Сковорода, Шевченко та Шолом-Алейхем: три за ціною одного!

Вознесенський собор у Переяславі. Малюнок Т. Шевчека

Вознесенський собор у Переяславі. Малюнок Т. Шевчека

КНИЖКОВИЙ ТУРИЗМ

На перший погляд, Переяслав-Хмельницький здається звичайним провінційним містечком. Однак варто лише пройти з десяток метрів будь-якою вулицею, як це враження радикально змінюється. У якому напрямку ви б не пішли – обов’язково натрапите на пам’ятку архітектури чи на будинок, меморіальна дошка на якому свідчить про те, що тут колись жив хтось із наших визначних попередників. Словом, чи не кожен місцевий камінь має свою унікальну історію. Це місто – одне з найдревніших в Україні. Перша згадка про Переяслав датується 907 роком, і важко навіть уявити, скільки цікавого про нашу минувшину могли б розповісти тутешні вулиці – якби вміли говорити. Тож не дивно, що у Переяславі-Хмельницькому аж 26 музеїв (це на 30 тисяч населення!), серед яких не останнє місце посідають ті, що пов’язані з літературою.
Звісно, найвідомішим музеєм Переяслава-Хмельницького є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – чи не найбільший в Україні скансен. Власне, заради цього музею-парку під відкритим небом сюди й їдуть туристи з усієї України. Але ми, як справжні книголюби, не можемо оминути увагою „літературної складової” переяславської історії.

1.	Колегія, в якій викладав Сковорода, є зразком барокової архітектури Колегія, в якій викладав Сковорода, є зразком барокової архітектури

Отже, почнемо з центру міста. Поруч із величним Вознесенським собором розміщена пам’ятка барокової доби – будівля колегії, яка славиться тим, що свого часу тут викладав Григорій Сковорода. І не просто викладав, а був улюбленцем учнів, адже, на відміну від більшості вчителів тієї доби, ставився до дітей „по-людськи”, не караючи різками та не піднімаючи руки за найменшу провину. За це його через кілька років і вигнало вище керівництво колегіуму – але за час, проведений тут, уін встиг написати свою блискучу поезію „Всякому городу нрав і права” та багато інших шедеврів.
Окрім вишуканої архітектури та вигадливих ліплень на стінах, із першого погляду вражає те, наскільки доглянутими є подвір’я та сама будівля колишнього колегіуму – свіжопофарбовані стіни та охайні клумби викликають неабияке здивування на тлі захаращеності більшості наших культурних та історичних пам’яток. Одразу біля входу на територію колегіуму нас зустрічає Григорій Савич власною персоною – скульптура зображує босоногого мислителя з клунком за плечима. А в приміщенні колегії (де зараз діє музей Сковороди) можна побачити восковий „варіант” письменника: він сидить за викладацьким столом, на партах розкладені книги й здається, що ось-ось у двері вбіжить натовп галасливих учнів та розпочнеться урок. Загалом,

Скульптура філософа у дворі колегії

Скульптура філософа у дворі колегії

потрапивши до цієї одноповерхової споруди з чотирма класними кімнатами, вестибюлем, бібліотекою й келією, ніби переносишся до іншого виміру – адже обстановку майже всіх приміщень відтворено у первинному вигляді. Доповнюють інтер’єр живописні твори художників ХVІІІ століття. Словом, якщо, гуляючи Переяславом, раптом захочете відчути себе сучасником Сковороди – не оминіть цього музею.

Тісно пов’язаний із Переяславом-Хмельницьким ще один видатний син свого народу – наш славетний Кобзар. Саме тут був написаний один із Шевченкових шедеврів – знаменитий „Заповіт”. Почалася історія з того, що якось у Петербурзі Шевченко познайомився з вихідцем із Переяслава, лікарем Балтійського флоту Андрієм Козачковським. Залишивши службу на флоті, Козачковський повернувся до рідного

Будинок Козачковського, в якому Шевченко написав „Заповіт”

Будинок Козачковського, в якому Шевченко написав „Заповіт”

міста, а Шевченко став частим гостем у його садибі. У дворі Козачковського до цих пір росте акація, посаджена разом із Шевченком; збереглися й малюнки пам’яток переяславської архітектури, зроблені під час роботи поета в Київській археологічній комісії.
У грудні 1845 року 31-річний Шевченко гостював у знайомого в одному з прилеглих до Переяслава сіл. Там він застудився, і його стан постійно погіршувався. Господарі негайно викликали лікаря Козачковського, і той забрав товариша до себе. Шевченкові ставало все гірше, і однієї ночі він написав „Як умру, то поховайте…” На щастя, видатний поет та художник тоді одужав, а „Заповіт” до сьогодні вважається одним із найкращих його поетичних творів.
Будинок Козачковського дивом уцілів до наших днів – разом із меблями та мало не всим домашнім начинням, зберігся навіть кухоль, із якого Шевченко пив воду. Багато років у будинку діяв краєзнавчий музей, а нещодавно відкрилася експозиція, присвячена „Заповіту”. У кімнаті, де жив Тарас Шевченко, до найменших деталей відтворено інтер’єр: біля вікна стоїть застелене ліжко, стілець, чорнильниця з пером, свічники, у кутку — образи. Однак експозиція музею присвячена не тільки цій конкретній поезії, а й життю та світогляду Кобзаря загалом.

Погруддя Шевченку у дворі музею "Кобзаря"

Погруддя Шевченку у дворі музею "Кобзаря"

Матеріали, зібрані в музеї, ілюструють Шевченкове бачення козацької доби, петербурзьке життя поета та його знайомство з Андрієм Козачковським.
Крім „Заповіту”, Шевченко написав у Переяславі-Хмельницькому „Кавказ”, „Наймичку”, „Єретика” та чимало інших визначних творів. Тож для шанувальників творчості Кобзаря та знавців української літератури загалом відвідати будинок Козачковського, в якому зараз діє музей „Заповіту”, буде не тільки корисно, а, перш за все, цікаво.
Окрім цього, Переяслав-Хмельницький є ще й батьківщиною Соломона Наумовича Рабиновича, відомого в усьому світі під псевдонімом Шолом-Алейхем. Письменник багато подорожував — відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста Європи, де виступав перед своїми читачами; жив в Італії та Швейцарії, а 1915 року переїхав до Нью-Йорка, де й помер. Експозиція музею письменника у Переяславі охоплює не тільки його юні роки, але й ілюструє увесь насичений подіями життєвий шлях.

Музей працює з 1978 року. У ньому декілька кімнат, де відтворено інтер’єр будинку, в якому народився „єврейський Марк Твен”, – вітальню, вестибюль, робочий кабінет батька письменника. Саме тут 14-річний Шолом написав свої перші твори «Донька Сіона», «Єврейський Робінзон Крузо» та склав «Словничок прокльонів та лайок мачухи», який згодом назве своїм першим літературним шедевром. Експозиція оповита духом ХІХ століття: тут старовинні фото, зокрема зображення письменника у 18-річному віці, пейзажі Переяслава тих часів, афіші вистав за п’єсами письменника тощо.
Погодьтеся, не кожне місто може похвалитися хоча б одним із

Одна з кімнат Музею Шолом-Алейхема

Одна з кімнат Музею Шолом-Алейхема

подібних музеїв, а у Переяславі їх – цілих три! Крім цього в місті є Музей кобзарства, у експозиції якого – унікальні кобзи, бандури, ліри, портрети та біографії українських кобзарів минулих століть; пам’ятний знак на честь давньоруського літописця Сильвестра, одного з авторів „Повісті минулих літ”, який останні роки свого життя провів у Переяславі та був похований у Михайлівському соборі. Словом, „книжкових” місць для відвідування більш ніж достатньо. Тож для тих, хто зібрався відкривати сезон мандрівок, Переяслав-Хмельницький може стати яскравим та змістовним початком.

Тетяна Самчинська