Нова книга Олександра Завари + невеличке інтерв’ю з автором

До Книжкового Арсеналу має вийти новий роман Олександра Завари «Песиголовець» — суміш горрору та химерного фентезі.

Анонс книги

Усі ми з дитинства полюбляємо казки. Ба навіть і в дорослому віці зачитуємося книжками, правда ж? Та чи знаємо ми, якими насправді були наші улюблені казкові персонажі? Звідкіля вони родом? І що, як забута казка одного дня вирішить навідатись у реальне життя?

Отож знайомтеся: письменник Юрко Побиван, чия популярність стрімко йде на спад. Тож аби повернути собі колишні славу та визнання, йому потрібен новий роман, знакова книга, яка приголомшить критиків-літературознавців і приверне увагу старих-нових читачів.

У пошуках потрібного сюжету автор з родиною навідується на Прикарпаття до таємничої Галявини вічної роси, де колись було поселення наших предків полян і досі побутують міфи про таємничих людей із головами псів. Одного з таких Юрко пам’ятає з дитячих років — це ікона Святого Христофора із зображенням чоловіка-песиголовця, бачена колись у храмі на Франківщині. Чим не сюжет для майбутнього бестселера? Утім, з творчої відпустки Побиван привозить не лише фотографії й нотатки для нової книги…

Щоб утовкмачити людині щось справді важливе для неї і цінне, Вседержитель іноді обирає для цього доволі дивні, ба навіть невиправдано жорстокі методи. Так сталося з Ноєм і його родиною, так сталося з Трістаном та Ізольдою, так сталося з родинами Монтеккі і Капулетті. І байдуже, що всі вони більшою мірою є героями міфічними, аніж справжніми. Все одно, читаючи історії їхнього життя, кожен робить відповідні висновки і, можливо, намагається змінити щось у своєму, доки Богові не спало на думку перезавантажити його методом наслання трагічних і відверто садистських ситуацій.

Інтерв’ю з автором

Розкажіть, будь ласка, як народилася ідея до створення книги?

На ідею створення вплинули кілька факторів. Все почалося з пошуку цікавої сюжетної форми і засади, на якій можна було б побудувати модерну горрор-історію. Таку, яка з одного боку нагадувала б про класику жанру, а з іншого захопила б новизною задуму. Це по-перше.
По-друге, хай би як воно дивувало, але лінію оповіді я почасти побачив уві сні. Мені наснилося, що я написав містичний роман і коли прокинувся, то чітко пам’ятав кілька сцен із нього. Далі все пішло розкручуватися виходячи із ситуацій, які залишилися в пам’яті. Вони, звісно, вписані в роман.

Третім фактором стала моя зацікавленість дитячими казками. Не секрет, що то насправді ніякі не казки для дітей, а жаскі і брутальні історії, написані спеціально для любителів полоскотати нерви. Прочитайте оригінальні твори братів Грімм, ви здивуєтеся, наскільки вони відрізняються від того, що вам читали в дитинстві. До всього, казки — це фактично перша форма навчання і адаптації дитини, і ті історії часто формують її поведінку в соціумі: дівчатка прагнуть бути красивими, як принцеси, а хлопці сміливими, як лицарі. Але це класика, ще є багато тих, які хочуть бути відьмами або піратами, і від цього нікуди подітися, ми самі читаємо малим ці історії. А подорослішавши, кожен хоче втілити дитячі мрії у реальність, і як дехто зауважує — психологічний портрет сучасного індивіда можна написати вже виходячи з того, які історії йому розповідали перед сном. Отож дитячі казки — це справа серйозніша, ніж вважає більшість. До всього треба зауважити, що автори отих лякачок часто користувалися давніми легендами, які адаптували відповідно до свого часу. Так народилася переважна кількість знайомих з дитинства історій. З однією такою я й вирішив попрацювати. Результатом задоволений.

Чи справді існує ікона Святого Христофора із зображенням чоловіка-песиголовця, чи це просто вигадка?

Я вам скажу значно більше: існує багато письмових свідчень про його життя і походження. Певна річ, у чомусь вони розбігаються між собою, але все одно вказують на те, що така людина чи істота жила насправді. До того ж згадки про песиголовців є в українському фольклорі. А щодо ікони, вона існує і не одна.

Які маєте літературні плани на майбутнє?

Передусім це презентація «Песиголовця» на «Книжковому Арсеналі — 2017». Нас там збереться чудова компанія, і крім роману презентуватимуться ще кілька схожих за жанром книжок. Ми вирішили відійти від формату типу «я автор, а це моя книжка» і влаштувати щось на кшталт презентації-діалогу на тему екстремальних жанрів, яких укрліту не вистачає. Ситуація змінюється на краще, але про це слід писати і говорити. Сподіваюся, все вийде саме так, як заплановано, тож слідкуйте за анонсами.