Книгозбірня Івана Франка

«Я більше бачу щодень книжок, аніж людей, — зізнався якось І. Франко, вбачаючи в цьому ледь чи не пастку для своєї творчості. — А це погано. Поганий вплив має на письменників література, коли вони, пишучи, звертаються думками до прочитаних книжок, замість того, щоб бачити живих людей свого часу».

Серед книжок Франко жив і творив завжди. І постійно дбав про формування власної книгозбірні, яка наприкінці життя письменника налічувала майже 12 тисяч книг і була однією з найбагатших у Львові. Збиранням книжок Іван Якович захопився ще в гімназії. На час її закінчення в особистій бібліотеці письменника було приблизно 500 томів творів українських і зарубіжних письменників.

У бібліотеці видатного письменника — література написана різними мовами: українською, польською, німецькою, російською, англійською, арабською, білоруською, болгарською, грецькою, івритом, іспанською, італійською, латиною, румунською, сербською, словацькою, словенською, угорською, французькою, хорватською, церковнослов’янською, чеською тощо. Хронологічно зібрання охоплює чотири століття — від початку ХVІ до початку ХХ ст.

Франкова книгозбірня свідчить про глибину й розмаїття зацікавлень письменника, і є відображенням його прагнення бути «освіченим чоловіком».

Найповніше у цій бібліотеці, за підрахунками сина Івана Франка, представлено літературознавство (приблизно 1300 томів), книжки з історії — близько 1200, фольклору та етнографії — понад 700, багато видань із соціології та політичної філософії, а також література з природознавства, медицини, лінгвістики, мистецтвознавства, техніки, військової справи, педагогіки, криміналістики, економіки, статистики, багатотомні енциклопедичні видання. До своїх книжок письменник ставився дуже дбайливо, не любив робити якісь підкреслення чи записи.

Франко прекрасно розумів цінність власної книгозбірні. Тому свою бібліотеку він заповів Науковому товариству імені Тараса Шевченка у Львові.

За матеріалами kameniar

Анна Поточняк