6 письменників, які хотіли знищити свої твори

Чи то через зневіру у власних силах, чи через різку зміну пріоритетів творчі люди нищать свої роботи. Нащадкам залишається лише здогадуватись, які ж іще шедеври могли бути втрачені назавжди.

Отож, 6 письменників, які з різних причин хотіли знищити свої твори. І деяким із них це вдалося.


kafka

Франц Кафка

Протягом життя Кафка опублікував лиш декілька невеликих творів, на які критики відреагували доволі стримано. Письменник не вірив у свій талант, тому спалив величезну кількість своїх робіт. Окрім того, розуміючи, що його здоров’я погіршується, він попросив після своєї смерті доброго друга й майбутнього виконавця заповіту Макса Брода знищити всі незакінчені рукописи не читаючи їх.

Кафка помер від туберкульозу 1924-го. Брод відчував, що твори Кафки заслуговують того, щоб їх представили широкому загалу, тож пішов проти волі свого друга. Завдяки Броду найважливіші твори Кафки були опубліковані. У тому числі «Процес» (1925), «Замок» (1926) і «Америка» (1927).

У 1939 році Брод втік із Праги, яку захопили нацисти, й оселився в Ізраїлі. Пізніше він передав близько двох третин рукописів Кафки в Бодліанську бібліотеку Оксфордського університету. Решту паперів було передано його секретарці Естер Хофф, а потім її доньці. Й лише у 2015 році ці документи перейшли у власність Національної бібліотеки Ізраїлю, на радість дослідникам творчості Франца Кафки.

vladimir-nabokov

Володимир Набоков

Незадовго до своєї смерті 1977 року Набоков залишив фрагменти роману The Original of Laura («Лаура та її оригінал», 138 бібліотечних карток) своїй дружині Вірі, із вказівкою знищити рукопис після того, як письменник помре. Віра відчувала, що не може виконати волю свого чоловіка. Після смерті жінки усі папери були передані єдиному синові письменника Дмитру, який також не спромігся знищити роман. Протягом багатьох років він зберігав його у себе.

Нарешті 2008 року Дмитро вирішив, що настав час опублікувати цей досі не оприлюднений роман свого батька. У той час критики почали підозрювати Набокова у плагіаті (є версія, що «Лоліту» насправді написав німець Хайнц фон Ліхберг), й Дмитро думав знищити останній роман батька, щоби вберегти його від аналогічної «наруги». Попри це у 2008 році твір нарешті було опубліковано.

Gogol

Микола Гоголь

«Мертві душі» (1842) мали неабиякий успіх, і Гоголь відчував, що слід написати продовження. Він працював над другою частиною довго, але, на жаль, так і не був задоволений результатом. Дуже релігійний на той час письменник почав думати, що сам Бог не дозволяє йому закінчити роботу, й повністю втратив сенс писати продовження. Окрім того, на письменника справляв великий вплив священик-фанатик, протоієрей Матфей Костянтинівський, який у 1852 році переконав його, що роман недостатньо хороший і навіть шкідливий, і закликав його спалити рукопис другої частини. Це сталося 12 лютого 1852 року. Через десять днів Гоголь помер. Протоієрей став єдиним прижиттєвим читачем рукопису другої частини.

Читати також: 10 книжок про відомих людей, або Що ми не знаємо про Гоголя, Клінтон і Воргола

G M Hopkins

Джерард Менлі Хопкінз

Джерард Менлі Хопкінс — один із найвідоміших англійських поетів-новаторів вікторіанської епохи. На жаль, справжнє визнання прийшло до нього після смерті. Ранні роботи Хопкінса були назавжди втрачені: поет спалив їх у 1868 році, бо вступив до ордену єзуїтів і забажав направити весь свій потенціал у релігію, а не в мистецтво. Лише через сім років він повернувся до літературної творчості. У 1875 році сталася кораблетроща судна Deutschland, в результаті якої загинуло п’ятеро черниць. Хопкінс був настільки вражений, що написав одну з найвідоміших своїх поем The Wreck of the Deutschland.

NPG P29; Dante Gabriel Rossetti by Lewis Carroll (Charles Lutwidge Dodgson)

Данте Габріель Росетті

Поет, художник і один із засновників «Братства Прерафаелітів» був розбитий через передчасну смерть коханої дружини Елізабет. Свої найновіші поеми він потайки поклав у її труну перед похованням. Шість років тривала його скорбота через втрату дружини. Аж потім Росетті спробував пригадати втрачені вірші, але йому не вдалося. Тож він найняв декількох людей, аби ті розкопали могилу дружини й повернули йому рукописи. Ця моторошна затія вдалася, і хоча зошити були дуже пошкоджені, Росетті успішно видав свої «загублені» вірші.

stivenson

Роберт Льюїс Стівенсон

Довгий час вважалося, що коли Стівенсон показав чернетку «Дивної історії доктора Джекіла і містера Хайда» cвоїй дружини Фанні, її різка критика спровокувала його спалити текст. Також відомо, що Стівенсону допоміг під час написання історії кокаїн, який він приймав у лікувальних цілях. У той час Стівенсон загруз у боргах і тяжко хворів. Попри брак життєвих сил, письменник був настільки натхненний, що написав чорнову версію роману всього за три дні.

Між тим Фанні Стівенсон і справді вважала роман безглуздим і абсурдним, але збиралася спалити його власноруч. Стівенсон не сперечався, однак повністю переписав історію у 30 тисяч слів. І за декілька тижнів потому опублікував роман і мав шалений успіх.

За матеріалами сайту Mental_floss

  • Любов

    Як бачимо, на кількох із цих авторів негативно вплинуло християнство…

  • Вікторія Торон

    Емілі Дікінсон (1830-1886), визначна американська поетеса, жила відлюдницею, майже не друкувалась за життя і, помираючи, просила сестру спалити усі її твори — тисячі віршів, записаних на папірцях, зібраних в шухлядах. Сестра присяглась їй це зробити, але не змогла, а натомість вислала частину творів видавцеві.