Літературна сцена фесту «Файне місто»: Як це було

«Файне місто» — це один з найбільших та найпотужніших фестивалів з тих, що проводяться на території України. 4 дні драйву, гарного настрою і високоякісної музики.

Хочете відірватися під метал та іншу важку музику — «Dark Stage» саме для вас. Чекаєте на мегапопулярні гурти з України та інших країн — вам дорога на Головну сцену. Полюбляєте ритми інді музики, не надто важких гітарних і барабанних партій — вас завжди чекають на «Light Stage». Якщо ж вам ближче музика дискотек або ритми Ямайки — UFO і Reggae сцена — ваш вибір.

Та є на цьому фесті одна сцена, яка стоїть окремо від всіх музичних, але ні в чому їм не поступається.

Це Амфітеатр, або ж Літературна сцена. Провівши в цьому році там досить багато часу, хочу сказати що це цілком окремий світ. Там ти просто релаксуєш, забуваючи про всю рутинність і проблеми, насолоджуєшся виступами неймовірно цікавих людей і отримуєш справжнє естетичне задоволення. І навіть палюче сонце, яке ніби спеціально щораз більше обпалювало все довкола, не змогло зіпсувати загального враження від даної локації. Тож давайте про неї трохи детальніше.

День 1

Зловив себе на думці, парадоксальність в тому, що програма представлена на літ сцені спокійно підпадає під 4-х етапну побудову будь-якого прозового твору. Себто в нас є зав’язка, розвиток дії, кульмінація і кінцівка. Можливо, це трохи перебільшене переконання, але я спробую пояснити чому це саме так.

Перший день можна сміливо називати Локальним днем, адже він цілком був присвячений митцям Тернополя. Першовідкривачами літ сцени в цьому році стала спілка «Тернопільська поезія мертва». Це була своєїрідна самоіронія, адже відразу стає зрозуміло, що тернопільська поезія далеко не вмерла, а навпаки жива-живісінька. Ті поетичні твори, які лунали зі сцени, в цей час були сповнені сили, новаторства, і водночас надзвичайно заплутані і зрозумілі.

Нехай це лише невеличкий локальний осередок, але він показує одну важливу тенденцію — українська література вступила в новий період свого розвитку та піднесення.

За подібними авторами майбутнє. І це майбутнє мені вбачається досить світлим.

Далі на сцену вийшов Юрко Матевощук. До слова, я ще згадаю його в кінці моїх просторікувань. Цей молодий тернопільський поет хвилин на 40 цілком захопив мене своєю творчістю, яка, будемо відвертими, балансувала на межі цензури. Ба мабуть навіть її перетинала. Тут слід невеличкий ліричний відступ зробити і сказати, що ні про яку цензуру на даній сцені йтися не може. І в даному контексті це аж ніяк не погано, адже нецензурна лексика в кожному з прослуханих мною творів була цілком доречна.

На жаль, на виступ Юрія Завадського, що йшов слідом я не потрапив, але потрапив на Вільний мікрофон. Хоч сам я вірші не пишу, і все більше бавлюсь прозою, мені надзвичайно цікаво було послухати звичайних людей, які мали змогу продекламувати свої вірші. Я вважаю це ще одним приводом стоячи поаплодувати організаторам за таку можливість. Можливо саме на цій сцені ми вперше почули майбутнього нового Франка чи Ліну Костенко. Хтозна, хтозна. Такою виявилась зав’язка, що показала подальший потенціал даного дійства

День 2

Слід сказати, що окрім літературних читань, в Амфітеатрі проводились цікаві лекції. Саме з такої почався наступний день. Це була лекція про автостоп від досвідченого мандрівника, ім’я якого я благополучно забув. Менше з тим. Це була надзвичайно цікава лекція, яка розкривала багато деталей та давала практичні поради майбутнім мандрівникам. Після цього було своєрідне інтерв’ю «Питання — відповіді» між Юрком Матевощуком і автором популярної книги «10 успішних українських брендів» Богданом Олехівським (який до слова зізнався мені після виступу, що теж дописував на наш з вами улюблений читацький ресурс). Дійсно цікаво було почути про справді українські бренди і також послухати історії людей, які ці бренди створили. Загалом дуже пізнавально.

Фото з Богданом Олехівським

Далі на сцені з’явилась мабуть найцікавіша людина цього дня — Макс Кідрук. Без сумніву його можна назвати одним з найцікавіших та найуспішніших письменників сучасної української літератури. Що до слова підтверджує кількість людей, яка прийшла на його виступ і брала в нього автограф. Мені вдалося з ним поспілкуватися після виступу, але про це якось потім. Буде цікаво. На сцені Марк розповів, що скоро вийде його новий book—trailer (до речі його показали ввечері, справді досить цікаво і інтригуюче) до нової книги «Не озирайся і мовчи». Далі він трохи поговорив про цей твір і зачитав невеличкий уривок, який цілком і повністю переконав в тому, що книгу прочитати необхідно. Загалом дуже цікавий, пізнавальний і спокійний виступ.

Фото з Максом Кідруком

Виступ білоруського поета Віталя Рижкова я на жаль пропустив, через спілкування з Кідруком, але з того що я чув краєм вуха, хочу сказати — познайомитись з його творчістю мабуть таки варто.

Далі на порядку денному був виступ Андрія Любки. Він залишив досить позитивні емоції. В якийсь момент, через постійні саунд-чеки з інших сцен, йому довелося спуститися зі сцени і читати уривки зі свої книг прямо серед людей. Це створювало досить теплу атмосферу. Талант в цієї людини явно є. І талант цей великий. Ось такий виходить розвиток дії)

День 3

Про третій день мабуть мені доведеться сказати найменше. І то мабуть лише тому, що до того часу я вже трохи стомився фестивалити. Але виступ Клауса Анкерсена повернув мене до життя. Якщо хтось не знає, то це відомий данський поет, який написав вже досить багато книжок. Ну власне до його виступу я це теж не знав. Але його зовнішність і харизма спонукає тебе слухати, навіть не знаючи хто він. Разом з перекладачем Анкерсен продекламував декілька своїх творів англійською, датською та фінською мовами. При чому він це робив з неймовірною експресією та емоціями. Вірші датською взагалі вводили в транс і приковували погляди. Неймовірно крутий мужик. Чудово, що організатори змогли його запросити і відкрити для багатьох цього поета.

Фото з Клаусом Анкерсеном

Далі був виступ Сергія Жадана, який справив справжні фурор своїм читанням. І навіть своїм серйозним виглядом, певною суворістю і життєвою силою. Дуже сильний виступ. Але все рівно, це ще розвиток дії.

Фото з Сергієм Жаданом

День 4

Фестиваль закінчується, всі вже досить стомлені і сприйняття по правді вже не те. Але саме цей день я вважаю найцікавішим на даній сцені. Зранку була неймовірно цікава і дуже весела лекція від Володимира Стуса (раджу знайти його в існтаграмі, там досить багато фото з його подорожей), мандрівника, який автостопом об’їхав Вірменію, Грузію і Туреччину. Можливо це не так і багато, але його розповіді справді неймовірно веселі, всі присутні відверто сміялися з багатьох пригод. Він дуже відкрита людина і саме тому я вважаю, що лекція про автостоп справді мене зачепила.

Виступ Дмитра Лазуткіна був можливо і не найепатажнішим чи надто потужним. Але ця людина володіє якимось природним магнетизмом, його хочеться слухати. Це я зрозумів ще минулого року.

І далі слідувала кульмінація — Іздрик.

Це був просто розрив шаблону, зміна налаштувань мозку. От саме цю людину я назвав би справжнім магнітом. Він декламував вірші під метал з дарк стейдж, створював власні біти, гіпнотично розповідав про свої подальші плани, не раз змінював теми розмови. Для нього це був не виступ, а лиш розвага, загравання з публікою, певні ментальні мантри. І це спрацювало. Його виступ був кульмінацією всієї літературної сцени. Просто браво.

Ну і розв’язкою був традиційний вільний мікрофон, який тривав довше ніж зазвичай і поставив логічну крапку цьогорічного Амфітеатру. Це було круто.

Не можу я окремо не згадати Юрка Матевощука. Саме він організував цю сцену. Як і минулого року. Саме він був ведучим сцени протягом всіх 4-х днів. А він же до слова ще й «Light stage» в якості ведучого відпрацював. Робота його була колосальна. І він своєю харизмою і почуттям гумору зміг оволодіти цими сценами. Величезне йому дякую.

Ну і резюмуючи все вищесказане — раджу всім наступного року відвідати цей фест, і цю сцену. Ви не пошкодуєте!)

Михайло Якименко