Магія читання: Фото читачів по всьому світу від автора “афганської дівчинки”

Нове видання з фотографіями Стіва МакКаррі зібрало в собі знімки читачів з 30-ти країн. Від сталеливарного заводу Сербії до шкільного кабінету в Кашмірі.

«Читачі рідко відчувають самотність або нудьгу, адже читання є притулком і просвітленням для них» — пише в передмові Пол Теру, письменник і лауреат багатьох літературних премій.

«Часом ця мудрість стає помітною. Мені здається, що обличчя людини, яка читає, завжди світиться зсередини».

Цю освітленість можна бачити всюди: у схиленій голові жінки в музеї Італії, чи в зосередженому виразі обличчя вуличного торговця в Кабулі.

Фотограф зі світовим ім’ям збирав ці знімки протягом останніх 40-ка років.

На деяких фото у людей звичайний вираз обличчя, як от у чоловіка перед палаючою піччю з цигаркою в одній руці і газетою в іншій.

А деякі знімки показують тих, хто наче заглибився у транс, і не помічає величезних ніг скелета або слона позаду. Всі ці люди знаходяться в іншому місці в думках.

Стіва МакКаррі надихнув великий угорський першопрохідник. «Я зустрів легендарного фотографа Андре Кертеса незабаром після переїзду в Нью-Йорк», — пише він у вступі книги. «Деякими його найзахопливішими роботами були фотографії читачів. Він збирав їх протягом 50-ти років». Як стверджує американець, його книга «це данина поваги таланту Кертеса, його впливу і його генію».

Герман Гессе проникливо описав процес читання у своєму есе 1920-го року: «У час, коли наша уява і здатність до асоціацій знаходяться на висоті, ми насправді вже не читаємо те, що надруковано на папері. Ми пливемо в потоці імпульсів і натхнення від процесу».

Фотографії у книзі показують те, що відриває нас від світу і в той же час дає нам краще розуміння його.

У своєму блозі письменниця і критик Марія Попова описує різні ролі, які грає читання: «Для Кафки книги були „сокирою для замерзлого моря всередині нас“, для Карла Сагана „доказ того, що люди здатні робити магію“, для Джеймса Болдуіна „шлях змінити свою долю“, для Ніла Ґеймана „спосіб дістатися до найглибших людських істин“, для польської лауреатки Вислави Шимборської „наша кінцева межа свободи“».

За матеріалами bbc