ВІД РУКОПИСУ ДО КНИЖКИ: ПОРАДИ МОЛОДОМУ ПИСЬМЕННИКОВІ

Письменниками стають по-різному. Хтось від нерозділеного кохання, а хтось після довгих журналістських практик. Одні починають видаватися у 25 років, як «відкриття минулого року» Максим Кідрук, а хтось першу книгу пише у вже поважному віці – як переможниця цьогорічної „Коронації слова” Ярослава Бакалець. Але як би там не було, вихід книги – це найважливіша подія у житті автора, адже саме виданий твір робить його письменником. Звісно, не кожен твір у видавництві відразу беруть до друку. Тож ми проаналізували способи, у які рукопис перетворюється на книжку, й спробуємо дати кілька порад авторам, котрі мріють побачити своє ім’я на книжковій палітурці.

.

Найкращий письменник – це найуважніший читач

Тільки людина, котра прочитала не один десяток книжок, здатна створити гідний текст. Якщо ви не читаєте поезію, то маловірогідно, що зможете написати хороший вірш. Не вийде написати інтелектуальний бестселер, спираючись наприклад, на фізико-математичну літературу. Візьміть до уваги всі можливості та нюанси тексту певного жанру, перед тим, як створювати власний. Читайте якісну літературу, від якої отримуєте справжнє задоволення – вам буде з чим порівнювати власний текст, будете мати планку, до якої варто тягнутися.

.

Не пишіть у стіл

Написання творів вечорами та обережне складання їх у шухляду не сприяє просуванню до літературного Олімпу. Сьогодні важливо зуміти представити себе і довести, що ти відрізняєшся від усіх інших авторів, маєш власний неповторний стиль. Звісно, аркуші, складені у шухляді, можуть перетворитись на літературну сенсацію через багато років. Але це станеться за умови, що нащадки оцінять ваші твори належним чином. Тому не слід гаяти час і чекати, коли хтось інший підштовхне вас до першого кроку. Крім того, «писання у стіл» не дає жодного професійного розвитку. У вас може бути літературний потенціал, який потрібно лише направити у правильне русло. Адже ви можете бути природженим літератором, проте з твору в твір припускатися тих самих помилок, на які “батьки” тексту зазвичай не звертають уваги.

.

Пориньте у творче середовище

У кожному університеті, навіть технічному, існують літературні осередки, де збираються та спілкуються книголюби, зачитують та обговорюють вірші, есеї тощо. Ці групи людей, зазвичай, відкриті і завжди раді гостям. Студентські зустрічі допоможуть тримати руку «на пульсі» літератури, студентський драйв, можливо, підкаже новий сюжет, надихне на експерименти. Якщо студентські роки вже минули, не засмучуйтесь: у кожному місті є літературні осередки, об’єднання чи спілки.

Відвідуйте презентації книжок, книжкові виставки, фестивалі та ярмарки. Там можна познайомитися з цікавими людьми, серед яких видавці, критики й відомі письменники. Вони, крім знань та професійних рекомендацій, можуть глибше провести у літературний світ – а це дасть поштовх для розвитку. Не бійтеся критики з їхнього боку. Пам’ятайте: немає досконалих текстів. Слід спокійно та з уважністю прислухатися до порад та відгуків.

.

Стукайте – і вам відчинять!

Не забувайте про сучасні засоби масової комунікації – часописи, альманахи, Інтернет тощо. Надсилайте до редакцій журналів та газет свої літературні досягнення. На жаль, сьогодні редакції «ведуть листування тільки на шпальтах газети» і не пояснюють причини відмов або ж виправлень у творах. Та все ж редактори таких авторитетних літературних часописів, як, наприклад, „Київська Русь” або „Сучасність” наголошують на тому, що готові взяти до друку твір автора-початківця – якщо текст буде дійсно якісним. А ось в Інтернеті можна публікуватись без жодних виправлень. Існують спеціалізовані сайти, які орієнтовані на літературу. Одним з найвідвідуваніших таких сайтів в Україні є «Гоголівська академія», гасло якого  – «Від рукопису – до книги» – говорить саме за себе.

.

Не оминайте конкурси

Не бійтесь надсилати рукописи на конкурси, тим більше, що в Україні їх достатньо. Ніхто не може гарантувати перемогу, але є шанс, що ваш твір помітять. Потужним поштовхом для письменника-початківця в Україні є „Коронація слова”. З цього конкурсу почали свій письменницький шлях Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Лариса Денисенко, Галина Вдовиченко та багато інших, не менш відомих сьогодні письменників. Існує багато літературних конкурсів, у яких можуть брати участь початківці – „Гранослов”, „Золотий лелека” тощо (ми писали про українські літературні конкурси у ДЧ №8 за 2010 рік).  Тож не бійтеся: ризик – справа шляхетна.

.

P.S. Відомий письменник Чак Палагнюк колись написав 13 порад письменникові. Найголовніше з них сформульоване наступним чином: „Пишіть книгу, яку захочеться прочитати самому”.

.

Сергій Русаков

  • кокотюха

    свій творчий шлях Кокотюха і Роздобудько почали раніше, ніж стартувала Коронація слова. Просто вони – лауреати. Але видавалися і до того часу: в Кокотюхи були прозові книжки, а в Роздобудько – поетичні.

    • Цікавий

      Народ має знати своїх героїв. Особливо, якщо пише у фахові видання. Кокотюха – монстр сучасного детективу і писав, коли ще "Коронації" в проекті не було. "Шлюбні ігрища жаб" – це фурор дев'яностих.

      А щодо Роздобудько – тут і справді "Коронація" ручку приклала, і в цьому немає нічого поганого. Звісно, якби "Коронації" не було, Ірен все одно пробилася б. Але її поетичні російськомовні книжки навряд чи можна зараховувати за старт в українській літературі. Це все одно, що зараховувати туди публікації в журналі "Наталі". Теж творчість, але не зовсім в річищі.

  • Цікавий

    А до речі, згадав – Кокотюха теж є породженням конкурсу. Тільки "Смолоскипівського".

  • кокотюха

    нагадаю цікавому: у Шевченка Т.Г. так само є вірші і навіть проза російською мовою, що не ставить під сумнів його причетність до української літератури. Мова справді дуже важлива, особливо – мова першої книги і особливо – тепер. Але українською мовою несе агінею ганна герман-стеців, яник теж хоче спілкуватися з азаровим українською, проте цих людей ми не поважаємо. тоді як Андрія Куркова поважаємо, хоча він далі пише українську літературу російською мовою. Прошу не піднімати спекулятивне мовне питання, бо воно розсварить патріотів, котрі ненавидять нинішню владу обома мовами.

  • Book

    Курков колись розпочав хитру гру йменуватися українським письменником, пишучи іноземною. То чому ви не надаєте такого статусу іншим російськомовним, а лише вибірково? Кокотюха як космополіт підтримує ці ігрища, бо й сам не знає, хто він такий. Джинсові хлопчики, які невдовзі і Шевченка почнуть скидати з п"єдесталу.

    • Цікавий

      Ну, на Кокотюху наїздити не варто – він не космополіт. Пише російською на замовлення, українською – від натхнення. Нормальний український варіант. До речі, я не піднімав мовного питання, а тільки констатував, що Роздобудько як письменниця почалася з Коронації. Оце і все. Мовне питання тут приший кобилі хвіст. Втім, Кокотюха зачепив дуже цікаву проблему – і справді, чи варто забуватися про мову через те, що російськомовні теж не люблять Януковича? Питання гамлетівське, їй-бо. Може, тоді давайте перейдемо на російську, щоб разом звалити Янека – але навіщо його тоді валити?

  • Рід

    Я думаю, російськомовних письменників Ялинкович влаштовує. Не будуть же вони протестувати проти русифікації, яка душить Україну? Абсурд. Вони просто добре грають свою роль русифікаторів-псевдодемократів. Їм потрібно російськомовні читачі, своє середовище. А без мови, це істина, не буде держави. А з такими "попутниками на час" ми далеко не зайдемо, бо опинимося в тому самому лайні, в якому безвилазно сидимо

  • Рід

    Виходить, парадокс: російськомовних письменників кокотюхи називають патріотами України. То хто ж такі україномовні? Зайди? Це гебня активно доводить на всіх форумах.

    • Цікавий

      Шановний Ріде!

      Наскільки я знаю, Курков і справді патріот. І Янукович його не влаштовує. Так що тут ви перебираєте.

  • Рід

    А може, його Путін влаштовує – ви до нього в голову зазирали? Якщо він патріот, то чому він пише мовою окупанта? І вашим, і нашим? Хитра позиція. А ви вже й чепчики угору підкидаєте. Набридло бути в дома гостем.

  • Лава

    А де видаються корочки патріота? І скільки вони коштують?

  • SS.

    >> Якщо він патріот, то чому він пише мовою окупанта?

    ви просто не розумієте природи творчості. Він етнічний росіянин і пише тією мовою, якою його твори народжуються, тобто рідною.

    • Цікавий

      Щось у гілці про Андруховича не постить. Спробую тут.

      Гляньте на УНІАН, а тоді вже звинувачуйте.

      Не буду захищати тих, хто постить новини, не поцікавившись оригіналом, але Ви, здається, теж не читали це інтерв'ю, про яке всі гудять.

  • Вир

    Та невже етнічний росіянин? А я й не знав. Такий, як я, китаєць.

  • Літепло

    SS. – кращого захисника російського шовінізму навіть ФСБ не знайде

  • Цікавий

    Оце вже налетіли! Якщо судити з того, хто краще розвішує ярлики, то патріотами виглядають одні. Якщо з дій – інші. Курков, окрім писання російською грішний також у тому, що допомагає українським молодим авторам у просуванні за кордоном, та й взагалі завжди щиро робить те, що може для спільної справи. Головний його недолік – він не лазить по форумах і не обзиває інших захисниками російського шовінізму. А щодо мови – питання дуже складне, оскільки пан Курков почав писати ще за радянської влади, сам є росіянином, крім того має багато радянської спадщини в голові. Проте він є людиною корисною для України, це без сумнівів. Були б усі росіяни такими, як Курков – була б інша країна.

  • Літепло

    Та ні, якби українці були нормальними, то ці москалі тут не верещали б, як недорізані шавки. А ви знову тут розводите теорію про старшого брата.

    • Цікавий

      З вами приємно спілкуватися – ви самі вигадуєте і самі собі заперечуєте. Я жодного слова не написав про старшого брата. А гопництво – не єдиний спосіб проявити патріотизм, до речі.

  • Літепло

    Це ви, шановний, звикли всім прислужуватися. Сподіваєтеся на Куркова, а не на власні сили. Рабська ментальність, пане.

    • Цікавий

      А з чого ви взяли, що я сподіваюся на Куркова? Може, ви пишете комусь іншому, а не мені? Взагалі вам треба уважніше читати те, на що відповідаєте. Бо розмови із самим собою – небезпечна ознака

  • Деривус

    Вся ця гопкомпанія кололітературних гопників стоїть горою один за одного, бо по одинці вони нічого не варті. Така собі літературна мафійка. І ціна їй гріш в базарний день.

    • Цікавий

      Вони просто сповідають єдиний доступний вигляд творчості – лаяти інших. Бо нічого іншого не вміють.

  • Деривус

    Не вам, пігмеям, судити.

    • Цікавий

      Коментар дуже гарний. Тільки не зрозуміло, про що ви

  • SS.

    >>Літепло коментує: 16.08.2010 о 11:02

    SS. – кращого захисника російського шовінізму навіть ФСБ не знайде

    —————

    Дурня якась