Книги-переможці Пулітцерівської премії з художньої літератури. Частина друга

Ми продовжуємо наш список переможців Пулітцерівської премії за художню книгу. Цього разу розповідаємо про книги з 1988 по 1937 роки.

Ці видання стали класикою літератури і ви, мабуть, чули про них вже не раз. Тож дізнавайтесь щось нове, читайте, та беріть на замітку, можливо саме одна з цих книг стане вашою улюбленою.

1

1988 — Кохана
Тоні Моррісон

Моррісон пише чуттєво, природно та легко навіть про таку важку тему, як рабство. В цій книзі реальний світ переплітається з потойбічним, створюючи в’язку та млосну атмосферу.

Мова і стиль тексту абсолютно особливі, читати книгу, всупереч всім авторським вигадкам, легко і важко водночас. Легко, тому що автор — справжній майстер. Важко, тому що вся ця історія тисне на плечі, пригинає їх до землі.

Безсумнівно, рабство — та сторінка в історії США, яку б стерти хотів кожен. Але ось прийшла Тоні Моррісон, яка, не прикриваючись і називаючи речі своїми іменами, розповідає історію про те, як жінка знайшла свободу і потім, опинившись перед лицем білої людини, яка прийшла за нею і її дітьми, вибрала смерть. Смерть краще рабства. Краще померти, ніж «жити» і накопичувати біль і страждання. Але на цьому її історія не закінчилася, за смертю пройшли роки спокути й самокатування. Раби вчаться не любити нікого — ні своїх дітей, ні своїх чоловіків, надто легко можна все це втратити. І тінь втрати буде переслідувати тебе потім все життя.

Відчути всі жахіття переслідувань Сетті від початку до кінця можна тільки з цією книгою, відзначеною Пулітцерівською премією 1988 року і Нобелівською 1993 року.

2

1976 — Дар Гумбольдта
Сол Беллоу

Саме твір «Дар Гумбольдта» приніс Беллоу міжнародне визнання. Книга, яку сам автор називав витончено і просто — «смішна історія про смерть». Блискуча «чорна комедія» про складні стосунки, які з’єднали великого поета, що руйнує своє життя, та цинічного і розумного мафіозі. У цьому романі захопливий сюжет живе разом з геніальними роздумами про сенс та суть мистецтва, трагедія — з дотепною сатирою, а класичний стиль — з елементами постмодернізму.

Герої Сола Беллоу завжди живуть в якійсь неадекватній реальності та завжди вступають в конфлікт. У центрі — роздуми про себе, часом навіть бунт, вибух, герой доходить до якоїсь точки й потім здійснює вчинок, що виводить його до правильного рішення про подальший перебіг життя. Родзинкою творів є численні посилання на історичних персонажів: поетів, письменників, філософів. Їх роздуми розбавляють текст та дають можливість подумати про буденне з філософської точки зору. А взагалі, кожна сторінка книги наштовхує на такі роздуми. Тож, якщо ви вирішили прочитати її, говоримо зразу — легко не буде, але якщо ви переросли літературу, після прочитання якої ходите «ошелешеним та збентеженим», ви буде захоплені майстерністю автора. В цій книзі є все: гумор, дикість, безумство, непередбачуваний настрій, мудрість ну і, звичайно, знання.

3

1963 — Крадії
Вільям Фолкнер

На відміну від багатьох сучасних книг, які отримують премії за політичний або расовий сюжет, цю книгу відзначили за її щирість, правдивість та чесність.

Роман написаний в той час, коли Фолкнер вже був визнаним письменником та лауреатом Пулітцерівської й Нобелівської премій, тому критики сприйняли її з прихильністю, але швидше за минулі заслуги автора (що вважається цілком не заслужено). Не всі й не відразу змогли побачити тут «вічні теми» Фолкнера: долю людини, ідею часу, пам’яті, відповідальності, тим не менш, всі вони знайшли свій відбиток в «Крадіях».

Свій останній роман 64-річний Фолкнер пише від імені людини приблизно такого ж віку. Це роман-спогад і роман про дорослішання: головний герой переноситься в пору свого дитинства і згадує себе 11-річним хлопчиком — хлопчиком, якому судилося за 4 довгих дні перетворитися в чоловіка. В результаті вийшов яскравий художній портрет, який розбавляє порядки старого півдня, соціальну нерівність та розбіжності.

4

1961 — Убити пересмішника
Гарпер Лі

Цей неймовірний твір видатної письменниці вивчають приблизно у 80% американських шкіл. Роман зайняв шосте місце в списку 200 кращих книг 2013 року по версії BBC. На 2016 рік загальний тираж складає 30 млн примірників. Книга базується як на особистих спостереженнях авторки за своєю родиною та сусідами, так і на подіях, що відбувалися у її рідному місті в 1936 році, коли самій письменниці було десять.

Недарма кажуть, що все геніальне — просте. Роман на перший погляд видається саме таким. При тому, що в ньому піднімається купа філософсько-соціальних проблем, в першу чергу расизм, читається книга напрочуд легко. Часом навіть надмірно легко. Але все-таки, такий оригінальний задум — вести розповідь від імені дівчинки, та ще розповідати про важкі теми зі всією дитячою безпосередністю. З такою героїнею відповіді на всі питання знаходяться самі собою та здаються напрочуд очевидними.

Всі події (навіть світова політика) проходять через дитяче розуміння. І це захоплює, чути, як дитина, яка ще не встигла впізнати все погане в житті, висловлює свою точку зору трохи комічно, але серйозно.

Це книга для будь-якого віку. Для дітей і підлітків — щоб зрозуміти як же треба дорослішати, а для дорослих — як поводитися з такими непослухами і як не забути, що таке бути дитиною.

5

1955 — Притча
Вільям Фолкнер

«Притча» — найбільш незвичний роман Фолкнера, за який він отримав свою першу Пулітцерівську премію, а згодом і Національну книжкову премію. А ще раніше автору присуджується Нобелівська премія з літератури «за визначний і художньо унікальний внесок у сучасну американську прозу» (1949 р.). Фолкнер ненавидить ту славу, яку йому принесла нагорода, і жертвує частину грошей від премії на створення фонду для підтримки й заохочення нових письменників-фантастів.

Цей роман досить важкий для читання і не кожен подужає його.
В «Притчі» описані події, що відбуваються в кінці Першої світової війни, а саме психологія людей, солдатів, воєнних керівників. Тут немає головних героїв. Героїв немає в принципі. Є солдат, жебрачка, чоловік, старий генерал. Автор показує не долі окремо взятих персонажів, а ситуацію того часу в цілому. З боку це виглядає вельми незвично.

Це такі собі сюжетні лінії, які переплітаються настільки міцно, що інколи не можеш розв’язати клубок подій. Саме в цьому і є фірмовий стиль автора: речення довжиною в цілий абзац, неймовірні порівняння, пронизлива метафоричність.

Потік свідомості, війна, долі людей, біблійні алюзії — все це вже розкрито не в одній книзі… Але Фолкнер змушує по-іншому поглянути на ці речі.

6

1953 — Старий і море
Ернест Гемінґвей

«Старий і море» повернув Гемінґвею літературну репутацію та вселив в багатьох читачів впевненість у його здібностях як письменника. Критики прихильно порівнювали книгу з «Ведмедем» Вільяма Фолкнера і «Мобі Діком» Германа Мелвілла. Цей твір вплинув також на присудження йому Нобелівської премії з літератури 1954 року.

Можна прочитати великий твір, після якого не можна нічого сказати, а ось про цю маленьку історію можна говорити без упину. І справа тут не тільки в філософії. Автор в простих і звичайних словах зміг знайти й передати нам свою істину і погляди на людське життя.

Мабуть, всі знають, що Гемінґвей в цій книзі розповідає історію боротьби кубинського рибака, старого Сантьяго, з гігантською рибою, яка стала найбільшою здобиччю в його житті. Але ця книга показує не тільки важке життя рибалок, вона розкриває боротьбу людини з власною природою. Чи зможемо ми зловити свою незвичайну рибу і насолодитися нею сповна? Чи зможемо ми пройти через всі випробування, що випали на нашому шляху? Вирішувати тільки нам, як складеться життя, і які моменти закарбуються в пам’яті назавжди.

7

1937 — Звіяні вітром
Маргарет Мітчелл

Роман вийшов 1936 року і став одним з найзнаменитіших бестселерів американської літератури. Уже до кінця цього ж року було продано більше одного мільйона примірників, а однойменна екранізація з Вів’єн Лі й Кларком Гейблом в головних ролях завоювала 10 премій «Оскар» і стала однією з найбільш знаменитих стрічок в історії світового кінематографа.

Згідно з легендою, створення роману «Віднесені вітром» почалося з того, що Маргарет Мітчелл написала головну фразу останнього розділу: «Вона не зуміла зрозуміти жодного з цих двох чоловіків, яких любила, і тепер втратила обох». Подальша робота над твором тривала близько десяти років і зажадала від письменниці величезної самовіддачі й напруженої роботи. Прагнучи проникнути в самий дух епохи, Мітчелл клопітко вивчала історію рідної Атланти, використовувала газети й журнали середини XIX ст. На сторінках її рукописів оживали розповіді очевидців Громадянської війни і сімейні перекази. Деякі сцени Мітчелл переписувала по чотири-п’ять разів, а що стосується першого розділу, письменницю задовольнив лише 60-й варіант!

Роман є енциклопедією життя цілої епохи, що відображує всі грані існування — суспільство, побут, культуру. Головна героїня роману, Скарлет О’Гара, жива людина зі своїми перевагами й недоліками. Вона, на відміну від багатьох інших, завжди знала, чого хоче, й домагалася бажаного, навіть кидаючи виклик суспільній думці.

Оксана Троян