Саме цей вислів ЮНЕСКО обрала гаслом Міжнародного дня рідної мови, який відзначався 21 лютого з метою привернення уваги до мовного різноманіття у світі. Адже мова – це не тільки засіб спілкування, а й показник належності людини до певної культури, один з елементів її самовизначення у світі.
Історія цього свята трагічна. 1952 року влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, незважаючи на те, що вона була рідною лише для трьох відсотків мешканців країни. Більшість населення, яка розмовляла бенгальською, сприйняла це нововведення негативно: почалися мітинги та акції протесту. 21 лютого 1952 року під час демонстрації на захист мови поліцією були вбиті декілька студентів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладешу) 1971 року цей день відзначають у країні як день мучеників. А 2000 року за пропозицією Бангладешу ЮНЕСКО оголосила цю дату Міжнародним днем рідної мови.
Наразі у світі, за даними ЮНЕСКО, існує шість тисяч мов, але половині з них загрожує зникнення. Щодватижні на землі стає однією мовою менше. Наприклад, на початку лютого цього року помер останній носій мови бо, яка існувала на Адаманських островах у Індійському океані. Вік цієї мови складав 70 тисяч років, а її витоки сягали часів палеоліту. В Україні останній носій кримчацької мови помер позаторік. Спеціалісти застерігають: якщо ці показники не знизяться, то до кінця ХХІ століття зникне 90% мов світу.
Тож давайте не забувати, що збереження мови не просто залежить від кожного з нас, а є нашим обов’язком, своєрідним внеском у збереження світової культурної спадщини. Тому вітаємо вас зі святом мови і закликаємо: бережіть рідну мову!