Добірка маловідомих антиутопій

Є відомі антиутопії, що прогриміли на весь світ. Наприклад Орвелла або Гакслі. Та ми вирішили показати, які ж є маловідомі, проте гідні книги цього жанру.

Готові глянути в суть суспільного механізму? Приголомшитись аналізом реальних суспільних процесів? І до дискомфортних передбачень майбутнього? Ми пропонуємо вам антиутопії, дійсно варті уваги широкого загалу.

1

Сонячна машина
Володимир Винниченко

І першою антиутопією у нашому списку є «Сонячна машина» Володимира Винниченка. Це перший науково-фантастичний твір в українській літературі. Центральним у романі є найдосконаліший винахід — сонячна машина, яка може діяти лише з допомогою людської енергії, без якої не видобути чарівної їжі. Цей момент у творі, за задумом автора, є викривальним і демонструє головний принцип соціалізму «хто не працює, той не їсть». На сторінках книги також гостро та сатирично зображаються керівники фінансово-промислового капіталу. У романі без перебільшення показано, що людина, яка прагне стати Богом, у результаті перетворюється на примітивне створіння.

Роман був застереженням від небезпеки, що приховувалась у сучасному суспільстві інженерної думки, яке пропагувало примітивне споживання і призвело до нівелювання людської особистості.

2

Футурологічний конгрес
Станіслав Лем

Науково-фантастичний роман-антиутопія Станіслава Лема, опублікований у 1971 році у збірці «Безсоння», який вписується в цикл «Зоряних щоденників». Головним героєм, а також оповідачем, виступає зоряний мандрівник Ійон Тихий — головна постать для всіх творів циклу.

Він бере участь у Восьмому всесвітньому футурологічному конгресі, який присвячений проблемі перенаселення в надзвичайно нестабільному світі. Під личиною галюциногенного шаленства ховається роман-попередження, що обігрує конфлікти теперішнього та перебільшує їх, доводячи до абсурду, проектує сучасну реальність на монструозний варіант можливого майбутнього. Автор звертає увагу читача на проблеми недалекоглядності політиків та відторгнення ними загальнолюдських принципів. Під блискучою зовнішньою обгорткою одурманеного пігулками суспільства немає нічого, крім розрухи, спустошення і приреченості.

І головного лиходія тут годі й шукати, так само як і вирішення проблем — кожен борсається в міру своїх сил, можливостей і обізнаності, свято вірячи, що обраний ним шлях — правильний. Виключно страшна модель апокаліпсису.

3

Залізна п’ята
Джек Лондон

Роман-антиутопію американського письменника вперше було опубліковано у 1908 році. Це автобіографічний наратив журналістки ХХ століття Евіс Евергард. Евіс досліджує життя різних робітників. Те, що вона побачила, виявилось жахливим.

Тим часом у країні повністю зникають дрібні підприємства, не витримуючи конкуренції. Посилюється влада олігархів, що призводить до повстання фермерів, яке жорстоко придушується армією. Багатії підкупають всіх, хто може їм знадобитися в боротьбі за владу. Звичайні робітники лишаються на межі виживання, у їхній спільноті зникає поняття культури, а замість грошей їм видають пайки.

Варто відмітити, що саме в «Залізній п’яті» вперше була використана тема олігархії як політично-фінансового конгломерату.

Про достоїнства і огріхи «Залізної п’яти» висловився Джордж Орвелл. У 1945 році він опублікував нарис, в якому докладно проаналізував роман Джека Лондона. Ось уривок із нарису «„Залізна п’ята“ — неважлива книга і пророцтва, які описані у творі в цілому не збулися… Проте в деяких відносинах він (Джек Лондон) був набагато більше правий, ніж всі інші віщуни; правий в силу тієї самої риси свого характеру, завдяки якій він був хорошим оповідачем і недостатньо послідовним соціалістом». Твір перекладений українською Марією Рябовою у 1986 році.

4

Не відпускай мене
Кадзуо Ішіґуро

Роман «Не відпускай мене» потрапив у список 100 найкращих британських романів за версією журналу «Тайм». У 2010 році вийшла екранізація роману режисера Марка Романека з Кері Малліган, Ендрю Гарфілдом та Кірою Найтлі в головних ролях.

Це історія з елементами наукової фантастики та антиутопії, історія про пошук відповідей, любов, дружбу, пам’ять, надію і призначення. Кеті, головна героїня роману, намагається зрозуміти та прийняти своє дитинство у привілейованій школі-інтернаті Гейлшем. Вона прагне осягти свою інакшість та обране для самої Кеті і її найближчих друзів призначення бути донором. Це історія, яка складається зі спогадів, відчуттів, одкровень, які поволі складаються у цілісну картину світу.

Це роман-застереження про те, що в недалекому майбутньому описані події можуть стати реальністю. І насамперед — це глибоко психологічна історія про цілком реальну і незмінну людську душу, про крихкість життя.

Анна Поточняк