Книжковий Арсенал: Дискусія про екстремальні жанри

18 травня у межах Книжкового Арсеналу відбулася презентація-дискусія «Не Кінгом єдиним! Сучасні українські „адреналінові жанри“: трилер, детектив, горор». Учасники події акцентували увагу на жанрах, які вважаються екстремальними, а також розповіли публіці про свої твори.

Ідея подібного круглого столу назрівала давно. Не секрет, що розвиток сучасної української літератури останнім часом набирає шаленого темпу, тож розмови нарешті дійшли і до таких незвичних для укрмасліту жанрів як «горор», «містика», «дарк фентезі» тощо. Щоб не збити читача з пантелику, учасники дискусії відразу ж пояснили, що йдеться саме про чистоту жанрів. Тобто детективи з елементами горору, це насправді класно, але це зовсім інший напрямок, власне, як і жіночий роман із домішками містики. З цієї причини дискусія мала відповідну назву, адже письменник Стівен Кінг досі вважається прикладом і головним мірилом літературного жаху.

Організатори презентації-дискусії зібрали на сцені авторів, які розуміються на т.з. екстремальних жанрах з власного досвіду, і кожен з яких презентував глядачам заходу свій твір.

Це Поліна Кулакова, авторка містичного трилера «Корсо»; Симор Гласенко, автор роману «Нуар по-українськи»; Ірина Червінська, авторка трилера «Світи і лабіринти»; Олександр Завара, автор химерного фентезі «Песиголовець». А модерувала дискусію письменниця Вікторія Гранецька.

На самому початку кожен учасник зауважив, у чому криється цікавість і перспектива розвитку згаданих жанрів. Наприклад, пролунало запитання: що купує український читач, який любить містику і горрори? А відповідь тут очевидна: він купує перекладну літературу, бо укрмасліт наразі не в змозі запропонувати цікаве йому чтиво у достатній кількості. І це одна з причин, чому ці жанри необхідно розвивати. Останнім часом ситуація змінюється на краще, але це тільки початок. Добрим знаком став факт, що екстремальними творами починають цікавитися видавництва, які ще не так давно взагалі не хотіли про це слухати.

Якщо говорити серйозно, сорок п’ять хвилин на подібну дискусію з чотирма учасниками — це занадто мало.

Та все ж таки авторам вдалося принаймні озвучити проблеми і можливі варіанти розвитку і популяризації лякачок. Сподіватимемося, що це не останній захід, мета якого — акцентувати увагу на тому, що прийшов час оновлення українського жанрового асортименту. Головне — це усвідомити, що український читач цікавиться екстремальним чтивом, а це своєю чергою свідчить про його вдале майбутнє.