Сон рябої кобили в літню ніч

Не знаю, як для вас, а для мене книжка знаменитого письменника – просто манна небесна. Ну що воно – трепанувати дебютантів? Ані задоволення, ані слави. А от коли на очі потрапляє хто-небудь із метрів…
Тож уявіть ступінь мого задоволення, коли в книгарнях з’явилася антологія снів 80-ти відомих українських письменників «Сновиди». Це ж треба! Вони самі пливуть до рук!
Із внутрішнім тремтінням відкрив я блискучу обкладинку. От воно – щастя! Андрухович, Винничук, Жадан, Забужко, Костенко, Роздобудько… Ярослава Франческа Барб’єрі… Гм… Як, ви не знаєте української письменниці Барб’єрі? Це ж «авторка двох поки що неопублікованих повістей» (так написано у книзі, слово честі). Одразу за нею – «редактор самвидавного альманаху», який «друкувався в літературних часописах». Хочете довідатися, що він бачить уві сні? Трохи далі поетка, що «друкувалася в поетичних антологіях», за нею та, що «публікувалася у мистецьких веб-ресурсах», щоправда, остання до того ж разом із батьком опублікувала збірку дитячих віршів хорватською (!!!) мовою.


Дивлюся й не вірю власним очам. Цікаво, за яким принципом сюди відібрали саме цих авторів – адже «публікуються на мистецьких веб-ресурсах» сотні талановитих поетів та прозаїків.
Ну гаразд, гортаю далі. Ага, Юрко Позаяк, практично класик української іронічної поезії, той самий, що написав вірш про слоника. Він, до речі, теж опублікував збірку хорватською мовою… разом із донькою!
Ага! То це була донька Позаяка!
І тут полуда впала з моїх очей. Стоп-стоп. «Авторка двох поки що неопубліованих повістей» на прізвище Барб’єрі «мешкає у Римі, Кремоні, Києві». Тепер трохи погортаємо далі – точно, «у Римі, Кремоні, Києві» мешкає також Оксана Пахльовська! Значить, Ярослава Барб’єрі – її дочка!
От вам і причина! Далі я вже уважніше читаю біографії. Наприклад, один із поетів «у тандемі з Христею Венгринюк займається відео- та кінопоезією». Христя Венгринюк випустила три поетичні збірки – а він «у тандемі».
Оце по-нашому! По-українськи! Кумівство, з яким так довго боролися в політиці, перебралося в літературу. А може, воно завжди тут було?
Звісно, немає нічого поганого у спробі надрукувати друзів та дітей – але ж про це треба чесно попереджати читача, а не писати в анотації «Сни 80-ти найпомітніших українських письменників». Хоч би через те, що людина, яка написала дві поки що неопубліковані повісті, ніяк не може бути «найпомітнішою». Невже в Україні бракує письменників і не можна набрати навіть восьми десятків? А якщо не можна, то хіба програла б антологія, якби авторів було, скажімо, шістдесят чи навіть п’ятдесят?
До речі, навіть не намагайтеся читати «Сновид» поспіль, сторінку за сторінкою. Бо дуже скоро очманієте від одноманітних вражень і одноманітного їх викладу. Врешті-решт, сни усіх людей сповнені передчуттями, парадоксами та неясними страхами – але коли читаєш про це вдесяте, нерви не витримують. Навіть я, маючи великий досвід спілкування з текстами та підсвідомістю авторів, мусив читати книжку в кілька прийомів і ніколи не міг запам’ятати, на якому сні зупинився.
Може, це через те, що переважна більшість письменників зрозуміли задачу занадто «в лоба»? Або через те, що укладач полінувався подумати, як її сформулювати, щоб не набриднути читачеві?
Проте коли маєш справу з талановитими людьми (а автори «Сновид» і справді талановиті), діагноз так чи інакше сам знайдеться у тексті. Знайшов його і я.
«Мій досвід сновидінь підтверджує рацію Юнґа, який вважав, що самі по собі архетипи мають не змістове, а виключно формальне значення. Змісту вони набувають лише проникнувши в окрему свідомість… символіка снів завжди буде суто індивідуальною», – написала франківська поетеса Галина Петросаняк, намалювавши таким чином жирний хрест на всій антології.
Бо наші сни цікавлять нас саме через те, що вони НАШІ, що ми відчуваємо символіку, тривогу та контекст. Коли у сні молодого автора з’являється друг Сергій, це для нього – подія, а для читача – рівно нуль. Є, звісно, така штука, як літературна майстерність, яка дозволяє передати читачеві свої відчуття, занурити у свій світ… але з неї, на жаль, майже ніхто не скористався. Чи то Юнґа не читали, чи то полінувалися.
Що полінувалися – це факт. Деякі маститі поети «одкидалися» старими віршами, буцімто колись побаченими уві сні. Є, щоправда, і спроби створити щось цікаве, скориставшись приводом і темою. Присутня навіть одна п’єса. І Позаяк вдало іронізує. Але найкращим мені все-таки здався Лесь Подерв’янський, який із безпосередністю художника проігнорував тему антології – зате читачі мають можливість відпочити від одноманітної сонної маячні і прочитати непогане оповідання про те, як у 80-ті Лесь із друзями займався забороненим тоді карате під керівництвом африканського шамана.
«Безумовно, подібно до всіх, я також бачу сни», – зізнається Андрухович, і нам залишається тільки порадіти, що Патріарх чимось подібний до нас, грішних. Адже із п’єс того ж таки Подерв’янського ми завчили, що «герої не ї…ться і не сруть». Ну, хоч сни бачать – і те добре.
Не знаю, що замислював видавець, однак у результаті маємо те що маємо, а саме – погану збірку нецікавих оповідань. Хіба що деякі автори рятують її своїми прізвищами, а деякі – спробами вийти за межі банальності.
Гортав я книжку і відчував – щось вона мені нагадує… Щось із дитинства… Так і заснув у роздумах. І побачив сон. Уявляєте? Подібно до всіх, доктор Трепанатор бачить сни!
Отже, слухайте сон, що прийшов до мене після прочитання «Сновид».
Перше вересня. Урок літератури. В класі сидять Андрухович, Винничук, Жадан, Забужко, Костенко, Роздобудько (далі за списком). Заходить Марія Іванівна і каже: «Любі діточки! А зараз ми з вами будемо писати твір «Як я провів канікули у бабусі…», тьху ти! «Що я бачив уві сні».
Риплять пера, схилилися голови, поблискують лисини.
Марія Іванівна збирає зошити, читає їх і каже: «Подерв’янський – чотири. Решта завтра з батьками до школи!»
І тут я прокидаюся з відчуттям, що Марія Іванівна – це я.
Втім, у книжки є одна безперечна перевага. У резюме на всіх 80-тьох письменників точно вказано дні народження. І якщо ви захочете вчасно привітати свого улюбленого автора, або навіть кількох – купіть собі «Сновиди».
Ця книжка – безцінна!


Доктор Трепанатор

  • Катяяя

    А я спершу була подумала, що дійсно щось геніальне. ..Сни відомих письменників. Але мабуть ці сни без контексту нічого не значать. Сон автора матеріалу заслуговує на 12. А що Забужко наснилось?

    • Трепанатор

      Забужко поділилася віщими снами абстрактно-катастрофічного характеру. Докладніше – у книжці 🙂