Давні книги Київської Русі

Найвизначнішими пам’ятками історичної літератури є давньоруські літописи, які розкривають вельми цікаві відомості про соціально-економічне, політичне та культурне життя Київської Русі.

З допомогою цієї добірки старожитніх книг, ви згадаєте або ж поповните знання про цей літературний період нашої історії. Цікаво, що першими літописцями були талановиті літератори, які були вільними від канонів та традицій, писали щиро й оригінально. Найстарші літературні записи велися при київських княжих дворах вже на початку X століття.

1

Повість минулих літ

Найдавнішим літописом, що дійшов до наших днів, вважається «Повість минулих літ», автором-укладачем якої був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря, який писав історію Київської Русі аж до 1116 року. У давній літературній пам’ятці висвітлюється опис розселення 14 слов’янських племен. Описуються їхні звичаї, обряди і закони.

Досить цікавим фактом є те, що літописець описує закони та звичаї й інших народів (сірів, бактріян, халдеїв, вавілонян, гелів, амазонок, половців), які проживали поза межами Київської Русі. Цей факт засвідчує, що тоді вже були закладені певні уявлення про інші народи.

2

Слово о полку Ігоревім

Вершина поетичної творчості київської доби — це славнозвісний літопис «Слово о полку Ігоревім ». Автор цього літературного твору достеменно не відомий, але судячи з того, як він описує суспільство та давню Русь, можна зробити висновок, що ця людина шанує свій край та людей в нім. І що вражає — це те, що автор досконало володіє літературною формою, вміло поєднує епос із лірикою. Коли читаєш цей давній літопис, виникає відчуття його присутності і співпереживання подіям, про які йдеться. Такий твір міг бути написаний лише в суспільстві, яке мало значні культурні, зокрема, літературні традиції. Основна тема цієї літературної пам’ятки — це об’єднання всіх земель Київської Русі для утвердження державності, збереження культурних надбань.

3

Слово про погибель Руської землі

Цей давній літературний твір написаний приблизно в XIII столітті. Він описує наслідки татаро-монгольських набігів на Київську Русь. Цей літопис висвітлював не тільки трагічні події, але й описував, якою була його батьківщина до нападів ворога, і яку велич та красу мала. Як правило, опис та акцентування на могутності вітчизни було у вступі літопису. Таким чином це нагадування мало на меті підняти патріотичний дух народу. За поетичною структурою та в ідейному відношенні твір близький до «Слова о полку Ігоревім».

4

Повчання Володимира Мономаха своїм дітям

Пам’ятка давньоруської літератури, яка міститься в Лаврентіївському літописі. Це заповіт великого київського князя Володимира Мономаха своїм нащадкам. Імовірною датою написання цього літературного твору вважається 1117 рік. У «Повчанні» Володимир Мономах засуджує князівські свари. Він рішуче виступає проти беззаконня і тих «лукавих» государів, які чинять зло, викликаючи своїм правлінням «шумовиння крові» й народні повстання. На його думку, княжу владу слід обмежити радою. Цікавим є те, що великий князь посилається у «Повчанні» на притчі царя Соломона зі «Старого Завіту», використовує афоризми античних філософів — Плутарха, Демокріта, Діогена, Геродота, Арістотеля, Піфагора. Такого роду заповіт міг з’явитися тільки в середовищі, де культура посідала одне з головних місць в житті держави.

Анна Поточняк