.

“Ріпка” – також книжка-гра з оригінальним дизайном, книжка виймається з картонної коробки – так, мовби витягуєш із землі саму ріпку. А завдяки вставці з сантиметровою стрічкою дитині буде простіше уявити, якою ж величезною була городина, якщо її все сімейство не спромоглося вирвати. Наприкінці є словничок застарілих слів (художники використали текст казки в переказі Івана Франка).

Оригінальний підхід до всім знайомої теми, гумор в ілюстраціях і дизайні, а також стриманість у кольорах – за це українські читачі й, очевидно, журі європейських книжкових премій особливо люблять роботи Романи Романишин та Андрія Лесіва. Англомовний переклад книжки доступний на сайті видавця.

________________________________________

Романа Романишин, Андрій Лесів, “Зірки і макові зернята” (“Видавництво Старого Лева”, 2014)

2014 року українська дитяча книжка вперше отримала відзнаку престижної премії BolognaRagazzi. “Зірки і макові зернята” – дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва як авторів. Хоча критики й закидають виданню брак “літературності”, який помітно навіть у невеличкому тексті, а в головній героїні – дівчинці Дорі – вбачають особу беземоційну, це не завадило “Зіркам і маковим зернятам” стати популярними в Європі (книжку, щоправда, зі зміненою назвою, обкладинкою та іменем головної героїні, видано у Франції, Кореї, Аргентині, ведуться переговори зі Словенією та Латвією, англомовний переклад доступний на Amazon.com).

 

Читайте також: Чи вмієте Ви рахувати зірки? Ні?! Тоді ми йдемо до Вас! 

 

Це – втілена філософія т.зв. “маленьких кроків”, історія про те, що “кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…”. Здавалося б, чудова нагода пояснити дітям очевидні життєві речі, втім, батьки маленьких читачів в Україні й досі не знають, із якого боку підійти до читання цієї неординарної книжки-картинки.

Купити цю книжку. 

________________________________________

Леся Українка, “Лісова пісня” (“Основи”, 2014, ілюстрації Поліни Дорошенко)

Те, що творчість і життєвий шлях Лариси Косач вивчають у школі, аж ніяк не робить із неї дитячої письменниці. І, на жаль, не робить її без сумніву європейського рівня твори цікавими для дітей.

Тоді як оновлене сучасне видання “Лісової пісні”з яскравими й непересічними, геть нетиповими для української класики ілюстраціями Поліни Дорошенко, здатне внести корективи у сприйняття творів Лесі Українки.

І якщо не змінити уявлення про те, що шкільна класика нецікава, то принаймні змусити одну книжку прочитати. Оформлення молодої художниці (ілюстрації до “Лісової пісні” – дипломний проект Поліни Дорошенко) оцінили й мюнхенські бібліотекарі, включивши видання до міжнародного каталогу “Білі круки 2014”.

Купити цю книжку. 

________________________________________

Роман Скиба, “Із життя хитрих слів” (“Laurus”, 2013, ілюстрації Тетяни Денисенко)

Любителям словесних забавок сподобається книжечка “Із життя хитрих слів” поета Романа Скиби й художниці Тетяни Денисенко, що з’явилася в “Білих круках” у 2014 році.

Слова “хитрі”, бо багатозначні – омоніми, омоформи, пароніми й загалом речі, мало придатні для перекладу іноземними мовами. Адже як іншими мовами передати “хитрість” ось цього, приміром, “Таксовіршика”: “Таксі впіймала такса. / І “гав” до водія… / – У вас висока такса? / Чи довга, як і я?”.

Ілюстрації до коротких віршиків виконано в техніці ліногравюри, що і припало до душі міжнародному журі.

Купити цю книжку.

________________________________________

Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, “Хто зробить сніг” (“Видавництво Старого Лева”, 2013, ілюстрації Мар’яни Прохасько)

Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів “Хто зробить сніг” щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки (“Дитяча книга року ВВС”, “ЛітАкцент року”) й відтак потрапила до “Білих круків”.

 

“Хто зробить сніг” – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних), оповідь – спокійна і плинна, малюнки Мар’яни Прохасько – метафоричні, ніжні й зворушливі.

 

Що важливо – автори мимохідь розповідають читачам про розподіл обов’язків у родині (мама тут не обмежена “традиційною” роллю домогосподарки, дозволяє собі й на контрабасі грати, й іноземні мови вчити, і на батуті стрибати; тато в цей час бавить дітей), життя і смерть, хоч це і не є основними темами повісті.

 

Читайте також: А ви знаєте, хто робить сніг?

 

Книжку перекладено корейською мовою, обіцяють також видання латвійською. Прохаськи задумали кротячу історію як трилогію: 2014 року вийшла друга книжка серії “Куди зникло море”, наразі автори працюють над третьою – “Як зрозуміти козу”.

Купити цю книжку. 

________________________________________

 

Романа Романишин, Андрій Лесів, “Війна, що змінила Рондо” (“Видавництво Старого Лева”, 2015)

Цього року українські автори вдруге опинилися серед відзначених премією Міжнародної виставки в Болонії. І знову це заслуга творчої студії “Аґрафка” і ще, можливо, в дечому – результат того, що від весни 2014-го слова “Україна” та “війна” все частіше стали з’являтися в заголовках світових новин.

“Війна, що змінила Рондо” лежить на межі між метафоричною книжкою-картинкою для дітей та ілюстрованою притчею для дорослих. Художники взялися за непросту справу – розповісти дітям про війну, та ще й, вочевидь, по свіжих слідах.

Дія відбувається в ідеалізованому містечку Рондо, де всі живуть у злагоді й піклуються про співочі квіти. Перед нами троє друзів-алегорій – Данко, Зірка і Фабіян. Одного дня в місто приходить війна, що “торкнулася кожного” (війну художники зобразили у вигляді величезної безликої руки, що несе смертоносну зброю).

Фінал оптимістичний: рятують місто любов, спільна праця й співи (тут слід вочевидь відчитувати натяк на події Революції Гідності: мешканці Рондо співають гімн). Найголовніше у книжці – розуміння того, що війни не минають безслідно (місто, як і його жителі, все життя нестиме на собі рани-спогади).

Найпершою права на “Війну, що змінила Рондо” придбала Словаччина, незабаром книжка вийде друком також у Південній Кореї, Франції та Китаї.

Купити цю книжку.

Ольга Купріян,

простір української дитячої книги

“БараБука”

Insider